Світові фінансові кризи

 

 

План

Вступ

1. Загальна характеристика світових фінансових криз.
2. Аналіз та оцінка світових фінансових криз, їх передумов та особливостей в глобальних умовах.
3. Аналіз досвіду провідних країн світу щодо запобігання виникненню й розвитку кризових явищ в економіці. Перспективи розвитку методів попередження кризи в економіці.

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Закономірність циклічності розвитку ринкової економіки призводить до періодичних спадів, нижчою точкою яких є кризи.

Як правило, світовою кризою називають тривале зниження економічних потужностей групи держав, виробничі процеси яких прямо чи опосередковано стосуються населення в усьому світі.

Під час криз порушується баланс взаєморозрахунків, руйнується фінансова система, великі компанії стають неплатоспроможними, різко зростає безробіття і знижується платоспроможність населення, порушується баланс попиту і пропозиції на товарному ринку.

До ХIХ століття кризи супроводжувалися недовиробництвом аграрної продукції і обмежувалися однією країною або невеликою групою країн. У ХХ столітті характер криз змінився: перевиробництво продукції і недостатня платоспроможність населення почали призводити до порушень балансу попиту та пропозиції, а розвиток міжнародного ринку і взаємозв'язків країн - до поширення кризи на більшість країн світу. Так дослідження світових фінансових криз, причин виникнення та пошук методів їх запобігання не втрачає своєї актуальності.

Метою роботи є дослідження світових фінансових криз, аналіз їх передумов та методів ліквідації наслідків. Предметом роботи є світові фінансові кризи. Об’єктом – особливості світових фінансових криз у глобальних умовах.

Глобалізація криз змусила розвинені ринкові країни переглянути ліберальні підходи до розвитку економіки. Поступово почала зростати роль державного регулювання, створені міжнародні фінансові інститути, покликані надавати допомогу у відновленні фінансової системи різних країн, дослідження причин виникнення, періоду наступу, методів запобігання та ліквідації негативних наслідків глобальних криз прийняло міжнародний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика світових фінансових криз та їх особливостей в глобальних умовах.

Під міжнародною фінансовою кризою розуміється глибокий розлад кредитно – фінансових систем в цілому ряді країн, що приводить до різких диспропорцій у міжнародних валютно – кредитних системах і переривчастості їх функціонування.

Фінансова криза зазвичай в тій чи іншій мірі одночасно охоплює різні сфери світової фінансової системи. Центром фінансових криз є грошовий капітал, а безпосередньою сферою прояву – кредитні установи та державні фінанси. [1]

Слід розуміти, що між кризами, що мали місце до другої половини 20 століття, і тими, що були після, існує велика різниця. Тому, розглядаючи світові фінансові кризи останніх трьох століть їх можна поділити на такі періоди: кризи 19 століття, першої половини 20 століття, другої половини 20 століття, та кризи останніх часів.

Світові фінансові кризи 19 століття.

Кризи XIX століття відбувалися в умовах стабільних грошових систем, заснованих на золоті. Срібло ще залишалося грошовим металом, але роль його слабшала. Великобританія першою з великих країн прийняла систему золотого стандарту. Це не означає, що грошима були виключно золоті монети. Навпаки, їх частка в грошовій масі швидше скорочувалася, а частка банківських грошей - банкнот і поточних рахунків в банках – зростала. Однак банківські гроші були розміняні на золото за номіналом, що в кінцевому рахунку забезпечувалося золотим запасом центрального банку. В Англії, а потім і в інших країнах були прийняті закони, які встановлювали обов'язкові норми покриття банкнот золотими запасами.

Світові фінансові кризи першої половини 20 століття.

Практично всі кризи цього періоду пов'язані з невідповідністю виробництва товарів і платоспроможності попиту. Щоб краще зрозуміти, про що мова, можна уявити наступну картину. Кінець 19 століття, науково-технічний прогрес мчить щодуху. На фабриках ручну працю терміново замінюють машинами. Власники виробництв задоволені, тепер не потрібно платити зарплату, а потужності зросли в кілька разів. Однак споживачі не поспішають купувати товар. Оскільки ними були, в тому числі ті самі шари населення, які тепер складають кістяк безробітних. А це величезна кількість людей. Тому економіка до середини 20 століття прагнула знайти якийсь баланс між попитом і пропозицією. Тоді ж вперше було випробувано багато нових схем кредитних відносин, грошових переказів, роботи фондових ринків. Все це, зрозуміло, було недосконале і іноді давало збій.

