Суть інфляції, її причини та наслідки

Звичайно під  інфляцією розуміють будь-яке  підвищення загального рівня цін  при зниженні купівельної спроможності грошей. Між тим інфляційний процес набагато складніший і не зводиться лише до простої зміни співвідношення між товарами і грошима. Не будь-яке знецінення паперових грошей є інфляційним. Для циклічної фази підйому, як правило, також характерний ріст цін, однак в основі його - не інфляція, а розширення масштабів виробництва, оновлення основного капіталу. Інфляція - це таке знецінення грошей, яке супроводжується порушенням законів грошового обігу і втратою грошима всіх або частини своїх основних функцій. В крайньому свойому вияві інфляція призводить до втрати довіри до грошових знаків і відродженню натурального обміну, розвитку бартеру.

Розрізняють відкриту і придавлену інфляцію. Перша проявляється в рості цін, друга - в зникненні  товарів. В умовах придавленої інфляції ціни контролюються державою. Тому підвищений попит на товари виражається в появі розриву між попитом і пропозицією і , як наслідок, у відхиленні адміністративно регульованої ціни від ціни рівноваги. Оскільки державна ціна стає нижчою рівноважної, то притупляються стимули для збільшення кількості і підвищення якості товарів. Результатом цього є виникнення дефіциту і ріст негрошових витрат споживачів.

Відкрита інфляція приймає різні форми: повзуча (коли ціни змінюються повільно, звичайно до 10% в рік), галопуюча (коли ріст цін набуває стрімкого характеру) і, на кінець, форму гіперінфляції (ріст цін складає звичайно біля 1000% в рік), що призводить до повного розладу грошового обігу. Гіперінфляція була в багатьох країнах. Сильну гіперінфляцію пережила, наприклад, Німеччина в 1920-х рр. В 1950 -70-і роки гіперінфляцію пережило багато країн Латинської Америки, в 80-і рр. Югославія і Ізраїль, на початку 90-х років - Росія, Україна та інші країни, що виникли на теренах колишнього СРСР.

Економісти розрізняють два типи інфляції:

<!--[if !supportLists]-->1. <!--[endif]-->Інфляція попиту. Традиційно зміни в рівні цін пояснюються надмірним сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, чим вона спроможна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей надмірний попит збільшенням реального обсягу виробництва, тому що всі наявні ресурси уже повністю використані. Тому цей надмірний попит призводить до завищення цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: «Занадто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів».

<!--[if !supportLists]-->2. <!--[endif]-->Інфляція, визвана ростом витрат виробництва, або зменшенням сукупної пропозиції. Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки і обсяг продукції, який фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В результаті зменшується пропозиція товарів та послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, за цією схемою витрати, а не попит піднімає ціни, як це відбувається при інфляції попиту. До важливих джерел інфляції, обумовленої ростом витрат, відносяться збільшення номінальної зарплати і цін на сировину та енергію.

Важливою причиною інфляції є дефіцит державного бюджету, обумовлений ростом урядових витрат. Якщо урядові витрати значно відриваються від податкових надходжень, то виникає дефіцит, який покривається за рахунок приросту державної заборгованості. Розміщуючи урядові цінні папери в центральному і комерційних банках, держава стимулює кредитну експансію - розширення масштабів банківського кредитування понад реальні потреби господарства, сприяє надмірній емісії грошей в готівковій і безготівковій формі, що поряд із збільшенням швидкості їх обороту може стати джерелом інфляції.

Розвиток державного сектора, на думку багатьох економістів  також ослаблює конкуренцію і  призводить до інфляції. Цьому сприяє, насамперед, високі ставки податків, основний тягар яких падає на споживачів.

Істотною причиною інфляції є цінова політика. Централізоване підвищення цін в державному секторі, яке мало місце в Україні та інших країнах колишнього СРСР, здатне спричинити подорожчання продукції в інших секторах економіки, в тому числі в тіньовому бізнесі. Не будучи підкріпленим заходами по розширенню виробництва, підвищення цін вичерпує свою стимулюючу роль і в результаті приведе до необхідності нового підйому цін.

