Прогнозування залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України за регіонами

- невизнання сертифікатів ЄС(Євро Союз), яке значно ускладнює і уповільнює рух імпортної продукції; обтяжлива система сертифікації.

4) Податки.

Високий рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвесторів. Одним з найгостріших є питання своєчасного повернення раніше сплаченого ПДВ податковими органами. Також відзначається нестабільність економічної і податкової політики, її залежність від організаційних змін на урядовому рівні. Умови оподаткування інноваційно-інвестиційної діяльності не стимулюють її розвиток.

5) Інформаційна ізольованість і велика кількість міфів.

Ділові кола на „ заході ” не достатньо обізнані в інвестиційній привабливості української економіки. Натомість існує велика кількість недостовірної або перебільшено негативної інформації стосовно політичної, економічної, соціальної та криміногенної ситуації у нашій державі.

7) Митні бар’єри.

Високі ставки мита на ввезення при надходженнях іноземних інвестицій в Україну, непорозуміння з митними органами при визначенні митної вартості товарів, способу нарахування мита та акцизних зборів.

8) Недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу.

Відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації особливо масштабних інвестиційних проектів; обмеженість довгострокових і недорогих банківських ресурсів; відсутність швидкісного транспортного сполучення з промисловими та сировинними центрами [48, с. 48].

Відчутним недоліком теперішньої інноваційної політики в Україні є намагання проводити її для дуже широко окресленої інноваційної сфери.

В Україні вже накопичено значний негативний досвід запровадження таких „широких” систем стимулювання у науково-технологічній сфері. Попередні спроби введення спеціальних систем стимулювання науково-технічної та інноваційної активності постійно наштовхувалися на інституційну непідготовленість їх впровадження – досить швидко надані пільги ставали не стимулюючим виключенням, а правилом для багатьох‚ і починали перевищувати бюджетні можливості держави‚ що призводило до скасування цих пільг.

Виходячи з того, що ефективні інноваційні технологічні зміни є головним фактором довгострокового соціально-економічного розвитку‚ всі розвинуті держави мають так звану „національну інноваційну систему”‚ що являє собою комплекс інституційних‚ правових та економічних заходів щодо стимулювання інноваційних технологічних змін у країні для забезпечення національних стратегічних переваг та ефективної міжнародної конкурентоспроможності як на внутрішньому ‚ так і на зовнішніх ринках [49, с. 33].

Недосконалою є також система управління інноваційною діяльністю та методи економічного стимулювання найбільш ефективних напрямків технологічного розвитку ‚ відсутня методологія визначення технологічних пріоритетів ‚ що відповідала б ринковим вимогам господарювання.

Усунення причин низького надходження іноземних інвестицій, в тому числі і в інноваційну сферу, котра потребує удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази щодо управління інноваційним розвитком виробництва в країні з визначенням законодавчих основ прямої та непрямої фінансової підтримки пріоритетних науково-технічних розробок та суб’єктів ефективної інноваційної діяльності, у тому числі ефективних „ лідерів ” структурних технологічних змін.

Особливої уваги в державній організаційно-правовій та економічній підтримці потребує розвиток інфраструктури науково-технічної діяльності та ринку технологій ‚ а також ліцензійна торгівля ‚ державне страхування ризиків інвестиційних проектів і створення сприятливих умов для роботи венчурних компаній.

Слід зазначити, що Україна в порівнянні з найбільш економічно розвиненими країнами світу має досить високий рейтинг у забезпеченості сільгоспугіддями, трудовими ресурсам и та науковим потенціалом. Це створює, потенційно, досить хороші можливості українським виробникам для отримання конкурентних переваг на світовому ринку.

Але використання цих можливостей на сьогодні вкрай незадовільне.

Іноземні інвестори, не дивлячись на привабливість України для інвестиційних цілей завдяки великому ринку, високому рівню освіти населення, сприятливій структурі кваліфікації робочої сили, центральному положенню в Європі, розгалуженій інфраструктурі, можливостям інвестувати практично в усі сфери економіки, поки що не поспішають взяти активну участь у її структурному реформуванні та задовольнити потребу у фінансуванні українських підприємств.

Таким чином, виходячи із реалій сьогодення, іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, у всякому разі в найближчій перспективі, може найбільш вагомо сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних територій і міст, поліпшенню соціального захисту громадян. Підтвердженням цьому є тісна кореляція між іноземними інвестиціями, залученими країнами Центрально-Східної Європи та показниками їх економічного розвитку.