Світові фінансові кризи другої половини 20 століття.

Кризи цього періоду позначилася іншою тенденцією. Виник новий вид відносин. Так званий державно-монополістичний капіталізм. Це означало, що держава була власником групи виробництв, з якими неможливо було конкурувати приватним компаніям. Особливо яскраво такий вид відносин був продемонстрований під час другої світової війни. Коли підприємствам –монополістам сипалися держзамовлення в особливо великих розмірах. І це зрозуміло. Адже, щоб взути, нагодувати і озброїти армію потрібні сили цілої країни або навіть декількох. Деякі незалежні бізнесмени також змогли урвати шматок від пирога. Їх внесок у загальну справу не залишився непоміченим. Наприклад, Вільям Боїнг, завдяки якому американська армія змогла піднятися в повітря (мова про вантажні і транспортні літаки). Наприклад, Генріх Стейнвей, який переобладнав свою фабрику, яка раніше випускала роялі, для масового виробництва прикладів до автоматів. І звичайно, Джон Рокфеллер, якому американці зобов'язані повними баками своїх кораблів, танків і літаків.

Кризи цього періоду пов'язані, як правило, з юридичними баталіями і з якоюсь жадібністю державних акціонерів. Не секрет що для отримання великого замовлення доводилося проплачувати гроші потрібним людям. Комусь це вдавалося чисто і гладко. А комусь, як виробнику радіотехніки Моторола, доводилося вдаватися до масових звільнень робітників.

Світові фінансові кризи останніх років.

Що стосується криз останніх років, то значний вплив зробило масове використання комп'ютерів і інтернету в економічній сфері. Це послужило причиною вливання приватних компаній і навіть окремих трейдерів на фондові ринки. На жаль, торговельні майданчики цінних паперів (які є основними "кризостворювачами" останніх років) працюють за принципом зіпсованого телефону. Є група дуже відомих і дуже багатих інвесторів, таких як Уоррен Баффет, Карл Айкан, Джордж Сорос та ін. Є брокерські компанії та приватні консультанти, які буквально заглядають в рот Великим Вчителям і роблять як вони. І є приватні інвестори, які слухають консультантів і брокерів. Схема працює добре до тих пір, поки, хто – небудь з гуру не помилиться. Бо далі твориться формена істерія, падіння індексів і масова втрата інвестицій. Деякі Майстри іноді роблять так спеціально. Це називається "грати проти ринку". Наприклад, Карлос Слім, найбагатша людина в світі у період 2010 – 2013 рр. за рейтингом журналу «Форбс», не так давно купив акції компанії Apple на суму 100 млн. $. Навіщо купувати акції компанії, яка пройшла пік свого виробництва, і акції якої поступово втрачають в ціні вже більше року – питання. Якщо хочеш добре вкластися - дочекайся абсолютного "дна" в ціні акцій. Або вкладай, коли їх вартість постійно зростає. Навіщо купувати в такий несприятливий час? Щоб обдурити конкурентів. Адже вони вчинять  так само. Карлос може дозволити собі втратити 100 млн., а для Карла Айкана це вже буде відчутний удар, для будь-якої компанії середнього рівня цей удар буде смертельним. Такі фінансові "ігри" в наш час зовсім не рідкість. І звичайно не слід забувати про масове використання кредитів, зменшення запасів енергоносіїв (нафта, вугілля, газ), збереження високого споживацького способу життя і постійного танцю курсу валют.

Так, кризи кінця 19 початку 20 століття пов’язані з науково – технічним прогресом, кризи середини 20 століття з появою державно-монополістичного капіталізму, у кінці 20 століття вплинула поява використання інтернету в економіці, також у поширенні криз  має значення ліберальна ідея про саморегуляцію ринкової економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз та оцінка світових фінансових криз, їх передумов та особливостей в глобальних умовах.

У попередньому розділі узагальнено розглядалися світові фінансові кризи XIX – XXI століть у чотирьох періодах. Так розглянемо світові фінансові кризи по роках детально та проведемо аналіз.

