Ринок споживчих товарів в Україні: посткризові тенденці

які і здійснюють кінцеву  реалізацію засобів виробництва. Товари на цьому

ринку закуповують професійно підготовлені агенти. Основна частина  закупок,

як правило, припадає на кількох  гуртових покупців.

На ринок засобів виробництва  впливають такі основні фактори: поточні і

очікувані доходи, рівень сукупного  попиту, перспектива одержання кредитів

тощо. У міру зростання  економічної невизначеності покупці  засобів

виробництва суттєво скорочують капіталовкладення в придбання  машин і

обладнання, намагаються  скоротити наявні товарно-матеріальні  запаси.

На цьому ринку широкого розповсюдження набули такі форми торгівлі як

лізинг та інжиніринг.

Лізинг - це довгострокова  оренда засобів виробництва (машин,

обладнання, транспортних засобів, механізмів, будівель виробничого

призначення). Існують навіть лізингові фірми, які закуповують  предмети

оренди і надають їх у користування на кілька років фірмі-орендарю, яка

поступово погашає заборгованість. Лізинг забезпечує можливість використання

обладнання і машин  навіть тоді, коли підприємствам не вистачає власних

засобів для їх купівлі. Оренда дозволяє уникнути значних грошових витрат

підприємств, дає можливість швидко замінити засоби виробництва, які

морально застаріли.

По закінченню строку оренди можливі такі варіанти: купівля орендарем

обладнання по залишковій вартості, пролонгація (продовження) строку оренди,

повернення матеріальних цінностей лізинговій компанії [12].

Інжиніринг - це комплекс послуг по техніко-економічному обґрунтуванню,

проектуванню і експлуатації нових підприємств, виробництв, технічних  систем

чи механізмів на комерційній  основі. Функції інжинірингу виконують

спеціалізовані консультаційні фірми або служби великих промислових  і

будівельних фірм.

На ринку предметів  споживання і послуг покупцями є  безліч окремих осіб

і домашніх господарств, що закуповують товари для власного споживання. Це

ринок роздрібної торгівлі. Кінцеву реалізацію товарів здійснюють

універмаги, універсами, спеціалізовані магазини, крамниці і кіоски,

ресторни і кафе, роздрібні  підприємства послуг тощо.

Слід відзначити, що саме попит на товари широкого вжитку визначає

сукупний попит на засоби виробництва.

Ринок предметів споживання і послуг знаходиться під впливом  таких

факторів: особистого (вік, сімейний стан, фах, спосіб життя покупця),

психологічного (мотивація, сприйняття, засвоєння), соціально-культурного

(рівень розвитку, освіта, соціальне становище тощо). На  цьому ґрунті

виникають спеціалізовані ринки  товарів і послуг [12].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз ринку  споживчих товарів в Україні

2.1 Аналіз складових  формування споживчого ринку  України 

Вирішення проблеми стійкого забезпечення споживчого попиту населення України характеризується підвищеним рівнем складності, тому що вона охоплює агропромислове виробництво, його ефективність, державну політику в цій сфері, демографічні умови, соціально-економічні умови формування ринків агропродовольчої продукції, динаміку грошових доходів та витрат населення, тенденції експортно-імпортної діяльності тощо.

Ринковий попит формується як сумарний попит усіх споживачів. Залежно від споживацьких уподобань  і доходів їхнє бажання та можливості придбати товар при однакових цінах будуть відрізнятися. Ринковий попит – це сума індивідуальних попитів, що відповідають певному рівню цін. Інакше кажучи, це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами.

Ринковий попит, з одного боку, залежить від тих факторів, що впливають на індивідуальний попит, а з іншого – від самої кількості  носіїв цього попиту, тобто від  кількості споживачів.

На величину попиту, тобто  на пересування точки по незмінній  кривій попиту, впливає виключно ціна товару. Всі інші фактори, від яких залежить кількість товару, що споживачі  готові придбати, належать до нецінових. їхня дія приводить до пересування  самої кривої попиту на графіку вправо (збільшення попиту) чи вліво (зменшення  попиту).

До нецінових факторів ринкового попиту належать:

– зміна споживацьких переваг  під впливом зміни потреб споживача, моди чи реклами;

– зміна цін на інші товари, зокрема товари-субститути чи товари-комплементи;

– кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару;

– цінові очікування покупців;

– доходи споживачів.

У реальному житті жоден  з перелічених факторів не діє  відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну  та суперечливу систему, але розуміння  механізму дії кожного з них  допомагає зрозуміти реалії економічного життя.