2.2. Обсяги залучення прямих іноземних інвестицій

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України, за станом на 01.07.09 р., становив  37 965,7 млн. $, що на 6,6% більше за обсяги інвестицій на початок року та дорівнює 823,9 $ в розрахунку на одну особу.

За підсумками першого півріччя 2009 р., найпривабливішими галузями вітчизняної  економіки для інвесторів виявилися промисловість, фінансова діяльність, торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Лідерами за обсягами залучених інвестицій серед регіонів стали м. Київ, Дніпропетровська та Харківська області [65]. 

Обсяги інвестицій

Згідно з даними Державного комітету статистики України, в першому півріччі 2009 р. в економіку нашої країни іноземними інвесторами вкладено 2 699,7 млн. $ прямих інвестицій, що становить 40,2% від обсягів першого півріччя попереднього року. У тому числі із країн ЄС надійшло 2 074,6 млн. $ (76,8% загального обсягу), із країн СНД –344,7 млн. $ (12,8%), з інших країн світу –280,4 млн. $ (10,4%). Водночас, нерезидентами було вилучено капіталу на суму 413,5 млн.  $.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат й курсової різниці, за перше півріччя 2009 р. склав 2 358,6 млн. $, що становить 34,1% рівня відповідного періоду минулого року.

Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від іноземних інвесторів, за станом на 01.07.09 р. становила 6 149,7 млн. $. Найбільше їх надійшло з Кіпру –1 603,9 млн. $, Нідерландів –722,5 млн. $, Франції –530,5 млн. $, Німеччини – $509,8 млн., Російської Федерації – $493 млн., Австрії – $331,4 млн., Великобританії – $241,3 млн., Угорщини – $239,3 млн., Польщі – $181,5 млн., Швеції – $152,2 млн. У результаті загальний обсяг ПІІ, враховуючи позичковий капітал, на звітну дату становив $44 115,4 млн. [66].

Галузі та регіони

У галузевому розрізі значний приріст іноземного капіталу у січні-червні поточного року спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність – на $861 млн.; операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – на $454,9 млн., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку – на $141,5 млн., а також на підприємствах промисловості – на $582 млн., у тому числі переробної – на $522,6 млн. та добувної – $36,1 млн. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги прямих іноземних інвестицій у хімічну та нафтохімічну промисловість (на $207,8 млн.) та у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (на $106,1 млн.).

У цілому, про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 17,9 тис. підприємств України. За станом на 01.07.09 р. значні обсяги іноземних інвестицій було зосереджено на підприємствах промисловості – $8 570,1 млн. (22,6% загального обсягу ПІІ в Україну), у тому числі переробної – $7 373,9 млн. та добувної – $1 046,2 млн. Серед галузей переробної промисловості у виробництво харчових продуктів, напоїв і  тютюнових виробів було внесено $1 792,1 млн. прямих інвестицій, у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – $1 406 млн., хімічну та нафтохімічну промисловість – $1 150,7 млн., машинобудування – $1 051,7 млн., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – $758,3 млн.

У фінансових установах було акумульовано $8 015,7 млн. (21,1%) ПІІ, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – $4 068,7 млн. (10,7%), на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку – $3 828,4 млн. (10,1%).

Серед регіонів провідні місця за обсягами залучених інвестицій посіли м. Київ – $14 519,1 млн. (7 246 підприємств та 38,2% обсягу іноземного капіталу в економіку країни), Дніпропетровська – $2 706,5 млн. (973 та 7,1%), Харківська – $1 927,5 млн. (767 та 5,1%), Донецька – $1 583,9 млн. (563 та 4,2%), Київська – $1 398,6 млн. (816 та 3,7%) та Львівська – $1 063,2 млн. (1 259 та 2,8%) області [67].

Обсяг іноземних інвестицій у Волинській області на 1 січня цього року становив майже 329 млн. доларів, або в середньому 318 доларів в розрахунку на одного жителя (в Україні – 873 долари). За обсягом інвестицій на одну особу Волинська область випереджає найближчих сусідів – Рівненщину і Тернопільщину (відповідно 239 і 61 долар).

