Причини та наслідки інфляцій в Україні

   Причини виникнення інфляції:

   надмірне  збільшення пропозиції грошей (класичний  приклад - монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції  в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));

   обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;

   надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто  м'які кредитні умови та ін.;

   інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари

   девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);

   Загалом причини інфляції можуть бути зовнішніми та внутрішніми. 
Зовнішні причини інфляції такі:

   а) зростання цін на світових ринках;

   б) скорочення грошових надходжень від зовнішньої торгівлі;

   в) від’ємне сальдо зовнішньо-торговельного  балансу.

   Внутрішні причини інфляції такі:

   а)   запровадження нерозмінних на золото паперових (неповноцінних) грошей;

   б)  розбалансованість економіки держави;

   в)  монополія держави на грошову емісію;

   г)  монопольне положення великих виробників та встановлення ними монопольно високих цін на ринку;

   д) запровадження непомірно високих податків та відсоткових ставок за кредит. 
Причиною інфляції може бути також перевищення попиту над пропозицією та відставання попиту від пропозиції. Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту, а відставання попиту від пропозиції викликає інфляцію витрат або пропозиції. 

   

   зростання очікувань щодо зростання цін  в майбутньому.  
 

     Динаміка  інфляції в Україні 

   В період 1993-1995 рр. Україна пройшла крізь період гіперінфляції . У 1992 році найвищим номіналом була купюра в 100 купонокарбованців. До 1995 року найбільшим номіналом став мільйон купонокарбованців.

   У 1992 році новий український карбованець обмінювався на колишній радянський рубль за курсом один до одного. У 1996 році, в період переходу від купонокарбованця до гривні, обмінний курс складав 100000 купонокарбованців за одну гривню. Знецінення купонокарбованців за період їх обігу складав приблизно 140 % в місяць. 
 

     Наслідки  інфляцій 

   Загальні  наслідки інфляції зумовлюються складними і різними напрямами соціально-економічних і політичних причин. Для одних економічних суб’єктів інфляція може виявитися досить прибутковою справою, а для інших — досить таки збитковою. Тому ті, для кого інфляція виявилася прибутковою, шукають об’єктивних причин інфляції, а ті, для кого інфляція принесла збитки, звинувачують перших у свідомому розкручуванні інфляції.

   Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету.

   Також відбувається перерозподіл доходів  та багатства між різними верствами  суспільства:

   між тими, хто має фіксовані доходи (працівники, які одержують заробітну плату з бюджету, пенсіонери, студенти тощо) та фіксований відсоток від доходів, і тими, хто має товари та

   нерухомість на користь останніх;

   від кредиторів до боржників;

   борги уряду перекладаються на платників податку;

   скорочуються заощадження населення.

   Усе це призводить до зростання безробіття, зниження життєвого рівня всіх верств населення, посилення соціальної напруженості в суспільстві.

   Наслідки  для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком, зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей  як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

   Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ. 

     Основними причинами інфляції в Україні вважаються:

   а)  Україна унаслідувала від СРСР високозатратну, високомоно-полізовану, неефективну економіку. Така економіка не могла працювати за рахунок самофінансуванню і вимагала дотацій;

   б) Україна унаслідувала від СРСР інфляційний  навіс, що становив 117 млрд крб. у формі  вкладів населення в банках (він  становив 9,5% доходів державного бюджету  України у 1992 р. );

   в)  Уряд України не розробив чіткої розміченої в часі програми ринкової трансформації економіки та інших сфер суспільства. Реформа проводиться шляхом «спроб і помилок» діяльності нашого Уряду. В результаті інфляція в Україні досягла досить високого рівня. У 1992 р. рівень інфляції в країні становив 2100%, у 1993 р. — 10256% — це найвищий рівень інфляції у світі (до цього найвищим був рівень інфляції у Перу в 1990 р. і становив 7432%);

   г) збільшення маси грошей та пов’язане  з ним зростання цін не лише не сприяли економічному зростанню, а, навпаки, поглиблювали економічний спад в державі та зростання безробіття;

   д) в умовах хронічного дефіциту бюджету  і повільних темпів ринкової реструктуризації виробництв, не можна було різко  погасити інфляцію. Економіка України  все ще залишається високозатратною  і малоефективною. Їй була потрібна фінансова підтримка з боку держави. Це спричиняло підвищення цін на товарних ринках. З іншого боку, тривалий інфляційний процес в економіці є свідченням неспроможності існуючого виробничого потенціалу функціонувати в умовах ринку на засадах самофінансування. Останнє зумовлено застосуванням застарілого основного капіталу та втратою внаслідок гіперінфляції обігового капіталу.

