Причини та наслідки інфляцій в Україні

   Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.

   Непрямі засоби

   Непрямі засоби включають:

   1. Регулювання загальної маси грошей  шляхом управління ними центральним  банком.

   2. Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.

   3. Обов'язкові резерви комерційних  банків, операції центрального банка  на відкритому ринку цінних  паперів.

   4. Операції центрального банка  на відкритому ринку цінних паперів.

   5. Регулювання процентних ставок  комерційних банків через управління  ними центральним банком.

   Непрямі засоби не можуть працювати в нашій  економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

     Прямі засоби

   Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з  інфляцією, включають в собі:

   1. Пряме і безпосереднє регулювання  державою кредитів і тим самим  - грошової маси.

   2. Державне регулювання цін.

   3. Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.

   4. Державне регулювання зовнішньої  торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

   Практика  прямого регулювання грошової маси широко розповсюджена на заході. США  неодноразово в 60х-70х роках заморожували ціни на численні товари. Півтора десятиріччя  після другої світової війни знадобилося  країнам західної Європи для початку лiбералiзації цін, та навіть неповної. Франція повністю лiбералiзувала ціни на внутрішньому ринку лише в 1986 року. Ф. Рузвельт виводив США із найглибшої кризи 30х шляхом жорсткого державного регулювання економіки. В більшості країн існували спеціальні закони, що обмежують прибуток від торговельного посередництва.

   Нормалізація  валютного курсу є абсолютно  необхідною мірою для припинення усіляких нееквiвалентних міжнародних  торговельних операцій. Реально оцінюючи можливості регулювання валютного курсу за рахунок інтервенцій центрального банка треба скати, що надій на успіх такої політики практично не існує. Очевидно, що курс долару зростає стрибками - в деякий момент центральний банк не має можливостей стримувати курс і його як би "прориває". Останній час центральний банк навчився використати кризові політичні моменти для таких стрибків.

   До  тих пор, поки іноземна валюта не буде використатися лише для задоволення  імпорту і інших поточних платежів політика "ігри на пониження" приречена  на поразку.

   В цілому, слід визначити, що реально  в нашому сьогоднішньому положенні  реально ефективні тільки прямі  засоби боротьби з інфляцією - регулювання  кредитів, цін і заробітної плати, регулювання валютного курсу  і зовнішньої торгівлі. Проте схожі  дії цього уряду не представляються можливими, вони ще більше похитнули би положення і без цього зазнавшу поразки на виборах "урядову" партію. Дії уряду за останні півтора роки змушують його тепер метатися між стримуванням грошової емiсiї і роздачею кредитів після чергового виступу промисловості.

   Першочергові  антиiнфляційні засоби.

   Збивати темпи інфляції - то скорочувати  різницю між грошовою і товарною масою в господарстві. Для цього  підходять всі ті засоби, що ведуть економіку до рівноваги. До першочергових  мір відносяться ось такі:

   1. Забезпечення країни у достатній  кількості продовольством. Це найперша  умова будь-яких реформаторських  зусиль. Для налагоджування продовольчої  справи в країні слід оказати  державну фінансову допомогу  сільськогосподарським підприємствам всіх видів власності:

   a) встановлення порядку надавання  кредитів сільськогосподарським  підприємствам;

   b) встановлення державних закупівельних  цін, а також цін на ресурси,  що споживаються в сільськогосподарському  виробництві на рівні, що забезпечує  рентабельну роботу товаровиробників і утворення системи контрактної торгівлі промисловими товарами в обмін на сільськогосподарську продукцію.

   2. Відтворення зруйнованого інвестиційного  поля народного господарства, без  якого функціонування економіки  стає неможливим. В цих цілях слід передусім відтворити шляхом iндексування на банківських рахунках підприємств амортизаційні суми і власних оборотні грошові кошти загублені через різке зростання цін і знецінювання карбованця.

   3. Налагоджування постачально-збутових  зв'язків між підприємствами. Господарські зв'язки підприємств в ринковому режимі найбільш ефективні в основному через систему великих оптових купців-синдикатів. Ці структури можуть функціонувати як в рамках окремих регіонів, так і в загальноукраїнському і міждержавному масштабі.

   4. Замість податку на додаткову  вартість, що стимулює в сучасних  умовах господарювання в Україні  зростання інфляції і вкрай  важко контролюється податковими  інспекціями, визначити основним  платежем в бюджет податок  на прибуток, диференціюючи його ставки залежно від зростання рентабельності і зростання обсягу виробництва, що буде націлювати виробників на зростання маси, а не тільки норми прибутку.

   5. На час кризи необхідно централізувати  банківську систему країни, маючи  на увазі обов'язкове виконання комерційними і інвестиційними банками директив Центрального банку по пріоритетностi і пільговості кредитування регіонів, галузей, підприємств, додержання нормативних термінів документообігу.

   6. Для стабiлiзації споживчого ринку  доцільно:

   a) створити систему стимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг. Ввести державні кредити на оренду виробничих приміщень і лiзинговий кредит на оренду устаткування (з можливістю послідовного викупу), а також ввести обов'язкове страхування малих підприємств на перші 3-5 років діяльності, коли ризик руйнування особливо великий;

   b) створити умови для широкого  розповсюдження паралельно з  існуючою системою торгівлі споживчих  кооперативів на підприємствах,  в закладах і по місцю проживання  для закупки і реалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявному і безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам. Такого роду кооперативний рух широко розвинений в багатьох iндустрiальних країнах. Без нього неможливо уявити їх економіку. Споживкооперація буде сприяти нормалізації цін і поза кооперативного сектору.

   7. Протягом кризового періоду треба  також проводити раціональну  державну політику захисту внутрішнього  ринку і суворого контролю  приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комiсiйних податках.