Ринок споживчих товарів в Україні: посткризові тенденці

інспекції, служби щодо контролю за цінами і стандартами, страховий  нагляд

тощо).

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові  й

валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших

громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен займатися  і займається

мобілізацією тимчасово  вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити,

а потім і в капіталовкладення. На практиці застосовується безліч варіантів

прибуткового використання цих коштів, коли, наприклад, фонди  громадських

організацій передаються  в позику комерційним банкам, інвестуються в акції

тощо. В ринковій економіці  кожен карбованець, долар чи франк  повсякчас має

працювати, перебувати в  обігу, приносити прибуток. Фінансово-кредитна

інфраструктура саме й  забезпечує вирішення цієї проблеми.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові

інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми,

аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

Інститути та організації, що утворюють цю інфраструктуру, вивчають

динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії  і тактики

поведінки підприємств на ринку, прогнозів для уряду і  підприємців,

моделюванням наслідків  тих чи інших рішень, наданням консультацій,

улагодженням конфліктів між партнерами, підготовкою економістів, менеджерів та фахівців з маркетингу [14].

Крім загальної інфраструктури, що обслуговує весь простір ринкових

відносин, існують ще спеціалізовані, які забезпечують ефективне

функціонування окремих  ринків. Так, на ринку товарів і  послуг діють товарні

біржі, підприємства оптової  та роздрібної торгівлі, фірми, що зайняті

перевезенням вантажів, наданням послуг у сфері маркетингу, тощо. Ринок

праці обслуговують біржі  праці, державні та приватні фонди сприяння

зайнятості, пенсійні фонди, державні центри підготовки кадрів тощо.

Функціонування ринку  капіталів забезпечують фондові  та валютні біржі,

страхові, холдингові та інвестиційні компанії, комерційні банки, брокерські

та дилерські контори, інспекції контролю за цінними паперами, фонди

державного майна, податкові  інспекції та ін.

Конкуренція

Конкуренція виступає також  об'єктивно необхідною умовою ефективного

функціонування ринкового  механізму. Залежно від режиму конкурентної

боротьби розрізняють  досконалу (чисту) і недосконалу  конкуренцію. Досконала (чиста) конкуренція  означає, що на ринку діють багато покупців і продавців, вільний доступ фірм на ринок тощо. Жоден продавець  або покупець за цих умов не в  змозі якимось чином серйозно вплинути на ринкову ціну товару. Цей  вид конкуренції є найсприятливішим для оптимального функціонування ринкового  механізму [14].

Недосконала конкуренція  виступає у формах монополістичної  таолігополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція  виникає, коли застосовується широка

диференціація продукту, пов'язана  або з його особливостями (якість, марка,

упаковка), або з місцезнаходженням  продавців чи з особливими послугами, що

супроводжують продаж товару. Зменшуючи цінову еластичність попиту за

допомогою диференціації  продукту, продавець одержує певну  монополістичну владу над ним, тобто  він може до якоїсь межі підвищувати  ціну товару без ризику скорочення обсягу його продажу.

Олігополістична конкуренція  виникає, коли однорідну продукцію (або

близькі субститути) продають декілька (два-три) продавців. За цих  умов

кожен з них здійснює свою власну ринкову стратегію (визначає обсяги

продажу, ціну тощо), але при  цьому мусить враховувати стратегію  і дії

конкурента. Наприклад, якщо підприємство з виробництва борошна  знизить ціни на 10%, покупці швидко зорієнтуються на цього постачальника. Іншим виробникам борошна доведеться також знизити ціни або надати якісь додаткові послуги покупцям.

Конкурентна боротьба зовсім зникає, коли певний товар виробляє і продає

тільки одна фірма. В даному випадку має місце монополія. Для країн з

високорозвинутою ринковою економікою характерним є існування  чистої або

різних видів недосконалої конкуренції (залежно від галузей). І навпаки, в

економічному житті нашої  країни ключову роль відіграють монополії.

Наприклад, у машинобудуванні  близько 70% підприємств є абсолютними

монополістами. Тому демонополізація  економіки сьогодні є першочерговим

завданням на шляху до ефективно  діючого конкурентного ринку.

Ринкова економіка може успішно  функціонувати: якщо права її суб'єктів

надійно захищаються законом; якщо їм відомі межі, в яких ініціатива не

карається; якщо порушники  правил гри несуть не тільки матеріальну, а в ряді

випадків і кримінальну  відповідальність. Мають бути певний рівень

економічної культури мас, сформовані конкретні навички життя за умов

конкурентної боротьби: психологічна стійкість на випадок поразки, невдачі, віра у свої сили і здібності, прагнення  до їх розвитку.

