Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 20:57, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є економічні передумови використання ТНК механізму трансферного ціноутворення як найбільш важливого елементу фінансової системи корпораці] «Royal Dutch Shell».
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань, які й визначають структуру роботи:
- дослідити загальну інформація про транснаціональну компанію;
- розглянути етапи розробки ефективних комунікацій;
- проаналізувати управління просуванням товару;
- виявити цільову аудиторію та форми звернення;
- охарактеризувати риси просування товарів методом паблік рілеййшнз;
- визначити засоби стимулювання збуту на міжнародному ринку;
- провести вибір засобів стимулювання;
- оцінити стан стимулювання на різних етапах життєвого циклу товару;
- розглянути стимулювання збуту на міжнародному ринку;
- порівняти особливості використання особової та безособової міжнародної комунікації;
- провести аналіз форм прямого маркетингу;
- здійснити порівняльний аналіз застосування марочних стратегій;
- оцінити стратегії міжнародного брендінгу;
- дослідити процес ціноутворення та створення торгової марки;
- визначити вплив дохідності торгової марки на міжнародному ринку.
Торгові марки, які виступають в ролі складового компонента в оцінці вартості фінансових угод при придбанні чи злитті компаній можуть бути предметом ліцензійних угод на передавання прав користування ними. Надання ліцензій на використання своєї торгової марки може бути дуже прибутковою операцією, особливо якщо така торгова марка має добру репутацією. В деякому розумінні товарний знак – це символ ділової репутації (goodwill) компанії. Проте, при оцінці товарного знаку необхідно враховувати, що сам по собі він не створює споживчу вартість, але реклама товарного знаку популяризує споживчі властивості продукту, сприяючи формуванню попиту і, як наслідок, підвищенню ціни на нього.
Виходячи з існуючої практики, фахівці виділяють три основні групи методів оцінки товарного знаку (бренду):
Як правило, оцінювання проводиться всіма методами одночасно. Потім, зіставляючи отримані результати, експерт по своїй індивідуальній методиці встановлює загальну оцінку бренду. Аналізуючи методи оцінки товарного знаку, слід відразу вказати, що велика частина інформації щодо його вартості відноситься до розряду комерційної таємниці підприємства.
У відповідності з цим, ринкові методи для оцінки даного об’єкта промислової власності, що визначають вартість торговельної марки на основі інформації про продажі порівнянних марок на ринку, є неприйнятними. Це обумовлено тим, що для об’єктивного визначення вартості необхідний активно функціонуючий ринок по купівлі-продажу товарних марок, але такі угоди відбуваються не так часто і не завжди інформація про них доступна.
Разом з тим, не підходить для визначення вартості товарного знаку й витратний метод. Його сутність зводиться до того, що грошова оцінка бренду може бути обчислена як сукупність маркетингових витрат на бренд, які здійснив власник за всю історію існування бренду, з урахуванням дисконтування. Далеко не завжди ті витрати, які йдуть на створення товарного знаку, можуть бути порівнянні з прибутком, який отримує компанія внаслідок його застосування. Фахівці в сфері оцінки інтелектуальної власності використовують, як більш діючий, дохідний підхід для визначення реальної вартості товарного знаку підприємства. У цьому випадку проводиться оцінка того, скільки доходу даний бренд зможе принести в майбутньому. У рамках дохідного методу можна виділити ряд специфічних методик, ключовими параметрами яких є: величина грошового потоку, тривалість і ризики, асоційовані з його одержанням. Для визначення величини грошового потоку використовуються як прямі методи, пов’язані з розрахунком цінової премії для конкретного бренда в порівнянні з небрендованими товарами, так і моделі залишкового доходу, засновані на розрахунку доходу, що генерують всі активи компанії, а потім виділенні доходів, що приходяться на оцінюваний бренд. У межах дохідного підходу традиційно виділяються такі основні методи [23]:
ВИСНОВКИ
Міжнародні корпорації являють собою великі фінансово-виробничі, науково-технологічні, торгово-сервісні об’єднання, для яких характерно органічне сполучення виробництва в країні базування з широко розгалуженою системою функціонування за рубежем. На практиці розрізняють три основних типи міжнародних корпорацій.
Згідно теорії комунікації, її головна мета - дія на реципієнта, яке забезпечить сприятливу для коммунікатора реакцію. Коммунікатор повинен точно уявляти собі найважливіші характеристики аудиторії, до якої він має намір звернутися.
Цільова аудиторія визначає не тільки шлях, яким реклама досягне до споживача, але і зміст рекламного послання. Люди, що мають різну освіту, відповідно і говорять на різних мовах, тому звертатися до бізнесмена і прибиральниці треба, використовуючи тільки їм властиві діалекти.
Цілі комунікації повинні бути чітко визначені за змістом, а також в часі і просторі. Необхідно виділити цільову аудиторію, сегмент ринку, на яких буде напрямлено дію комунікаційної програми і за допомогою яких фірма планує досягти намічених цілей.
Реклама - це могутній двигун
торгівлі, який дозволяє хоч якось
тримати марку виробника
Діяльність «Паблік рілейшнз» спрямована на створення позитивного образу фірми в очах громадськості, доповнює рекламу і може бути дуже ефективною. Вона складається з двох відносно самостійних напрямів: паблісіті (пропаганди) і спонсорства.
Стимулювання збуту - різні види маркетингової діяльності, що на визначений час збільшують вихідну цінність товару чи послуги та прямо стимулюють купівельну активність споживачів, роботу дистриб’юторів і торгового персоналу.
Найпростішим підходом до змін поведінки на ринках продажу є використання етапів розвитку товару від моменту виникнення ідеї про його використання до припинення виробництва внаслідок відсутності попиту.
Цикл попиту на товар можна розділити на кілька етапів:
перший - народження попиту, коли здійснюється виведення товару на ринок;
другий - етап зростання, коли відбувається насичення товаром ринків;
третій - етап зрілості, коли 50 % потенційних покупців уже купили товар;
четвертий - етап занепаду, коли попит може впасти навіть до нуля.
Сучасні виробники використовують бренди та марки як найбільш ефективний засіб притягнення до себе та свого товару уваги, як усього цільового ринку взагалі, так і кожного окремого споживача. Таким чином, марочна та брендова політика дозволяє диференціювати власний товар підприємства серед пропонованих споживачу та виділити його на загальному фоні. Цим пояснюється така кількість сьогодні торгових марок і брендів (якихось п’ять років тому їх не було і десяти, а тепер нараховується понад 30 тисяч).
Формування загальної політики ціноутворення починається з визначення та всебічного вивчення цільового ринку та сприйняття торговельної марки фірми. Знання сегмента та його особливостей дає можливість критично проаналізувати інші елементи маркетингового комплексу з точки зору їх узгодженості з вимогами сегмента та ціновою стратегією, що розробляється. Ці дії дають можливість сформулювати загальну політику ціноутворення.
Список використаної літератури: