Організаційно-правові форми підприємства

    План

    Вступ

    1. Чинники, що обумовлюють організаційно-правові  форми підприємства

    2. Індивідуальне підприємство та  господарські товариства сфери  малого бізнесу, переваги та недоліки.

    3. Кооператив та орендні підприємства, їх сутність.

    4. Картель та інші форми об'єднання  підприємств

    Висновки

    Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Різноманітність форм власності зумовила різноманітністю  форм ведення господарства, тобто  кожній формі власності відповідає певна організаційна форма господарства.

    Спосіб  ведення господарства являє собою  єдність організаційно-правових і  господарських відносин, що виявляються  у формах організації та функціонування, тому форми господарювання в конкретній практиці сприймаються як цілісні. Тому не можна вибирати форму організації підприємства, не визначивши форму його функціонування.

     Предметом організаційних структур підприємництва в Україні виступають відносини, що виникають в порядку створення, організації діяльності та ліквідації різних структурних форм та видів  підприємницької діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Чинники, що обумовлюють  організаційно-правові  форми господарювання

    До  найважливіших чинників, що визначають організаційно-правові форми підприємства як головного суб'єкта господарювання, належать такі:

    • цілі, які ставить перед собою  підприємець (група підприємців), та шляхи їх здійснення в конкретному  соціально-економічному середовищі;

    • спосіб формування стартового капіталу;

    • методи здійснення виробничо-господарської  діяльності;

    • організаційна форма та методи управління підприємством;

    • законодавча та нормативно-технічна база, що регламентує створення, функціонування та ліквідацію діяльності суб'єкта господарювання;

    • форми власності майна, що використовує підприємець;

    • форма організації виробництва  тощо.

    Організаційно-правові  форми суб'єктів господарювання залежать насамперед від форм власності - державної, приватної, колективної  та змішаної. Відповідно до цього існують  приватні, державні та колективні або  спільні підприємства. Останні створюються  шляхом об'єднання майна, що перебуває  у власності фізичних та юридичних  осіб. При цьому майно може належати на праві спільної власності (пайової  або спільної) одночасно кільком  особам незалежно від форми власності, що веде до утворення різноманітних  господарських товариств. Вони можуть бути створені або на грунті спільного  володіння майном (кооператив, товариство, партнерство), або на основі колективного володіння (акціонерне товариство, колективне підприємство, спільне підприємство, орендне тощо). Залежно від форми  організації господарської діяльності розрізняють підприємства та об'єднання.

    Об'єднання - це єдиний виробничо-господарський комплекс взаємозв'язаних спеціалізованих суб'єктів господарювання (підприємств, науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, пусконалагоджувальних, монтажних та інших структурних одиниць), створений на основі технологічної єдності процесів виробництва, однорідності продукції, що випускається, територіальній компактності об'єднуваних суб'єктів господарювання, розвитку спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва та централізації управління.

    Розрізняють два типи таких об'єднань:

    Перший  тип об'єднань має договірну форму. Його основою є міжфірмова угода. У договірних об'єднаннях (господарських товариствах) сторони не створюють нової юридичної одиниці спільного володіння та не здійснюють перерозподілу акцій існуючих підприємств.

    Другий  тип об'єднань має форму спільного підприємства. У такому випадку об'єднання кількох підприємств веде до появи нового суб'єкта господарювання. Право власності на створюваному об'єднанні поділяється між учасниками відповідно до вкладеного капіталу.

    Прикладом договірного об'єднання може бути консорціум, акціонерне товариство, корпорація.

    Мотиви  об'єднання можуть бути такі:

    1) диверсифікація виробництва;

    2) придбання виробничої бази або  джерел сировини;

    3) скорочення капітальних витрат  та зменшення ризику при створенні  нових виробничих потужностей;

    4) проникнення на новий ринок  збуту продукції;

    5) освоєння нових видів діяльності;

    6) розширення діючого виробництва;

    7) придбання нових каналів реалізації  товарів або надання послуг;

    8) підвищення ефективності маркетингу;

    9) прагнення уникнути сезонної  або циклічної нестабільності  виробництва;

    10)комплексне  використання сировини, матеріалів, відходів виробництва;

    11) реалізація складних інвестиційних  та інноваційних проектів;

    12) зниження за допомогою партнерів  витрат виробництва тощо.

    2. Індивідуальне підприємство  та господарські товариства сфери малого бізнесу, переваги і недоліки.

    Підприємницька  діяльність сфери малого бізнесу  реалізується у двох формах: індивідуальна  підприємницька діяльність без утворення  юридичної особи і приватне підприємство (фірма).

    Індивідуальне підприємство ґрунтується на праві власності однієї особи або сім'ї, котрі отримують весь дохід і несуть увесь ризик від бізнесу. Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом.

