Світовий ринок: поняття, структура, умови та фактори кон’юнктури, ціни

Розвинені індустріальні  держави (Канада, країни ЄЕС) і деякі  з постсоціалістичних країн, зокрема  Естонія, проводять ліберальну зовнішньоторговельну політику. Вона характеризується практично повною відміною різноманітних тарифних бар'єрів та обмежень. Досвід тієї ж Естонії свідчить про значні позитивні результати такої політики — темпи економічного зростання в цій державі є найвищими в Європі.

 

Основною ланкою системи  має стати виробництво з його основним елементом - господарським саморегульованим суб'єктом. Перспективним напрямком вирішення проблем у цій сфері є переорієнтація виробництва на інноваційний шлях розвитку.

Під час визначення конкретних інструментів і механізмів забезпечення економічного суверенітету необхідно враховувати існуючі загрози економічному суверенітету, а також брати до уваги короткостроковий або довгостроковий характер дії цих загроз і можливості їх запобігання.

Забезпечення  економічного суверенітету України вимагає раціоналізації механізмів вироблення рішень і формування цілісної економічної політики. Для ефективного проведення заходів щодо оздоровлення економіки України та досягнення відповідних результатів у найкоротші терміни необхідно:

• Визначити єдиний напрям структурної перебудови економіки держави та скоординувати зусилля законодавчої, судової та виконавчої влад.

• Віддати пріоритет  розвиткові науки, нових технологій та освіти з тим, щоб економічне будівництво спиралося на науково-технічний прогрес та підвищення якісного стану трудових ресурсів.

• Домогтися раціонального  врегулювання та збалансованості суспільного  виробництва, адже господарська система  може ефективно працювати лише тоді, коли грошову масу буде збалансовано.

• Під час вироблення грошово-кредитної політики слід врахувати той факт, що грошовий обіг не повинен піддаватися різким реформаційним впливам. Гроші, як найбільш "імпульсивний" елемент економічних відносин, несуть велике соціальне навантаження і викликають як позитивну, так і негативну реакцію залежно від ступеня обгрунтованості в цій сфері рішень, що приймаються.

• Грошово-кредитна політика, метою якої є економічне зростання, має здійснюватися не в рамках вузької і малоефективної схеми: звуження грошової маси - зменшення відносного бюджетного дефіциту - скорочення попиту - зниження інфляції, а в системі: нагромадження капіталу - розширення попиту - зростання виробництва і зайнятості - зростання бюджетних доходів - скорочення бюджетного дефіциту - зниження інфляції.

• Необхідно розробити  методичні вказівки щодо розробки та складання планів і прогнозів  соціального й економічного розвитку держави, окремих регіонів та областей, що дасть можливість скоординовано провести аналіз стану та розробити заходи щодо структурної перебудови економіки України в цілому.

• 3 метою забезпечення керованості народним господарством  слід здійснити перехід усіх секторів економіки на систему національних рахунків та міжгалузевих балансів, але  на новій методичній базі із застосуванням сучасної системи управління на основі найсучасніших досягнень менеджменту.

• На підставі всебічного аналізу стану виробничого сектору економіки визначити перелік та обсяги оптимально необхідних для України сировини, товарів та послуг. На підставі розрахунків та результатів аналізу зовнішньої торгівлі здійснити оптимізацію експортно-імпортного сальдо країни.

• Економічними методами обмежити ввезення імпортних товарів. Цей захід, окрім сприяння розвитку вітчизняного товаровирооника, дозволить зменшити відплив капіталу за кордон через тіньову економіку.

• Впровадити систему  жорсткого контролю над використанням  амортизаційних відрахувань за їх прямим призначенням у повному обсязі.

• Подолати штучно створену кризу неплатежів, яка заблокувала  процес відтворення і економічного кругообігу.

• Під час проведення аналізу стану економіки України визначити стратегічні напрями розвитку та пріоритетні галузі народного господарства. Правильний вибір є стратегічним аспектом здійснення ефективних структурних трансформацій.

Нині питання економічної  безпеки набуло особливої актуальності ще й тому, що від його вирішення  залежатиме доля України, відновлення у людей поваги до своєї держави і впевненості, що вона завжди захистить їх. Насамперед, важливо врахувати помилки, допущені при здійсненні економічних перетворень, які призвели до руйнівних процесів не лише в економіці, але й, що небезпечніше, - до розмивання моральних засад суспільства. Адже саме економічний суверенітет покликан гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності громадян, державних інститутів, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.

