Реєстрація і ліцензування діяльності комерційних банків

Аналіз якості активів.

Низька якість активів є найпоширенішою проблемою для нестійких і погано керованих банків, хоча це і не єдина причина їх фінансової слабкості.

З метою точнішого аналізу якості активів використовується система класифікації кредитів, інших видів активів та позабалансових статей. Під час аналізу всі активи множаться на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума зважених на коефіцієнт ризику активів є середньозваженою вартістю класифікованих активів.

Якість активів визначається таким співвідношенням:

при цьому мають місце такі коригування:

• якщо банк зробив спеціальні відрахування на відшкодування збитків за кредитами, ці відрахування віднімаються від вартості активу до його класифікації;
• якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для відшкодування можливих збитків у майбутньому, ця сума додається до суми капіталу.

Орієнтовно рейтингова оцінка якості активів визначається так:

Рейтингова оцінка	Співвідношення між вартістю класифікованих активів та капіталом
“1”	менше 5%
“2”	від 5 % до 15%
“3”	від 15% до 30%
“4”	від 30% до 50%
“5”	понад 50%

 

Менеджмент.

Під час оцінки ефективності управління діяльністю банку неможливо використовувати коефіцієнтні показники. Методи управління можна оцінити за системою рейтингу, враховуючи інші чотири напрямки оцінки, оскільки ефективність менеджменту прямо залежить від якості активів, капіталу, надходжень і ліквідності банку.

Менеджмент з рейтинговою оцінкою “1” має такі характеристики як: повне розуміння ризиків, пов’язаних з діяльністю банку; усі основні показники фінансової діяльності банку відповідають вимогам або перевищують їх; виважений підхід до планування, розроблення положень, методів роботи; продумана адміністративна структура та програма підготовки кадрів; уважне ставлення до рекомендацій Національного банку України.

Менеджмент з рейтинговою оцінкою “2” має характеристики, подібні до характеристик оцінки “1”, але йому притаманні деякі недоліки, які можуть бути легко виправлені без втручання органів нагляду.

Менеджмент з оцінкою “3” має значні недоліки, для виправлення яких необхідне втручання органів нагляду. Серед проблем, що виникають, може бути зловживання кредитування інсайдерів, невиконання вимог органів нагляду, незадовільне управління ризиками, незадовільні фінансові результати діяльності.

Менеджмент з оцінкою “4” має дуже значні недоліки і потрібні рішучі дії органів нагляду для усунення проблем. В такому випадку розглядаються заходи щодо повної або часткової зміни керівництва. Оцінка “4” означає, що в банку виявлені значні зловживання кредитуванням інсайдерів та самокредитуванням, повного ігнорування вимог органів нагляду, або тоді, коли дії менеджменту завдали такої шкоди фінансовому стану банку, що він опинився під загрозою неплатоспроможності.

Менеджмент з рейтинговою оцінкою “5” повністю неефективний і Національний банк або Рада комерційного банку має розглянути можливість ліквідації такого банку або негайної заміни його керівництва.

Надходження.

Для визначення рейтингу надходжень треба враховувати такі фактори:

• чи достатні надходження для покриття збитків, забезпечення рівня капіталу та виплати дивідендів;
• якість і структура прибутку з урахуванням податків;
• розмір різних складових прибутку та зміни в них;
• підготовка кошторисів, планування та контроль доходів та витрат.

Щоб полегшити процес визначення рейтингової оцінки, часто використовують коефіцієнти прибутковості, що розраховують за формулою:

Отже, для визначення рейтингової оцінки надходжень банку повинні враховуватись зазначені вище фактори, а також коефіцієнт прибутковості.

Залежно від коефіцієнта прибутковості рейтингова оцінка якості надходжень може встановлюватись так:

Рейтингова оцінка	Коефіцієнт прибутковості
“1”	понад 1%
“2”	від 0,75 % до 1%
“3”	від 0,50% до 0,75%
“4”	від 0,25% до 0,50%
“5”	нижче 0,25% або чисті збитки

 

Аналіз ліквідності.

Аналіз ліквідності дає можливість виявити, чи спроможний банк виконувати свої зобов’язання у визначені строки і без втрат.

Банк з рейтингом ліквідності “1” має такі характеристики: обсяг ліквідних активів достатній для того, щоб задовольнити повсякденний попит на позики та непередбачені зміни у ньому, а також забезпечити виконання зобов’язань банку у разі очікуваних та непередбачених змін в обсязі вкладень; мінімальне залучення міжбанківських кредитів для потреб ліквідності; керівництво має достатню кваліфікацію та досвід, щоб прибутково використовувати міжбанківські кредити для забезпечення потреб ліквідності; використання удосконалених, найсучасніших методів планування та контролю.

Банк з рейтинговою оцінкою “2” має характеристики, подібні до характеристик банку з оцінкою “1”, хоча й може мати деякі недоліки, що усуваються за досить короткий час без встановлення жорсткого контролю з боку органів нагляду.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності “3”  має значні недоліки, пов’язані з характеристиками, що були зазначені вище. Потрібні дії органів нагляду для того, щоб керівництво звернуло увагу на ці проблеми. Підхід керівництва банку до управління ліквідністю спрощений, і це призводить до виникнення у банку проблем з ліквідністю.

Банк з рейтинговою оцінкою ліквідності “4” має дуже значні проблеми. Керівництво банку з метою вирішення проблем, пов’язаних з короткостроковими та непередбаченими  потребами в ліквідності.