В умовах кризового стану  економіки України продовжується  скорочення виробництва практично  всіх основних видів продуктів харчування. Тому слід визначити ту критичну межу, за якою дестабілізується продовольча безпека держави, тобто споживання знижується нижче встановленого рівня, що впливає на здоров’є населення. На наш погляд, таким визначником можуть стати розроблені Українським НДІ гігієни харчування норми фізіологічного прожиткового мінімуму, які входять до складу мінімального прожиткового кошика. З розрахунку на душу населення за рік вони становлять: м’ясо і м’ясопродукти в перерахунку на м’ясо – 45,4 кг, риба і рибопродукти – 14,1, молоко й молочні продукти в перерахунку на молоко – 353,3 кг, яйця – 246,2 шт., олія – 7,1 кг, цукор – 26,8, хлібопродукти ( хліб і макаронні вироби перерахунку на борошно, борошно, крупа та бобові) – 93,8, картопля – 90,1, овочі й баштанні – 106,8, плоди і ягоди – 61,3 кг.

За даними Всесвітньої  організації охорони здоров’я, межа енергетичної насиченості раціону  харчування, нижче якої починається  голодування з незворотними фізіологічними змінами, дорівнює 1500 Ккал за добу.

Енергетична цінність середньодобового науково обґрунтованого раціону  становить 2928 Ккал. З розрахунку на душу населення за рік до його складу входять: м’ясо і м’ясопродукти  в перерахунку на м’ясо – 80 кг, риба і рибопродукти – 20, молоко і  молочні продукти в перерахунку  на молоко – 380 кг, яйця – 290 шт., олія – 13 кг, цукор і кондитерські вироби – 38, хлібопродукти ( хліб і макаронні  вироби у перерахунку на борошно, борошно, крупа та бобові) – 101, картопля – 124, овочі і баштанні – 161, плоди  і ягоди – 90кг(За матеріалами  УкрНДІ гігієни харчування).

Законом України передбачено  право регіонів затверджувати свій прожитковий мінімум на основі цін, які там складаються на кожний конкретний період. До основних факторів, що впливають на рівень споживання окремих видів продовольства, відносяться: цінові зміни, склад сім’ї, рівень доходів  та інше.

Аналіз проблеми забезпечення населення продовольством засвідчує, що деструктивні зміни соціального  і економічного розвитку суспільства  за період 1999-2011 рр. привели до того, що потреби людей в окремих  продуктах із об’єктивно необхідних (незмінних) перейшли у спорадичні, коли матеріальні умови виробництва не створюють реальних можливостей їх задоволення в масштабах країни і окремих регіонів.

Нинішній стан, у якому  знаходиться сільське господарство та інші галузі агропромислового комплексу  України, коли задоволення потреб населення  стало уже не галузевою, а соціально-економічною  проблемою, вимагає обгрунтованого визначення стратегічних напрямів здійснення аграрної реформи і політики, призупинення спаду і забезпечення нарощування  обсягів виробництва, відновлення  внутрішнього і зовнішнього ринків продовольства, проведення соціально-економічних  перетворень на селі.

До основних з них належить забезпечення продовольчої безпеки  країни, підвищення оплатного попиту населення, забезпечення соціально-економічного захисту вітчизняних товаровиробників, формування внутрішнього ринку продовольства  та відтворення трудових ресурсів.

Фонд споживання продукції  харчування визначається з урахуванням  прогнозованої чисельності постійного населення України та споживання на душу населення, рівень якого обґрунтовується  на основі динаміки фактичних показників за останні роки та можливих прогресивних змін у структурі споживання продукції  з метою наближення до раціональних норм.

Як відомо, завершальною фазою суспільного відтворення  є споживання вироблених продуктів. Споживання – це процес задоволення  потреб. Поняття “споживання” та “потреби”  не ідентичні. На величину частки задоволення  потреб, з одного боку, впливає рівень розвитку матеріального виробництва, з іншого – грошові прибутки населення.

Маркетинг споживчого ринку  продовольчих товарів є важливою складовою частиною агромаркету, в  той же час представляє собою  самостійну систему, куди входять закономірності прояву, формування, розвитку і задоволення  сукупних індивідуальних потреб в продовольчих товарах в процесах виробництва, обміну і споживання продуктів харчування з метою задоволення потреб окремих особистостей і суспільства в цілому.

Специфіка маркетингу як інструмента  споживчого ринку продовольчих товарів  заключається в слідуючих факторах:

· Особливості продуктивних сил і виробничих відносин в АПК  і споживчого ринку продовольства;

· Своєрідність комплексу  індивідуальних потреб в продовольстві  і обумовлені цими потребами «соціальні моделі» споживача;

· Специфіка продуктів  харчування у порівнянні з іншими ринковими товарами;

· Роль маркетингу в забезпеченні продовольчої безпеки окремих регіонів.

