Ринок споживчих товарів в Україні: посткризові тенденці

Як же працює ринковий механізм? Щоб відповісти на це запитання,

необхідно розглянути його складові елементи, їх чотири. Це - попит,

пропонування, ринкова ціна і конкуренція.

У загальному вигляді попит  являє собою потребу в певному  товарі, що

забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може

бути реалізована на ринку  за існуючими цінами.

Пропонування - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Його

розмір визначається кількістю  товарів, що пропонуються для продажу  в певний

період часу за існуючими  цінами.

Ринкова ціна - це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють ціни

попиту, пропонування і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну

максимальну ціну, за яку  покупці ще згодні брати товар, а  під ціною

пропонування - граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові

пропонувати свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, за якої розмір попиту

дорівнює розміру пропонування.

І нарешті, конкуренція. Вона являє собою процес суперництва  між

окремими продуцентами, постачальниками  і покупцями товарів за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації.

Конкурентна боротьба має  місце, коли на ринку певного товару кількість

його продавців така, що жоден з них не в змозі самостійно або в об'єднанні

з іншими впливати на ціну. За цих умов найважливіші питання економічного

життя - що і скільки виробляти, яким чином і для кого - розв'язуються в

результаті взаємодії  попиту, пропонування і ринкових цін.

Щоб краще зрозуміти механізм цієї взаємодії, розглянемо ситуації на

ринку певного товару, наприклад  автомобілів.

Спочатку проаналізуємо  дії покупців автомобілів. Їх інтерес  полягає втому, щоб задовольнити свою потребу, на яку вони виділяють  певну суму

грошей. Тому ринкова ціна ні в якому разі не може бути вищою  за ціну попиту

(Цп). В умовах високої  ціни покупців не дуже багато. Відповідно й

автомобілів придбається  мало. Якщо ж ціна знижується, товар  стає

доступнішим, кількість покупців збільшується разом з кількістю  придбаних

автомобілів. Цю залежність демонструє крива попиту.

Тепер звернемося до дій  продавців. Вони бажають відшкодувати свої

витрати й одержати якийсь прибуток. Тому ринкова ціна не може бути нижчою, ніж ціни пропонування (Цпр). Чим нижча ціна пропонування, тим менша кількість автомобілів надійде для продажу. Останнє зумовлене тим, що у багатьох виробників витрати будуть більшими, ніж ціна, а це зробить

неможливим виробництво. І навпаки, у міру підвищення ціни пропонування

зростатиме кількість  виробників і обсяги поставок автомобілів. Цю

залежність демонструє крива  пропонування.

Точка, в якій дві криві  перехрещуються (Р), відображає збіг інтересів

продавців і покупців, відповідність  попиту і пропонування, рівновагу  ринку.

У кожен даний момент на ринку досягається рівновага, хоча й не стійка.

Справді, цілком можливо, що попит на автомобілі зросте. Додатковий попит

почне тиснути на ринок. Це призведе до порушення рівноваги, тимчасового

підвищення цін аж до встановлення нової ціни попиту. Поведінку покупців у

ситуації, що змінилася, характеризує нова крива попиту, яка проходить  вище

і правіше за стару криву. Нова вища ціна виступає сильним стимулом

зростання виробництва і  збільшення продажу автомобілів.

Одночасно нова ціна сигналізує підприємцям з інших галузей, що

виробництво автомобілів  стає вигідним для вкладання капіталів. Після цього

сюди направляються додаткові  грошові ресурси, змінюються умови  виробництва.

Успіху в конкурентній боротьбі досягають ті, хто зуміє  швидше збільшити

випуск при одночасному  зменшенні витрат і цін за рахунок  впровадження нових технологій, ефективних методів організації праці. Поведінку  продавців за цих умов відображає нова крива пропонування, що проходить нижче та лівіше за стару.

В результаті збільшення виробництва  зростає пропонування, воно

поступово зрівнюється з  попитом, і встановлюється нова ринкова  рівновага.

