Прогнозування залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України за регіонами

1.3. Методи залучення інвестицій в економіку України

Питання залучення інвестицій стало останнім часом найбільш актуальним для економіки України. Держава не в змозі забезпечити зараз надходження обсягу коштів, необхідного для зростання валового внутрішнього продукту.    

Інвестиційний потенціал вітчизняного приватного сектора ще дуже низький для здійснення великих інвестиційних проектів. Це стосується як українських банків, так і інших фінансових організацій. На сьогодні, більшість з них згодна фінансувати короткострокові проекти, вартість яких відносно низька. Реально ж, більшість українських підприємств потребують докорінної реконструкції та переобладнання. Вартість таких інвестиційних проектів сягатиме десятків і сотень мільйонів доларів.

Багато наших керівників кажуть, що розвиток їх підприємств стримує лише нестача обігових коштів. Проте, потрібно розуміти, що така нестача, в більшості випадків, є результатом погано організованого виробничого процесу та недосконалої системи реалізації. Це не свідчить про нездатність директорського корпусу управляти власним виробництвом. Мистецтво керівництва в ринкових умовах не може виникати саме по собі. Потрібний досить довгий період навчання, отримання ноу-хау управлінської діяльності. Такі знання можна отримати співпрацюючи з установами, які мають багатий досвід роботи на ринку.

Інвестиційний процес залежить від стабільності в багатьох вимірах: стабільності політичної, стабільності законодавства, стабільності економічної, стабільності інвестиційної політики держави [37, 376 с.].

Процес політичної трансформації суспільства знайшов свій логічний розвиток у прийнятті нової Конституції України, яка законодавчо закріпила нові орієнтири розвитку України. Прийнято низку законів, які регламентують основні аспекти суспільного життя. Було введено національну валюту України - гривню. Значні кроки зроблені Урядом у напрямі приборкання інфляції, лібералізації цін, впровадження режиму вільної торгівлі. Прийнято Закон України «Про режим іноземного інвестування», яким чітко визначились гарантії держави, порядок здійснення та реєстрації інвестицій. Створено систему незалежних реєстраторів, яка забезпечить впевненість інвестора у цивілізованих підходах до реєстрації прав власності. Розпочато формування інфраструктури обслуговування інвесторів.

Проте сьогодні ще остаточно не вирішено, якою буде податкова політика держави, на що можуть розраховувати інвестори, які бажають увійти до українського ринку. Вони повинні мати впевненість, що нові підходи не погіршать економічного стану об’єкту їх інвестицій. Тому, зараз важливо надати їм відповідні гарантії. Не обов’язково нові закони ввести в дію вже сьогодні, проте, ключові позиції вже повинні бути офіційно задекларовані. 

Потрібно зауважити, що процес внесення інвестицій повинен мати певний пільговий режим. Непоодинокі випадки, коли грошові кошти, які перераховуються інвесторами на розвиток підприємств, оподатковуються за звичайною ставкою податку на прибуток. Гроші, які надходять за цільовим призначенням не повинні розглядатися, як «дар», це гроші націлені на розвиток української економіки в цілому. Відомо, що кожен долар інвестицій може збільшувати національний продукт на декілька доларів. Тому, не можна ділити на шматки те , що несе в майбутньому велику користь для держави.

Іноземні інвестори відчувають деяку невпевненість і з причини постійних змін підходу держави до процесу залучення інвестицій. Прийняття Верховною Радою України рішення щодо скасування пільг для спільних підприємств, які могли користуватися ними ще щонайменше декілька років, такої впевненості не додало. Зрозуміло, що бажано залучити до державного бюджету України додаткові кошти від оподаткування таких підприємств, що такі пільги ставлять у дещо нерівні умови господарювання іноземних і вітчизняних підприємців. 

Проте про це потрібно розмірковувати під час створення законодавчих актів, а не після їх введення в дію. Фірми, які прийняли рішення про вхід в Україну, базуючись на розрахунках, які були зроблені на основі діючого законодавства, сподіваються, що вже нічого не буде заважати розвитку їх бізнесу. До того ж вони отримали і державні гарантії. Зараз, прийняття законів, які суттєво погіршують стан інвесторів, підтверджує сумну репутацію України, як країни з одним з найвищих рівнів ризику для інвесторів[20, 338 с.].

Тому, доведеться докласти ще багато зусиль для кардинальної зміни ситуації на краще, в тому числі і постійно удосконалюючи приватизаційні процеси, як один з найважливіших напрямків залучення інвестицій.

Залучення інвестицій може здійснюватись різними способами, в залежності від відносин між інвестором та об’єктом приватизації, загальним економічним середовищем. Головні способи — це створення спільних підприємств, додаткова емісія акцій, залучення коштів міжнародних фінансових організацій та проведення конкурсів, які б передбачали зобов’язання щодо розвитку підприємств.

Спосіб залучення іноземного інвестора за допомогою створення спільних підприємств, найпоширеніший на початку економічних реформ, не втратив своєї актуальності. Він дає змогу, налагоджувати роботу підприємств, як після приватизації, так і до неї. Це не означає, що таке підприємство буде вилучене з процесу приватизації. Буде приватизована частка, що належить державі у майні спільного підприємства. Враховуючи, що таке підприємство завдяки участі іноземного інвестора вже пройде попередню реструктуризацію, зиск держави може бути навіть більшим, ніж при традиційному продажу.