 

Висновки

 

В контексті усього викладеного  важливо розглянути імовірні сценарії розвитку українсько-російських відносин. Для збереження сприятливих перспектив економічних відносин слід утримувати і розширювати місткий російський ринок для товарів українського виробництва. Необхідно відновити втрачені господарські зв'язки з російськими партнерами, що приведе до збільшення взаємного товарообороту, зростання поставок з України, які потрібні, зокрема, російським підприємствам-виробникам чорних металів, продукції важкого машинобудування, хімічної, авіаційної та інших наукомістких галузей економіки, сільгоспмашин, тощо. Назріла необхідність невідкладного вжиття заходів щодо синхронізації законодавств України та Росії, особливо у сфері оподаткування, взаємного вдосконалення митної політики, інвестиційної діяльності та ін. Адже саме неврегульованість правового поля завдає обом країнам значних збитків. Ось чому немає належних умов для створення транснаціональних компаній, переливання капіталу. Правові непорозуміння, які на даний момент мають місце у торговельно-економічних відносинах, слід усунути в процесі реалізації Програми розвитку економічного співробітництва між Росією та Україною на 1998-2007 рр. Реалізація Програми має бути забезпеченою міждержавною угодою про економічне співробітництво між обома державами. Саміт держав СНД, який проходив у червні 2000 р., дав позитивний імпульс у розв'язанні багатьох спірних питань, які виникли між партнерами по Співдружності. Україна ініціювала створення зони вільної торгівлі на території СНД, і за її пропозицією розроблялися заходи щодо усунення перешкод, які стримують функціонування цієї зони.

Таким чином, співробітництво  з партнерами по Співдружності і, насамперед, з Російською Федерацією має життєво важливе значення для України, економіка якої міцно  пов'язана з економіками країн  СНД. Виступ Президента України Л. Д. Кучми на конференції "Україна на порозі XXI сторіччя" 16 листопада 2000 р. став свідченням усвідомлення нинішнього вибору України, спрямованого в бік країн СНД. Домовленості президентів України та Росії в Сочі, Мінську, Москві, Дніпропетровську дозволяють сподіватися на реальні зміни в економічній сфері двох держав. Слід визнати необхідність перехідного періоду, протягом якого країни СНД мають модернізувати свої механізми на ринковій основі, сформувати сумісні, самостійні економіки і поступово включатися у світове економічне співтовариство. А взаємне співробітництво, глибока інтеграція між ними відіграватимуть роль дуже важливого стабілізуючого фактора, здатного пом'якшити труднощі переходу до ринкової економіки.

Слід зауважити, що вже  зараз Україна відчуває потребу у фахівцях з питань інтеграційних процесів, політики та права ЄС тощо. Очевидно, що така потреба в процесі реалізації країнами-претендентами стратегії підготовки до приєднання до ЄС зростатиме. А це вимагає широкомасштабної підготовки таких фахівців у вищих навчальних закладах України.

Взагалі, для того, щоб  Україна могла скористатися можливостями, які виникають у зв'язку із процесом розширення ЄС та наближенням європейських кордонів, необхідно послідовно, з урахуванням змін у регіональному економічному середовищі реалізовувати власну політику розвитку, спрямовану на інтеграцію у світове господарство. Така політика має включати:

- набуття членства  у Світовій організації торгівлі;

- структурну трансформацію  експортних галузей з метою збільшення частки кінцевої продукції у загальному обсязі експорту. Необхідна ефективна державна політика щодо стимулювання експорту, зокрема, продукції високотехнологічних галузей;

- диверсифікацію напрямів  постачання товарів і послуг з/до країн ЄС, у тому числі нових членів;

- забезпечення розвитку  ринку послуг, який може надати  додатковий поштовх загальному  розвитку української економіки.  Однак це значною мірою залежатиме від державної політики, створення відповідної законодавчої бази, а також сприятливого інвестиційного режиму на ринку послуг.

Підвищення ефективності у секторах послуг може, у свою чергу, сприяти зростанню конкурентоспроможності експортних товарів, а також збільшити прямий експорт послуг вітчизняними постачальниками. Так, конкурентоспроможність товарів на експортних ринках залежить від розвитку таких послуг, як наприклад, транспортних, телекомунікаційних, фінансових, професійних.

Таким чином, у Україні  склалася ситуація, коли на найвищому  політичному рівні проголошені певні зовнішньоекономічні та політичні пріоритети, а на рівні суспільства відсутнє соціальне замовлення на них.

Очевидно, що у разі з  Україною та іншими посткомуністичними країнами свідомий європейський вибір визначає не стільки, так би мовити, географічну спрямованість політики, скільки зобов'язання щодо запровадження відповідних правил та норм, вже реалізовані в регіоні, до якого ми хочемо увійти. Інакше кажучи, європейський вибір - це визнання бажання та готовності України будувати свою економічну систему за європейськими правилами.

