Реєстрація і ліцензування діяльності комерційних банків

Крім того, банківська система будь-якої країни не може сприйматися світовою спільнотою як повноцінна за відсутності системи банківського регулювання у нагляду, що відповідає міжнародно визнаним стандартам.

Ефективна система банківського регулювання потрібна і самим банкам, тому що успіх їх діяльності залежить від довіри до них з боку суспільства.

Отже, необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави визначається самою природою банків. Банки функціонують головне, як недержавні, приватні структури, мета діяльності яких — отримання максимального прибутку. Водночас, як вже зазначалося, вони виконують суспільно корисні й необхідні функції, що і робить регулювання та нагляд за їх діяльністю обґрунтованим і необхідним завданням держави.

Ефективність банківського регулювання та нагляду залежить значною мірою від того, наскільки чітко визначені завдання, що стоять перед відповідними регулятивно-наглядовими органами, наскільки добре ці завдання розуміють і підтримують органи, що розробляють економічну політику держави і несуть відповідальність за реалізацію цієї політики.

Отже, основними завданнями банківського регулювання та нагляду є:

• забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;
• захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що у всіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків недостатній і вони не мають можливості оцінити самостійно, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;
• створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме таке середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;
• забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку окремо. Підвищення системи обліку і звітності в банках і наближення їх до вимог, що випливають з досвіду міжнародної банківської практики;
• підтримка необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

Необхідність і значущість банківського регулювання в умовах ринкової економіки не виключають саморегуляцію банківського сектора через ринкові механізми. Ці дві форми регулювання мають доповнювати одна одну. Банки повинні діяти, керуючись принципами комерційного розрахунку та надійності.

У свою чергу, органи банківського регулювання та нагляду мусять діяти, керуючись принципами розумного, обачливого ставлення до банків.

В умовах трансформації економіки в Україні реформується банківський сектор, і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення ефективної системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. Проблема створення цієї системи має для України особливе значення, зважаючи на такі фактори:

• нестабільний характер економіки перехідного періоду;
• незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;
• недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки;
• ризикована практика банківської діяльності, зокрема кредитування;
• недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банку;
• інші фактори.

У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалась банківська система, а потім уже система регулювання та контролю. В Україні ці процеси відбуваються паралельно, що ускладнює ситуацію. Водночас Україна має й деякі переваги — вона може і повинні скористатися накопиченим світовим досвідом у цій галузі.

2.2. Структура  системи банківського  нагляду та

основні напрями діяльності

Головним завданням банківського регулювання й нагляду, як вже зазначалося, є створення ефективної системи захисту інтересів кредиторів і вкладників, оперативного реагування на події, які дестабілізують діяльність банківської установи.

Регулятивно-контролюючі органи використовують різні форми і методи регулювання та нагляду. Проте потрібно зауважити, що в останні десятиріччя у світовій банківській практиці спостерігається тенденція до поступової уніфікації системи банківського регулювання. Певною мірою ця тенденція пов’язана з діяльністю Міжнародного комітету з банківського нагляду, який часто називають Базельським (за місцем його базування у Швейцарії у м.Базелі). Базельський комітет є найавторитетнішою організацією у світі щодо визначення політики у галузі банківського регулювання й нагляду. У квітні 1997 року ним сформовано основні принципи дієвого нагляду. Двадцять п’ять принципів, визначених цим комітетом, до якого входять органи банківського нагляду різних країн, слід розглядати як мінімальні вимоги. Вони потребують доповнення іншими заходами відповідно до конкретних місцевих умов та ризиків.

Технологією ефективного банківського нагляду передбачено:

• передумови, що визначають розподіл цілей, функцій і зобов’язань кожного учасника;
• ліцензування і структуру, які чітко окреслюють коло установ, охоплених банківським наглядом, види їх діяльності, що потребують ліцензування, а також передбачають оцінку власності банку, ділових якостей його керівників, реальності операційних планів, системи внутрішнього контролю та прогноз фінансового стану банку на майбутнє;
• пруденційні вимоги і пруденційне регулювання, тобто вимоги щодо обов’язкової наявності мінімального капіталу, який би відповідав рівневі ризиків банку; ведення банком ефективної політики та оволодіння процедурами оцінки якості активів і забезпечення, а також резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами, лімітів для обмеження розміру ризику на одного позичальника чи групу позичальників; наявності адекватної системи внутрішнього контролю та аудиту;
• методику поточного банківського регулювання, яка органічно поєднує дистанційний та інспекційний нагляд і передбачає постійні контакти з керівництвом банку, створення ефективної системи збору, розгляду й аналізу пруденційних звітів та статистичних даних;
• вимоги щодо надання необхідної інформації, завдяки чому органи нагляду отримують правдиву звітність про фінансовий стан банку;
• повноваження, які дозволяють органам нагляду вживати адекватних виправних заходів щодо банку в разі порушення ним пруденційних вимог ведення банківської справи, чинного законодавства або створення ситуації, яка загрожує інтересам вкладників;
• міжнародні банківські операції — нагляд за діяльністю банків за межами країни та обмін інформацією із зарубіжними колегами.

