Господарські товариства

     Постанови статуту регулюють корпоративні відносини, особливо організаційну  структуру товариства, функції та правомочності органів, а також пов’язані з членством у товаристві права та обов’язки учасників. Компетентні органи державної влади перевіряють постанови статуту з позицій їх відповідності чинному законодавству. 

2 Правове становище  акціонерних товариств 

     Акціонерні  товариства можуть бути відкритими або  закритими. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

     Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед наперед визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами

товариства.

     Для того щоб створити акціонерне товариство, його засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути менший від розміру, визначеного законом. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності зі створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідчений нотаріально.

     Засновники  акціонерного товариства несуть солідарну  відповідальність за зобов’язаннями, що виникають, відповідно до установ чого договору. Відкриту підписку на акції при створенні акціонерного товариства організовують його засновники. Засновники в будь-якому разі зобов’язані бути держателями акцій на суму не менше 25 % статутного фонду і строком не менше двох років.

     Порядок створення акціонерних товариств, у тому числі проведення установчих зборів, визначається законом. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у

відкрите  в порядку, передбаченому законом.

     Особливості створення та діяльності державних акціонерних товариств визначаються ГКУ, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами. Інші особливості діяльності акціонерних товариств визначаються ГКУ, законом про господарські товариства та іншими законами України. Зумовлене капіталістичним способом виробництва акціонерне товариство як форма торгового товариства виникло на початку його розвитку і широко використовується в сучасних умовах. У форм і акціонерного товариства діють як приватно-, так і державнокапіталістичні підприємства. До цієї форми належать також підприємства змішаної економіки.

     Поняття акціонерного товариства

Найповніше  визначення поняття акціонерного товариства міститься в § 1 Закону про акціонерні товариства ФРН:

1) Акціонерним є товариство, що володіє власною правосуб’єктністю. За зобов’язаннями товариства перед кредиторами відповідає лише майно товариства. 2) Акціонерне товариство має розбитий на акції основний капітал.

     У ст. 73 Закону про торгові товариства Франції наведено таке визначення цього поняття: “Акціонерне товариство — це товариство, капітал якого розбитий на акції і яке засновується між учасниками, що відповідають за збитки лише в межах їхніх внесків. Учасників не може бути менше семи”. Акціонерному товариству у праві Франції та ФРН відповідає в Англії публічна компанія з обмеженою відповідальністю в межах номінальної суми паїв.

     З наведених визначень поняття  акціонерного товариства випливають і його основні відмітні правові особливості, що зумовили велике поширення цієї організаційної форми в усіх системах права капіталістичного світу:

• акціонерне товариство визнається юридичною особою;

• акціонерне товариство несе перед кредиторами  виняткову майнову

відповідальність  у межах належного йому майна;

• для  акціонерного товариства характерна наявність акціонерного

(статутного) капіталу, поділеного на частини,  що називаються

акціями.

     Поняття статутного капіталу

Відмітною рисою акціонерного товариства є  наявність статутного капіталу визначеного розміру. У ФРН під основним статутним капіталом (Grundkapital) розуміється номінальна грошова сума, що підлягає внесенню акціонерами як винагорода за придбання членства в акціонерному товаристві.

     Відомі  два способи утворення акціонерного капіталу:

• шляхом публічної підписки на акції;

• розподілом акцій між засновниками без звертання  до публіки.

     Особливе  положення існує у США та Англії, де розрізняють капітал номінальний, випущений та оплачений.

Номінальний капітал — це загальна сума капіталу, на який компанія має право випустити паї.

Випущений капітал — це частина номінального капіталу, на суму якої випущено паї для розподілу між пайовиками.

Оплачений капітал — це частина випущеного капіталу, що оплачена пайовиками, які зробили внески за всіма паями. Співвідношення між зазначеними видами капіталу визначається правлінням.

     Поняття і види акцій

     Акція є особливим документом, що засвідчує  членство в акціонерному товаристві. Законодавство всіх країн світу  передбачає право акціонера вимагати видачі акції. Як документ, з яким пов’язані права, що випливають із членства, стосовно акціонерного товариства акція є об’єктом права власності й має ціну, хоча й становить, за висловом К. Маркса, паперовий дублікат дійсного капіталу. Кожна акція — і в цьому виявляється природа акціонерного товариства як об’єднання капіталів — закріплю є право на членство в об’єднанні.

     Для прискорення обороту прав, втілених в акціях, акції зазвичай наділяються  властивістю цінних паперів. З визнання акцій цінними паперами випливає: реалізація закріплених в акціях прав неможлива без пред’явлення документа; порядок відступлення пов’язаних з акцією прав спрощений. 
 

3 Установчі документи і порядок державної реєстрації господарського товариства 

     Установчим  документом повного і командитного товариств є засновницький договір. Установчим же документом акціонерного товариства, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю є статут.

     Згідно  зі ст. 57 ГКУ установчі документи  господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів та ін. Ці відомості називаються загальними.

     Статут  акціонерного товариства крім загальних відомостей повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань з викупу акцій.

     Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім загальних відомостей повинен містити відомості про розмір часток його учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може встановлюватись також порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, і додаткових внесків учасників.

     Засновницький договір повного і командитного товариств крім загальних відомостей повинен визначати розмір часток його учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. У засновницькому договорі командитного товариства вказується тільки сукупний розмір часток вкладників у майні товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

     У найменуванні господарського товариства повинен зазначатись вид товариства, для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) його учасників, які несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування господарського товариства не може містити відомості про належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

     До  установчих документів господарського товариства можуть бути включені також відомості про інші умови його діяльності, що не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк.

     Установчі документи господарського товариства в передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

     Порушення законодавчих вимог щодо змісту установчих документів господарського товариства є підставою для відмови в його державній реєстрації. Зазначені вимоги регламентовані ст. 82 ГКУ.

     Державна  реєстрація господарського товариства здійснюється в порядку, передбаченому ст. 58 ГКУ.

Особливості реєстрації господарських товариств, які здійснюють банківську і страхову діяльність, а також професійну діяльність на ринку цінних паперів, визначаються ГКУ та відповідними законами України.

     Господарське  товариство набирає статусу юридичної  особи з дня його державної реєстрації.

     Зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Господарське товариство зобов’язане у п’ятиденний строк повідомити орган, що здійснив реєстрацію, про зміни в установчих документах товариства. Господарське товариство може відкривати рахунки в банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами.

     Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, спричинюють правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди. 
 
 
 
 
 

4 Майно і майнові  відносини в господарських товариствах 

     Господарське  товариство є власником:

• майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески;

• продукції, виробленої в результаті господарської  діяльності товариства;

• доходів, одержаних від господарської  діяльності товариства;

• іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

     Вкладами  учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, у тому числі в іноземній валют і.

     Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

     Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані у кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх здатності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у передбачених законом випадках повинен бути перевірений відповідним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників — громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.