Організація розрахунків акредитивами

Отже, акредитив — це фактично безпечна попередня оплата. Він є  своєрідним компромісом у разі, коли покупець товару сумнівається в надійності продавця і не зважується ризикувати своїми грошима; крім того, акредитив  дає змогу мінімізувати всі ризики, особливо в тому разі, коли комерційні зв'язки з торговими партнерами тільки налагоджуються.

 

 

1.2 Види акредитивів та  їх класифікація

 

 

Світова банківська практика виробила безліч видів акредитивів, що дозволяє враховувати різноманітні інтереси сторін угоди і робить цю форму розрахунків досить популярною у зовнішньоторговельних відносинах.

Узагальнивши різні підходи ми можемо запропонувати комплексну класифікацію (додаток А). Зупинимося  більш детально лише на основних класифікаційних ознаках [5, 13, 17, 25].

1. За способом використання акредитиви поділяються:

— на документарні (товарні), які використовуються для розрахунків  за товари та послуги при наданні  обумовлених в акредитиві документів;

— грошові (циркулярні) —  акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

2. За формою акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредитивні листи. Особливість акредитивних комерційних листів у тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавця може використовуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар, після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбачених у акредитивному листі документів, може або передати їх банку, вибраному на свій розсуд, або направити для сплати безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.
3. За способом повідомлення бенефіціара про відкриття акредитива на його користь акредитиви поділяються:

— на прямо авізовані;

— авізовані через авізуючий  банк;

— попередньо авізовані.

Прямо авізовані акредитиви банк-емітент направляє безпосередньо  бенефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен  звертатися з вимогами до закордонного банку, що його обслуговує. Ця форма  авізування має низку недоліків, які проявляються при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для контролю "справжності" акредитива, більше того, це ускладнює  процес з´ясування платоспроможності  банку-емітента.

Авізований акредитив  — це акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого) щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитива без будь якого зобов´язання з боку авізуючого банку.

Акредитив із попереднім авізо  — це акредитив, за яки банк-емітент  звертається з дорученням до іншого банку (авізу ючого), щоб попередньо сповістити бенефіціара про відкритт акредитива без будь-якого зобов´язання як з боку авізуючог банку, так  і з боку банку-емітента.

4. За ступенем гарантованості сплати сум, які мають бути сплачені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив  — це акредитив, який може бути в  будь-який час змінений або відкликаний (анульований) банком-емітентом за дорученням імпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, без обов’язкового повідомлення бенефіціара.

Оскільки відкличний акредитив  не створює додаткових зобов’язань імпортера в частині сплати куплених ним товарів, експортери не вважають його достатньою гарантією і в зовнішньоторговельних розрахунках він використовується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання у міжнародних розрахунках відкличного акредитива, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки своїй простоті, точності та невеликій вартості, порівняно з безвідкличним акредитивом, забезпечить:

— платіж у встановлені  терміни, роблячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;

— контроль банком розпоряджень продавця, що стосуються документів про  відправку товару.

Безвідкличний акредитив  може бути змінений чи анульований  тільки після узгодження з бенефіціаром.

5. За наявністю або відсутністю підтвердження акредитива з боку авізуючого або іншого банку акредитиви поділяються на підтверджені та непідтверджені.

Підтверджений безвідкличний акредитив — це акредитив, за яким банк-емітент звертається з проханням до іншого банку (досить часто — до авізуючого банку) взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов’язання до безвідкличного зобов’язання банку-емітента. Між продавцем та підтверджуючим банком встановлюються нові юридичні відносини, які дають змогу експортеру скористатися двома взаємодоповнюючими банківськими зобов’язаннями. Підтверджуючий банк зв’язаний із банком-емітентом. Останній повинен виставити рамбурс банкові, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж.

Безвідкличний підтверджений  акредитив дає експортеру ту перевагу, що перед ним відповідає не тільки банк-емітент, але й банк, який підтвердив акредитив. Останній бере на себе ті ж  зобов’язання, що й банк-емітент. Якщо акредитив підтверджений іншим банком, експортер отримує додаткові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпечені банком-емітентом (наприклад, ризиків, пов’язаних із забороною в країні імпортера здійснювати виплати іноземною валютою за торговельним зобов’язанням).

Непідтверджений акредитив  — це акредитив, який не містить  зазначеного вище зобов’язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому випадку, коли банк-емітент (банк імпортера) перерахує йому відповідну суму.

6. За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:

— у національній валюті бенефіціара;

— національній валюті імпортера;

— третій валюті.

Якщо за акредитивом платіж передбачено в іншій валюті, ніж  валюта, в якій відкрито акредитив, у його умовах має чітко зазначатися  курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно  використовувати при здійсненні виплат за акредитивом.

7. За характером платежу у зв’язку з можливістю (неможливістю) здійснювати часткові поставки продукції акредитиви поділяються на подільні та неподільні.

За подільним акредитивом  передбачається виплата експортеру відповідно до контракту сум після  кожної часткової поставки.

За неподільним акредитивом  уся сума, яка належить експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової  поставки. Такий акредитив використовується зазвичай при постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов’язаного, тобто коли непоставка однієї або кількох партій робить неможливим використання обладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, таким чином, захищає інтереси покупця (імпортера).

8. За місцем та суб’єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:

— виконуються банком-емітентом  у країні імпортера;

— виконуються авізуючим  або підтверджуючим банком, який знаходиться  у країні бенефіціара (експортера);

— виконуються за участю третього банку.

