Ринок споживчих товарів в Україні: посткризові тенденці

                                             Тернопільський національний економічний університет

кафедра міжнародної економіки

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

на тему: “Ринок споживчих  товарів в Україні: посткризові  тенденції”

 

 

студентки 5 курсу МЕМТзм-52 групи

напряму підготовки

економіка та підприємництво

спеціальності міжнародна економіка

Миськів Л.Ю.

Керівник

 

 

 

Тернопіль 2013

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування ринку споживчих товарів

1.1. Ринок споживчих товарів:  сутність та його характерні  риси

1.2. Умови та чинники  формування ринку споживчих товарів

1.3. Інфраструктура ринку  споживчих товарів

Розділ 2. Аналіз ринку споживчих  товарів в Україні та світі

2.1. Аналіз складових формування споживчого ринку України

2.2. Сучасний стан та  особливості функціонування споживчого  ринку в Україні

Розділ 3. Перспективи і  напрямки розвитку ринку споживчих  товарів в Україні в посткризовий період

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дослідження споживчого ринку  в умовах трансформації економіки  та динамічних глобалізаційних процесів є надзвичайно актуальним завданням  сучасної економічної теорії. Це зумовлено  тим, що на споживчому ринку переплітаються ключові інтереси населення і  виробників кінцевої продукції. За своїм  призначенням споживчий ринок виконує  багатогранні функції життєзабезпечення  населення. Він є механізмом інтенсивного зворотного стимулюючого впливу споживчого виробництва на весь комплекс галузей  економіки й на соціально-економічну ситуацію в суспільстві. Його випереджаючий  розвиток є передумовою прискорення  темпів економічного зростання. Неефективне  ж функціонування споживчого ринку  спричиняє макроекономічні диспропорції та структурні деформації соціально-економічного розвитку, призводить до зниження конкурентоспроможності національної економіки та добробуту  населення. Саме тому виникає об’єктивна необхідність розробки теоретико-методичних концепцій щодо вдосконалення механізму  його функціонування у транзитивній економіці.

Протягом останніх років  творчий внесок у дослідження  механізму функціонування споживчого ринку та його ролі в забезпеченні розширеного суспільного відтворення  зробили українські вчені – І. Крючкова [1], В. Лагутін [2], Л. Лігоненко [3], І. Лошенюк [4], А. Мазаракі [5] та ін. Проте  теорія і практика підприємництва еволюціонують, а тому з часом виникають все  нові проблеми, що потребують розв’язання, і необхідність у безперервному  оновленні знань з питань функціонування та розвитку споживчого ринку. Адже сучасні  трансформації української економіки  гостро поставили питання теоретико-економічного осмислення ролі й місця споживчого ринку в формуванні людського  капіталу та забезпечення економічного зростання.

Метою роботи є аналіз сучасних тенденцій і перспектив розвитку споживчого ринку в транзитивній економіці України. Це дасть змогу  обґрунтувати заходи організаційно-економічного, правового та інституційного характеру стосовно підвищення ефективності функціонування ринку на перспективу, що сприятиме реалізації поставленої мети.

Стратегічною метою розвитку споживчого ринку в економіці  України, яка все ще перебуває  на етапі трансформації, є покращання рівня життя населення, піднесення на новий якісний рівень усього комплексу  соціально-економічних чинників, які  забезпечують процес життєдіяльності  суспільства. Із огляду на це, виникає  об’єктивна необхідність аналізу сучасних тенденцій, які мають місце в  розвитку вітчизняного споживчого ринку.

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм, що складається з величезної кількості  різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, що взаємодіють між собою й  об’єднуються в єдине поняття  — ринок. Важливе значення має  внутрішній ринок, адже він визначає, як розвивається національна економіка  країни. Внутрішній ринок споживчих  товарів є узагальнюючим індикатором  розвитку економіки, оскільки від його розмірів та ефективності, зокрема, активності ділового середовища, відкритості та інтенсивності конкуренції, орієнтованості на споживача залежить продуктивність інших секторів економіки та забезпечення рівноваги між попитом та пропозицією.

Обсяги, структура та ефективність внутрішнього ринку є визначальними  чинниками конкуренто спроможності національної економіки та забезпечення сталого економічного зростання [1].