Досить привабливою є перспектива залучення додаткових коштів за допомогою вторинної емісії акцій. Щоправда, це може стосуватися лише стабільно працюючих виробництв. Такі підприємства можуть емітувати свої цінні папери для поповнення обсягу власних обігових коштів. Такий спосіб залучення інвестицій ще не досить поширений в Україні. Проблема додаткових емісій полягає в тому, щоб чітко визначити обсяг емісії, необхідний для розвитку підприємства і, в той же час, достатній для того, щоб не втратити контроль за підприємством. Досвід такої роботи відсутній у українських підприємств. Проте вже існує багато фінансових установ та консалтингових фірм, які консолідували провідних спеціалістів в цій галузі та можуть надати необхідну допомогу.

Активно почали працювати на українському ринку міжнародні фінансові установи. Програми надання кредитів українським підприємствам здійснюють Європейський Банк Реконструкції та Розвитку (ЄБРР), Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК), Фонд  Enterprise - фонд сприяння розвитку підприємництва в нових незалежних державах та деякі інші. Вони постійно розширюють сферу своєї діяльності.

Розділ 2. Аналіз динаміки залучення ПІІ в економіку України за регіонами

2.1. Основні шляхи залучення прямих іноземних інвестицій

Основні шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України:

Надходження інвестицій в економіку держави чи регіону є фактором однозначно позитивним. Звичайно, внутрішні інвестиції виглядають набагато привабливіше, ніж зовнішні, адже вони не обтяжені тією кількістю проблем і незручностей, що пов’язані з експансією(поширення чого-небудь за початкові межі) західного капіталу. Але факт залишається фактом: сьогодні в Україні (як і в більшості постсоціалістичних країн) спроможність акумулювання внутрішніх інвестиційних ресурсів є значно нижчою, ніж у країнах Західної Європи чи США. Отже, ми виходимо з наявних можливостей, які теж мають немало позитивів.

Переваги іноземного інвестування для України проявляються в наступному:

- створення додаткових та збереження існуючих робочих місць;

- активізація підприємницької діяльності;

- залучення сучасних технологій і „ ноу-хау ”; сприяння виходу на світові ринки.

В минулому році Україна продемонструвала успіхи в залученні іноземних інвестицій, про що свідчить їх позитивна динаміка. За даними Державного комітету статистики, у 2004 році прямі іноземні інвестиції (ПІІ) збільшились на 23% і станом на 1 січня 2005 року досягли 8 353, 9 млн дол. або 177 дол. на одного жителя (Табл.1). У 2003 році прямі іноземні інвестиції зросли на 21,7 %. В цілому у 2004 році в економіку України було залучено 1, 9303 млрд. дол., в той час як річна потреба в них складає 8-10 млрд. дол. З країн СНД надійшло 80,2 млн дол. або 4,2 % від загального обсягу. Обсяг капіталу, вивезеного нерезидентами з України, складає 472,7 млн дол. [3, 663 с.].

Табл. 1. – Прямі іноземні інвестиції в Україну

Обсяги прямих інвестицій на 01.08.2011 (наростаючим підсумком з початку інвестування), млн дол. США  У %  до підсумку

Аналізуючи структуру ПІІ, можна пересвідчитись, що майже третину всіх інвесторів складають офшори, які являють собою український капітал, який повертається в країну, тобто капітал потенційних інвесторів.

Іноземні інвестиції нерівномірно розподіляються по регіонах України. Найбільш привабливими для іноземних інвестицій виявились місто: Київ – 2684,1 млн дол. (3768 підприємств і 32,1 % обсягу іноземного капіталу), Дніпропетровська – 778,6 млн дол. (640 і 9,3 %), Київська – 511,5 млн (331 і 6,1 %) і Одеська – 507,3 млн дол. (648 і 6,1 %) області. Прямі іноземні інвестиції надійшли з 116 країн світу і вкладені у 10542 підприємства України. 

Основними формами залучення іноземних інвестицій у 2004 році були грошові внески, які становили 1195 млн дол. (61,9 % вкладеного обсягу), внески у вигляді рухомого чи нерухомого майна - 566,7 млн дол. (29,4 %) [3, 663 с.].

Не зважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна й досі сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування держава. Головними причинами такої ситуації є:

1)Нестабільність політичної ситуації в Україні.

Особливо цей фактор важливий для великих ТНК з Німеччини, США, Великобританії, які не тільки ведуть свою господарську діяльність, але певним чином відображають політичну позицію найвпливовіших країн світу.

2) Недоліки законодавства в сфері інвестування та підприємництва.

Недостатнє правове забезпечення, зокрема з питань платежів до бюджетів всіх рівнів та централізованих фондів спеціального призначення. Ця нестабільність стала причиною виходу з українського ринку багатьох потужних компаній, які вже звикли до правил гри в недосконалому правовому полі, але й вони не могли передбачити, що процес такого пристосування стане нескінченим;

- відсутність системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;

- тривала процедура реєстрації і отримання необхідних сертифікатів, неоднозначне тлумачення різними гілками влади законодавчих актів, які постійно змінюються;

- недосконала система розгляду справ у господарських судах і несвоєчасне виконання їх рішень;

- невідповідність, у ряді випадків, між законодавчими актами і підзаконними нормативними актами;

- відсутність дієвого механізму правового захисту інвесторів від боржників і не доброчесних партнерів.

3) Стандарти.

Невідповідність податкової та бухгалтерської систем міжнародним стандартам породжує велику кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі їх спільної діяльності;