• система управління
• організаційна структура
• розміщення підприємства
• звязки підприємства
• правові форми
• стиль управління

    Таким чином, змістовним результатом  стратегічного планування є зміни  в організації, а саме: створення  нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше.

    Для того, щоб організація була ефективною в довгостроковому аспекті, зазначені зміни повинні бути запланованою реакцією на очікувану в майбутньому динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на минулі та теперішні події.  

     Бізнес-планування

     Бізнес-план - письмовий документ, в якому викладено сутність і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу й особливості управління ним.

     У ринковій системі бізнес-план виконує  дві важливі й практично значущі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (розробка системи управління реалізацією підприємницького проекту).

     Типовими  розділами бізнес-плану є:

• Резюме. Повідомлення про наміри: короткий огляд бізнес-проекту, його ключових і важливих проектів;
• Галузь, форма та її продукція: поточна ситуація і тенденції розвитку галузі, опис продукту, стратегія фірми, права власності.
• Дослідження ринку: характеристика ринку продукту, цільовий ринок бізнесу, місцезнаходження фірми, оцінка впливу чинників.
• Маркетинг-план: стратегія маркетингу, очікувані обсяги продажу.
• Виробничий план: основні виробничі операції, машини та устаткування, приміщення, сировина, матеріали, комплектуючі вироби.
• Організаційний план: форма організації бізнесу, потреба в персоналі, власники бізнесу, менеджери, організація управління, кадрова політика.
• Оцінка ризиків: типи можливих ризиків, способи реагування на загрози для бізнесу.
• Фінансовий план: прибуток і збитки, план руху готівки, плановий баланс, фінансові коефіцієнти.

     Логіка  розробки бізнес-плану підприємницької  діяльності можна розкласти на такі пункти:

1. Вибір продукції (послуг) для ринку
2. Дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу
3. Вибір та обґрунтування місцезнаходження фірми, що заново створюється
4. Прогнозування можливих обсягів продажу продукції
5. Визначення виробничих параметрів
6. Розробка цінової та збутової політики
7. Обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми
8. Опис потенційних ризиків і дії щодо їх мінімізації
9. Оцінка фінансових параметрів бізнесу
10. Написання висновків з основних положень  бізнес-плану

   Висновки

  Організація не може функціонувати без цільових орієнтирів. Цільовий початок в діяльності організації завдається, в першу чергу, тим, що її діяльність знаходиться під впливом інтересів різних груп людей. Цільовий початок і функціонування організації відображає інтереси таких груп або сукупностей людей, як власники організації, працівники організації, покупці, ділові партнери, місцеве суспільство і суспільство в цілому.

        Відокремлюються дві  основні складові цільового початку  в діяльності організації: місія  і цілі. Місія може розумітися в  широкому розумінні, як філософія, суть існування організації, та у вузькому - як сформульоване, достатньо деталізоване ствердження відносно того, для чого існує організація. Добре сформульована місія включає в себе опис орієнтирів, сфери діяльності, філософії організації, можливостей і способів здійснення діяльності, а також потрібного іміджу організації.

        Цілі організації  описують конкретний стан окремих параметрів, яких вона бажала б досягти через  визначений проміжок часу. Цілі бувають  довгостроковими і короткостроковими. Вони розрізняються також по сферам життєдіяльності організації та рівня ієрархії.

        Встановлення цілей  передбачає проходження чотирьох обов’язкових фаз: 1) виявлення і аналіз тенденцій, що спостерігаються в оточенні; 2) встановлення загальних для організації цілей; 3) побудова ієрархії цілей; 4) встановлення індивідуальних цілей.

        Розробка і реалізація стратегії - процес трудомісткий і вимагає від менеджерів різних витрат. Обстановка в компанії часто не розвивається за наміченим шляхом. Події, які примушують переоцінити стратегію, можуть виникати швидко, поступово або в дуже швидкій послідовності. Суть цих подій, які призвели до зміни стратегії, не завжди може бути визначена достатньо легко.