Нормалізація та ефективне  функціонування споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу є  надзвичайно актуальним. В економіці  України проблема збалансованості  попиту та пропозиції споживчого ринку  в цілому породжується диспропорціями системи організації ринку, його інфраструктурою. Негативні показники  функціонування внурішнього ринку, зокрема, низька інтенсивність конкуренції  на багатьох його сегментах, високі ціни на товари, недостатня дієвість механізму  врівноваження платоспроможного попиту та пропозиції, зменшення присутності  вітчизняних товаровиробників практично на всіх ринках товарів спричиняють уповільнення темпів економічного зростання країни. Таким чином, однією з найважливіших умов успішного функціонування товарного ринку є формування і розвиток його інфраструктури, що забезпечує процес просування товарів від виробника до споживача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Ринок споживчих товарів: сутність та його характерні риси

Ринок як самодостатній, автоматично  діючий, саморегульований механізм

— це абстракція, яка дещо відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок  — це

один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій

тісно взаємодіють ринкові  закономірності, численні регулюючі  інститути

(передусім державні) і  масова свідомість.

Кожен, хто приступає до вивчення цього дуже важливого і  в той же час

складного питання, зустрічається  з різними визначеннями ринку, а  саме, що

ринок це:

- обіг, організований за  законами товарного виробництва  та обігу,

сукупність відносин товарного  і грошового обігу;

- сукупність умов, що забезпечують  реалізацію валового національного

продукту;

- сфера товарного обігу,  сукупність актів купівлі та  продажу, де

взаємодіють пропозиція товарів, платоспроможний попит, де формуються ціни на товари (послуги) та багато іншого;

- система товарно-грошових  відносин з механізмом вільного  ціноутворення, з

вільним підприємництвом  на основі економічної самостійності,

рівноправності та конкуренції  суб'єктів господарювання у боротьбі за

споживача. [12]

Вживаються також визначення поняття "ринок", які відбивають різний

підхід до цього явища. Тут можна виділити такі напрямки: ринок як умовний

простір, тобто ринок —  місце, де відбуваються акти купівлі-продажу  товарів

(послуг); ринок як механізм, що сприяє встановленню певних  відносин між

покупцем і продавцем; ринок як відношення з приводу  купівлі-продажу товарів

(послуг).

Ринок формується в процесі  становлення та розвитку товарного

господарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами

виникнення товарного  господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ

праці та наявність економічно уособлених, економічно незалежних

товаровиробників, які спеціалізуються  на виробництві окремих товарів  або

наданні послуг. Така економічна уособленість базується на підставі тієї чи

іншої форми власності, але  серед форм власності обов'язково повинна бути

приватна.

Економічні відносини  завжди проявляються як економічні інтереси

Тому ринок - це поняття, яке  відображає процес взаємодії (зіткнення)

економічних інтересів суб'єктів  господарської системи.

Отже, поняття «ринок»  тотожне поняттю «ринкові відносини».

Економічна система, що функціонує на засадах ринкових відносин, в

реальній дійсності є  формою організації господарської  діяльності

суспільства, яку називають  по-різному: ринкова система господарювання,

ринкова економіка, система  вільного підприємництва, або ж просто - ринок.

Що ж визначає своєрідність і особливості ринку як економічної  системи

господарювання?

По-перше, об'єктивні умови  його існування і функціонування. Умови

існування ринку: товарне  виробництво, суспільний поділ праці, економічна

відокремленість товаровиробників, в основі якої знаходиться приватна

власність на засоби виробництва. До умов функціонування ринку відносять:

незалежність економічних  суб'єктів у здійсненні господарської  діяльності на

основі права власності  на фактори виробництва; ринкова  конкуренція;

існування ринкової інфраструктури, стійкої фінансової і грошової системи;

наявність правової бази, що сприяє створенню відповідного економічного

середовища і психологічного клімату.

По-друге, його функціональна  визначеність. Ринок забезпечує процеси

саморегуляції економіки, яка  існує в «автоматичному режимі», тобто

об'єктивно (незалежно від  волі і свідомості людей), на основі механізму

взаємодії цін, попиту і пропозиції, а також конкуренції.