Таким чином, ринковий механізм, реагуючи на попит через зміну  цін,

забезпечує відповідну реакцію  виробництва й пропонування. Попит  і

пропонування - дві протилежні сили, які викликають зростання і  падіння

ціни. Вони однаковою мірою  діють на ціну, якщо не береться до уваги  фактор

часу. Коли при аналізі  він враховується, то ця умова порушується. У межах

короткострокового періоду  пріоритет отримує попит (тому що пропонування

більш інерційне). Коли ж  розглядається довгостроковий період, роль головної

ціноутворюючої сили переходить до пропонування. Причому чим триваліший період часу, що аналізується, тим сильніший  вплив пропонування на ціни порівняно  з попитом. Причина полягає в  тому, що саме виробництво визначає в кінцевому підсумку динаміку потреб, які вже потім виступають у  вигляді попиту. Водночас, як ми бачимо, попит і пропонування залежать від  динаміки ціни. У випадку з пропонуванням  ця залежність є прямою, а у випадку  з попитом - оберненою.

Еластичність попиту і  пропонування

Ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом  зміни ціни на неї

характеризує еластичність попиту (Е). Еластичним вважається попит, зміна

обсягу якого, виражена у  відсотках, перевищує відсотковий  вираз зниження

цін, тобто коли Е > 1. Якщо показники зменшення ціни і збільшення попиту

дорівнюють один одному (тобто  зростання попиту тільки компенсує  зниження цін), то еластичність попиту називають одиничною. У випадку  ж, коли обсяг зменшення ціни перевищує  показник приросту попиту, то останній є нееластичним (Е < 1).

Ступінь зміни пропонування певного товару під впливом зміни  ціни

характеризує еластичність пропонування (Епр). У випадку, коли обсяги

збільшення пропонування, виражені у відсотках, перевищують  обсяги зростання ціни, пропонування вважається еластичним. Якщо ж приріст  пропонування дорівнює приросту цін, то еластичність пропонування називають  одиничною (Епр±1). Коли приріст пропонування менший за приріст цін, то має місце  нееластичне пропонування (Епр < 1).

Порівняння механізму  ринку, який ми розглянули, із системами

господарювання, що існують  у розвинутих країнах світу, свідчить, що в

реальному економічному житті, крім ринкових, діють й інші сили. Наприклад,

економічна політика держави, інфляція, традиції, різні монополістичні

об'єднання (підприємців, трудящих, споживачів та ін.), що впливають на

ціни, заважають руху ресурсів, обмежують інформацію тощо.

Всі вони можуть викликати  і викликають різного роду відхилення вринкових процесах. Але якщо, незважаючи на це, ціни змінюються під впливом  попиту і пропонування, динаміка ресурсів, інвестицій, обсягів виробництва  орієнтується на попит; якщо існує конкурентна  боротьба, то ринковий механізм здатний  виконувати свої головні функції: інформативну, регулюючу і сануючу.

Функції ринку

Інформативна функція. Через  коливання цін на товари і послуги  ринок

надає учасникам виробництва  об'єктивну інформацію про суспільне  необхідні

витрати виробництва і  суспільне необхідну якість та асортимент тих товарів

і послуг, які виробляються.

У процесі внутрігалузевої  і міжгалузевої конкуренції ринок, з одного

боку, постійно виявляє середньозважені  витрати виробництва та реалізації

певного товару, а з іншого - визначає кінцевий попит на різноманітні

альтернативні товари подібного  призначення (телевізори, автомобілі різних

марок тощо).

У цьому випадку ринок  виконує роль суперкомп'ютера, який збирає і переробляє колосальні обсяги інформації і видає узагальнені  дані по всьому

господарському просторові, який він охоплює. Це дає можливість кожному

підприємству постійно звіряти  власне виробництво з умовами  ринку, що

змінюються, і завчасно вживати  заходів щодо зниження своїх індивідуальних

витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту [14].

Регулююча функція. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись  одержати

максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих

товарів, які користуються попитом. У результаті досягається  відповідність

між обсягом виробництва  і суспільними потребами, формуються необхідні

економічні пропорції. Так  ринковий механізм виконує регулюючу  функцію.

Сануюча функція. Цю функцію  ринок виконує тоді, коли за допомогою

конкуренції "очищає" суспільне  виробництво від економічно слабких,

нежиттєздатних господарських  одиниць і, навпаки, "дає зелене світло"

ефективнішим. У цій своїй  функції ринок - об'єктивний суддя, який відбирає

найкорисніших для суспільства  виробників, внаслідок чого неперервно

підвищується середній рівень ефективності народного господарства. і

Ринковий механізм являє  собою велике досягнення людської цивілізації,

приблизно таке ж, як вища математика, кібернетика, генна інженерія та інші

завоювання колективного розуму.

