Світовий ринок: поняття, структура, умови та фактори кон’юнктури, ціни

В імпорті України  переважають товари, частка яких складає 92,8% (19 389 млн. дол.), а послуги посідають  незначне місце - всього 7,2% (1 400 млн. дол.).

У структурі імпорту  товарів 53,5% припадає на паливо і мінеральні продукти. Паливо (нафта і газ) надходять головним чином з Росії, крім того газ, постачається з Туркменистану, укладено договір на його поставки з Узбекистану.

Машини, устаткування і  механізми в імпорті України  посідають друге місце і з  засобами транспорту складають 15,2%, продукція хімічної промисловості, пластмаси і каучук - 9,7%, неблагородні метали та вироби з них - 4,1%. Україна імпортує продовольчі (7,8%) та непродовольчі (4,1%) товари (текстиль, взуття, головні убори), а також папір, картон, паперову масу з деревини (3%).

У загальних обсягах  імпорту більше 80% складає продукція, що спрямовується на задоволення  потреб вітчизняного виробництва та забезпечення його функціонування. В  імпорті послуг так само, як і  в їх експорті, провідне значення мають  транспортні послуги (31%), з інших послуг в імпорті України виділяються будівельні, з монтажу та ремонту, страхові, фінансові, незначне місце посідають послуги у сфері торгівлі патентами та ноу-хау, послуги туристичних організацій.

Україна здійснює зовнішньоторговельні зв’язки з 189 країнами світу. У зовнішньоторговельному обороті України переважають 14 країн  СНД і Балтії - 62,6%. Зовнішньоторговельний  оборот з країнами цього регіону  склав 23777 млн. дол., що на 22,8% більше, ніж  у 1995 р. Спостерігається тенденція випереджаючих темпів розвитку торгівлі з близьким зарубіжжям завдяки реальному впровадженню режимів вільної торгівлі з цими країнами, зокрема з Росією. У торгівлі з країнами СНД і Балтії Україна має від'ємне сальдо -1613 млн. дол.

Відбувається зменшення  частки зовнішньоторговельного обороту  з країнами далекого зарубіжжя до 37,4% в 1996 р. (1995 р. - 39,1%).

Основним торговельним партнером України залишається  Російська Федерація, на неї припадає - 46,3% загальних обсягів торгівлі. Загальний товарообіг з Росією перевищує 17 млрд. дол. і постійно зростає. У торгівлі з Росією товарами та послугами склалося від’ємне сальдо, але спостерігається тенденція до його зменшення: у 1996 р. воно складало 118 млн. дол. проти 843 млн. дол. за 1995 р.

В експорті України (= 100%) до Російської Федерації переважають  послуги (37,6%, в тому числі транспортні 34%, передусім трубопровідного транспорту - 31%), на другому місці -продовольчі  товари (19%), а далі продукція машинобудування (15,0%) та металургійної промисловості (14,6%), хімічної (8,6%) та легкої промисловості (1,3%), руди металів (1,1%).

У структурі загального імпорту України з   Російською Федерацією до 70% припадало на енергоносії (газ, нафту, нафтопродукти), на машинобудівну  продукцію - 12%, близько 7% - на продукцію гірничорудної та металургійної промисловості, 6,2% - на продукцію хімічної промисловості, 2,3% -  на деревину та продукцію деревообробки, імпорт послуг склав 3,5%.

В експорті товарів України  до країн СНД і Балтії виділяються - Білорусь (5%), Туркменистан (1,9%), Молдова (1,7%), Грузія (1,2%).

В імпортних надходженнях товарів з країн близького  зарубіжжя переважають Туркменистан (9,2%), Білорусь (2,1%), Казахстан (0,9%).

Зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами з  країнами далекого зарубіжжя у вартісному виразі зростає і в 1996 р. становив 14192 млн. дол. З цими країнами склалося додатне торговельне сальдо в сумі 804 млн. дол., що є компенсуючим фактором на фоні значного від’ємного сальдо, яке створюється в торгівлі з Росією та Туркменистаном.

Серед регіонів світу, з  країнами яких Україна здійснює зовнішню торгівлю,  перше місце посідає  Європа:  22,8% зовнішньоторговельного обороту, в тому числі 22,1% експорту і 23,4% імпорту України. З 40 країн Європи, які торгують з Україною, перше місце належить Німеччині (2,9% експорту і 6,2% імпорту), за нею йдуть Угорщина, Польща, Італія (відповідно 2,6; 2,5 і 2,4% в експорті, і 1,2; 2,7 і 1,8% в імпорті). З інших європейських країн виділяються Словакія, Франція, Чехія, Великобританія.