 Банк з рейтинговою  оцінкою ліквідності “5” потребує  фінансової допомоги з боку національного банку або з інших джерел для задоволення потреб у ліквідності. Така допомога необхідна для того, щоб запобігти краху банку через нездатність задовольнити вимоги кредиторів та вкладників.

Отже, в цілому процес визначення комплексної рейтингової оцінки є досить складним і вимагає ретельного та всебічного дослідження діяльності банку, а також кваліфікованого підходу з боку служби банківського нагляду.

3.4. Застосування заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства

Основним завданням усіх рівнів системи банківського нагляду Національного банку України щодо вжиття заходів впливу є регулювання діяльності комерційних банків з метою приведення її у відповідність із нормами і вимогами чинного банківського законодавства та нормативних актів НБУ, а також з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Заходи впливу, які застосовує НБУ, носять непримусовий і примусовий характер.

Непримусові заходи впливу використовуються Національним банком при незначному рівні підвищеного ризику та глибині проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку і носять характер добровільності їх вирішення.

Примусові заходи впливу застосовуються Національним банком у разі, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем розвитку та серйозним порушенням банківського законодавства, невиконання вимог НБУ щодо усунення цих порушень.

Підставою для застосування Національним банком України та його територіальними управліннями непримусових або примусових заходів впливу можуть бути:

• результати здійснення Національним банком та відповідними рівнями системи банківського нагляду перевірок діяльності комерційних банків;
• матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують дотримання банками законодавчих актів з питань банківської діяльності;
• результати перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими на здійснення таких перевірок;
• інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).

Непримусові заходи впливу застосовуються всіма рівнями системи банківського нагляду НБУ і до них належать:

• лист із зобов’язаннями;
• письмове попередження.

Лист із зобов’язаннями — це письмове визнання комерційним банком своїх проблем і недоліків у роботі, яке також має містити перелік заходів, що банк зобов’язується вжити для їх вирішення і усунення, із зазначенням конкретних строків виконання цих заходів. Лист підписується головою Правління та Ради комерційного банку і оформляється відповідним протоколом. НБУ на підставі ретельного аналізу вжитих заходів припиняє дію листа із зобов’язаннями, якщо банк виконав усі зобов’язання або загальний стан банку значно покращився і банк працює стабільно.

Якщо банк не виконує свої зобов’язання або якщо проблеми банку є досить серйозними, відповідний рівень системи банківського нагляду НБУ надсилає до комерційного банку письмове попередження, в якому повідомляє своє занепокоєння станом справ і вказує на конкретні заходи, яких необхідно вжити для виправлення порушень або розв’язання інших проблем, та строки їх усунення. Цим листом НБУ також попереджає банк про можливість застосування примусових заходів у разі недотримання банком вимог письмового попередження. Попередження надсилається Правлінню та Раді комерційного банку, які повинні у 3-денний строк надати відповідь із зазначенням терміну виправлення вказаних проблем.

У разі виявлення в діяльності комерційного банку фінансових та операційних недоліків, що загрожують інтересам кредиторів і вкладників, втрати платоспроможності і ліквідності, але за реальних умов для  виправлення ситуації Національний банк може пред’явити такому банку вимогу щодо розроблення програми фінансового оздоровлення, яка в обов’язковому порядку має містити:

• аналіз причин, які призвели до погіршення фінансового стану банку;
• заходи щодо фінансового оздоровлення із зазначенням строків їх виконання та розрахунок економічного ефекту від впровадження кожного заходу;
• прогнозні показники діяльності комерційного банку із щомісячною розбивкою, яких передбачено досягти після виконання заходів фінансового оздоровлення.

Департамент пруденційного нагляду разом з Управлінням з питань роботи з проблемними банками розглядає програму і подає її до Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Комісією може бути встановлений строк дії програми фінансового оздоровлення банку від 6 до 12 місяців. В разі потреби термін може бути продовжений ще на 6 місяців. У разі ефективного виконання заходів, поліпшення фінансового стану, банк переводиться у загальний режим роботи. А в разі неподання банком у встановлений строк програми фінансового оздоровлення або її невиконання, НБУ може прийняти рішення про відкликання ліцензії на здійснення всіх видів операцій та ліквідацію банку.

Комерційному банку для підтримки поточної ліквідності, платоспроможності та недопущення платіжної кризи, може бути надана стабілізаційна позика за умов забезпечення заставою або під гарантію чи поручительство інших фінансово стійких банків. Такі позики надає Національний банк України.

До примусових заходів впливу належать:

• зупинення дії ліцензії на здійснення окремих банківських операцій або всіх банківських операцій;
• відсторонення керівництва від управління банком чи іншою кредитно-фінансовою установою;
• призначення тимчасової адміністрації для управління установою, банком;
• накладання штрафів;
• ліквідація або реорганізація банку.

Національний банк має право приймати рішення про зупинення (обмеження) дії ліцензії на здійснення окремих операцій на строк до одного року. Таке рішення приймається в разі виявлення недостовірних даних, на підставі яких була видана ліцензія; виникнення становища, яке загрожує інтересам кредиторів та вкладників банку; порушення економічних нормативів, встановлених НБУ; подання недостовірної інформації та звітності; здійснення операцій, на які не було надано ліцензії; неподання документів на вимогу уповноважених працівників банку, приховування рахунків, активів, документів; невиконання вимог Національного банку в установлений строк; невиконання норм обов’язкових резервів; в деяких інших випадках.

Рішення про обмеження дії ліцензії приймається Комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків. У разі усунення банком порушень Комісія може приймати рішення про дострокове скасування обмежень на дію ліцензії.