У відповідності з цим, об'єктивними законами ринку, які  визначають

його існування і функціонування, стали закон вартості, закон попиту і

пропозиції, закон конкуренції  та закон грошового обігу.

Ринок виконує важливі  організаційні і регулюючі функції, основні серед

них:

- забезпечення безперервного  зв'язку і пропорційності між  виробництвом

і споживанням;

- визначення міри доцільності  і корисності конкретних форм

господарської діяльності у  відповідності з критерієм ефективності

використання економічних  ресурсів, зростання доходів і  задоволення потреб

споживачів;

- регулювання основних  пропорцій суспільного відтворення  та розподілу

ресурсів між галузями економіки;

- стимулювання науково-технічного  прогресу.

Отже ринок є функціональною формою економічних зв'язків між

господарюючими суб'єктами, які утворюють єдину економічну систему.

Таким чином, відзначені умови  існування та функціонування ринку, а

також його функції визначають ринок як конкретну форму господарської

діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи  господарювання,

або ринкової економіки.

З'ясовуючи суть ринку, слід виділити ті елементи, які складають

структуру ринку, - лише в  її межах можливе відтворення  ринкових відносин.

Структурні елементи ринкової системи, взаємодіючи між собою,

визначають її зміст і  своєрідність. Ця взаємодія здійснюється за допомогою

спеціальних установ, утворень (інституцій) ринку - фондових і товарних

бірж, бірж праці, кредитних (банків) і страхових установ тощо. У своїй

сукупності вони утворюють  інфраструктуру ринку (інфраструктура -

підструктура, що підпорядкована загальні структурі) [1].

Схема взаємодії компонентів  загальної ринкової структури та йогоінституцій така:

- товарні біржі «вистежують»  попит і «надсилають сигнали»  ринкам

капіталів та цінних паперів  про наявний дефіцит чи надлишок товарів на

товарних ринках;

- фондова біржа - інституція  ринку цінних паперів, сприймає  ці

«сигнали» і реагує на них  зростанням цін акцій тих компаній, які здатні

заповнити «провали» дефіциту, чи зниженням курсу акцій тих  корпорацій,

товарами яких ринок переповнений;

- фірми, курси акцій  яких зростають, одержують «ін'єкції»  з ринків

капіталів, розширюють виробництво; відбувається переміщення (переливання)

капіталу через банки  і страхові установи з одних галузей  у інші - більш

прибуткові, що є двигуном саморозвитку і саморегулювання  ринкової системи;

- розширення виробництва  спонукає зростання попиту на  працю певної

кваліфікації, рух якої здійснюється через біржу праці.

Водночас поряд із загальною  структурою слід розрізняти і конкретну

структуру ринку, критеріями виділення елементів якої виступають матеріальні

і духовні потреби людей, демографічні і географічні ознаки, ступінь

зрілості ринкових відносин, відповідність діючому законодавству. У

відповідності з цим, виділяють  ринки окремих товарів, послуг, культурних

цінностей, інформації, ринки  сировини і енергоносіїв, ринки науково-

технічних розробок, дитячий  і молодіжний ринок тощо, а також  місцевий,

регіональний, національний і світовий ринки, легальний (законний) чи

нелегальний («чорний») ринки.

В залежності від змісту і характеру процесів ціноутворення, які у

кінцевому підсумку визначають особливості взаємозв'язків суб'єктів  ринкової

системи і специфіку ринкового  середовища взагалі, розрізняють так  звані

конкурентні і неконкурентні (чистої монополії, монополістичної  конкуренції та олігополії) ринки.

Конкретне співвідношення попиту і пропозиції на галузевих ринках

обумовлює існування таких  ринкових форм: «ринок продавця», коли попит

перевищує пропозицію, і  «ринок покупця», якщо пропозиція переважає  над

попитом [1].

 

 

1.2. Умови та чинники формування ринку споживчих товарів

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про  те, що

вона являє собою ефективно  працюючий механізм. Ринок без  централізованого інтелекту в особі  Держплану або Держпостачу успішно  вирішує складні економічні проблеми, що не під силу сучасним ЕОМ. Тим  більше, що, за оцінками фахівців, найсучасніша електронно-обчислювальна машина здатна оптимально спланувати виробництво  і розподіл не більш ніж 2 тис. виробів.