Надто важливе значення мають  навички людей до самоорганізації, для

протидії різним негативним процесам, наприклад для контролю за якістю

продукції, боротьби з недобросовісними виробниками та продавцями товару.

Тут зусилля суспільства  і держави мають бути об'єднані. Остання регулює

ринок за допомогою податків, витрат, регулювання. Вирізняються три

економічні функції держави: забезпечення ефективності, справедливості й стабільності. Реалізації цих функцій  здійснюються за допомогою різноманітних  засобів та інструментів: через законодавство, податкову політику, систему державного ліцензування, регулювання ставки міжбанківського  відсотка, нормативів обов'язкових  грошових резервів та ін [14].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Інфраструктура ринку споживчих товарів

В процесі свого кругообігу промисловий капітал перебуває  у формі

грошового, виробничого і  товарного капіталу. Кожна із цих  форм виконує свої

специфічні функції, що визначає внутрішні суперечності руху капіталу (між

виробництвом і обігом). Одним із шляхів їх розв'язання є  відокремлення

функціональних форм промислового капіталу. Можливість цього відокремлення  полягає у тому, що функціональні  форми капіталу здійснюють самостійний  обіг.

Результатом стало виділення  нових самостійних капіталів - торговельного  і позичкового та нових груп підприємців - торговців і

банкірів.

Товарна форма капіталу, відділившись від промислового, утворила

торговельний капітал. Виділення  торговельного капіталу стало результатом

поглиблення суспільного  поділу праці, це означає передачу функцій

реалізації товарів від  промисловців до спеціальних торговельних

підприємств. Торговельний капітал стає агентом-промислового, розв'язує його

суперечності, реалізує добавлену  вартість. Це підвищує ефективність процесу

суспільного відтворення. Торгівля стає самостійною галуззю економіки, бере

участь в міжгалузевій конкуренції. Відокремлення торговельного  капіталу

веде до зростання загальної  норми прибутку, адже, якби промисловцісамостійно  реалізували свій товар, то за рахунок  більших витрат обігу уповільнювався оборот капіталу, що зменшило б середній прибуток [12].

Отже, торговельний капітал - це відокремлена в процесі історичного

розвитку частина промислового капіталу, яка функціонує у сфері  обігу.

Реалізація товарної продукції  набуває форми гуртової (оптової) і

роздрібної торгівлі і  складає зміст взаємодії покупців і продавців на

товарних ринках.

Гуртова торгівля - це посередницька  торгівля між виробничими і

торговельними підприємствами, а також між самими торговельними  фірмами.

Серед форм гуртової торгівлі виділяють ярмаркову, аукціонну,

контрактову торгівлі і товарну  біржу.

Товарна біржа - великий гуртовий ринок однорідних товарів. У сучасних

умовах усі товарні  біржі світу є спеціалізованими, тобто продають товари

одного виду. Коло таких  товарів дуже обмежене, це переважно  сировинні та

продовольчі товари, енергоносії  тощо. На біржах реалізується близько 20-30%

цих товарів. Незважаючи на порівняно низьку частку у загальній  торгівлі,

біржі мають колосальне значення для економічного життя, адже біржові  товари

- це так звані «стратегічні»  товари, які багато у чому визначають  рівень

витрат виробництва усіх інших продуктів. Мова йде про  зерно, цукор,

бавовну, нафту, кольорові  метали, натуральний каучук, каву, джут тощо.

Зокрема, в усьому світі  є лише 6 бірж, де продається кава, 2 біржі

кольорових металів, 7 зернових, 2 джутових біржі.

Слід зазначити, що обмеження  кількості бірж є ознакою їх все  більшої

значимості і солідності як торговельних установ. Одна із основних їх

функцій - встановлення реальної ринкової ціни товару. Ціна стає все  більш

визначальною для всього товарного ринку, якщо у її формуванні бере участь

все більше учасників торгів, чому сприяє зменшення кількості  бірж, а отже,

й збільшення кількості продаж на одній біржі.

Ярмаркова торгівля - традиційна і найстаріша форма гуртової торгівлі.

