Аналіз інвестиційної привабливості підприємств

Вступ.

1. Дослідження підприємства як  об'єкта інвестування.

2. Фактори та умови формування  інвестиційної привабливості підприємства

3. Методика оцінки інвестиційної  привабливості

4. Інвестиційна привабливість галузей  народного господарства України

Висновки.

Список  використаної літератури.

Вступ

Після того, як визначені галузі, що представляють  інтерес для розміщення коштів інвестора, з безлічі підприємств, що діють  у цих галузях, необхідно вибрати  ті, чиї цінні папери найбільш повно  дозволяють реалізувати поставлені інвестиційні цілі інвестора. Цей етап фінансового аналізу вважається найбільш складним і трудомістким. Результати аналізу носять конфіденційний характер.

Глибина і ступінь деталізації вивчення підприємства залежить, у загальному вигляді, від ряду факторів:

• Величини коштів, що інвестуються, та очікуваних результатів від їх віддачі.

• Повноти і ступеня вірогідності інформації про об'єкти інвестування.

• Часу, допустимого для аналізу  об'єкта інвестування й ухвалення  рішення.

1. Дослідження підприємства  як об'єкта інвестування

Різними можуть бути методи фінансового аналізу  підприємств, конкретний зміст яких визначається, насамперед, специфікою виробничо-комерційної діяльності досліджуваного підприємства. Проте, можна  сформувати принциповий підхід до вивчення підприємств поза залежністю від  сфер їх ділової активності. Суть його полягає в послідовній деталізації  проведеного аналізу шляхом попереднього аналізу безлічі підприємств  у галузях, що представляють інтерес  для інвестора, послідовного звуження цієї безлічі на основі більш детального вивчення фінансового стану підприємства. Основні етапи цього процесу  представлені на рис. 1:

Звітним періодом для складання звіту  емітента є календарний рік. Перший звітний рік новоствореного емітента може бути меншим за 12 місяців, він ураховується з дати державної реєстрації емітента до 31 грудня звітного року включно. Емітент  подає звіт до 30 квітня року, наступного за звітним.

Звіт  подається в електронній та паперовій  формах. Звіт у паперовій формі  формується як друкована копія електронного звіту, який зшивається, засвідчується  підписом керівника емітента і скріплюється печаткою емітента.

Відповідність інформації в паперовій та електронній  формах підтверджується супровідним  листом, що підписаний керівником емітента і завірений печаткою емітента.

Звіт, що подається емітентами, складається  з таких розділів:

• Титульний аркуш.

• Основні відомості про емітента.

• Відомості про цінні папери.

• Опис бізнесу.

• Інформація про майновий стан та фінансово-господарську діяльність емітента.

Титульний аркуш звіту містить реквізити, обов'язкові для швидкої ідентифікації  емітента, засвідчення достовірності  звіту та реєстрації звіту в Комісії.

У примітках до таблиць розкривається  інформація про внутрішні та зовнішні ринки, на яких здійснюється торгівля цінними паперами емітента.

У розділі "Опис бізнесу" у довільній  формі розкривається така інформація за звітний рік:

• Стисла історія підприємства, важливі  події його розвитку.

• Інформація про інформаційну структуру  емітента, дочірні підприємства, філії, представництва із зазначенням найменування та місцезнаходження, ролі та перспектив розвитку, про зміни в організаційній структурі.

• Опис обраної облікової політики.

• Інформація про основні види продукції  або послуг, що їх виробляє чи надає  емітент, перспективність виробництва  окремих товарів, надання послуг; залежність від сезонних змін; про  основні ринки збуту та основних клієнтів; про канали збуту й методи продажу, які використовує емітент; про джерела сировини, їх доступність  та динаміку цін.

• Інформація про особливості стану  розвитку галузі виробництва, в якій здійснює діяльність емітент, рівень впровадження нових технологій, нових товарів.

• Інформація про конкуренцію в  галузі, про особливості продукції (послуг) емітента порівняно з продукцією (послуг) конкурентів.

• Інформація щодо істотних проблем, які  впливають на діяльність емітента.

• Ступінь залежності від законодавчих або економічних обмежень.

• Інформація про факти виплати  штрафів і компенсацій за порушення  чинного законодавства.

• Опис обраної політики щодо фінансування діяльності емітента, достатність робочого капіталу для поточних потреб, можливі  шляхи покращення ліквідності за оцінками фахівців емітента.

• Інформація про вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) на кінець звітного періоду (загальний  підсумок) та про очікувані прибутки від виконання цих договорів.

• Прогнози та плани щонайменше на рік  про діяльність емітента.

• Опис політики емітента щодо досліджень та розробок, вказати суму витрат на дослідження та розробки за звітний  рік.

• Інша інформація, що може бути істотною для оцінки інвестором фінансового  стану та результатів діяльності емітента.

У поясненні до таблиці щодо інформації про основні засоби, що перебувають  у власності чи користуванні емітента, слід указати терміни та умови  користування основними засобами, ступінь  їх зносу, ступінь використання, чим  зумовлені суттєві зміни У  вартості основних засобів, а також  інформацію про всі обмеження  на використання майна емітента[7, c. 15-17].

