Шпаргалка по "Истории экономики"

Вихід із ситуації, що склалась, Тоффлер бачить знову-таки у розвитку техніки і технології. Саме ці категорії є в нього визначальними у конструюванні схеми розвитку людства. Однак «індустріальна вісь» є лише загальним орієнтиром суспільного прогресу. Тоффлер наголошує на необхідності враховувати «переоцінку цінностей», тобто зміну уявлень про моральні цінності. У Тоффлера зміни, які відбуваються у свідомості людей, певні суперечності, якими вони супроводжуються, — є явищем прогресивним. Завдання полягає лише в тім, щоб «пристосувати» поведінку людей до нових соціально-економічних і культурних реалій. Саме з цих позицій виходить Тоффлер, розробляючи схеми суспільного розвитку в праці «Третя хвиля. Від індустріального суспільства до більш гуманної цивілізації» (1980).

Тоффлер проголошує крах індустріалізму і народження «нової цивілізації», пов’язаної з послідовною зміною «хвиль перемін». Перша хвиля — аграрна хвиля цивілізації. Промислова революція породила Другу хвилю — індустріальну цивілізацію. З початку
60-х рр. почалось наближення Третьої хвилі — хвилі комп’ютерів, комунікацій і утвердження суперіндустріалізму.

У «цивілізації Третьої хвилі» суттєво зміниться життя людей, стануться разючі зміни в сімейних і міжнародних відносинах, поліпшиться система освіти й виховання. У молоді буде менше споживацьких настроїв, посилиться роль моральних цінностей.

Такі самі ідеї розвиває Тоффлер і в книжці «Передбачення і передумови» (1983). Щоправда, тут він особливу увагу звертає на формування різних структур «інформаційного суспільства». «Інформаційне суспільство», за Тоффлером, є гетерогенним, неоднорідним. Ця гетерогенність «передбачає обмін інформацією на якісно новому рівні, який відрізняється від гомогенної інформації традиційного масового суспільства»[59].

У праці «Зрушення влади. Знання, багатство і насильство на порозі XXI століття» (1990) Тоффлер майбутнє зв’язує з побудовою «цілісної гуманної цивілізації». Перехід до неї відбудеться через «революцію влади», яку Тоффлер називає однією з найважливіших революцій. Він визнає, що досі вчені аналізували перетворення у техніці, суспільстві, навколишньому середовищі, культурі і не приділяли уваги владі, а саме вона є рушійною силою багатьох інших перемін[60].

Основним фактором «революції влади» є знання. Саме їх розвиток і поширення, що охопили все світове співтовариство, стали вибуховою хвилею, яка спричинила всі сучасні процеси. Аналізуючи події, що відбуваються у сучасному світі, автор прогнозує їх розвиток, спираючись на американський досвід. І «цілісна цивілізація майбутнього» — це теж поширення на всі країни досвіду США.

Майбутнє суспільство Тоффлер наділяє багатьма рисами, що їх уже розглядали інші футурологічні концепції. Але особливо детально він аналізує проблему інформатизації суспільства, яка досліджувалась і в попередніх його працях. Він підкреслює, що знання, інформаційна революція загрожують фінансовій владі більше, ніж профспілки. Той, хто контролює знання, контролюватиме владу.

Прогнози майбутнього розробляв і французький економіст Жан Фурастьє. За Фурастьє, НТР знімає проблему класової боротьби і забезпечує автоматичне вирішення всіх соціальних проблем завдяки утворенню «суспільства споживання», так званої третинної цивілізації, де переважатиме сфера послуг. Фурастьє критикує ортодоксальну політичну економію за її статичність і наголошує на необхідності опрацьовування прогнозів, орієнтації на майбутнє. Це майбутнє він зв’язує з технічним прогресом, економічним зростанням. У книжці «Цивілізація 1995 року» (1970) він пише, що життя нації не можна поліпшити за рахунок революційного переділу національного багатства. Цю мету здатний забезпечити тільки економічний прогрес, який створить «цивілізацію дозвілля». Він, як і інші футурологи, виділяє в розвитку суспільства кілька стадій і наголошує, що в «суспільстві дозвілля» станеться перехід до «четвертинної цивілізації», де основною метою стане отримання знань. Але він змушений визнати, що творча праця й там буде привілеєм еліти, а не мас.

