Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку

 

 

Зміст

Вступ...................................................................................................................................3

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку..................................................................................................................................5

1.1. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.......5

1.2. Показники економічної ефективності виробництва ріпаку та методика їх визначення.........................................................................................................................8

Розділ 2. Рівень виробництва ріпаку та його економічна ефективність....................12

2.1. Виробничі ресурси  господарства та їх використання..................................12

2.2. Динаміка посівної  площі, урожайності та валового  збору ріпаку..............23

2.3. Економічна ефективність  виробництва ріпаку.............................................27

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку.........34

3.1. Інтенсифікація виробництва ріпаку...............................................................34

3.2. Організація праці  в рослинництві..................................................................38

3.3. Нормування і оплата  праці в рослинництві...................................................42

Висновки та пропозиції..................................................................................................47

Список використаної літератури...................................................................................49

Додатки............................................................................................................................51

 

Вступ

Серед олійних культур України ріпак є однією з найцінніших, як за вмістом олії так і за можливою врожайністю. Ріпак - однорічна олійна рослина родини хрестоцвітих. Ріпакову олію використовують у харчовій, хімічній, медичній, парфумерній та військовій промисловості, сільському господарстві, а також для отримання екологічно чистого пального (біодизелю). До 1930 р. на Поліссі та в Лісостепу ріпаком засівали 120-130 тис. га. Однак в 50-70 роки минулого століття його вирощували всього на площі 18 - 20 тис. га, в основному на зелений корм і як сидеральну культуру. Завдяки широкому попиту на рослинні олії в останні десятиріччя значно зміцнилися конкурентні позиції ріпаку на міжнародному ринку олії та жирів. Створення сучасних високопродуктивних сортів озимого і ярого ріпаку дали можливість товаровиробникам реалізувати насіння за вигідними цінами на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Нині ріпак займає третє місце серед олійних культур, його валове виробництво доведено до 33-35 млн. тонн. На сьогодні в Україні ця культура займає 1% орної землі, тоді як, наприклад, під соняшник відводяться близько 10%, що відповідно до вимог сівозмін перевищує допустимі норми. До того ж урожай соняшнику не завжди буде високим навіть на родючих українських ґрунтах, шляхи підвищення його урожайності на межі. Альтернативою соняшнику стає ріпак. Це ще й тому, що з огляду на кліматичні умови в Україні немає зони, де не можна було б його вирощувати. Оскільки насіння ріпаку майже не накопичує радіонуклідів і важких металів (майже всі вони містяться у стеблинах), в Україні вирощувати ріпак для технічних цілей можна на територіях, тимчасово виключених з сільськогосподарського обігу внаслідок Чорнобильської катастрофи та в інших екологічно забруднених зонах. За умови відведення під цю культуру 10% орних земель і урожайності 25 ц/га, країна може щороку виробляти до 8,5 млн. т ріпакового насіння. Після його переробки можна одержувати близько 3 млн. т біопалива на рік, що на 60% забезпечить річну потребу країни у дизпаливі.

Головною причиною низького врожаю ріпаку є порушення агротехніки вирощування культури - недотримання раціональної сівозміни, системи основного і передпосівного обробітку ґрунту, системи удобрення і захисту посівів від шкідливих організмів.

Завдання щодо виробництва ріпаку в Україні полягає в тому, що його насіння – важливе джерело дешевої рослинної олії, високоякісної макухи, екологічно безпечного біопалива, мастил тощо. Ріпак за останнє десятиліття зміцнив свої конкурентні позиції на світовому ринку, суттєво збільшилися валові збори насіння, розширилися ринки збуту продукти його переробки досягли досить високого рівня.

Сьогодні ріпак як олійна культура вирощується особливо широко в тих природних зонах, де більшість олійних культур не завжди і не скрізь надійно дозріває. Стрімке зростання посівних площ та валових зборів останніми роками простежується і у південному регіоні України, що зумовлює необхідність проведення більш детального вивчення показників економічної ефективності виробництва культури.

Актуальність теми полягає в тому, що для сталого розвитку вітчизняного аграрного сектора і вирішення багатьох проблем сьогодення, велике значення мають планомірні заходи щодо підвищення економічної ефективності сільського господарства, нарощування виробництва насіння олійних культур та вирощування ріпаку зокрема. Успішне розв’язання кола цих питань дасть змогу поліпшити соціально-економічний стан України, підвищити дохідність виробництва, покращить конкурентні позиції продукції сільського господарства на внутрішньому та світових ринках.