У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, строк дії  акредитива закінчується у країні банку-емітента, і акредитив сплачується тільки після отримання та перевірки  документів, необхідних для розкриття  акредитива. У випадку, коли виконуючим банком є авізуючий банк, можливі  кілька видів оплати документів залежно  від того, який спосіб оплати зазначено  в умовах контракту.

9. Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви поділяються:

— на акредитиви на імпорт —  використовуються для розрахунків  за імпортовані товари та надані послуги  і відкриваються вітчизняними банками  за дорученням вітчизняних підприємств-імпортерів.

— акредитиви на експорт  — використовуються для розрахунків  за експортовані товари та надані послуги  і відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних підприємств-імпортерів.

Одним із видів імпортних  акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватися, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками  за дорученням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в  інших країнах. Як правило, транзитні  акредитиви авізуються за рахунок іноземного банку-емітента, який також сплачує  комісійні та інші витрати авізуючого банку. Підтвердження та виконання  транзитних акредитивів доцільно здійснювати  тільки в особливих випадках, наприклад  за умови надання уповноваженому банку з боку банку-емітента попереднього валютного покриття.

10. За способом виконання акредитиви поділяються на акредитиви, які виконуються шляхом платежу за пред’явленням; акцепту; платежу з відстрочкою; негоціації.

Платіж за пред’явленням здійснюється, як правило, авізуючим або підтверджуючим банком у країні експортера при наданні відповідних фінансових та комерційних документів. Такий спосіб виконання акредитива дає змогу експортеру отримати платіж одразу після надання відповідних документів до банку-платника.

Акредитиви, які виконуються  шляхом акцепту, передбачають видачу векселя. Незалежно від того, на кого виставлено вексель, банк-емітент, а за необхідності — підтверджуючий банк, зобов’язуються акцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.

Акредитиви, які виконуються  шляхом платежу з відстрочкою. Вибір  між відстроченим платежем та акцептом обумовлюється головним чином звичаями та законодавством країни-експортера. Наказодавець може уникнути оплати мита та митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибрав відстрочений платіж замість акцепту. За такого способу  виконання платежу банк-емітент  та підтверджуючий банк (якщо акредитив  підтверджений) зобов’язуються здійснити платіж у визначений термін.

Акредитиви, які виконуються  шляхом негоціації. За такої форми  виконання акредитива банк-емітент  зобов’язується платити експортеру за пред’явленням або шляхом акцепту, але передбачається також можливість негоціації. Як правило, банк-емітент відправляє безпосередньо на адресу бенефіціара листа, у якому передбачається:

— термін дії для негоціації у країні бенефіціара;

— уточнення про добропорядність, за яким банк-емітент зобов’язується платити пред’явнику акредитива з доданими до нього оформленими належним чином документами.

На практиці банк-емітент  для передачі акредитива бенефіціару досить часто використовує послуги банку-кореспондента, якому відводиться допоміжна роль при пересиланні акредитива та засвідченні підписів, поставлених в акредитиві, і який не отримує повноваження на здійснення платежів. При виконанні акредитива бенефіціару не обов’язково звертатися до банку, який передав цей акредитив, за винятком випадку, коли банк-емітент обмежив негоціацію визначеним банком.

11. Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку акредитиви поділяються на покриті та непокриті.

Покритими вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банк-емітент  попередньо надає у розпорядження  виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитива на строк  дії зобов’язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для виплат за акредитивом.

Валютне покриття може надаватися шляхом:

— кредитування на суму акредитива кореспондентського рахунку виконуючого  банку в банку-емітенті або іншому банку;

— надання виконуючому  банку права на списання всієї  суми акредитива з кореспондентського рахунку, відкритого у нього банком-емітентом  у момент отримання акредитива до виконання;

— відкриття банком-емітентом  у виконуючому банку депозитів  покриття або страхових депозитів.

Непокритими вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк не депонує кошти клієнта  на окремому рахунку і відповідно не надає попередньо у розпорядження  виконуючого банку валютні кошти (покриття).

12. Залежно від наявності інших бенефіціарів акредитиви поділяються на переказні (трансферабельні) та непереказні.

Переказним (трансферабельним) є акредитив, за яким бенефіціар (перший бенефіціар) має право уповноважити банк, що здійснює платіж, платіж з відстрочкою платежу, акцепт чи негоціацію, на те, щоб акредитивом могли користуватися повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другі бенефі-ціари).

Окрім зазначених видів, у  практиці міжнародних розрахунків  також використовуються специфічні конструкції акредитива: переказні, револьверні, відновлювані, резервні, акредитиви з червоною смугою тощо. Їх конструкції та спосіб використання детально розглянуті в Додатку Б.

Таким чином, з усього сказаного  вище, можна зрозуміти, що акредитивна  форма розрахунку у міжнародній  торгівлі є досить складним та багатогранним  інструментом здійснення оплати за надані товари та послуги. Але, незважаючи на це, даний інструмент є досить дієвим і відтак досить широко вживаним, особливо це характерно для практики міжнародної  торгівлі між країнами з розвиненою економікою. Для оптимізації розрахунків  за допомогою акредитивів існує  широкий спектр їх видів, завдяки  чому як експортер, так і імпортер, можуть дійти спільної згоди у виборі способу розрахунку.

 

 

3. Уніфікація правил використання акредитивів

 

 

Правова база, що регулює  взаємостосунки сторін-учасників акредитиву була вперше сформульована в «Уніфікованих правилах та звичаях для документарних акредитивів». У 1929 році на Амстердамському конгресі МТП прийняла єдині правила по документарний акредитивам. Пізніше, на Віденському конгресі в 1933 році вони отримали свою нинішню назву. Норми Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів затверджені МТП в Парижі.