Водночас важливо розуміти, що ринок - не всемогутній. Говорячи про

механізм дії ринку, слід наголосити, що він вирішує далеко не всі проблеми

економічного життя суспільства. Бачити межі дії ринку так само необхідно,

як і розбиратися в  його рушійних силах.

Межі дії ринкового  механізму

Чого ж не може ринок? По-перше, ринок не в змозі регулювати так  звані

"зовнішні ефекти" економічної  діяльності. Вони не мають грошового  виміру,

але реально впливають (позитивно  чи негативно) на добробут суб'єктів

економічних відносин. Це, наприклад, такі соціальні наслідки виробництва  в

умовах конкуренції, як безробіття або забруднення навколишнього  середовища.

У даному випадку вплив  негативний, і його хтось повинен  компенсувати. Або

інший приклад. Підприємець  вкладає гроші в якісне медичне  обслуговування

своїх робітників. Від цього  виграє не тільки він і вони, а  й суспільство в

цілому (зменшується ймовірність  епідемічних захворювань, збільшується

продуктивність суспільної праці тощо). Те ж саме від підвищення професійної

майстерності робітників - соціальний ефект буде позитивний. Як його

виміряти і компенсувати витрати ініціаторам? Ринок це зробити  не може, такі

функції має брати на себе держава.

По-друге, ринковий механізм не в змозі врахувати потреби  знедолених

груп населення: безробітних, непрацездатних і малозабезпечених, їхні

потреби, як правило, не забезпечені  грошима, і - тому ринок їх не бачить. У

результаті, наприклад, кішка  багатого господаря може одержати молоко,

необхідне дитині з бідної сім'ї.

По-третє. Ринок не може забезпечити  країну суспільними благами. Йдеться

насамперед про товари і послуги колективного користування, в споживанні

яких беруть участь усі  громадяни без винятку (оборона, освіта, управління,

охорона правопорядку тощо). Ці блага світова економічна наука  називає

"суспільним товаром". Крім такої властивості, як  невиключеність із

споживання, вони мають і  таку особливість, як те, що дістаються усім

споживачам приблизно  порівну.

По-четверте, ринок не бачить перспективи. Криві попиту і пропонування

відображають поточні  потреби суспільства. Такі ж стратегічні  цілі розвитку

країни, як здоров'я нації, достатній рівень освіти населення, культура,

здорове навколишнє середовище, структурна перебудова економіки під  впливом НТП і вичерпання продуктивних ресурсів, залишаються за межами інтересівсуб'єктів  ринкових відносин. Часто-густо інтереси підприємців і суспільства стосовно цих питань протилежні.

Отже, існує ряд проблем, вирішення яких мають взяти на себе державні і

громадські інститути. Це - регулювання зовнішніх ефектів  встановлення

соціальної рівноваги, забезпечення населення соціальними благами,

перспективний розвиток країни.

Таким чином, ринковий механізм має певні межі своєї дії. Більше того,

його ефективне функціонування передбачає наявність певних умов. Однією з

них є розвинута інфраструктура ринку [14].

Інфраструктура ринку

Під інфраструктурою ринку  розуміють систему державних  приватних і

громадських інститутів (організацій  і установ) і технічних засобів, що

обслуговують інтереси суб'єктів  ринкових відносин, забезпечують їхню

ефективну взаємодію. Розрізняють  організаційно-технічну, фінансово-кредитну

та науково-дослідницьку інфраструктури ринку.

До організаційно-технічної  інфраструктури ринку належать товарні  біржі

й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й  брокерські

компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжинірингові фірми, сервісні

центри, пункти прокату й  лізингу, державні інспекції, різного  роду

асоціації підприємців і  споживачів, транспортні комунікації  і засоби

оперативного зв'язку.

Одні з цих установ  покликані сприяти встановленню ділових контактів між

підприємцями, надавати їм інформаційні, консультативні, розрахункові та

інші послуги (ярмарки, біржі, виставки, центри), інші - беруть на себе

функції загальної координації  ринкових зв'язків, представляють інтереси

своїх членів на регіональному, державному та міжнародному рівнях

(асоціації, торгові й  господарські палати), треті - являють  собою

спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин (податкові