    Як  правило, власники одночасно є і  керівниками. Це одна з найбільш поширених  простих і динамічних форм бізнесу.

    До  переваг малого бізнесу належать:

    • невелика капіталомісткість і доступність;

    • оперативність на ринку (з точки  зору поведінки);

    • простота в організації;

    • самостійність і свобода дій  підприємця;

    • поєднання в одній особі і  власника, і працівника;

    • забезпеченість конфіденційності та захищеності  власної інформації;

    • висока адаптованість до змінюваних умов господарювання та вимог ринку;

    • відсутність бюрократизму в управлінні;

    • швидка ліквідність фірми;

    • поєднання професій;

    • підтримання та розвиток підприємницького духу в суспільстві тощо.

    До  недоліків малого бізнесу належать:

    • труднощі в залученні великих  капіталів;

    • необмежена відповідальність за боргові  зобов'язання;

    • недостатня ефективність менеджменту;

    • невизначеність перспективи.

    Одноосібні  фірми існують завдяки ініціативі однієї людини -власника. Доля такої  фірми тісно пов'язана з долею  її власника. Часто смерть власника фірми, зміна місця проживання або  зміна складу сім'ї є причиною її ліквідації.

    Невизначеність  життєвого циклу такої фірми  впливає на ставлення до неї з  боку підприємств, що мають з нею  ділові стосунки. Вони, наприклад, не прагнуть укладати з такою фірмою довгострокових інвестиційних угод.

    Товариство  як організаційно оформлене добровільне  співробітництво фізичних та юридичних  осіб створюється для досягнення спільної комерційної мети і ґрунтується, як правило, на особистій участі в його діяльності кожного члена товариства. Товариство створюється тоді, коли зусиль одного підприємця або фірми недостатньо для реалізації певного проекту, тому вони об'єднуються з іншими особами.

    Залежно від прийнятої у статуті міри майнової відповідальності можуть бути такі види товариств:

    • просте товариство;

    • товариство з повною майновою відповідальністю (повне товариство);

    • командитне товариство (товариство на довірі);

    • товариство з обмеженою відповідальністю.

    Просте  товариство створюється внаслідок угоди учасників про об'єднання їхнього майна та особистої участі в його діяльності. У такому випадку товариство не є юридичною особою і має форму угоди про спільну діяльність, згідно з якою члени не відповідають за борги один перед одним, але несуть солідарну відповідальність за борги товариства усім майном, що йому належить. У такому товаристві кожний член може виступити від свого імені при укладанні різних угод. Загальний дохід товариства розподіляється між учасниками відповідно до умов угоди.

    Повним  товариством визнається таке, у якому всі учасники здійснюють статутну діяльність у межах однієї фірми та несуть необмежену відповідальність за спільні борги (відповідають не лише особистою часткою, а й усім своїм майном як солідарні боржники). Характерною особливістю є те, що кожний учасник повинен особисто працювати в товаристві, у зв'язку з чим робота в інших товариствах стає неможливою. Організаційна структура управління в товаристві проста. Тут не створюються спеціальні органи управління, а за спільною згодою учасники товариства можуть делегувати управлінські функції один одному. Застосовуються переважно економічні методи управління, започатковані на матеріальній заінтересованості.

    Командитне товариство це організація, що складається з одного або кількох учасників, які відповідають усім своїм майном (необмежено відповідальні товариші — комплементарії), і одного або кількох членів, відповідальність яких обмежується їхніми внесками — паями (командитисти). їх називають пайовиками, або вкладниками. Вкладники у такому товаристві є інвесторами і не входять до складу засновників фірми. Перелік вкладників із зазначенням розмірів внеску кожного з них указується у статуті командитного товариства.

    Взаємовідносини між членами товариства (товаришами) будуються на основі таких принципів:

    1)Права  та обов'язки члена товариства  визначаються лише його пайовим  внеском.

    2)Вкладник  може управляти справами товариства  лише як його уповноважений,  а за відсутності таких повноважень  не має права заперечувати  дії необмежено відповідальних  товаришів.

    3)У  разі банкрутства товариства  вкладники мають переважне право  перед необмежено відповідальними  товаришами на отримання своїх  внесків з майна товариства, що  залишилось після задоволення  потреб кредиторів.

    4)Перед  третіми особами вкладник відповідає  своїм внеском. Якщо цей внесок  не був зроблений або зроблений  не повністю, він відповідає майном  у розмірі внеску, зафіксованому  в статуті.

    5)Вкладник  відповідає однаково з необмежено  відповідальними товаришами, якщо  він дав згоду на внесення  свого прізвища до складу засновників товариства. Вкладник також несе відповідальність за угодами, які були укладені ним від імені товариства за відсутності для цього повноважень.