Реєстрація і ліцензування діяльності комерційних банків

Поточний контроль здійснюється шляхом інспектування банків та їх установ, а також розробки і вжиття заходів щодо організаційного зміцнення та фінансового оздоровлення цих установ.

Серед вимог поточного контролю:

• проведення комплексних і тематичних перевірок банків;
• визначення мети, засобів та методів перевірки діяльності банків на місці;
• надання керівництву банків консультацій щодо поліпшення діяльності за результатами проведених інспекцій;
• застосування санкцій до банків, які порушили чинне законодавство та нормативні акти НБУ;
• прийняття рішень за підсумками інспекцій банків та систематичне інформування Правління Національного банку про стан банківської системи.

Поточний контроль здійснює Управління інспектування банків.

З метою ефективного проведення нагляду для кожного банку на підставі підсумків інспектування встановлюється рейтинг, який відображає профіль ризику. При цьому враховується п’ять чинників: достатність капіталу, якість активів, управління, надходження, ліквідність.

Особлива увага приділяється роботі з проблемними банками. Цим питанням займається Управління по роботі з проблемними банками. Об’єктами контролю Управління є банки, які знаходяться у зоні найбільшого фінансового ризику, у режимі фінансового оздоровлення, у стадії припинення діяльності, у стадії ліквідації, банки-банкрути.

Функції Управління з питань роботи з проблемними банками такі: участь у комплексних та тематичних перевірках проблемних банків; проведення комплексного аналізу; розробка і схвалення програм фінансового оздоровлення банків та контроль за їх виконанням; підготовка пропозицій на розгляд НБУ щодо подальшої діяльності цих банків.

Основним завданням Управління нагляду за великими банками можна назвати здійснення ефективного нагляду за банками з найбільшим обсягом статутного фонду, власних коштів, валюти балансу і численними балансовими філіями, тобто за установами, від діяльності яких може залежати стабільність банківської системи. Перелік установ, підконтрольних Управлінню, визначає Консультаційна Рада з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Управління координації з питань банківського нагляду разом з іншими ланками служби нагляду, узгоджують політику щодо здійснення зваженого регулювання діяльності банків з метою забезпечення комплексного підходу до організації, технології, методології та координації банківського нагляду. До функцій Управління належить збір, зведення, класифікація інформації про діяльність і фінансовий стан комерційних банків за матеріалами вступного, попереднього та поточного контролю, аудиту банків та з інших джерел. Це дає змогу створити інтегровану базу даних, яка б забезпечувала підтримку в актуальному стані і різнобічне комплексне використання інформації, накопичення, належне ведення і надання користувачам архівних матеріалів, що стосуються здійснення банківського нагляду тощо.

Отже, в цілому перед Національним банком України стоїть завдання забезпечити комплексний, безперервний процес розумного банківського нагляду на консолідованій основі і з урахуванням світового досвіду.

РОЗДІЛ ІІІ. ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЯК ДЕРЖАВНОГО ОРГАНУ НАГЛЯДУ

3.1. Реєстрація і ліцензування  діяльності комерційних банків

Реєстрація і ліцензування банків — важливі функції банківського регулювання й нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

Реєстрація банку — це момент відповідного запису у Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж та фінансово-кредитних установ. Він означає створення специфічної юридичної особи — банківської установи. Зворотній процес — викреслення реквізитів банку з Реєстру — свідчить про те, що банк як юридична особа перестав існувати. Створення і реєстрація комерційних банків в Україні регулююється “Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, затвердженим Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 року.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про підприємництво”, інших законодавчих актів України та нормативних актів НБУ.

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України. Засновниками банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів. При формуванні статутного фонду комерційного банку забороняється використовувати бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Для реєстрації комерційного банку в двотижневий строк після аудиторської перевірки стану його засновників до територіального управління НБУ за місцем створення банку подаються такі документи: заява про реєстрацію банку; установчий договір, підписаний засновниками банку; статут банку; протокол установчих зборів; економічне обгрунтування і мета створення банку; аудиторський висновок про фінансовий стан та платоспроможність засновників; бухгалтерська і фінансова звітність учасників банку; копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку; копія звіту про проведення відкритої підписки на акції; угода про надання приміщення для розміщення банку; установчі документи акціонерів; копія рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених чинним законодавством.

Територіальне управління НБУ в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про:

• фінансовий стан, платоспроможність і репутацію акціонерів банку, наявність власних вільних коштів для внеску до статутного фонду банку і підтвердження про внесок на тимчасовий рахунок банку коштів до статутного фонду кожним акціонером у передбачених законом розмірах;
• наявність приміщення, придатного для розміщення банку;
• професійну придатність і репутацію голови правління банку і головного бухгалтера.