Дальша еволюція концепцій технологічного детермінізму зв’яза­на з новим етапом НТР, який розпочався на межі 80-х рр. У науковій літературі його називають «реіндустріально-ресурсозберігаючим». Новий етап НТР знову породив зливу футурологічних прогнозів. З’явилися концепції «телематичної», «мікроелектронної», «кабельної», «інформаційної» революцій, які усувають необхідність ре-
волюції соціальної. Значного поширення набула, зокрема, теорія «інформаційного суспільства». Її прихильники вважають, що інформатика радикально змінить становище людини в суспільстві. В «інформаційному суспільстві» розвинуті інформаційні системи даватимуть змогу безконфліктно вирішувати всі проблеми.

Деякі західні економісти вбачають прообраз «інформаційного суспільства» в Японії, котра досягла значних успіхів у багатьох сферах електроніки. Деякі теоретики зв’язували майбутнє із соціалізмом.

Так, американський соціолог К. Келлі заявляв про зміну характеру власності, зміну мети виробництва заради прибутку і настання «гуманістичного соціалізму», щоправда, в далекому майбутньому[61]. Шведський дослідник І. Гальтунг писав, що і США і СРСР розвиваються у «післяреволюційне комуністичне суспільство». Дж. Гелбрейт у праці «Економіка і суспільна мета» розробив концепцію
«нового соціалізму», який у нього виступає як реформована в «єврокомуністичному дусі» американська економіка.

Американський економіст П. Дракер проголошував «пенсійно-фондовий соціалізм». При цьому він посилався на К. Маркса, який зв’язував соціалізм із власністю робітників на засоби виробництва. А в США вона становить понад 35% — це пенсійні фонди. Отже, США, заявляє Дракер, — «перша справді соціалістична країна».

Проблема майбутнього — складна і багатогранна. Крім теорій, які виникають в рамках так званих ортодоксальних напрямів, з’явились альтернативні ідеї суспільного розвитку. У них наголос усе більше переноситься з відносин між людьми і багатством, на відносини між людьми у найширшому розумінні. Це концепції «якості життя», «етики розвитку», «екорозвитку», «соціального розвитку». Вони включають не лише економічні, а й соціальні, політичні, психологічні та інші аспекти.

Зрозуміло, що майбутнє суспільство в характеристиці футуро-
логів має «мозаїчний» характер. Фактично йдеться тільки про створення в уяві футурологів окремих «картин майбутнього», про своєрідне «винайдення майбутнього». Як писав англійський фізик і футуролог, лауреат Нобелівської премії Д. Габор: «Майбутнє не можна передбачити, але його можна винайти»[62]. Проте на деякі тенденції суспільного розвитку футурологи вказують цілком правильно.

497

[1] Hamilton W. Institution. Encyclopedia of the Social Sciences — N.-Y., 1932. — V. VIII. — P. 84.

[2] Такаши Негиши. История экономической теории. — М., 1995. — С. 34.

[3] Абсентеїстська власність — власність рантьє.

[4] Жамс Э. История экономической мысли ХХ века. — М., 1959. — С. 87.

[5] Веблен Т. Теория праздного класса. — М., 1984. — С. 216.

[6] Commons J. R. Economics of Collective Action. — N.-Y., 1950. — P. 104.

[7] Ibid., р. 145.

[8] Mitchel W. C. History of the Grеenback. — Chicago, 1930. — P. 207.

[9] Митчелл У. Экономические циклы: Проблема и ее постановка. — М.; Л., 1930. — С. 109.

[10] Митчелл У. Назв. тв., с. 61.

[11] Костюк В. Н. История экономических учений. — М., 1997. — С. 205.

[12] Див.: Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. — М., 1968. — С. 137.

[13] Детальний виклад економічних поглядів Гелбрейта подано далі.

[14] Трансакція (від лат. transactio — звершення) операція, угода (політична, наукова, еконо­мічна), що супроводжується взаємними поступками.

[15] Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993. — С. 14.

[16] Разом з Г. Таллоком.