Ярмарки - це періодичні (раз  на рік, раз на сезон тощо) з'їзди промисловців

і торгівців, де відбувається купівля і продаж великих партій товару

Ярмарок є комерційним  підприємством, яке формується на пайових  внесках

зацікавлених комерційних  і виробничих фірм, а іноді - й  держави. Доходи

організаторів ярмарки формуються за рахунок комісійних відрахувань  фірм-

учасників, процентів від  суми укладених угод, реклами, надання

інформаційних послуг, а  також за рахунок продажу квитків  при публічній

демонстрації взірців  ярмаркових товарів.

На ярмарках, як правило, проходять виставки взірців майбутніх  товарів,

науково-технічних досягнень, навіть наукові і прикладні симпозіуми і

конференції, що сприяє підписанню гуртових контрактів на поставку товарів.

Це дає змогу виробникам укорінюватись на традиційних ринках, заявити про

себе, продемонструвати позитивні  якості свого продукту, створити ринки

нового, досі небаченого, товару. Нарешті, ярмарок значно спрощує  продаж

товарів сезонної торгівлі, частка яких визначається сезонними  коливаннями

попиту і примхами моди.

Контрактова торгівля великими партіями товарів здійснюється на основі

довготермінових контрактів між виробниками і торгівцями на поставку

основної маси товарів. Контракти  укладаються на ярмарках, біржах. Пошуками

постійних партнерів займаються і торгівці, і виробники. Це завдання

маркетингу - управлінської  служби, що вивчає товарний ринок.

Аукціонна торгівля - давня  і традиційна форма гуртової торгівлі.

Аукціони - це періодичні відкриті публічні торги, де реалізуються товари

чітко визначеної номенклатури. До аукціонних товарів відносяться: вовна,

тютюн, чай, тропічна деревина, морська риба, коні, хутро, золото,

дорогоцінні камені та інші. Окрему групу товарів становлять мистецькі

твори, предмети розкошів, антикваріат. Аукціонні товари відзначаються

однорідністю індивідуальних якостей (за винятком унікальних, які  продаються

поштучно), тому їх продаж відбувається окремими партіями - лотами. Лоти, у

свою чергу, групуються в  стрінги - більш великі партії товарів.

Існують аукціонні торги  з підвищенням цін на основі змагання між його

учасниками (покупцем стає той, хто запропонує найвищу ціну), а  також торги

з постійним зменшенням ціни (так званий «нідерландський» аукціон), коли лот

купує той, хто перший зупинить зниження ціни [12].

До форм роздрібної торгівлі, коли товар поштучно продається

безпосереднім споживачам, відносять універсальні магазини

(універмаги), де торгують  різноманітними, переважно промисловими  товарами;

спеціалізовані магазини, в яких торгують спеціалізованими товарами (книгами

чи меблями, парфюмерією  чи галантереєю, канцелярськими чи господарськими товарами тощо); супермаркети - великі магазини самообслуговування, де торгують переважно продовольчими товарами; ланцюгову багатокрамничну систему, в якій об'єднані переважно невеликі однотипні торгові заклади з централізованим управлінням, стандартизацією товарного асортименту і торговельного обслуговування, централізацією закупівель і єдиною системою постачання магазинів; посилкова торгівля за каталогами і по замовленнях покупців. В останні десятиліття широке розповсюдження знайшли так звані торгові центри, які обслуговують великі міські райони і приміські зони. Тут компактно (іноді навіть в одній будові як, зокрема, знаменитий «рокфелерівський торговий центр» у Нью-Йорку, який розміщено у 111- поверховому «хмарочосі») розташовані універмаги, супермаркети» спеціалізовані магазини, безліч крамниць, кіосків, лотків, а також кіно- і відеозали, кафе, ресторани, пивні бари тощо.

Велике значення для організації  гуртового і роздрібного товарних

ринків має маркетинг - система дослідження ринку, вивчення його

кон'юнктури, реклами, знаходження  поставщиків і покупців, аналізу

можливостей пристосування  певного товару до ринкових умов, визначення його конкурентоздатності, удосконалення  роботи торговельної сітки тощо.

У структурі товарного  ринку розрізняють ринки засобів  виробництва і

предметів споживання і послуг. Їх функціонування забезпечує ефективне

задоволення виробничих і  особистих потреб, безперервність процесу

відтворення факторів виробництва (засобів виробництва і робочої  сили) [12].

На ринку засобів виробництва  покупцями виступають підприємства

(фірми), які використовують  закуплені товари для виробництва  інших товарів

і послуг. Основними торговельними  структурами тут є великі оптові фірми,