Організація розрахунків акредитивами

На сонові даних Додатку  Ж можемо зазначити, що акредитив  є найдорожчим методом розрахунків  у зовнішній торгівлі. Така його велика вартість пояснюється високим  ризиком для банків, значними витратами  часу на проведення таких операцій, необхідністю утримання кваліфікованого  у цій сфері персоналу тощо. Враховуючи це, хотілося б детальніше зупинитися на характеристиках основних комісій, тобто визначити, які ризики бере на себе банк, яку саме роботу він здійснює при проведенні тієї чи іншої операції за документарними акредитивами [19].

Однією з основних комісій  є комісія за відкриття акредитива. Вона передбачає, що банку необхідно  надати відповідні консультації клієнту  щодо можливостей відкриття акредитива та правильності заповнення для цього  заяви. Цьому може передувати робота з надання консультацій щодо оформлення зовнішньоекономічного контракту (чітке відображення платіжних умов) клієнта з іноземним партнером. Також вирішується питання щодо відкриття акредитива з покриттям або без покриття: у першому випадку дії банку спрощуються, він відкриває спеціальний рахунок, на якому депонуються кошти клієнта на проведення розрахунків за цим акредитивом, натомість другий випадок передбачає процедуру узгодження умов фінансування і в самому банку (у разі фінансування за рахунок власних коштів банку), і з іншими банками (у разі фінансування за рахунок залучених коштів). Слід зазначити, що задепоновані кошти клієнта та його фінансування за рахунок власних коштів для проведення акредитивної операції дає можливість банку отримати додатковий прибуток (у першому випадку за рахунок розміщення коштів на фінансових ринках, а в другому - отримання відсоткового доходу). Після цього банком складається текст акредитива відповідно до заяви клієнта на його відкриття, здійснюються відповідні бухгалтерські проводки, відкривається справа, передаються умови цього акредитива до банку експортера тощо. Як бачимо, ця комісія потребує від банку значних зусиль, витрат часу та операційних витрат.

Комісія за авізування акредитива бенефіціару включає ручні та частково автоматизовані операції, а  саме: визначення достовірності акредитива, передачу тексту акредитива бенефіціару разом із супровідним листом банку та його інструкціями щодо виконання цього акредитива та надання документів, проводиться реєстрація акредитива, заводиться справа, здійснюється бухгалтерський облік суми акредитива, поновлюється відповідна база даних (за наявності) тощо. Ця комісія визначається у вигляді фіксованого відсотка незалежно від терміну дії акредитива з можливим встановленням мінімумів та максимумів [20]

Комісія за внесення змін до умов акредитива передбачає здійснення значного обсягу робіт: внесення відповідних змін до справи, баз даних, передачу змін бенефіціару з відповідними інструкціями та супровідним листом банку тощо.

Крім того, авізуючий банк (банк-виконавець) може розпочати листування з банком-емітентом у разі незрозумілості деяких інструкцій. Ця комісія встановлюється у вигляді фіксованої суми чи відсотка (у разі збільшення суми акредитива). Що стосується відповідної комісії для банку-емітента, то відмінність полягає у тому, що він повинен отримати від апліканта відповідний лист зі змінами, підготувати та відправити згідно з цим листом відповідні зміни на авізуючий банк (банк-виконавець).

При підтвердженні акредитива, окрім звичайних дій банку (відкриття  справи, відображення операції у бухгалтерському  обліку, підготовка відповідного листа  на бенефіціара тощо), підтверджуючий банк повинен здійснити відповідні запити до уповноважених підрозділів (наприклад, кредитного управління, управління ризиків, управління кореспондентських відносин тощо) для отримання висновку щодо можливості/неможливості підтвердження акредитива на зазначених умовах. При цьому у банку виникає платіжний ризик, оскільки підтвердження акредитива передбачає надання банком, окрім банку-емітента, свого власного зобов'язання за акредитивом здійснити платіж. Комісія за підтвердження акредитива встановлюється у відсотках за домовленістю (без переведення іноземним банком покриття) або у вигляді фіксованого відсотка і залежить від строку підтвердження акредитива. Слід зазначити, що при наданні підтвердження в акредитивній операції може з'явитися кредитна складова, оскільки протягом усього терміну дії акредитива банк, що підтверджує, має бути готовий у будь-який момент здійснити платіж (тобто «зарезервувати» необхідну суму для платежу або встановити відповідний ліміт). Таким чином, комісія за підтвердження акредитива є своєрідною комісією за зобов'язання, яка розраховується за принципом встановлення відсоткових ставок за кредитними операціями. При цьому необхідно розуміти, що якщо банк-емітент перевів покриття до банку, що підтверджує (що на практиці зустрічається досить рідко), то ставка за підтвердження такого акредитива є значно меншою у зв'язку з відсутністю ризику платежу та кредитної складової у цій операції [19].

