Командитне товариство

Основні виробничі  фонди діляться на: основні виробничі фонди основного виду діяльності; основні виробничі фонди інших галузей (сільськогосподарське виробництво, громадське харчування і т.д.). 

Відомості про  наявність основних фондів, про їх склад наводяться в формі 11-ОФ (статистична  звітність “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію, знос.”). Відомості про наявність основних фондів по первинній і залишковій вартості на звітні дати наводяться в балансі підприємств. 

Основні виробничі  фонди (засоби) в залежності від їх функцій в процесі виробництва, а також однотипності технічних характеристик в статистичному і бухгалтерському обліку діляться на наступні групи (у відповідності з П(С)БУ 7): 

Земельні ділянки. 

Капітальні витрати  на покращення земель. 

Будинки, споруди  та передавальні пристрої. 

Машини та обладнання. 

Транспортні засоби. 

Інструменти, прилади, інвентар. 

Робоча і продуктивна  худоба. 

Багаторічні насадження. 

Інші основні  засоби. 

Будинки -- сюди входять будівлі, в яких проходять  процеси основного, допоміжного, підсобного виробництва (цехи, гаражі, склади, майстерні, адміністративні-побутові корпуси). 

Споруди -- інженерно-будівельні обґєкти: тунелі, мости, естакади, нафтові  і газові свердловини, очисні споруди. 

Передавальні  пристрої -- сукупність об'єктів призначених для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також переміщення рідких та газоподібних речовин (ЛЕП, кабельні лінії, телефонна мер1. Характеристика підприємства. Командитне товариство. 

Згідно ст.1 ЗУ "Про підприємства в Україні" підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. 

Підприємство - самостійний господарюючий статутний  суб'єкт, який має права юридичної  особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою  одержання відповідного прибутку (доходу). 

Підприємство  має самостійний баланс, розрахунковий  та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і  послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. 

У разі збиткової  діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги. 

Згідно ст.5 ЗУ "Про підприємництво" основними  принципами діяльності підприємства є: 

1. Вільний вибір  видів діяльності. 

2. Самостійне  формування програми діяльності. 

3. Вільний вибір  місцезнаходження підприємства. 

4. Самостійне  залучення і використання матеріально-технічних,  фінансових, трудових та природних  ресурсів в межах обумовлених  законодавством. 

5. Самостійний вибір форм та систем оплати праці (крім державних і бюджетних підприємств). 

6. Вільне розпорядження  прибутком, який залишається після  сплати податків. 

7. Можливість  самостійно здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність. 

Згідно ст.2 ЗУ "Про підприємства в Україні" в Україні можуть діяти підприємства таких видів: 

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; 

колективне підприємство, засноване на власності трудового  колективу підприємства; 

господарське  товариство, засноване на колективній формі власності: товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство (відкрите і закрите), командитне товариство, повне товариство. 

підприємство, яке  засноване на власності об'єднання  громадян; 

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної  територіальної громади; 

державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. 

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. 

Стаття 75. Поняття  командитного товариства 

Командитним товариством  визнається товариство, в якому разом  з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. 

Стаття 76. Зміст  установчого договору про командитне товариство Установчий договір про  командитне товариство, крім умов, передбачених статтею 4 цього Закону, повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. 

Стаття 77. Застосування щодо командитного товариства норм про  повне товариство 

Щодо командитного товариства застосовуються норми статей 67-74 з урахуванням особливостей, передбачених статтями 78-83 цього Закону. 

Стаття 78. Вступ  вкладника до командитного товариства 

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. 

Стаття 79. Права  вкладників командитного товариства 

Вкладники командитного товариства мають право: діяти від  імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і  згідно з ним; вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам  з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства; вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення. 

Стаття 80. Обов'язки вкладників командитного товариства 

Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими установчим договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску. 

Стаття 81. Управління справами командитного товариства 

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є  тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства. 

Стаття 82. Відповідальність вкладника командитного товариства 

Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду  від імені і в інтересах  товариства без відповідних повноважень, то уразі схвалення його дій командитним  товариством він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники. 

Стаття 83. Особливості  припинення командитного товариства Командитне товариство, крім підстав, зазначених у статті 19цього Закону, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру. Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчим договором. 

 

2. Основні фонди  підприємства. 

2.1 Склад, структура,  показники руху. 

Підприємства  в своїй діяльності використовують ресурси засобів праці і ресурси  предметів праці, які разом складають засоби виробництва. Виражені в грошовій формі засоби виробництва складають виробничі фонди підприємства. 

В залежності від  періоду функціонування, способу  перенесення своєї вартості на вартість продукції, робіт, послуг, характеру  зміни натурально-речовинної форми, виробничі фонди підприємства діляться на: основні виробничі і оборотні фонди. 

У відповідності  з П(С)БУ 7 “Основні засоби” основні  засоби (фонди) -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік). 

Основні фонди  діляться на основні виробничі фонди  і основні невиробничі фонди. 

Основні виробничі  фонди (засоби) -- це частина виробничих фондів підприємства, які беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. 

Основні невиробничі  фонди (засоби) --житлові будинки, дитячі садки, обґєкти охорони здоровґя, культурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства. Основні невиробничі фонди як і основні виробничі фонди експлуатуються на протязі тривалого періоду часу, не змінюють своєї натурально-речовинної форми, проте не беруть участі у виробничому процесі і тому не переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (робіт, послуг). Основні невиробничі фонди зникають в процесі споживання (на них нараховуються не амортизація, а знос). 

Основні виробничі  фонди діляться на: основні виробничі  фонди основного виду діяльності; основні виробничі фонди інших галузей (сільськогосподарське виробництво, громадське харчування і т.д.). 

Відомості про  наявність основних фондів, про їх склад наводяться в формі 11-ОФ (статистична  звітність “Звіт про наявність  та рух основних фондів, амортизацію, знос.”). Відомості про наявність основних фондів по первинній і залишковій вартості на звітні дати наводяться в балансі підприємств. 

Основні виробничі  фонди (засоби) в залежності від їх функцій в процесі виробництва, а також однотипності технічних характеристик в статистичному і бухгалтерському обліку діляться на наступні групи (у відповідності з П(С)БУ 7): 

Земельні ділянки.