Національний банк України як орган регулювання банківської діяльності, спираючись на законодавчу базу і використовуючи рекомендації Базельського комітету, визначає:

• порядок реєстрації банків у Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж та фінансово-кредитних установ;
• порядок надання банкам ліцензій на здійснення банківської діяльності;
• правила, що регламентують діяльність банків у вигляді інструкцій, положень, рекомендацій;
• принципи та стандарти бухгалтерського обліку банків;
• правила організації фінансової та статистичної звітності банків;
• економічні нормативи, що регламентують діяльність банків;
• методи банківського нагляду, а також форми наглядового реагування, тобто впливу на банки;
• режим фінансового оздоровлення для банків, що належать до проблематичних;
• порядок страхування банківських ризиків і порядок гарантування депозитів;
• механізм реорганізації та ліквідації банків тощо.

В Національному банку створена відповідна служба банківського нагляду, яка скоординована за вертикаллю і функціонує як єдина система у складні центрального апарату та територіальних управлінь НБУ.

З метою вжиття заходів щодо подальшого розвитку, стабілізації  і підвищення надійності банківської системи України, проведення скоординованої, зваженої і послідовної політики банківського нагляду, прогнозування та своєчасного реагування на зміни, що відбуваються у банківській системі України, Національним банком була проведена реорганізація існуючої структури служби банківського нагляду центрального апарату.

Так, Департамент безвиїзного нагляду та Департамент інспектування банків, було реорганізовано, відповідно, в Укправління безвиїзного нагляду та Управління інспектування банків.

На базі цих Управлінь, а також Управління методології та координації банківського нагляду створено Департамент пруденційного нагляду. Крім того, в зазначеному Департаменті функціонує Відділ з нагляду за міжнародною діяльністю комерційних банків з покладанням на нього завдань реєстрації та відстежування кореспондентських  відносин з іноземними банками, оцінки відкритої валютної позиції, нагляду за здійсненням міжнародних розрахунків, запозичень.

Реорганізації також підлягали Департаменти реєстрації та ліцензування банків; нагляду за великими банками; з питань роботи з проблемними банками. На їх базі відповідно створені: Управління реєстрації та ліцензування комерційних банків, Управління нагляду за великими банками, Управління по роботі з проблемними банками.

Служба банківського нагляду центрального апарату НБУ представлена на рис.2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.1. Служба банківського нагляду НБУ.

Керівник служби банківського нагляду на рівні заступника Голови Правління НБУ керує процесом взаємодії між вказаними вище структурними ланками.

Для вироблення методичних інструментів здійснення банківського нагляду діє Консультаційна Раді. На її засіданнях розглядається поточна діяльність комерційних банків, обговорюються питання вдосконалення єдиної інформаційної системи управління банківським наглядом, технічного забезпечення служби банківського нагляду, порядку формування  і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат за позиками тощо. В системі банківського нагляду діє також Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків, внесення змін та доповнень до статусу комерційного банку; питання ліквідації банків; питання про надання ліцензій банкам, розширення кола банківських операцій, скорочення або вилучення банківських ліцензій тощо.

Налагоджено ефективні партнерські стосунки спеціалістів служби нагляду НБУ із радниками — представниками міжнародних організацій, зокрема, МВФ.

Система банківського нагляду на рівні територіального управління НБУ представлена відповідними відділами.

Банківський нагляд за етапами і формами його здійснення поділяють на вступний, попередній і поточний.

Відсутній контроль починається з чіткою і вичерпною визначення вимог, необхідних для отримання установами банків ліцензій на проведення банківських операцій, а також порядку та терміну цієї процедури.

Вимоги вступного контролю стосуються:

• вступних умов щодо обсягу капіталу, джерел внесків до статутних фондів банків та складу їх учасників;
• кваліфікаційних та професійних якостей працівників вищої і середньої ланок управління банками;
• оптимально бізнес-плану діяльності банків на найближчі один-два роки;
• мережі установ банків;
• питання щодо іноземних акціонерів (учасників) і кандидатів на керівні посади;
• відповідних технічних питань;
• умов, за якими Національний банк відмовляє у наданні ліцензії на проведення банківських операцій.

Вступний контроль здійснює Управління реєстрації та ліцензування комерційних банків.

Мета попереднього контролю — забезпечити дотримання банками встановлених вимог, розумне (з оптимальним ризиком) ведення ними власних справ.

До вимог попереднього контролю належать:

• встановлення контролю з боку НБУ за визначеними для банків обмеженнями та вимогами відповідно до розроблених періодичних форм звітності;
• проведення комплексного аналізу звітності банків та їх розрахунків економічних нормативів;
• створення інформаційної бази з метою використання її даних для прогнозування банківської діяльності та планування поточного контролю.

Попередній контроль є прерогативою Управління безвиїзного нагляду. Цілі та завдання Управління втілені у трьох його головних функціях: контролю за виконанням банками економічних нормативів, здійснення раннього реагування і вжиття запобіжних закладів, зведення даних  економічного аналізу діяльності банків та аудиту.

Слід відзначити, що впроваджені з 1 січня 1998 року в комерційних банках України міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності створили прозорішу інформаційну базу для банківського нагляду.