Реєстрація і ліцензування діяльності комерційних банків

Важлива роль в Україні ринкової економіки, стабілізації грошово-кредитної системи належать Національному банку України.

Юридичний статус, повноваження і принципи організації Національного банку визначаються Конституцією України, Законом України “Про Національний банк”, Законом України “Про банки та банківську діяльність” та іншими нормативно-правовими актами.

Національний банк є: емісійним центром, банком банків; особливим органом державного управління, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу; валютним органом; органом банківського нагляду; організатором міжбанківських розрахунків.

Діяльність НБУ багато в чому залежить від стану економіки держави, а, з іншого боку, і його дії впливають на стан економіки.

Отже, Національний банк разом із своїми філіями становить перший рівень банківської системи.

НБУ має статутний капітал, що є державною власністю і становить 10млн. гривень. Національний банк видає нормативні акти з питань, що входять до його компетенції, які є обов’язковими для органів державної влади та місцевого самоврядування, банків, підприємств, установ незалежно від форм власності, фізичних осіб, що здійснюють господарську діяльність на території України. Нормативні акти НБУ видаються у формі інструкцій, положень, правил і затверджуються постановами Правління.

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять центральний апарат, регіональні управління (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурі підрозділи й одиниці, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Основою банківської системи є комерційні банки.

У вузькому розумінні комерційний банк — це банк, що виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.

В широкому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для України. В Україні всі, по суті, банки, крім центрального, називають комерційними.

В Україні, відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність” (20.03.1991р.) банки визначаються як установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Класифікацію комерційних банків наведено на рисунку 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1. Класифікація комерційних банків.

Основними функціями комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід назвати:

• посередництво в кредиті;
• посередництво у розрахунках;
• випуск кредитних знарядь обігу.

У даному визначенні наведено три основні функції комерційного банку, що охоплюють такі фундаментальні основи банківської діяльності, як акумулювання тимчасово вільних грошових коштів, надання їх у позику на умовах платності і відшкодування, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, а також депозитну емісію, засновану на кредитах і розрахункових операціях банку. Ці функції тісно пов’язані між собою та дають змогу комерційному банку виступати в ролі інституту, що емітує платіжні засоби для обслуговування всього кругообігу капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

• універсальний банк — коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються, тобто такі банки здійснюють майже всі види банківських операцій, не заборонені чинним законодавством, і обслуговують широке коло клієнтури;
• спеціалізовані банки — коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку, тобто спеціалізовані банки виконують обмежене коло операцій або обслуговують обмежену кількість клієнтів.

Окремі дані про динаміку та стан комерційних банків України протягом кількох останніх років наведено в таблиці 1.2. [6;131].

Таблиця 1.2.

Основні дані про комерційні банки України.

Показники	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998
Кількість банків за реєстром (на кінець року) у т.ч. зареєстровано протягом року	133 60	211 84	228 28	230 3	229 10	227 8	214 3
Із загальної кількості: - державні - акціонерні товариства відкриті закриті - товариства з обмеженою відповідальністю	– – – –   –	– – – –   –	2 159 96 63   67	2 169 119 50   59	2 177 125 52   50	2 184 133 51   41	2 178 125 53   34
Кількість банків за участю іноземного капіталу - зі 100% іноземним капіталом - з ін.капіталом, що перевищує 50%	– – –	– – –	12 1 1	12 1 1	14 2 6	22 6 12	28 9 14
Кількість банків, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій	–	–	115	134	146	157	161
Крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію	–	–	–	4	2	2	2
Сплачений статутний фонд діючих комерційних банків у гривневому еквіваленті, млн.грн.	0,5	15	87	541	1098	1636	2103
Кількість ліквідованих банків у зв’язку з порушенням банківського законодавства та з інших причин (за рік)	3	6	11	1	11	10	16
Кількість банків, у яких відізвано ліцензію на здійснення валютних операцій у зв’язку з порушенням банківського законодавства (за рік)	3	1	–	7	26	5	9

Продовження таблиці 1.2.

Показники	1999	01’2000
Кількість банків за реєстром (на кінець періоду)	203	203
Із загальної кількості: - державні - акціонерні товариства відкриті закриті - товариства з обмеженою відповідальністю	2 173 124 49 28	2 173 124 49 28
Кількість банків за участю іноземного капіталу - зі 100% іноземним капіталом	30 8	30 8
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій	153	153
Крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію	1	1
Сплачений статутний фонд діючих комерційних банків у гривневому еквіваленті, млн.грн.	2910	2933
Кількість ліквідованих банків у зв’язку з порушенням банківського законодавства та з інших причин (за період)	11	–
Кількість банків, у яких відкликано ліцензію на здійснення усіх банківських у т.ч. валютних операцій	– –	– –
Кількість банків, у яких зупинено дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій у т.ч. валютних операцій	– –	1 1

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАГЛЯДУ І КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

2.1. Необхідність і завдання банківського нагляду

Важливою функцією держави є регулювання та нагляд за діяльністю банків з метою забезпечення стабільності банківської системи. Ефективний нагляд за діяльністю банків є однією з основних передумов стабільності економічного середовища.