Однією з головних комісій  в акредитивних операціях є комісія  за перевірку документів, що встановлюється за класичною для банків операцією, яка є виключно ручною, потребує значних часових витрат кваліфікованих фахівців та передбачає здійснення відповідних записів у справі, підготовку супровідного листа на банк-емітент, листування з бенефіціаром та банком-емітентом з приводу розбіжностей у документах тощо. Для банку-виконавця (банку, що підтверджує) при здійсненні операції з перевірки документів за акредитивом існує ризик неплатежу з боку банку-емітента і документарний ризик (ризик перевірки документів).

Необхідно розуміти, що ця комісія, яка встановлюється у вигляді фіксованого відсотка від суми документів, не включає телекомунікаційні, поштові витрати і комісії за кур'єрські послуги, які стягуються з клієнта окремо.

Комісія за трансфер акредитива включає висококваліфіковану працю, що потребує також значних витрат часу на попереднє узгодження умов трансферу з першим бенефіціаром та іншими уповноваженими підрозділами банку, висновки яких необхідні для  проведення такої операції. Рекомендовано встановлювати розмір цієї комісії або на рівні, або вище розміру комісії за авізування через значний обсяг і складність робіт, але менше ніж комісія за підтвердження акредитива.

Хотілося б також зауважити, що консультаційні послуги банків користуються великим попитом на ринку і можуть коштувати досить дорого. Тому банк має всі підстави для включення цієї комісії до своїх тарифів. Проте для фіксації факту надання консультативних послуг необхідне оформлення багатьох документів, тому, щоб не займатися цим, більшість банків надає ці послуги клієнтам безкоштовно, що можна розцінювати як конкурентну перевагу того чи іншого банку.

Зазначені вище комісійні  винагороди притаманні певній категорії  банків, що задіяні у проведенні акредитивних операцій. Проте, на нашу думку, необхідно провести детальнішу класифікацію цих комісій щодо кожного  банку, задіяного у проведенні акредитивної операції. Так, для банку-емітента найбільш характерними є комісії за відкриття  акредитива, за внесення погоджених змін до його умов, за перевірку документів за акредитивом, за здійснення платежу  за ним, за акцепт тратт або документів із відстроченою оплатою, за ануляцію акредитива; для авізуючого банку - комісії за попереднє авізування акредитива, за авізування чи його передачу, за авізування змін до умов акредитива, за перевірку документів за ним (лише на вимогу клієнта), за авізування переуступки виручки, за пересилання до інобанку документів; для банку-виконавця - комісії за попереднє авізування акредитива, за авізування чи його передачу, за авізування змін до умов акредитива, за перевірку документів за ним, за переказ трансферабельного акредитива, за авізування переуступки виручки, за проведення розрахунків за акредитивом, за пересилання до інобанку документів; для банку, що підтверджує, - комісії за попереднє авізування акредитива, за авізування чи його передачу, за авізування змін до умов акредитива, за його підтвердження, за перевірку документів за ним, за переказ трансферабельного акредитива, за авізування переуступки виручки, за проведення розрахунків за акредитивом, за пересилання до інобанку документів; для рамбурсуючого банку – виконання рамбурсної вимоги банку-виконавця (банку, що підтверджує) та комісія за платіж (здебільшого прирівнюється до комісії за переказ коштів).

Ще одним важливим моментом у питанні банківських тарифів  за обслуговування акредитивів є  розподіл цих комісій між бенефіціаром (експортером) та аплікантом (імпортером) для оплати за акредитивом. Такі умови  мають бути прописані у платіжних  умовах зовнішньоекономічного контракту, що передбачає розрахунки за акредитивом, та має бути відображення цих умов у самому тексті акредитива. На практиці у багатьох випадках комісії на території країни бенефіціара сплачує бенефіціар, а на території країни апліканта – аплікант, при цьому комісії банків-кореспондентів, що також задіяні в акредитивній операції (наприклад, щодо передачі умов акредитива або змін до нього, використання рахунків у цих банках та здійснення платежу тощо), сплачуються за домовленістю за рахунок або бенефіціара, або апліканта. Таким чином, розподіл комісій за обслуговування акредитива залежить лише від домовленостей між експортером та імпортером.

