Господарські товариства

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Господарські  товариства 
 
 
 
 

ПЛАН 

     Вступ

1 Поняття і  види господарських товариств

2 Правове становище  акціонерних товариств

3 Установчі документи і порядок державної реєстрації господарського товариства

4 Майно і майнові відносини в господарських товариствах

5 Права і обов’язки  учасників господарського товариства

6 Управління  господарським товариством

7 Облік і звітність  господарського товариства

8 Припинення  діяльності господарського товариства

     Висновок

     Перелік використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

       З появою приватної власності стало можливим утворення нових форм господарської діяльності. З метою створення ринкової системи був початий процес приватизації колишніх державних підприємств і проголошена свобода підприємництва, тобто свобода створення і функціонування нових приватних підприємств. Індивідуальна підприємницька діяльність має обмежені можливості і поширюється в основному на дрібний бізнес. Для більш-менш значної справи припадати з'єднувати зусилля декількох осіб, переходити до колективного підприємництва. Об'єднання партнерів для спільного бізнесу називають товариством. Участь у товаристві прийнято скріплювати письмовою угодою або договором. Для більш тісної і тривкої спілки товариство оформляється як підприємство. Товариство з'єднує не тільки зусилля, але і капітали його учасників. З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються і форми підприємницької діяльності. Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати фінансово-промислові проекти підприємствам потрібно щоб їхня діяльність була чітко визначена законом. Але в даний час підприємства зустрічаються з прогалинами к законодавстві  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1 Поняття і види господарських товариств 

     Порядок створення і діяльності окремих видів господарських товариств регулюється ст. 79–92 ГКУ, Цивільним кодексом України та іншими законами України. У ст. 79 ГКУ наводиться таке визначення: господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Принципово новим є регламентація в зазначеній статті того, що у випадках, передбачених ГКУ, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб’єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, споживачі, наділені господарською компетенцією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також громадяни, громадські та інші організації, які є засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, а також громадяни, які не є суб’єктами господарювання. Обмеження щодо заснування  та участі в господарських товариствах суб’єктів господарювання або інших осіб встановлюються ГКУ та відповідними законами України.

     Господарські  товариства є юридичними особами. Як зазначалося, суб’єкти господарювання є юридичними особами, які стали засновниками або учасниками господарського товариства і водночас зберігають статус юридичної особи. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

     До  господарських товариств належать:

• акціонерні;

• з  обмеженою відповідальністю;

• з  додатковою відповідальністю;

• повні;

• командитні.

     Акціонерним є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і відповідає за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик пов’язаних з діяльністю товариства збитків у межах вартості належних їм акцій.

     Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і відповідальне за своїми зобов’язаннями тільки власним майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик пов’язаних з діяльністю товариства збитків у межах своїх вкладів.

     1. Товариство з обмеженою відповідальністю (Gesellschaft mit beschrankter Haftung, societe a responsabilite limited) — організаційна форма капіталістичних підприємств, що увібрала властивості і капіталістичних, і персональних торгових товариств. Вперше легалізоване в 1892 р. у Німеччині товариство здобуло визнання і в інших країнах переважно континентальної Європи. У ФРН діє закон про товариства з обмеженою відповідальністю від 4 липня 1980 р., що набрав чинності з 1 січня 1981 р. У Франції цьому виду торгового товариства присвячений спеціальний розділ закону про торгові товариства 1966 року. У Швейцарії ця форма регулюється нормами Зобов’язального закону (ст. 772–828).

     2. Товариство з обмеженою відповідальністю є статутним торговим товариством. Статут, що потребує нотаріально засвідченої форми, повинен бути підписаний усіма майбутніми учасниками товариства. Зазвичай потрібна наявність не менше двох засновників. У ФРН законом 1981 року легалізовано можливість створення товариства однією особою. Правомірність товариств, усі паї яких у результаті централізації капіталу в межах об’єднання зосереджувалися в руках одного учасника, давно визнавалася судовою податковою практикою капіталістичних країн. Однак вперше визнано можливість заснування товариства з обмеженою відповідальністю однією особою, що підписує статут і подає його для реєстрації. До обов’язкових реквізитів статуту належать дані про фірмове найменування і місцезнаходження товариства, предмет діяльності, розміри пайового капіталу і розмір кожного паю.

     Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке відповідальне за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до внеску кожного з учасників.

Повним  є господарське товариство, усі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.

     1. Повне товариство (societe en nom collectif, offene Handelgesellschaft, partnership), що належить до персональних торгових товариств, відоме законодавству всіх капіталістичних країн. Незважаючи на деякі розбіжності в побудові цієї організаційної форми капіталістичних підприємств, слід зазначити подібність основних ознак цього виду об’єднання осіб у праві континентальних країн. Закон Франції про торговельні товариства 1966 року (ст. 10) визначає повне товариство як об’єднання, учасники якого, що називаються також товаришами, є комерсантами і несуть за зобов’язаннями товариства необмежену і солідарну відповідальність.

     Законодавство Франції прямо передбачає, що частки участі не можуть бути цінними паперами. Згідно з правом ФРН учасник повного товариства не може мати торгового підприємства в однорідній з повним товариством сфері господарства, а також брати участь в іншому однорідному товаристві як необмежено відповідальний учасник. У разі порушення учасником цього правила законодавство ФРН надає товариству право вибору між вимогою відшкодування збитку і вимогою

визнання, що угоди, здійснені за власний рахунок  учасником, розглядалися б як угоди, здійснені за рахунок товариства. У ФРН учаснику надається право на одержання 4 % номінально ї суми зробленого внеску. Якщо розмір отриманого товариством прибутку виявиться недостатнім, то в цьому разі частка кожного учасника відповідно зменшиться. Якщо ж отриманий прибуток перевищує 4 % номінальної суми частки участі, то в іншій частині прибуток розподіляється порівну.