Терміни “регулювання банківської діяльності” та “нагляд за діяльністю банків” часто вживають поруч, тому що вони характеризують взаємозв’язані та взаємодоповнювальні види діяльності.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють, насамперед, створення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків. По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив, Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз’яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи.

Під банківським наглядом розуміють, насамперед, моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:

• створення нових банків та їхніх установ;
• діяльності банків;
• реорганізації та ліквідації банків.

Регулятивно-наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.

В умовах ринкової економіки банки мають надзвичайно великі можливості впливати на економічні процеси як позитивно, так і негативно, що обумовлює необхідність регламентації їхньої діяльності. Дослідження ролі банків у сучасній економіці дає можливість з’ясувати причини, які примушують державу взяти на себе функцію банківського регулювання і нагляду. Розглянемо основні з цих причин.

Держава в особі центрального банку покликана, як вже зазначалося, забезпечувати стабільність грошового обігу і національної валюти, що неможливо без регулювання діяльності банків, а саме без обмеження здатності банків створювати платіжні засоби — гроші. У гонитві за прибутками банки здатні створити й запропонувати більше грошей, ніж у них є підстав для цього, і більше, ніж потребує ринок. Інструментом регулювання діяльності банків виступає механізм обов’язкового резервування певної частини ресурсів банків. Якщо банк порушує встановлені правила, наглядові органи застосовують до нього певні заходи.

Одна з важливих функцій банків — збереження грошових заощаджень суспільства. Банки — це довірчі установи, тобто в основі їх діяльності лежить довіра до них з боку суспільства. Для того, щоб економічні суб’єкти розміщували в банках свої заощадження, вони повинні мати певні гарантії, що ці заощадження можна буде отримати в наперед домовлені строки і з обіцяними процентами. В цих умовах суспільство розглядає  виконання державою функції банківського регулювання та нагляду як свого роду гарантію розумної та обачливої політики банків.

Банки, на відміну від інших економічних суб’єктів ринку, містять у собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності і провокування загальноекономічної кризи, що пояснюється самою природою банків, специфікою їх діяльності. Так, капітал банків становить невелику частку у їхніх сукупних ресурсах, оскільки банки працюють головним чином за рахунок залучення коштів великої кількості вкладників. У зв’язку з цим платоспроможність і ліквідність банків є поняттям відносним, вони базуються на припущенні, що вкладники не вилучають свої кошти з банків одночасно. Проте економічні ситуація в країні може скластися в такий спосіб, що ймовірність вилучення коштів значної кількості вкладників стане реальністю, і банки, що опинилися у цій ситуації, можуть збанкрутувати. Банки-банкрути, тісно пов’язані з іншими банками через систему міжбанківських зв’язків, будуть не здатні виконати свої зобов’язання перед вкладниками, перед іншими банками, що потягне за собою цілий ланцюг банківських крахів. Наслідком цього може бути порушення грошового обігу з ризиком перейти у кризу банківського сектора, а потім, в загальноекономічну кризу країни.

Крім того, банківська система виконує життєво важливу роль посередника на фінансовому ринку. Банки акумулюють заощадження економічних суб’єктів і водночас надають позички іншим суб’єктам ринку.

Кредитування неминуче пов’язано передусім з ризиком неповернення позичених коштів і, як наслідок, з ризиком для банків втрати ліквідності і платоспроможності. У зв’язку з цим органи банківського регулювання та нагляду зобов’язують банки створювати резерви для відшкодування можливих витрат за позиками.

Отже, банки відіграють ключову роль в економіці і водночас їм притаманна підвищена фінансова вразливість, що зумовлює необхідність розроблення та ухвалення державою заходів стосовно банківського регулювання й нагляду.

Банки формують платіжну систему країни. На банківських рахунках зосереджені кошти, що становлять основу для безготівкових розрахунків, і саме банки здійснюють їх. Надійна й ефективна система розрахунків — це важливий компонент розвинутої економіки. З огляду на наявність тісного взаємозв’язку сучасної грошово-кредитної і виробничої систем, порушення в платіжній системі можуть негативно позначитися на розвитку економіки. Слід зазначити, що міжбанківський ринок і платіжний обіг у сучасних умовах мають міжнародний характер. У зв’язку з цим проблеми, що виникають на національних банківських ринках, перестають бути локальними й експортуються на світовий ринок, що також є аргументом  для обґрунтування необхідності банківського регулювання та нагляду.