Джерелом росту  цін є також практика компаній, яка орієнтована на обмеження  конкуренції і штучного завищення вартості продукції в ряді сфер та галузей.

З переходом  до конвертованості валют посилюється  роль зовнішніх факторів інфляції, зростає вірогідність її експорту і  імпорту із країни в країну через  експорт і імпорт товарів та послуг. Крім цього, обмін в банках іноземної валюти на національну служить базою для додаткової грошової емісії, так як на депозитних рахунках банків з’являються додатково випущені національні гроші.

Інфляція неоднозначно впливає на економіку. Низькі темпи  інфляції, як вважає багато зарубіжних економістів, сприяє економічному росту шляхом перерозподілу багатства і росту заощаджень, оживляє ділову активність, прискорює процеси інвестування, породжує валютний демпінг тощо. В процесі інфляції виграють боржники і спекулянти, а також ті, хто добре орієнтується в швидкоплинній економічній обстановці.

Від інфляції страждають, насамперед, особи з фіксованими  доходами, власники готівки і, безумовно, кредитори. Високі темпи інфляції обмежують  ріст споживання, скорочують заощадження, призводять до згортання інвестиційних процесів і до вивозу капіталів за кордон. Скорочується експорт і збільшується імпорт, росте дефіцит платіжного балансу. Порушуються звичні пропорції, посилюється дезорганізація економіки, руйнується суспільне багатство, падають стимули до праці.

В умовах високих  темпів інфляції стає все важче здійснювати  заходи, розраховані на тривалий термін. Зростає невизначеність і невпевненість  в майбутньому, підвищується ризик  підприємницької діяльності. Інвестиції перерозподіляються з довгострокових об’єктів на короткострокові, набувають спекулятивного характеру. Значна частина капіталів покидає сферу виробництва і спрямовується в сферу обігу. Падає рівень добробуту населення, зростає безробіття, загострюються соціальні проблеми. Все це змушує уряди усіх країн приймати активні заходи по боротьбі з інфляцією

Антиінфляційна  політика включає в себе систему  заходів, спрямованих на поновлення рівноваги між товарним і грошовим ринками. Вона передбачає ріст пропозиції при скороченні попиту, тобто підвищення товарності економіки і скорочення непродуктивних витрат, і насамперед дефіциту державного бюджету. Стратегічним завданням виступає всебічне підвищення темпів економічного зростання, створення сприятливих умов для розширення виробничих інвестицій. Важливим тактичним завданням є зниження ажіотажного попиту і обмеження інфляційних очікувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Сучасна інфляція: суть, причини  та особливості

Типи  інфляції

Інфляція - багатогранний, складний процес, який чітко відображає всі основні проблеми й суперечності економіки. Найбільш очевидно вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення. Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють інфляцію: повзучу, галопуючу і гіперінфляцію.

Повзуча інфляція - така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін. За повзучої інфляції безгосподарність і марнотратство, некомпетентність та економічна неграмотність керівництва країни покриваються за рахунок народу.

Деякі економісти у нас і за кордоном вважають, що повзуча інфляція до 5% на рік не є серйозною загрозою, бо має такі позитивні наслідки, які абсолютно переважають негативні. До того ж вона піддається контролю, може бути регульована, за умов ринкової економіки непомітне зростання цін є важливим важелем збалансування попиту та пропонування. З цим умовно можна погодитися, бо повзуча інфляція і справді не спричинює швидкоплинних і виразних негативних явищ в економічному житті. Водночас вона здатна виступати дійовим фактором збалансування грошово-фінансових і матеріально-речових ресурсів, прискорення технічного переозброєння виробництва, стимулює товаровиробників постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці. Проте вказані переваги повзучої інфляції можна досягти лише за умов вільного ринку, конкуренції й підтримання рівноваги попиту - пропонування.