Пакет необхідних документів і висновок подаються до Національного банку. Документи для реєстрації і ліцензування банку розглядаються Управлінням реєстрації і ліцензуванням банків, юридичним департаментом та, у разі необхідності, іншими структурними підрозділами та подаються комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, ухвалює Правління НБУ, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу — Комісія НБУ з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Національний банк може відмовити у реєстрації комерційному банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене в судовому порядку.

Ліцензування банківської діяльності полягає в наданні банкам офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій.

Національний банк України визначає порядок надання ліцензії банкам відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”,  а також “Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій”, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181. Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків та банківських установ, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком обов’язковим вимогам і не загрожують інтересам їх клієнтів.

Політика ліцензування повинна передбачати низку критеріїв, які застосовуються під час розгляду заявок на видачу банківської ліцензії, серед яких: мінімальний розмір статутного капіталу (цей критерій має вагоме значення під час розгляду заявок на видачу ліцензій); фінансовий стан засновників банку та їхня репутація; перспективи діяльності банку, що визначаються на підставі висновків незалежного аудиту; професійна придатність керівника тощо.

Для отримання ліцензії новоствореними банками подаються такі документи до НБУ:

• клопотання банку про надання ліцензії на здійснення банківських операцій;
• бізнес-план банку на перші три роки його діяльності;
• професійна придатність керівників відповідних підрозділів;
• висновок територіального управління НБУ щодо технічної готовності та забезпеченості кваліфікованими кадрами.

Рішення про надання ліцензії ухвалює Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. При дотриманні певних обов’язкових умов функціонування банками, Національний банк може видавати ліцензію на розширення їх діяльності.

Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана у разі:

• виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;
• затримання початку здійснення діяльності, на яку видана ліцензія, більше як на один рік з моменту видання ліцензії;
• виявлення порушень банками вимог банківського і антимонопольного законодавства та нормативних актів НБУ;
• збиткової діяльності банку протягом трьох місяців;
• систематичного порушення економічних нормативів, які встановлені Національним банком, протягом трьох місяців підряд або шести місяців протягом року;
• здійснення операцій, на які не було видано ліцензії;
• недостовірних інформації та звітності або несвоєчасного їх подання;
• невиконання в установлений термін вимог НБУ щодо діяльності банку та умов, на підставі яких видано ліцензію.

У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на всі види банківських операцій Правління НБУ зобов’язує учасників банку вирішити питання щодо форм подальшого функціонування банку або припинення його діяльності через реорганізацію чи ліквідацію. Якщо зазначені вимоги не виконані, Правління НБУ приймає рішення про ліквідацію банку.

Рішення Правління Національного банку про відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій повідомляється всім банкам України, а також оповіщається у центральній пресі.

За станом на 1 січня 2000 року в Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ зареєстровано 203 банки. З них 2 – державні (Ощадний банк України та Укрексімбанк), 173 – акціонерні товариства (з них 124 – відкриті, 49 – закриті), 28 банків – товариства з обмеженою відповідальністю. Кількість малих банків порівняно з початком 1999 року зменшилась з 32 до 6; середніх – збільшилась із 97 до 99; великих (за винятком 7 найбільших банків) – із 21 до 37. За 1999 рік із Реєстру вилучено 11 банків. Вісім із них ліквідовано, а три інші стали філіями. Стан банківської системи України за результатами 1999 року характеризується також тим, що 52 банки (25,6% від загальної кількості вітчизняних комерційних банків) віднесено до категорії проблемних. Із них 12 перебувають у режимі фінансового оздоровлення, у трьох відкликано ліцензії на здійснення всіх банківських операцій, 37 – знаходяться у стані ліквідації [17;18].

3.2. Встановлення економічних нормативів, що регулюють діяльність комерційних  банків

З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків, Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиками.

Дію нормативів регламентує Інструкція “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”, затверджена постановою Правління НБУ від 14.04.98р. №141, із змінами та доповненнями. Вона побудована на основі вимог Базельського комітету.

Контроль Національного банку за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності за 1 число місяця).

Національним баком встановлено такі обов’язкові економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків:

• нормативи капіталу;
• нормативи ліквідності;
• нормативи ризику;
• нормативи відкритої валютної позиції уповноваженого банку.

Норматив капіталу (Н1) встановлюється для діючих банків, які були зареєстровані Національним банком України:

• у сумі 5млн. гривень на день введення в дію змін і доповнень до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків;
• у сумі 8млн. гривень за станом на 1 жовтня 1999 року;
• у сумі 10млн. гривень за станом на 1 квітня 2000 року.

НБУ може переглядати значення нормативу капіталу за станом на кожне перше число нового року.

Мінімальний розмір статутного капіталу (Н2) контролюється тільки на час створення та реєстрації комерційних банків, згідно з вимогами чинного законодавства.

Норматив платоспроможності банку (Н3) — це співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику. Таке співвідношення визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності. Його нормативне значення не може бути нижчим 8%.

Норматив достатності капіталу (Н4) визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків. Його значення має бути не менше ніж 4%.