Метою курсової роботи є дослідження економічної ефективності виробництва та реалізації олійних культур, зокрема ріпаку на прикладі підприємства.

Об’єктом дослідження є  Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля», с. Ленківці, Хмельницькій області.

При написанні роботи використані такі матеріали підприємства, як Баланс (ф. №1), Звіт про фінансові результати (ф. №2), Звіт про рух грошових коштів (ф. №3), Звіт про власний капітал (ф. №4), Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств (ф. №50 с.-г.), Примітки до річної фінансової звітності (ф. №5) за 2011-2013 роки.

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку

1.1. Суть економічної  ефективності сільськогосподарського виробництва

Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їхніх вкладень. Тому розрізняють поняття ефект і ефективність.

Ефект – це результат виробничо-господарської діяльності підприємства або тих чи інших заходів, здійснюваних у підприємстві. Ефективність виробництва визначається співвідношенням між результатами господарської діяльності  підприємства і використаними для одержання цих результатів матеріальними. Трудовими та фінансовими ресурсами [18, с.124].

Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізнити такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну.

Технологічна ефективність - це такий результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. В рослинництві показниками технологічної ефективності є урожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст олії в насінні ріпаку, білка в зерні тощо).

Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва ріпаку істотно впливає на економічну ефективність, насамперед через існування постійних витрат, на які підприємство в короткостроковому періоді впливати не може, Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку і особливості сільського господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва - землі і живих організмів як засобів виробництва. Вони (показники) дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами [9, с.265].

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення:

1) ресурси і результати виражені у вартісній формі;

2) ресурси - у вартісній, а результати - у натуральній формі;

3) ресурси - у натуральній, а результати - у вартісній формі.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певного обсягу продукції з одного гектара земельної площі або від голови худоби при мінімальних затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші проблеми споживача.

Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат – матеріальних, трудових і фінансових – досягти збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Соціальна ефективність - поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є похідною від економічної ефективності. Чим вищий рівень досягнутої економічної ефективності тим вища буде соціальна ефективність. Вона не завжди може бути кількісно визначена.

Підвищення соціальної ефективності досягається на основі забезпечення відповідності результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства.

Сільськогосподарське виробництво безпосередньо пов’язане з використанням природних ресурсів – землі, води, рослин, тварин. У зв’язку з цим підвищення ефективності діяльності аграрних підприємств має передбачати і забезпечувати екологічну сумісність та поєднання технічних засобів і технологій виробництва з навколишнім природним середовищем, що є первинним джерелом усіх виробничих ресурсів.

В умовах глобального забруднення природних ресурсів сільськогосподарських підприємств ефективність їхнього функціонування треба визначити на основі економіко-екологічної оцінки виробничої діяльності. Вона означає одержання певної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби з найменшими затратами праці і коштів на одиницю продукції при збереженні або поліпшенні навколишнього природного середовища. Методика визначення економіко-екологічної ефективності ґрунтується на порівнянні економічного ефекту і витрат на відповідні природоохоронні заходи, а також при використання екологобезпечних і ресурсозберігаючих засобів виробництва та сільськогосподарських технологій.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі [10, с.97].

Економічну ефективність оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. Критерієм економічної ефективності є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю. Він відображає основну мету виробництва, суть якої полягає у нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва кількісно характеризується системою економічних показників, між якими має бути відповідність щодо змісту та методу обчислення.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов’язаних чинників, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Тому система показників повинна відображати вимоги економічних законів і вплив різних чинників.

1.2. Показники економічної  ефективності виробництва ріпаку  та методика їх визначення

Ефективність виробництва кількісно характеризується системою економічних показників, між якими має бути відповідність щодо змісту та методу обчислення. Система показників економічної ефективності дозволяє провести комплексний аналіз та зробити висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Аналіз ефективності виробництва повинен проводитися з урахуванням кліматичних умов за тривалий час, тобто за декілька років [15, с.215].

Для оцінки економічної ефективності виробництва ріпаку на підприємстві треба правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відображати її рівень. Економічна ефективність виробництва ріпаку визначається на основі системи показників:

• вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 1 грн. виробничих витрат, на 1 грн. основного капіталу.
• розмір чистої продукції, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 1 грн. витрат виробництва, на 1 грн. основного капіталу.
• рівень рентабельності й норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Вони характеризують ефективність використання землі як засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, капіталовіддачу, капіталомісткість продукції, окупність виробничих витрат та рівень рентабельності виробництва.