Як повідомляє ZAXID.NET Головне управління статистики у Волинській області, торік в економіку краю іноземні інвестори вклали близько 63 млн. доларів, що майже в 2 рази більше, ніж у попередньому році. Найбільші вкладення здійснені у підприємства міста Нововолинська – 22 млн. доларів та Ковельського району – 36 млн. доларів.

Загалом з початку інвестування іноземні інвестиції отримали 268 підприємств області, найбільші обсяги капіталу зосереджені в Луцьку та Нововолинську, Ковельському та Луцькому районах (190, 69, 37 та 20 млн. доларів відповідно). У решті районів цей обсяг коливається від 4 млн. доларів до 4 тисяч.

Кількість країн світу, які інвестують економіку області, зросла за останні чотири роки з 27 до 40. Лідерами серед країн – інвесторів є Польща та Кіпр.    Значні обсяги інвестовані також нерезидентами з Швеції, Австрії, Словаччини. На ці країни припадає 91% всіх інвестицій.

Пріоритетним напрямком залучення іноземних інвестицій залишається промисловість, де на початок цього року зосереджена половина іноземного капіталу. Серед галузей промисловості найбільш інвестиційно-привабливими є підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв, оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, машинобудування, виробництва меблів. Більше третини іноземного капіталу акумульовано в установах, що здійснюють фінансову діяльність [68].

Програма залучення іноземних інвестицій у Дніпропетровську область на 2004 – 2010 роки.

Ця програма спрямована на:

-           підвищення інвестиційної привабливості Дніпропетровської області;

-           розширення поінформованості іноземних інвесторів щодо можливостей вкладення коштів у привабливі галузі економіки регіону (машинобудування, гірничо-металургійний комплекс, аграрний сектор, харчову промисловість);

-           здійснення заходів, спрямованих на збільшення надходжень іноземного капіталу в підприємства області;

-           здійснення постійного моніторингу та аналізу інвестиційної діяльності в регіоні;

-           підвищення обізнаності міжнародних ділових кіл про соціально-економічний потенціал та інвестиційні можливості підприємств регіону з визначенням пріоритетних заходів, спрямованих на досягнення цієї мети;

-           координацію діяльності органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій області щодо підвищення рівня економічного розвитку і поширення інформації про інвестиційний імідж Дніпропетровського регіону у світі [69].

Інвестиційна діяльність в Житомирській області.

У січні – березні 2010р. в економіку Житомирщини іноземними інвесторами вкладено 6,7 млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД – 6,3 млн. дол. (94,6% вкладеного обсягу), з країн ЄС – 0,2 млн. дол. (2,7%) та з інших країн світу – 0,2 млн. дол. (2,7%) [70].

Основними формами залучення капіталу були грошові внески – 3,1 млн. дол. (45,9% вкладеного обсягу) та внески у вигляді рухомого і нерухомого майна – 3,2 млн. дол. США (48,6%). В той же час з початку року нерезидентами вилучено капіталу на 3,2 млн. дол.

Обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку Жито­мирщини за весь період інвестування, станом на 1 квітня 2010р. становив 234,9 млн. дол.

Зменшення іноземного капіталу у січні – березні 2010р. до початку року з урахуванням курсової різниці склало 3,2 млн. дол. (1,4%).

Графік 1. Обсяги і динаміка надходження іноземного капіталу в області.

Інвестиції надійшли з 45 країн світу. Найбільші обсяги внесено нерези­дента­ми з Кіпру, Словаччини, Швейцарії, Російської Федерації, Сполученого Королівства, Італії, Німеччини та Чеської Республіки, на які припадало 80,8% загального обсягу прямих іноземних інвестицій (189,9 млн. дол.).

У промисловості зосереджено 84,5% загального інвестиційного капіталу нерезидентів (198,5 млн. дол. США).

Інвестиційно-привабливими для іноземних партнерів були підприємства з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції, де вкладено 78,7 млн. дол. (33,5% до загального обсягу), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 35,0 млн. дол. (14,9%), підприємства добувної промисловості – 19,5 млн. дол. (8,3%), хімічної та нафтохімічної промисловості (хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів) – 16,4 млн. дол. (7,0%), з виробництва готових металевих виробів – 14,4 млн. дол. (6,1%), а також діяльність суб’єктів, що займаються операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям – 14,6 млн. дол. США (6,2%).