[17] Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики (Нобелевская лекция, прочитан­ная 8 декабря 1986 г.) // Вопр. экономики. — 1994. — № 6. — С. 105.

[18] Бьюкенен Дж. Назв. тв., с.108.

[19] Бьюкенен Дж. Назв. тв., с.109.

[20] Drucher P. Americans Next Twenty years. — N.-Y., 1957. — P. 36.

[21] Цит за: Фабиюнке Г. «Народный капитализм» в теории и на практике. — М., 1959. — С. 27.

[22] Ландберг Ф. Богачи и сверхбогачи. — М., 1971. — С. 262—263, 331.

[23] Berle A. The 20-th Century Capitalist Revolution. — N.-Y.,1954. — P. 7.

[24] Larner R. Managerial Control and the Large Corporation. — Cambridge, Mass., 1970. — P. 19.

[25] Nicols T. Ownership, Control and Ideology. — London, 1969. — P. 141.

[26] Perlo V. The Income «Revolution». — N.-Y.,1954. — P. 14.

[27] Historical Statistics of the United States. — 1970. — P. 481.

[28] Миллс Р. Властвующая элита. — М., 1959. — С. 207.

[29] Means G. Pricing Power and the Public Interest. — N.-Y., 1962. — P. XIX.

[30] Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. — М., 1969. — С. 314.

[31] Там само, с. 379.

[32] Gaugler E. Partnerschaft im Betrieb. — Köln, 1970. — S. 13.

[33] Rostow W. W. The Stages of Economic growth. A Non-Communist Manifesto. — Cambridge University Press, 1960. — P. 6.

[34] Ibid., р.7.

[35] Ibid., р.73.

[36] Ellul J. The Technological Society. — N.-Y., 1965. — P. 134.

[37] Ibid., p. 181.

[38] Gelbraith John K. American Capitalism. The Concept of Countervailing Power. — Boston, 1958. — P. 119—120.

[39] Gruchy A. Contemporari Economic Thought. — Clifton, 1972. — P. 8.

[40] Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. — М., 1969. — С. 45.

[41] Гэлбрейт Дж. Назв. тв., с. 113.

[42] Гэлбрейт Дж. Назв. тв., с. 61.

[43] Penty A. Post-industrialism. — London, 1922. — P. 14.

[44] Bell D. The Coming Post-industrial Society. — N.-Y., 1973. — P. 294.

[45] Bell D. Op.cit., p. 129.

[46] Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество, с. 453.

[47] Bakingham W.S. Theoretical Economic Sistems. A Comparative Analisis. — N.-Y., 1958. — Р. 484.

[48] Bell D. Oр. cit., p.348.

[49] Brzezinski Zb., Huntington S.P. Political Power; USA-USSR. — N.-Y., 1964. — P. 311.

[1] Шахназаров Г. Х. Фиаско футурологии. — М., 1979. — C.5.

[1] Cotgrove S. Catastrophe of Cornucopia. — N.-Y., 1982.— P. 102.

[50] Kahn H., Brown W., Мartel L. The Next 2000 Years,  A Scenario for America and the  World. — N.-Y., 1976. P. 226.

[51] Kahn H. Thinking about Unthinkable in the 1980's. — N.-Y., 1984. — P. 84.

[52] Іbid., р. 92.

[53] Brzezinski Z. Between two Ages. America`s Role in the Technotronic Era. — N.-Y., 1970. — P. 196.

[54] Іbid., p. XIX.

[55] Brzezinski Z. Op. cit., p. 205.

[56] Toffler A. Future Shock. — N.-Y., 1970. —P. 166, 205.

[57] Toffler A. Eco-spasm Riport. — N.-Y., 1975. — P. 105.

[58] Toffler A. The Trird Wave. — N.-Y., 1980. — P. 138.

[59] Toffler A. Previews and Premisies. — N.-Y., 1983. — P. 107.

[60] Toffler A. Powershift: Knowledge, Wealth and Violence at the Edge of the 21st Century. — N.-Y., 1990. — P. 467.

[61] Див.: Kelly K. D. Vouth, Gumanism and Technology. — N.-Y., 1972. — Р. 164.

[62] Cabor D. Inventing the Future. — Harmondsworth: Penguin Books, 1964.— P. 164.