Висновки до розділу 3

На основі аналізу операцій з акредитивами банку ВАТ «Укрексімбанк» було виявлено: частка операцій з акредитивом  у загальній кількості розрахунків  за експортними операціями вища, ніж  аналогічний показник щодо імпортних  операцій. Це пояснюється зростанням рівня довіри іноземних партнерів  до українських імпортерів. Зокрема, «Укрексімбанк» за доручення своїх  клієнтів протягом 2008 року за імпортними акредитивами були здійснені платежі  за 965 комплектами документів, отриманих  від іноземних банків, на загальну суму 854,5 млн. дол. США. У порівнянні з 2007 роком обсяги платежів за імпортними акредитивами зросли майже на 80%.

У цілому в Україні акредитиви застосовуються вкрай рідко, але  протягом останніх років спостерігається  нарощення темпів використання даного інструменту в структурі міжнародних  розрахунків.

Складність схеми розрахунків  за акредитивами зумовила розробку та впровадження банками цілого ряду додаткових послуг, пов’язаних з обслуговуванням  даних угод. В залежності від виду акредитива банки пропонують здійснення операцій, які б оптимально задовольняли сторони угоди і гарантували  проведення розрахунків на найвищому  рівні. Акредитивна форма розрахунків  є не тільки найбільш гарантованою, але і найбільш дорогою. Зрозуміло, що в різних банках вартість на послуги  з проведення акредитивних операцій відрізняється, тому між банками  існує істотна різниця у розмірах комісійних винагород за ці послуги. Проте при класичному підході  до визначення банком вартості своєї  послуги її розмір повинен бути таким, щоб відшкодувати витрати банку  щодо її надання; покрити всі ризики банку та отримати прибуток, який є  необхідною умовою успішної діяльності.

Тарифна політику банку щодо обслуговування документарних акредитивів  має бути спрямована, по-перше, на зміцнення  конкурентної позиції банку на ринку  документарних операцій відповідно до його стратегічних пріоритетів та завдань, по-друге, на створення сприятливих для клієнтів умов співробітництва з банком, і, по-третє, підвищення ефективності діяльності банку загалом.

Отже, можемо зробити висновок, що у зв’язку зі стабільним зростанням обсягів експорту та імпорту, інтеграцією  України у світове співтовариство та вигідністю використання акредитивної форми розрахунків як для експортерів  так і для імпортерів, існують  достатні передумови та перспективи  розвитку банківських послуг по обслуговуванню угод по документарних акредитивах.

ВИСНОВКИ

За результатами курсової роботи можна зробити наступні висновки, що є результатами досягнення сформульованих на початку завдань:

1. Акредитив – це договір, що виражає зобов’язання банка-емітента, за яким цей банк за інструкціями клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти визначених цим договором документів, повинен: виконати платіж на користь третьої особи (бенефіціара) або акцептувати і сплатити переказні векселі, виставлені бенефіціром; або доручити іншому (виконуючому) банку здійснити ці дії; або доручити іншому банку здійснення негоціації проти передбачених  документів з урахуванням дотримання умов акредитива.

За своєю  суттю акредитив є договором: відокремленим від договору купівлі-продажу, на підставі якого його відкривають; усі сторони якого мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами тощо; який має містити  лише ті умови, які банк може перевірити документально.

2. Завдяки своїй гнучкості та універсальності акредитив може бути пристосований до кожної конкретної зовнішньоторгівельної угоди , що і стало причиною значної диверсифікації його видів та форм.
3. Акредитив як розрахункова операція включає  себе дві угоди, які відокремлені від операцій купівлі-продажу  продавцем і покупцем товару:  одна з них оформлюється між платником та банком емітентом, а інша, як правило, між отримувачем платежу і банком, що його обслуговує.

Таким чином  банк-емітент за дорученням свого  клієнта зобов’язується провести платіж на користь бенефіціар на умовах, що визначені угодою, або доручає  здійснити цей платіж іншому банку. При цьому банківські установи виконують  посередницьку роль здійснення платежу.