   До  інших основних причин інфляції в  Україні можна віднести:

   диспропорцію  внутрішніх і світових цін;

     високу монополізацію економіки;

     тиск зовнішнього боргу на державний бюджет. Останнє звужувало маневреність валютними ресурсами держави;

     несприятливий інвестиційний клімат  і спрямування вільного капіталу  у спекулятивний бізнес;

   слабка  економічна компетентність керівників вищих органів влади.

    
Надмірне затягування інфляційного процесу на досить високому рівні (в  середньому на 20 %) без відчутного впливу на економічне зростання призвело до того, що інфляція набула форми стагфляції. Вона характеризується загальним застоєм  в державі (застій в економіці, виробництві, соціальній сфері) і одночасно інфляцією. 
 

     Львівський  економіст назвав 10 основних причин інфляції в Україні 2007 року 
 
 

   Проректор Львівського інституту банківської  справи УБС НБУ, доктор економічних  наук Ростислав Слав’юк назавав десять головних причин для зростання цього року інфляції в Україні. Про це повідомляє прес-служба УБС НБУ.

   Насамперед, як свідчать дані Держкомстату, протягом 2006-2007 років в Україні чітко  простежувалося зростання цін виробників. Таке зростання з певним часовим лагом нині виявляється на споживчих цінах. На кінець 2007 року ріст виробників становив майже 15%. По суті, це дає „вхідні” відсотки інфляції на споживчому ринку в поточному році.

   Другою  причиною і, на думку професора, найвагомішою, є „інфляція росту”. Не секрет, що в Україні відбувається економічне зростання. У таких умовах значно зростає попит на метал, деревину, цемент, енергоресурси, землю, врешті, і на гроші (тому й високі ставки за кредитами). Зростання цін на „ресурси зростання” є часто не у відсотках, а кількаразовим.

   Третя причина – зростання доходів  населення у 2007 році і поступове  пожвавлення споживчого попиту.

   Четвертою причиною стало значне пожвавлення  споживчого кредитування у попередні  роки, яке привело до „розігрівання” платоспроможного попиту. По суті, банки підштовхнули споживчі настрої населення.

   П’ятою  причиною є зростання надходжень від „гастарбайтерів” з-за кордону, незважаючи на всі труднощі з міграцією  робочої сили.

   Черговою  причиною називає Ростислав Слав’юк деяке сповільнення операцій на вторинному ринку житла. В Україні зростає кількість низьколіквідного житла. При цьому до цієї категорії потрапляє житло, яке ще три роки тому було високоліквідним. Такі процеси призводять до зростання заощаджень у потенційних покупців житла. Ці кошти „тиснуть” на інші ринки.

   Зрештою, ніхто не говорить про запаси овочів, фруктів. А вони, на жаль, суттєво  менші, ніж торік. Відтак наступною  причиною є імпорт і відповідні на ці товари ціни.

   Також проректор УБС НБУ звертає  увагу на втрати під час страйку польських митників. За спостереженнями Ростислава Слав’юка, зменшення і навіть зникнення окремих товарів з ринку під час „стояння” вантажів на кордоні призвело до значного їх подорожчання. Збитки ж під час страйку митників українські підприємці переклали на плечі споживача.

   За  словами проректора, боротьба з контрабандою теж додала свій відсоток інфляції. Зменшення контрабандних постачань  в Україну як не парадоксально, але  завжди дає приріст інфляції на кілька відсотків.

   На  жаль, не зменшується, а зростає вплив тіньової економіки.

   Водночас  Р. Слав’юк переконаний, що акції  з виплат заощаджень населенню Ощадбанком не мають вагомого впливу на інфляцію в Україні. На його думку, наступним  кроком уряду мають стати масові інвестиційні програми. Професор переконаний, що найпривабливішими проектами стануть проекти у сфері будівництва (не лише житлового, а й офісного, виставкового, складського), аграрного бізнесу, переробки, послуг та ін. 

     Антиінфляційна  політика та основні  засоби боротьби з інфляцією

   Урядом кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.