На європейському континенті превалює торгівля з країнами Європейського  Союзу,  на частку  якого  припадає  12,8% зовнішньоторговельного обороту  України.   Сальдо   взаємної торгівлі з країнами ЄС від’ємне ( 1 млрд. 43 млн, дол.). Такий стан торгівлі і, перш за все, випереджаючий темп зростання імпорту, обумовлений:

• реальним наповненням  товарами кредитних ліній, що надавались Україні з боку Німеччини, Італії, Франції та ЄС в цілому;

• збереженням низки  торговельних обмежень для товарів  з України;

• низькою     ефективністю     використання     українськими підприємствами  торговельних преференцій ЄС.

Динамічним є розвиток торгівлі з країнами СЕFТА. З цим  регіоном зовнішньоторговельний оборот товарами зріс у 1996 р. (порівняно з 1995 р.) на 20,2%, в тому числі експорт на 26,6%, а імпорт на 14,8%. Зберігається від’ємне сальдо з Польщею, Чехією, Словенією, яке значною мірою компенсується додатнім сальдо у відносинах з Угорщиною та Словакією.

Країни Азії посідають  друге місце у зовнішній торгівлі України (18,4%), сальдо торговельного балансу з ними додатне. Серед 41 азіатської країни, що ведуть торгівлю з Україною, перше місце посідає Китай - його частка в експорті України 5,3%, але в імпорті всього 0,5%. Більш ніж по 2% в експорті України належить Туреччині і Таїланду, а серед інших країн Азії в торгівлі з Україною виділяються Сирія, Ліван, Іран, Японія, Індія, Південна Корея.

У торгівлі України товарами з 37 країнами Америки (4,1% в зовнішньоторговельному обороті) виділяються США (2,5% в експорті і 3,1% в імпорті України), а також Бразилія, Канада, Аргентина, Чилі, Венесуела, Перу.

Збільшуються обсяги торгівлі з країнами NАFТА (в 1996 р. порівняно  з 1995 р. на 37%) і складають близько 1 млрд. дол. Сальдо торговельного балансу  України з цим інтеграційним  угрупованням – від’ємне.

Україна торгує з 42 країнами Африки, на частку яких припадає лише 1,3% зовнішньоторговельного обороту. Головні  торговельні партнери України в  Африці - Єгипет, Алжир, Гвінея, Ліберія, Нігерія, Марокко, Кот-д’Івуар, Гана, Південно-Африканська Республіка. Важливо, що Україна вийшла на регіональний ринок Африки, цей напрям в торгівлі буде розвиватись.

Україна торгує з 12 країнами Австралії і Океанії, але у  зовнішній торгівлі України вони посідають незначне місце (0,1%).

Якщо розглядати зовнішню торгівлю України з окремими країнами, то в 1996 р. в експорті України найбільшими торговельними партнерами були Росія (38,3%), Китай (5,3%), Білорусь (5,1%), Німеччина (2,9%), Туреччина (2,8%), Угорщина (2,6%), США (2,5%), а в імпорті – Росія (46,6%), Туркменистан (8,6%), Німеччина (6,2%), США (3,1%), Польща (2,7%), Білорусь (2,1%), Італія (1,8%).

Серед   регіонів  України   майже   по   1/5   загального республіканського   обсягу експорту припадає на Донецьку та Дніпропетровську області (38,8%), вони є провідними і з імпорту - відповідно   22,4   і   9,9%   (32,3%).   Виділяються   також зовнішньоторговельними зв'язками Запорізька (8,0% експорту і 3,0% - імпорту) і Луганська (відповідно 4,3 і 3,5%) області. На ці 4 області припадає 51,3% експорту і 38,8% імпорту України.

Частка інших областей України у зовнішньоторговельному обороті України коливається  від 4 до 0,5% в експорті і від 3,5 до 0,3% в імпорті. За обсягом експорту-імпорту  товарів серед цієї групи областей відзначаються Миколаївська, Одеська, Полтавська області.

Правильне визначення у  зовнішньоторговельній діяльності України регіональних пріоритетів  є підґрунтям для подальшого збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та удосконалення  її структури.

Проблема підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності України на сучасному етапі має винятково важливе значення. Без інтеграції до світової економіки Україна відставатиме від стрімко змінюваних технологій виробництва, технічних, екологічних та інших стандартів і критеріїв конкурентоспроможності.

Основними напрямами  стратегічної політики України щодо інтеграції до світового ринку і  удосконалення зовнішньоторговельної  діяльності є:

1. Поєднання структурної  перебудови економіки з орієнтацією  на активний експорт.

2. Створення експортного  потенціалу країни із значною питомою вагою у його структурі виробів машинобудування та послуг.

3. Збереження та розширення  традиційних для українського  експорту товарно-регіональних ніш  на світовому ринку.

4. Скорочення   імпорту   товарів   непершорядного   значення, раціональне використання імпорту товарів, які мають важливе економічне і соціальне значення.

