Стан зовнішньоекономічних відносин України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ  

Кафедра економіки підприємства 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу  «Економіка підприємства» 
 

на тему: «СУЧАСНІ ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА» 
 
 
 
 

Донецьк 2011

 

  РЕФЕРАТ 

     Курсова робота містить 51 сторінку, 14 малюнків, 12 джерел. 

     Об’єкт  дослідження – сучасні форми  зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 

     Мета  роботи – розглянути загальні положення зовнішньоекономічної діяльності підприємств та класифікація зовнішньоекономічних зв’язків; зміст та особливості здійснення підприємствами різних форм зовнішньоекономічних операцій. 

     У роботі розглянуті сучасні форми  зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Розглянуті особливості здійснення зовнішньоекономічних операцій підприємствами України, наведені статистичні дані про стан зовнішньоекономічних відносин України. 
 
 
 
 

зовнішньоекономічна діяльність, зовнішньоекономічні  операції, експорт, імпорт, бартер, послуги з туризму, інжиніринг, РЕінжиніринг міжнародний інформаційний обмін, операцій з інтелектуальною власністю, франчайзинг, консалтинг

 

З М І С Т 

 

 

 

ВСТУП 

     Визначною особливістю функціонування світового  господарства на початку ХХІ сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних  економічних відносин.

     Сучасний  етап розвитку світових господарських  зв’язків характеризується розширенням  усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

     Одночасно, деякі провідні економісти стверджують, що для успішного довгострокового функціонування підприємства необхідно або постійно розширювати асортимент продукції (послуг), які виробляються (надаються), підтримуючи відповідний рівень їх якості – що дуже важко в умовах обмеженої кількості ресурсів; або постійно підвищувати рівень якості продукції (послуг), які виробляються (надаються), одночасно розширюючи сектор споживачів даної продукції.

     На  сучасному етапі розвитку підприємства в той чи іншій мірі поєднують  ці два шляхи, а зовнішньоекономічна  діяльність суттєво допомагає підприємствам  усіх форм власності як у пошуках  альтернативних видів ресурсів (або просто дешевших), так і в розширенні сектору споживачів.

     Саме  багатогранність видів і форм виробництва товарів (послуг) зумовила існування різних форм і видів зовнішньоекономічних зв’язків. Сучасні форми зовнішньоекономічної діяльності підприємства – це об’єкт дослідження даної роботи.

     В даній курсовій роботі будуть розглянуті сучасні зовнішньоекономічні торговельні та бартерні операції, операції з надання послуг, операції з інтелектуальною власністю та стан зовнішньоекономічних відносин України. 

 

      1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

     Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами.

     Практика  здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання, які, в свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території держави; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території держави; міжнародні об'єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торговельні будинки, асоціації).

     Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

     Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності регулюється законами та іншими нормативними актами. Наприклад, в Україні це наступні документи:

• Закон України від 16.04.1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», зі змінами і доповненнями;
• Закон України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями;
• Закон України від 23.12.1998 року № 351-XIV «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності»;
• Указ Президента України від 04.10.1994 року № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», зі змінами і доповненнями.

     Це  далеко не повний перелік нормативно-правових документів, що регламентують здійснення зовнішньоекономічних операцій у зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств.

     Усі базові поняття, які використовуються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, зазвичай, викладаються у статті 1 (терміни і поняття) базового закону держави. В Україні їх викладено в ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність підприємств».

      На зовнішньоекономічну  діяльність впливає багато зовнішніх факторів, тому її доцільно характеризувати в комплексі системи господарювання (мал. 1).

     Загальна  характеристика зовнішньоекономічної діяльності включає розгляд і обґрунтування співіснування різних форм та видів зовнішньоекономічних операцій, визначення змісту й особливостей укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також виконання зобов'язань, що виникають з фінансово-кредитних відносин на зовнішньому рийку. Неможливо падати детальну характеристику будь-якій зовнішньоекономічній операції без визначення її ефективності для вітчизняного підприємства, яке її здійснює. Засобами ж, які допомагають визначитися із оцінкою (чи то позитивною, чи то негативною), є маркетингові важелі та прийоми, впровадження яких для аналізу поточної ситуації па зовнішньому ринку дає можливість застосовувати ефективні управлінські рішення й опрацьовувати комплекс заходів, які можуть стати вирішальними при формуванні позитивного іміджу як па внутрішньому (національному), так і на зовнішньому ринку.

     Отже, саме при дотриманні такої послідовності  при характеристиці зовнішньоекономічної діяльності, знаючи аргументи, що свідчать на користь здійснюваних па підприємстві зовнішньоекономічних операцій, та недоліки і вади, з якими підприємству слід боротися, стає можливим звернення саме до тих органів і засобів регулювання, які сприятимуть швидкому та ефективному розв'язанню будь-якої проблеми в зовнішньоекономічній сфері.

     Зовнішньоекономічна діяльність підприємств ототожнюється  передусім зі здійсненням експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції. У цьому зв'язку слід чітко розрізняти поняття виду та форми зовнішньоекономічних зв'язків, які здійснює підприємство.

     Вид зовнішньоекономічних зв'язків – це сукупність зв'язків, об'єднаних однією ознакою, наприклад, напрямком товарного потоку і структурною ознакою. Класифікаційна ознака, пов'язана з напрямком товарного потоку, визначає рух товару (послуги, роботи) з однієї країни в іншу. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:

• експортні;
• імпортні.

     Структурна  ознака класифікації зовнішньоекономічних зв'язків (мал. 2) визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мсту зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:

• зовнішньоторговельні;
• фінансові;

• виробничі;

• інвестиційні.

     Форма зв'язку – це засіб існування певного виду зв'язку, зовнішній прояв (оформлення) сутності будь-якого конкретного зв'язку. До форм зовнішньоекономічних зв'язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.

     Спираючись  на запропоновану класифікацію зовнішньоекономічних зв'язків, у даній роботі буде детально розглянуто особливості здійснення підприємствами кожної з форм зовнішньоекономічних операцій. Значне місце в зовнішньоекономічній діяльності посідають зовнішньоторговельні операції, які характеризуються великим розмаїттям, оскільки вони здійснюються за трьома абсолютно різними напрямками: товарним, паданням послуг та обміном продуктами інтелектуальної власності. Це дає підстави зазначити, що саме цей вид здійснення зовнішньоекономічної діяльності є найбільш перспективним для подальшого розвитку.

     Зовнішньоекономічна діяльність багатономенклатурна: вона об'єднує, здавалося б, на перший погляд, несумісні операції, які можна здійснювати і на локальному рівні, не виходячи за межі національних відносин усіх суб'єктів господарювання. Так, консалтингові, туристичні послуги, інжинірингові, реінжинірингові, транспортні операції цілком можливо здійснювати в межах конкретного підприємства (фірми). Але поширення їх і на зовнішньоекономічну сферу дозволяє підвищити загальну ефективність функціонування вітчизняних підприємств в умовах трансформації економіки України в ринкову. 

 

     

 

     2. Зміст та особливості здійснення підприємствами зовнішньоекономічних операцій 

2.1. Сучасні торговельні та бартерні операції в зовнішньоекономічній діяльності 

     Загально  відомо, що близько 80% зовнішньоекономічних операцій припадає на здійснення торговельних операцій. Економічну сутність торгівлі визначають, по-перше, як перерозподіл результатів людської праці від однієї стадії виробництва до іншої, і, по-друге, як передачу товарів від виробників споживачам. Торговельні операції здійснюються з різними цілями, що обумовлює їх розмаїття в зовнішньоекономічній діяльності.