Разом з тим, економічні та політичні реалії сьогодні поставили  Україну перед цілком очевидним вибором - Європа чи СНД (Росія). Суть проблеми полягає у тому, що, за всієї привабливості Заходу, Україна за певних об'єктивних та суб'єктивних обставин не може грати за правилами, які вже засвоїли країни Центрально-Східної Європи та Балтії. Хоча нинішня ситуація в Росії та СНД у цілому є кризовою, але правила гри тут аналогічні українським, що сприяє наближенню України до СНД.

До того ж визнання вступу до ЄС як стратегічного пріоритету неминуче ставить перед Україною низку питань щодо подальшої стратегії реформування національної економіки. Причому відповідь на них - це не стільки перевірка механізму вироблення та реалізації економічної політики, скільки підтвердження наявності політичної волі для реального, а не декларативного проведення великомасштабних економічних перетворень.

З цієї метою Україна  вже сьогодні має розвивати національне законодавство, максимально враховуючи відповідні норми європейського права.

Інтеграція в світову  економіку є вельми складною справою  для будь-якої держави, але за наявності  політичної волі, суспільного консенсусу та чіткої стратегії Україна має всі шанси стати бажаним економічним партнером та рівноправним учасником великої європейської сім'ї.

 

 

Література

 

1. “Економічна безпека держави”. Підручник. (Під ред. професора Б. Кравченка). К., 1994, 140 стор.;
2. Бендерський Ю. “Реалії світогосподарських процесів і місце в них України”. Економіка України, №1. – 2000, стор. 70-75;
3. Кемпбелл Р. Макконел, Стэнли Л. Брю. Экономикс, т.1. М.: Республика, 1992. – 339 с.;
4. Левшин Ф.М. и др. “Мировые рынки: конъюнктура и цены”. – М.: Международные отношения, 1987. – стр. 12-27;
5. Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура”: Навч. посібник. – К.: Видавн. центр КДТЕУ, 1998. – стор. 4-12, 132-136, 141-165;
6. Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: Товарна структура”: Навч. посібник / КДТЕУ. – К., КДТЕУ, 1996. – стор. 4-12, 69-77;
7. Макогон Ю., Черниченко Г., Смірнов О. “Зовнішні економічні зв’язки України та Росії: інвестиційно-екологічний аспект”. Економіка України, №4. – 2001, стор. 78-83;
8. Недригайло В. “Дублери не потрібні”. Голос України  від 24 лютого 1998 р., стор. 5;
9. Орищак Я. О., Стебло М. І. Основи економіки. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – стор.  32-35, 93-108;
10.   Пол Э. Самуэльсон, Вильям Д. Нордхаус. Экономика.: Пер. с англ..: 16-ое изд.: Уч. Пос. - М.: Издательский дом “Вильямс”. - 2000, стор. 62-73, 255-263, 271, 483-493, 537-544, 596-602, 625;
11. Рубан А. “Про деякі питання і тенденції сучасної зовнішньої торгівлі України”. Економіка України, №7. – 2000, стор. 66-69;
12. Соколенко С. “Як організувати торгівлю з країнами СНД”.  Економіка України, №7. – 1995, стор. 12-15;
13.   Чиж І., Мочерний С. “Економічний суверенітет втрачається. Економічна безпека також”. Голос України від 14 серпня 1997 р., стор. 4-5;
14.   Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція. Навчальний посібник. – Чернівці. – 1996. – стор. 13-17, 126-160;
15.   Экономика: Учебник. (Под ред. Булатова А.С.). – М.: Издательство БЕК, 1995. – стр. 537-603.

 

¹ Джерело: Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура”: Навч. посібник. – К.: Видавн. центр КДТЕУ, 1998.

² Див.: там же, стор. 6.

³ Пол Э. Самуэльсон, Вильям Д. Нордхаус. Экономика.: пер.с англ.: 16-ое издание.: уч.пос. – М.:Издат. Дом «Вильямс», 2000, стор. 68.

⁴ Тут і далі дані наведено в доларах США. Джерело даних – див. п.5 і 7  літератури.

⁵ Інформаційне агенство «Інтерфакс-Україна». Випуск «Экономика» від 21 лютого 2001 р., стор.1.

⁶  Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Донецк, 2000, стор. 16-21

⁷  Див.: Інформаційне агенство «Інтерфакс-Україна». Випуск «Экономика» від 21 лютого 2001 р., стор.4

⁸  Див.: там же, стор. 4

⁹ Президентські таблиці, 2000 рік.