Галопуюча інфляція - це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване і набуває хронічного характеру.

Гіперінфляція - надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що, як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів, На передній план діяльності уряду висувається емісійна діяльність, потужність друкарського верстата. За умов гіперінфляції гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв'язків на основі бартерного обміну, порушується механізм дії фінансів і кредиту, розвиваються інші стихійні процеси в економіці.

Оскільки  у комплексі інфляційного процесу  в різні часи й періоди окремі фактори цього складного процесу  проявляють себе неоднаково, то в багатьох країнах визначення типу інфляції робиться на основі визначення провідного з них. Залежно від цього розрізняють такі типи інфляції: інфляція грошової маси, інфляція зростання доходів, інфляція зростання матеріальних затрат виробництва, структурна інфляція, інфляція прибутків, інфляція податків, бюджетна інфляція, кредитна інфляція.

Якщо друкарському процесу немає меж, то соціальні  межі інфляції вкрай тривожні, тому що вони спираються на відому закономірність, згідно з якою збільшення кількості  грошей в обігу в 4-5 разів порівняно  з товарною масою означає, що держава вже вичерпала себе і на черзі непередбачені соціальні потрясіння.

Гіперінфляція неминуче веде до ще більшого скорочення промислового виробництва і падіння  життєвого рівня населення.

Загальні  ознаки інфляції  
Найпершою ознакою переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей та їх знецінення стало зростання цін. Воно може здійснюватися приховано чи стрибко подібно. При цьому адміністративне підвищення цін так і не усунуло дефіциту товарів, не врівноважило попит і пропонування, бо для формування цін рівноваги за умов збереження сильних позицій адміністративно-командною системою не було простору. Таке підвищення цін, скорочуючи споживання товарів, не підвищувало і рівня їх виробництва, тому що переважали потужніші стимули: монополізм, незахищеність споживача і диктат виробників.  
Друга ознака інфляційного процесу - дефіцитність на товарному ринку, спустошення ринку товарів народного споживання. 
Третьою ознакою посилення інфляційного процесу є знецінення грошової одиниці.

Конкретним  проявом ознаки посилення інфляційного процесу також стало формування лажа на золото. Лаж - це підвищення ринкової ціни золота, вираженої в паперових грошах порівняно з кількістю знаків, які номінально представляють дану кількість золота. Наприклад, у роки першої світової війни 10-рублева золота монета продавалася за 16-17 паперових рублів.

Зворотна  сторона лажа на золото - дизажіо паперових грошей, тобто падіння їх курсу в золоті нижче від номіналу. Це найбільше проявляється в запровадженні кількох курсів валюти - офіційного, комерційного, спеціального, тепер ще й курсу аукціонів.

Дуже болючою  ознакою інфляційного процесу є  неухильне підвищення курсів іноземних  валют і падіння курсу національної валюти.

Економічна  думка про інфляцію

Інфляція  властива багатьом країнам. Бурхливого розвитку вона набула в 20-гі роки. Вже тоді ряд учених (Л. Крінцман, В. Базаров, В. Новожилов та ін.) шукали засоби протидії інфляції, їх зусиллями було розроблено модель початкового циклу інфляційного процесу. Як бачимо, зображена схема є замкненою; вона сама себе відтворює в розширених масштабах. Адже нові нестачі товарів підштовхують адміністративно-командну систему впроваджувати нові жорсткі методи регулювання, картки, купони, вдаватися до обмежень грошової маси в обігу, здійснювати грошові реформи та ін. Водночас такі адміністративні дії збільшують розрив між регульованими цінами та цінами чорного ринку, породжують гігантські спекулятивні угоди в тіньовій економіці, остаточно розвалюють ринок товарів народного споживання і викликають нові адміністративні заходи, від яких дефіцит засобів життя не ліквідується, а купівельна сила карбованця падає.