        Потреба приділяти  достатньо багато часу стратегічному  менеджменту викликана необхідністю вдосконалювати стратегію і методи її здійснення, максимізації внеску кожного співробітника у підвищення ефективності і якості стратегії. Звичайно менеджери витрачають багато зусиль на покращення складових частин поточної стратегії, що краще ніж розробляти и впроваджувати в життя радикальні зміни в роботі компанії. Занадто сильні зміни стратегії можуть негативно відобразить на співробітниках, привести до невизначеності  покупців. Як правило в цьому нема необхідності. Можна добитися значних успіхів, покращуючи виконання існуючої стратегії. Наполегливість в удосконаленні правильної стратегії часто являється запорукою її успішного виконання.

      Управління  за цілями являє собою метод поєднання  планування, контролю і мотивації, який успішно застосовують багато організацій  для зменшення кількості конфліктів і зниженню негативної реакції людей на контроль шляхом їх участі в цьому процесі. Метод управління за цілями допомагає реалізовувати стратегію шляхом покращення зв’язку між цілями підлеглих, цілями їх начальників і цілями всієї організації. Управління за цілями має багато прихильників, також існує багато прикладів позитивних результатів застосування даного методу. Загальна правильність методу управління за цілями пояснюється дослідженнями в області постановки цілей і зворотного зв’язку. Існують докази, що продуктивність людей, які мають конкретні цілі, вища ніж у людей, для цілі не встановлені або яких не просять старатися. Встановлення конкретних цілей підвищує продуктивність тому, що індивід має чіткі очікування відносно результату. Відповідно теорії ймовірності, якщо люди чітко уявляють, яких результатів від них очікують, і якщо вони відчувають сильну ймовірність того, що прикладаючи певні зусилля, вони зможуть досягнути даного рівня продуктивності і отримати відповідну винагороду, то їх мотивація виконання завдання підвищиться.

      Насправді за умов ринкового господарства, система  стратегічного планування та бізнес-планування постійно змінюється. За умов великої  конкуренції підприємства змушені  вдосконалювати свою стратегію для  того щоб бути  на рівні своїх суперників. Хочеться також відмітити, що на жаль вітчизняні підприємства в питанні стратегічного планування та бізнес-планування трохи відстають від їх європейських, заокеанських чи навіть азійських аналогів. Так наприклад, наші компанії зазвичай планують свою діяльність на строки в межах одного двох років, а провідні компанії того ж Китаю навіть до 10 років. Практика показує, що підприємства які не приділяють особливої уваги до своєї системи планування, за умов мінливої економіки, не можуть реально конкурувати. Тому, система стратегічного планування та бізнес-планування зараз відіграє надзвичайно важливу роль в діяльності компанії.

  Список  літератури

  1. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди.- К.: Знання, 2005. - 431 с.

  2. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Покропивного С. Ф. – 4-те вид., перероб.,доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.

  3. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка підприємств: Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. - К: МАУП, 2003. - 304 с.

  4. Рижиков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В., Підгора Є.О. Економіка підприємства.- К.: Слово, 2004.- 272 с.

  5. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За ред. Бойчика І. М. – К: Каравела, 2002. – 298 с.

  6. Манів З.О. Луцький І.М. Економіка підприємства: Підручник. - К.: Знання, 2006. – 580с.

  7. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посібник. - К.: Ніка-Центр, 2002. - 211 с.

  8. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Каравела, 2004. - 568 с.

  9. Калина А.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Знання України, 2007. -323 с.

  10. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред.П. В. Круш. - К: КНТ, 2007. - 777 с.

  11. Економіка підприємства: Навч. посібник /За. ред. В. Є. Воротіна. - К.: Університет "Україна", 2005. - 248 с.

  12. Чаюн І. О. Економіка підприємства: Підручник /За. ред. Н. М. Ушакова. - К.: КНТЕУ, 2005. - 569 с.

  13. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 679 с.

  14. Грицюк Е.О.Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Дакор, 2009. - 303 с.

  15. Березін О.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К. : Знання, 2009. - 390 с.

  16. Грещак М.Г. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Г. О. Швиданенко. -Вид. 4-те, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2009. - 816 с.

  17. Куденко М.Ю. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Х.: Академія

  внутрішніх військ МВС України, 2009. - 218 с.

  18. Гетьман О.О. Економіка підприємства : Навч. посіб. / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. -2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.

  19. Швиданенко Г.О. Економіка підприємства: Підручник . - К.: КНЕУ, 2009. - 598 с.