     2. Повному товариству країн романської  і німецької систем права у США та Англії відповідає особливий вид товариства — партнершип, регульований спеціальними нормативними актами. На відміну від права континентальних країн за зобов’язаннями з договорів партнершипа його учасники несуть спільну відповідальність (§ 15 Закону про партнершип США; § 10 Закону про партнершип Англії).

     Водночас за зобов’язаннями з деліктів, здійснених учасниками партнершипа, передбачається солідарна відповідальність.

     Командитним є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку  діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники). 1. Відповідно до § 161 Торгової угоди ФРН товариство, що здійснює торговельну діяльність під загальним фірмовим найменуванням, є командитним, якщо один чи кілька товаришів відповідають перед кредиторами товариства в розмірі визначеного внеску, а інші товариші відповідають необмежено. Командитистом може бути як фізична, так і юридична особа. У ФРН юридична особа може бути водночас повним товаришем. Легалізація такої можливості зумовила широке використання особливого різновиду командитного товариства. Командитне товариство, поєднуючи елементи персональних і капіталістичних товариств, стало перехідною формою від повного товариства до акціонерного. Значення цієї організаційної форми підприємств у тій чи іншій країні визначається різними факторами, серед яких важливе значення має податкова політика держави. Командитисти не мають права здійснювати представництво товариства. У Франції командитист не може бути представником товариства навіть за наявності у нього доручення. Недотримання цього розпорядження спричиняє необмежену майнову відповідальність командитиста солідарно з повними товаришами за зобов’язаннями, узгодженими на підставі доручення угод. У ФРН право на представництво товариства мають лише повні товариші. Як учасники товариства командитисти не мають права на представництво, але можуть представляти товариство як прокуристи і торгові уповноважені. 2. Командитному товариству континентальної Європи в Англії і США відповідає форма партнершипа з обмеженою відповідальністю (Limited partnership). В Англії ця організаційна форма підприємств, що врегульована законом 1907 року (Limited Partnership Асt 1907), не дістала поширення. В усіх штатах США, крім Луїзіани, діє законодавство, засноване на однаковому законі про партнершипа з обмеженою відповідальністю. У США цій формі товариства надано сприятливий податковий режим. В Україні учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва (ст. 80 ГКУ).

     1. Законодавство капіталістичних  країн континентальної Європи передбачає такі основні види торгових товариств: повне, командитне, акціонерне та з обмеженою відповідальністю. Подібні організаційні форми підприємств легалізовані в Англії і США. В окремих відносинах регулювання їх своєрідне. Загалом повному і командитному товариствам континентального права в Англії і США відповідають товариство (partnership) і товариство з обмеженою відповідальністю (limited partnership), акціонерному товариству і товариству з обмеженою відповідальністю — відповідно компанія з обмеженою відповідальністю і її різновид — приватна компанія. Правове регулювання окремих видів торгових товариств різниться. Однак є й загальні ознаки для класифікації організаційних форм підприємств. Особливого значення за такої класифікації правова доктрина надає розподілу торгових товариств на об’єднання осіб і об’єднання капіталів.

     2. До об’єднань осіб (персональних товариств) належать повне та командитне товариства, подібні до них в основних рисах партнершип і партнершип з обмеженою відповідальністю в Англії і США. Найхарактернішим для цього виду торгових товариств є повне товариство.

     3. Відомий також розподіл торгових  товариств залежно від визнання чи не визнання за об’єднаннями як такими властивості особливого суб’єкта права. Як правило, властивість юридичної особи у країнах визнається за об’єднаннями капіталів. Що ж до персональних товариств, то у ФРН та Швейцарії дотепер за ними не визнається властивість особливого суб’єкта права, незважаючи на законодавче закріплення і за повним, і за командитним товариством важливих властивостей юридичної особи. Не визнання за персональними товариствами властивості особливого суб’єкта права звільняє об’єднання від сплати корпоративного податку і податку з майна, тому що суб’єктами оподаткування є тільки учасники об’єднання. Проте у Франції всі види товариств — цивільні й торгові — вважаються юридичними особами. Як і у наведеній щойно класифікації, у цьому розподілі немає чіткого розмежування, тому що ступінь прояву правосуб’єктності не однаковий. Існують перехідні форми, і, крім того, слід враховувати можливість, що надається в окремих країнах, поєднання різних організаційних форм, у тому числі товариств, визнаних особливим суб’єктом права, і товариств, за якими такої властивості не визнається. Так, у ФРН великого поширення дістало поєднання командитного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.

     4. Залежно від підстави виникнення  товариства поділяються на договірні та статутні. До договірних товариств у ФРН та Швейцарії належать повні та командитні товариства. В основу створення таких об’єднань покладено договір особливого різновиду, тому що з нього виникають права й обов’язки не тільки у відносинах між особами, що його підписали, а й між учасниками та об’єднанням як таким навіть тоді, коли об’єднання не є юридичною особою. Особливий характер договору виявляється також у тому, що за наявності відповідної умови в договорі допускається можливість зміни його змісту за рішенням не всіх учасників товариства, а лише більшості з них. Договірний характер окремих торгових товариств визначає необхідність наявності принаймні двох осіб для створення об’єднання. Проте в деяких країнах вважається, що незважаючи на договірний характер товариства, зосередження всіх часток участі в руках одного члена не зумовлює припинення його існування. Наприклад, у Франції зосередження всіх часток участі в руках однієї особи надає лише право особам, що мають відповідний інтерес, вимагати в суді припинення існування товариства. До статутних товариств при цьому належать акціонерні та з обмеженою відповідальністю.