5. Диверсифікація ринків  енергоносіїв та інших стратегічно  важливих сировинних та матеріальних  ресурсів (пошук альтернативних  постачальників).

6. Запровадження в практику сучасних форм економічної взаємодії з іноземними державами для взаємовигідного використання обопільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

7. Створення і вдосконалення  правових, економічних, організаційних  та технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів.

8. Застосування тактики  "експортного прориву", що означає  інтенсивне нарощування експорту  порівняно обмеженої групи товарів,  для випуску яких є найбільш  сприятливі умови.

9. Поступове скорочення  імпорту зерна та збільшення закупівлі екологічно чистих продуктів харчування, насіння, обладнання для харчової промисловості, техніки для фермерських господарств, комплектуючих виробів.

10. Нарощування обсягів  зовнішньоторговельного обороту  зі збільшенням  його  експортної  частини  та  одночасним зменшенням невиробничого імпорту.

11. Посилення державного  регулювання зовнішньоторговельного  балансу з метою зменшення  від’ємного сальдо, насамперед, з  країнами СНД.

12. Збереження традиційних  ринків збуту товарів і накопичення потенціалу для виходу на нові ринки.

13.Нарощування експорту  товарів високого ступеня переробки  і технологій у тих секторах, де Україна зберегла передові  технологічні позиції.

У регіональному аспекті  одним з пріоритетних напрямів у  зовнішньоторговельній діяльності України є співробітництво з країнами   СНД,   що   обумовлено   історичними   зв'язками, взаємопов’язаністю економік, подібністю економічних проблем. Необхідне поглиблення участі України в діяльності Економічного Союзу СНД, Торговельно-економічні стосунки із СНД мають розвиватися за умов режиму вільної торгівлі. У відносинах України з країнами СНД найважливіший пріоритетний напрям - розвиток українсько-російських торговельно-економічних відносин.

Перспективним напрямом розвитку зовнішньої торгівлі з Росією є налагодження прямих зв’язків з окремими її регіонами. Такі зв’язки вже розвиваються з Башкоторстаном, Татарстаном, Дагестаном, Бурятією, Якутією, Санкт-Петербургом, створюється міст "Далекий Схід Росії - Україна", підписано (1998 р.) договір з Кузбасом.

У межах СНД існують  умови для подальшого розвитку торгівлі з Білоруссю і Молдовою, а також  поглибленння відносин з країнами Центральної  Азії, насамперед, з Узбекистаном, Туркменистаном, Казахстаном, які мають великі природні ресурси (зокрема, паливно-енергетичні та мінерально-сировинні), в обмін на які Україна може постачати нові технології, проектно-будівельні потужності, товари.

Серед інших країн  СНД привабливими є зв’язки з  країнами Закавказзя, які сприяють виходу України на ринки Центральної Азії і Близького Сходу.

Пріоритетним завданням  для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних торговельних зв’язків з країнами Балтії, в перспективі  в режимі вільної торгівлі.

У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу, велике значення мають зв’язки з Європейським Союзом в цілому та особливо з такими країнами, як Німеччина, Італія, Великобританія.

Необхідне збільшення товарообороту  між Україною і країнами Центральної  та Східної Європи, особливо з угрупованням Центрально-європейської зони вільної торгівлі (СЕFТА).

З країнами Центральної  Європи зовнішньоекономічна політика має спрямовуватися, насамперед, на відновлення ефективних традиційних  зв’язків, міжнародної спеціалізації  і кооперування, зокрема в металургії, транспортному і сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості, а також контактів у сфері науки і техніки.

Для України важливе  значення мають торговельні зв'язки з країнами Чорноморського економічного співробітництва, перш за все,  з  Туреччиною  (забезпечення  диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту сировини для легкої промисловості), Грецією (розвиток судноплавства в   басейні Середземного моря), Болгарією та Румунією (розвиток торгівлі в Придунайському регіоні).

Необхідно розвивати  позитивну тенденцію до збільшення обсягів торгівлі з країнами Північноамериканської  зони вільної торгівлі (NАFТА) і особливо з США та Канадою.

У розвитку торговельних відносин з країнами Латинської Америки  перспективним є співробітництво з такими країнами, як Бразилія, Аргентина, Чилі. На нову фазу взаємин виходить співробітництво з Панамою та Перу, відновлюються зв’язки з Кубою.

Зростає роль торговельно-економічних  зв’язків з країнами Африки, Азії та Тихоокеанського регіону.

Україна буде продовжувати активну співпрацю з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс) і Західної Африки (Гвінейська Республіка, Нігерія), з Південно-Африканською Республікою. Найперспективнішим партнером України на Далекому Сході є Японія, яка включила Україну до Генеральної системи преференцій. Необхідно активізувати співробітництво з Новими індустріальними країнами (НІК), з країнами АСЕАН, Китаєм та Індією, країнами Південно-Західної Азії.