Крім  визначених форм, подаються такі документи (емітентом — некомерційним банком): "Баланс", "Звіт про фінансові  результати", "Звіт про рух грошових коштів", "Звіт про власний капітал", примітки до цих звітів; "Звіт про  випуск, реалізацію та обіг цінних паперів".

Емітенти  — комерційні банки подають такі документи: "Баланс комерційного банку", "Звіт про прибутки та збитки", "Звіт про стан портфеля цінних паперів", "Звіт про міждержавний рух капіталів  у формі портфельних інвестицій", "Звіт про міждержавний рух капіталів  у формі прямих інвестицій".

До  річної фінансової звітності додається  аудиторський висновок у паперовій  формі.

До  звіту додаються копії протоколів загальних зборів акціонерів за звітний  період, на яких вирішувались питання, що належать до виключної компетенції  загальних зборів.

Перелік усіх документів, що подаються емітентом, має бути на окремому аркуші, який містить  підпис керівника виконавчого органу та печатку емітента.

Емітенти, валюта балансу (величина активів) яких за станом на кінець року, попередньому звітному, складає менше, ніж 20 000 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян, подають  звіти у спрощеному (за складом  інформації) вигляді, який складається  з таких розділів:

• Титульний аркуш.

• Основні відомості про емітента.

• Відомості про цінні папери емітента.

• Основні показники фінансово-господарської  діяльності емітента.

Титульний аркуш звіту містить реквізити, обов'язкові для швидкої ідентифікації  емітента, засвідчення достовірності  звіту та реєстрації звіту в Комісії.

Розділи "Основні відомості про емітента" та "Основні показники фінансово-господарської  діяльності емітента" складаються  з форм, які відповідають формам "Інформація про фінансово-господарську діяльність, що публікується емітентом  у друкованих виданнях".

У розділі "Відомості про цінні  папери емітента" розкривається:

• Інформація про всі випуски акцій (у тому числі здійснених за звітний  період).

• Інформація про облігації емітента (за кожним непогашеним випуском облігацій).

До  звіту додаються копії протоколів загальних зборів акціонерів за звітний  період, на яких вирішувались питання, що належать до виключної компетенції  загальних зборів.

Перелік усіх документів, що подаються емітентом, має бути на окремому аркуші, який містить  підпис керівника виконавчого органу та печатку емітента.

Якщо  емітент з об'єктивних причин не може вказати будь-яку інформацію, яка вимагається, то у відповідній  статті робиться запис "Дані відсутні" (або "д/н") або ставиться "0" (нуль), якщо поле числове. У поясненнях до відповідного додатка до звіту  емітент повинен викласти причини  відсутності обов'язкової інформації.

За  ненадання, несвоєчасне надання  або надання завідомо недостовірної  інформації емітент несе відповідальність відповідно до Закону України "Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"[3, c. 108-109].

 

2. Фактори та умови  формування інвестиційної  привабливості підприємства

Залучення інвестицій в українські підприємства пов'язане з інвестиційною привабливістю  об'єкта інвестування. Оцінка інвестиційної  привабливості потенційного об'єкта інвестування - це перший крок при прийнятті  інвестиційного рішення. Ціль об'єкта інвестування — підвищення інвестиційної  привабливості та залучення максимально  можливого обсягу інвестицій.

В умовах децентралізації управління, переходу до ринку у підприємств  з'явилася необхідність і можливість самостійно визначати напрямки своєї  інвестиційної діяльності, джерела  і заходи (засоби) досягнення поставлених  цілей, тобто самостійно формувати  інвестиційну політику. Будь-який перехідний період в економічній системі  характеризується високим динамізмом, що вимагає від кожного господарюючого суб'єкта швидкої реакції на зміну  ситуацій в економіці держави, здатність  коригувати свої практичні кроки. Наявність  у підприємства таких якостей забезпечує йому можливість розвиватися, поступово переходячи від одного стану до якісно нового.

Формування  інвестиційної політики підприємства здійснюється у сфері взаємних інтересів  як самого підприємства, так і його потенційних інвесторів. Можливість залучення інвестицій залежить від  розуміння та урахування інтересів  партнерів, можливості бачити об'єкт  інвестування з позиції інвестора  та оцінити його інвести-цшну привабливість. У цьому є інтерес і самого підприємства, яке зацікавлене у  підвищенні рівня інвестиційної  привабливості. Кожний суб'єкт господарювання прагне розвивати своє виробництво, підвищувати конкурентоспроможність продукції і підприємства у цілому.

Визначення  інвестиційної привабливості окремого підприємства як потенційного об'єкта інвестування проводиться інвесторами  у процесі:

♦ визначення доцільності капітальних вкладень (нове будівництво, розширення, технічне переозброєння тощо);

♦ вибору у придбанні альтернативних об'єктів;

♦ купівлі акцій окремих підприємств.

Одні  фахівці дають досить схожі визначення інвестиційної привабливості підприємства [3, c. 15], інші розглядають інвестиційну привабливість потенційних об'єктів, але не дають визначення поняття  «інвестиційна привабливість підприємства».