Капітальні витрати  на покращення земель. 

Будинки, споруди  та передавальні пристрої. 

Машини та обладнання. 

Транспортні засоби. 

Інструменти, прилади, інвентар. 

Робоча і продуктивна  худоба. 

Багаторічні насадження. 

Інші основні  засоби. 

Будинки -- сюди входять будівлі, в яких проходять  процеси основного, допоміжного, підсобного виробництва (цехи, гаражі, склади, майстерні, адміністративні-побутові корпуси). 

Споруди -- інженерно-будівельні обґєкти: тунелі, мости, естакади, нафтові  і газові свердловини, очисні споруди. 

Передавальні  пристрої -- сукупність об'єктів призначених  для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також

ежа, радіозв'язок, водопровід, газопровід). 

Машини та обладнання -- силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, обчислювальна  техніка, вимірювальні та регулюючі  пристрої. 

Транспортні засоби -- це пересувні засоби залізничного транспорту (в т.ч. вагони) вантажний, легковий транспорт, автонавантажувачі. 

Інструменти -- це механізовані та немеханізовані засоби праці (тески). 

     Виробничий  і господарчий інвентар -- робочі столи, конторське обладна Командитне товариство 

     Командитне  товариство можна кваліфікувати  як товариство змішаного типу, в якому поєднуються риси товариств повного і з обмеженою відповідальністю.

     За  своїми правовими характеристиками командитне товариство, як і повне, може бути віднесено до об’єднань осіб. Особливістю командитного товариства, що відрізняє його від повного, є наявність в ньому двох категорій учасників – повних товаришів (комплементаріїв) і вкладників (командитистів), яких повинно бути хоча б по одному.

     Повні учасники здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, управління товариством і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність щодо боргів товариства.

     Функції вкладників полягають в наданні товариству певного капіталу в обмін на участь в прибутках товариства, а їх відповідальність обмежується вкладом у майні товариства.

     Командитне  товариство виникає у тих випадках, коли повні учасники не в змозі власними зусиллями сформувати необхідний для діяльності товариства капітал. Саме для акумулювання такого капіталу в склад товариства допускаються вкладники, але без права управління товариством.

     Статутний фонд в командитному товаристві не формується, вклади учасників становлять складений капітал (майно товариства, зазначене в установчому договорі), розмір і порядок формування якого визначаються самими учасниками.

     Командитне  товариство діє на підставі установчого договору, тому що не має статуту, у зв’язку з цим право на здійснення тієї чи іншої діяльності визначається в установчому договорі. Цей договір, крім відомостей, які повинен містити установчий договір про повне товариство, має відображати участь вкладників у такому товаристві, а саме: сукупний розмір їхніх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

     Управління  справами командитного товариства здійснюється тільки повними учасниками. Якщо в  товаристві є тільки один такий учасник, управління справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних товаришів з управління справами товариства. Органів управління командитне товариство не має – у відносинах з третіми особами товариство репрезентують учасники з повною відповідальністю.

     Крім  загальних підстав припинення діяльності господарських товариств, командитне товариство припиняється також у  разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті з товариства всіх вкладників повні товариші мають право замість ліквідації командитного товариства перетворити його на повне товариство.

     Назва командитного товариства складається  з прізвища всіх або кількох дійсних  членів. Якщо у назву не входять  всі прізвища, то вона набуває вигляду: "Ларін і К°".

     Правовий  статус повних товаришів командитного товариства відповідає нормам, що застосовуються до повного товариства, тому зупинимося на особливостях участі вкладників у командитному товаристві.

     Вкладник  може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчим договором, проте сукупний розмір їхніх часток має не перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 % свого внеску.

     Вкладники командитного товариства мають право:

• діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;
• вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;
• вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забез-печення можливості перевірки правильності їх складення;
• відступити свою долю іншому вкладнику, повному учаснику або третій особі зі згоди всіх інших учасників;
• вийти із товариства за дотримання умов щодо виходу з повного товариства.

     Незважаючи  на те, що, за загальним правилом, відповідальність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законодавством, він також несе повну відповідальність.

     Так, якщо вкладник здійснює угоду від  імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з повними товаришами відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо ж він не дістане схвалення, вкладник відповідатиме перед третьою особою самостійно усім своїм майном.  

     Товариство  з додатковою відповідальністю

     Правовий  статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має  товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ). Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю.

     Особливість його (і головна відмінність від  ТзОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов’язань товариства. Якщо учасники ТзОВ не відповідають за зобов’язаннями товариства, то в ТзДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них.

     Відповідальність  учасників має субсидіарний характер – вона настає тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-, п’ятикратная тощо), а також її характер (часткова або солідарна) передбачається самими учасниками в установчих документах.

     Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках, коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення інтересів кредиторів цього товариства. В подібній ситуації немає потреби акумулювати відразу великий капітал – гарантійна функція забезпечується не розміром статутного фонду, а введенням додаткової майнової відповідальності учасників.

     Ця  форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів діяльності товариством з обмеженою відповідальністю (наприклад, страхування). Виключно в формі товариства з додатковою відповідальністю функціонують довірчі товариства, особливості правового статусу яких визначаються Декретом КМУ "Про довірчі товариства" від 17.03.1993.

     Багато  важливих питань щодо взаємовідносин і відповідальності учасників ТзДВ не врегульовано законодавством, тому в установчих документах доцільно закріпити  такі положення:

• у випадку банкротства одного з учасників його відповідальність за борги товариства розподіляється між іншими учасниками;
• учасник, що вибув, впродовж 1 року з дня вибуття несе передбачену статутом відповідальність за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вибуття зі складу товариства;
• кожний учасник, що вступає в товариство, несе відповідальність також за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вступу.

 

ння, офісні меблі. 

Інші -- протипожежний  інвентар і т.ін. 

Співвідношення  перерахованих дев'яти груп основних виробничих фондів в їх загальній вартості називають технологічною структурою або видовою структурою. Структура різна для підприємств різних галузей промисловості, рівня технологічної озброєності виробництва, географічного положення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література 

1.Закон України  “Про підприємництво” // Галицькі  контракти- 

1996.-№42 

2. Закон України  “Про господарські товариства”  // Галицькі 

контракти.-1996.- №42 

3. Закон України  “Про підприємства в Україні” // Галицькі 

контракти.-1996.- №42 

4. Економіка  підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного.-Київ: 

Хвиля-прес, 1995 

5. Про порядок  ліцензування підприємницької діяльності. 

Постанова КМУ  від 3 липня 1998р. №1020 // Урядовий курєр.- 

1998.- №134-135 

6. Про порядок державної реєстрації субєктів підприємницької 

діяльності: Постанова  КМ від 25.05.98р. №740 

7. Економіка  будівельного комплексу / П.Ф.  Жердецький, А.А. 

Пересада.- Київ: Вища школа, 1992 

8. Экономика  предприятия / Под ред. Проф. В.Я.  Горфинкеля, 

проф. Е.М. Куприянова.-М.Юнити, 1996 

9. Экономика  и статистика фирм / Под ред.  С.Д. Ильенковой.- 

М, 1996 

10. Основы рыночной  экономики / В.Я. Бобров.-Киев, 1995