Початок періодичним економічним кризам поклала криза 1825 року у Великобританії, першій країні, де капіталізм став пануючим ладом, і де досить великого розвитку досягло машинне виробництво. Наступна економічна криза сталася в 1836 році і охопила одночасно Великобританію і США, тісно пов'язані в той час торговими і виробничими зв'язками. Криза 1847 р за своїм характером була близька до світової кризи і охопила всі країни Європейського континенту.

Світова фінансова криза 1857–1858 років.

Фінансова та економічна криза 1857-1858 років була першою світовою кризою. Хоча вона, як і попередні кризи, найбільше вразила Великобританію, головну промислову і торгову державу, але почалася вона у США і сильно вдарила по Франції та Німеччині.

Збільшення обсягу нереалізованих товарів в США спричинило падіння оптових цін на 16-20%. Внаслідок цього знизилися доходи підприємств, їх платоспроможність, можливість погашення кредитів, почалося банкрутство підприємств. Для збереження фінансової системи Центральний Банк кредитував комерційні банки, перекуповуючи у них векселі, але змушений був підвищувати кредитну ставку для збереження золотовалютних резервів. Подорожчання кредитів призводило до посилення банкрутства підприємств, падіння курсу їхніх акцій.

Ще один удар економіці США завдала відмова Європи від експорту зерна з США, що вдарило по всіх видах транспорту країни. Почалося банкрутство банківської системи, паніка швидко поширилася на Англію, потім Німеччину. Уроки цієї кризи розкрили суперечності між галузями світової економіки, виробниками та біржовими спекулянтами, кредиторами та дебіторами, державою, суб'єктами економіки та громадянами.

Отже, передумовами цієї кризи стали збільшені обсяги нереалізованої продукції підприємств, причинами кризи стали спекуляції на фондовому ринку, що як наслідок призвело підприємства до банкрутства, падіння фондового ринку і кризи банківської системи.

Світова фінансова криза 1873 – 1878 років.

Цей період ознаменувалося світовою фінансовою кризою, початок якій поклали Німеччина та Австрія спекулятивним розвитком ринку нерухомості, закінчивши банкрутством фондового ринку. Свій внесок внесла і Великобританія, яка поновила кредитний бум в Латинській Америці. Проблеми фондового ринку Німеччини призвели до припинення кредитування Німеччиною США, що призвело до паніки на американських фондових біржах. Почався спад в американській, а потім європейській економіці. Європа і США припинили експорт товарів з Латинської Америки. Криза перетворився у світову та затягнувся до 1878г.

Так причинами цієї кризи стали кредитний бум та спекуляції на фондовому ринку, що як наслідок призвело до падіння фондового ринку.

Світова фінансова криза 1893 року.

XIX століття закінчується  кризою 1893 року спровокованим Срібним Пактом, прийнятим в США і сприйнятим країнами світу, як відхід від золотого стандарту, в результаті чого почався масовий відтік іноземного капіталу з США. Результат: руйнування фондового ринку США і банківська криза. Не залишилася осторонь і Англія, вилучити свої депозити з Австралії в період буму продажу нерухомості в цій країні.

Отже, передумовами кризи стало прийняття Срібного Пакту Шермана, який встановлював вільне ціноутворення на ринку срібла, що викликало паніку в США, і виводження інвесторами капіталу з країни, які очікували відмову від золотого стандарту в США. Наслідком стало руйнування фондового ринку США і банківська криза. Австралійській кризі передував бум на ринку нерухомості, що фінансувався за рахунок внутрішніх кредитів.

Проаналізувавши кризи XIX століття можна відмітити їх середню періодичність у 10 – 15 років. Кризи придбали міжнародний характер, а ініціаторами криз були економічно розвинені країни, особливо Англія, а потім США.

Далі розглядатимуться кризи першої половини XX століття.

Світова фінансова криза 1907 року.

Низку криз ХХ століття відкриває криза 1907 року, що торкнулася 9 країн. Великобританія в 1906 р, прагнучи поповнити свій золотий запас, в 1,7 рази піднімає облікову ставку, що призводить до неймовірного припливу капіталу, джерелом якого стали США. Відповідно в самих Сполучених Штатах це призвело до краху фондового ринку. Дані події не забарилися позначитися на Італії, Франції та деяких інших країнах.

Отже, причиною кризи стало підняття облікової ставки Банком Англії  з 3,5% до 6%, що викликало відтік капіталів із США і призвело до краху фондового ринку, зниження ділової активності, кризі ліквідності і затяжної рецесії економіки.