В зв’язку з цим необхідне  формування нової стратегії у  виробництві і збуті продовольчої продукції, на основі розширення міжрегіональних  зв’язків з одночасним вдосконаленням внутрішніх національних ринків, підвищення якості агропродовольчої продукції  і активізації зв’язків із споживачами  в структурі нових ринкових організаційних формувань. Формування ринкових організаційних структур і формувань органічно  поєднано з переорієнтацією економічної  стратегії господарської діяльності підприємств на організацію ефективного  збуту сільськогосподарської продукції  з одночасним нарощуванням обсягів  реалізації і одержання на цій  основі стійкого прибутку.

Розподільча система як кінцева  стадія виробництва і постачання продуктів харчування до споживачів є індикатором попиту і пропозиції на ринку. Надання всім учасникам  оптового продовольчого ринку рівних можливостей для пропозиції своєї  продукції і створення умов для  конкуренції дає можливість виявити  ринкову вартість товару і забезпечити  розподіл доходів.

За роки економічної реформи  в Україні виникли кардинальні  зміни в розподілі доходів  і національного багатства країни між різними верствами населення. Кризові явища в системі розподілу  доходів є відображення загального трансформаційного кризисного стану в економіці. В структурі грошових доходів на оплату праці припадає 48,3%, пенсії та всі види допомоги, а також стипендії – 29,7%. В структурі витрати на купівлю товарів і послуг припадає 70,1%.

Велика питома вага затрат на продовольство в країнах Центральної  і Південної Європи: Румунії – 58%, Болгарії – 54, Литві – 52, Латвії – 39, Польщі – 35, Чехії – 31, Естонії  –30%. Тільки в Угорщині і Словенії питома вага затрат на продовольство  у всіх видах затрат наближається до середньої по країнах ЄС – 15 (18) % і складає відповідно 24 і 23%.

В результаті проведених економічних  реформ в Україні виникла поляризація  доходів з різким поділом населення  на високодоходні і низькодоходні  групи, з великим скороченням  середнього прошарку населення.

Не дивлячись на значні зміни структури доходів населення, реальна заробітна плата в  Україні залишається головним і  практично єдиним компонентом доходу сімей у основної частини населення (у країнах з розвинутими ринковими  відносинами заробітна плата  складає біля 40% від особистих  доходів).

Зниження доходів у  більшої частини населення привело  до різкого скорочення попиту, особливо на товари довгострокового користування, якісні продукти і послуги, скорочення наукоємних виробничих систем, що відображається на рівні інвестиційних процесів в національній економіці.

За умов, що склалися, актуальним є дослідження процесів і факторів, що формують споживчий попит населення  України з метою задовольнити основні життєві потреби громадян в продуктах харчування. З іншого боку, діюча на сучасному етапі  система формування споживчого кошика, що є основою мінімального прожиткового мінімуму потребує суттєвих змін, назріла  також необхідність в державній  розробці і фактичному застосуванні територіальних варіантів споживчого кошика з врахуванням соціальних факторів.

 

2.2. Сучасний стан та особливості функціонування споживчого ринку в Україні

Трансформація економіки  та інтеграція України у світовий економічний простір характеризується диференціацією форм господарювання підприємств, зокрема у структурі збуту  і розподілу споживчих товарів  на ринку. Важливою умовою досягнення максимального рівня прибутку вітчизняними підприємствами стає вирішення проблеми обґрунтування обсягів збуту  і політики розподілу споживчих  товарів як на зовнішньому, так і  на внутрішніх ринках.

Головні питання суспільного  виробництва: що виробляти (які товари та послуги й скільки), як виробляти (за допомогою яких засобів виробництва) та для кого виробляти (хто їх споживатиме) в кожній економічній системі  розв'язуються по-різному.

Споживчий ринок виступає як форма господарських зв'язків  між товаровиробниками та споживачами  шляхом купівлі-продажу товарів. Здійснення цих актів пов'язане із певними  організаційно-правовими й економічними відносинами, як ми вже мали можливість переконатися раніше.

Товарно-грошові відносини, які здійснюються за допомогою ринку, передбачають господарські зв'язки з  доведенням товару до споживача (ви- робництво-ринок-споживач) та зворотні (споживач-ринок-виробництво). Зворотний зв'язок характеризується рухом грошових коштів і відповідної  інформації про потреби й платоспроможний  попит споживачів.