Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2012 в 17:04, научная работа
Протягом останніх років Україна мала непогані показники зростання економіки. Але відсутність стратегічних планів, реформ, системних рішень, перекоси в централізації влади, незбалансовані закони, обмеженість прав та мотивацій розвитку територій були на перепоні використання можливостей побудови відшліфованих технологій роботи з потенційним інвестором та залучення стратегічних високопродуктивних ПІІ (прямих іноземних інвестицій) в міста та регіони країни, які могли б забезпечити прорив у розвитку національної конкурентоспроможності. Враховуючи глобальну економічну кризу, економічні системи входять у стадію дефіциту міжнародного капіталу.
Вступ 3
Розділ 1. Прямі іноземні інвестиції як фактор економічного зростання
1.1 Поняття «іноземні інвестиції» та їх значення для України 8
1.2 Теоретичні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій 17
1.3 Методи залучення інвестицій в економіку України 23
Розділ 2. Динаміка залучення ПІІ в економіку України за регіонами
2.1. Основні шляхи залучення прямих іноземних інвестицій 27
2.2 Обсяги залучення прямих іноземних інвестицій 32
2.3 Прогнози залучення ПІІ в економіку України в 2011-2014 роках 53
Розділ 3. Проблеми і перспективи регулювання іноземних
інвестицій в Україні
3.1 Проблеми залучення ПІІ в сучасних умовах 58
3.2 Стимулювання іноземних інвестицій з боку держави 62
3.3 Шляхи активізації залучення ПІІ в економіку України 66
Висновки 74
Список використаних джерел
Результати досліджень. Відповідно до Указу Президента України від 25 травня 2001 року № 341/2001 „ Про Концепцію державної регіональної політики", Законів України „ Про місцеве самоврядування", „ Про місцеві державні адміністрації", „ Про стимулювання розвитку регіонів", на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року №1001 „ Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року" Головним управлінням економіки спільно з іншими структурними підрозділами облдержадміністрації, територіальними органами виконавчої влади у 2006 році була розроблена стратегія розвитку Черкаської області на період до 2015 року. В основу її побудови покладено методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку, затверджені наказом Мінекономіки України від 29.07.02 р. за № 224.
Мета реалізації стратегії полягає у виведенні економіки на динамічне зростання, впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, зміцнення конкурентоспроможної позиції регіону як інтеграційної складової національної економіки. Динамічного розвитку прогнозується досягти саме за рахунок використання власних можливостей і незадіяних потенційних резервів, а також зміцнення інвестиційної привабливості регіону для притоку достатніх обсягів внутрішніх та зовнішніх інвестицій.
Реалізація стратегії до 2015 р. дасть змогу інтенсивно розвивати сільськогосподарський сектор економіки, підвищити потенціал використання харчової та переробної галузі промисловості, забезпечити продовольчу безпеку регіону. В сільськогосподарському виробництві планується будівництво значної кількості потужних відгодівельних свинарських комплексів на базі передових зарубіжних технологій. В рамках інвестиційної моделі економічного розвитку область має отримувати стабільні інвестиційні надходження з випередженням їх темпів не менше, ніж у 1,5 рази проти обсягів виробництва. Значного зростання набуде рівень залучення іноземного капіталу та спрямованість його в трудомісткі галузі і, насамперед, в аграрний сектор економіки. За прогнозами на кінець 2015 року обсяги іноземних інвестицій зростуть більше, ніж у 2,5 рази.
Одним з основних напрямів економічної політики на сучасному етапі є пріоритетний розвиток агропромислового комплексу на основі стабільного нарощування обсягів виробництва та переробки конкурентоспроможної продукції сільського господарства. Агропромисловий комплекс області з його двома провідними секторами, - сільським господарством і харчовою промисловістю завжди відігравав значну роль у розвитку економіки регіону, робив вагомий внесок у формування продовольчих ресурсів держави.
З початку інвестування в економіку області вкладали свої кошти іноземні інвестори з 31 країни світу. До основних країн-інвесторів, на які припадає 81,9% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Німеччина, Польща, Нідерланди, Литва, Кіпр, Віргінські острови, Британські, економіка Італія, Сполучене Королівство.
Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості – 70 млн. дол, у т.ч. переробної – 62,6 млн. дол. У сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги вкладено 10,3 млн. дол. США
Станом на 1 липня 2009р. за обсягами вкладеного капіталу провідне місце (72% загального обсягу) продовжують утримувати міста Прилуки та Чернігів. Незначні вкладення зосереджені на підприємствах Бобровицького, Городянського, Ічнянського та Прилуцького районів.
З початку 2009р. в економіку області іноземними інвесторами вкладено 1,7 млн. дол. США прямих інвестицій у вигляді грошових внесків.
Прямі іноземні інвестиції в місто Київ (на 01.01.2011р.)
| Обсяги прямих інвестицій (млн. дол. США) | У % до підсумку |
Усього | 2185,2 | 100,0 |
у тому числі |
|
|
Кіпр | 3992,9 | 18,3 |
Російська Федерація | 2697,8 | 12,3 |
Нідерланди | 2659,8 | 12,2 |
Австрія | 2167,8 | 9,9 |
Німеччина | 1607,1 | 7,4 |
Швеція | 1435,0 | 6,6 |
Сполучене Королівство | 1003,7 | 4,6 |
Віргінські Острови, Британські | 966,4 | 4,4 |
Італія | 871,6 | 4,0 |
Сполучені Штати Америки | 568,8 | 2,6 |
Франція | 544,6 | 2,5 |
Угорщина | 510,6 | 2,3 |
Греція | 315,1 | 1,4 |
Люксембург | 305,7 | 1,4 |
Швейцарія | 283,8 | 1,3 |
Казахстан | 234,0 | 1,1 |
Польща | 122,9 | 0,6 |
Ірландія | 102,1 | 0,5 |
Сент-Вінсент і Гренадіни | 87,4 | 0,4 |
Панама | 84,1 | 0,4 |
Японія | 83,7 | 0,4 |
Туреччина | 73,2 | 0,3 |
Беліз | 66,4 | 0,3 |
Сейшели | 65,6 | 0,3 |
Литва | 59,9 | 0,3 |
Латвія | 57,0 | 0,3 |
Фінляндія | 54,8 | 0,3 |
Інші країни | 838,4 | 3,6 |
Таблиця 4 «ПІІ в місто Київ»
Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування; з урахуванням обсягів прямих інвестицій, отриманих на підставі інформації НБУ та ФДМУ (щодо різниці між ринковою та номінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікованої у статистичній звітності окремих підприємств).
Перелік країн визначено, виходячи з найбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку регіону [98].
2.3. Прогнози залучення інвестицій в економіку України
За оцінками ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development.), глобальні потоки ПІІ в 2011 році збільшиться в порівнянні з 2010 роком і перевищить 1,2 трлн. дол. США, а потім зростуть до 1,3-1,5 трлн. дол. США в 2012 році, а можливо і в 2013 році. Повернення до докризового рівня очікується лише в 2012 році, при цьому розкид оцінок експертів складає від 1,6 до 2 трлн. дол. США.
Через виникаючі ризики, лімітовані державні вливання, невизначеності щодо реформ регулювання фінансової сфери, обмеженого доступу приватного сектору до кредитних ресурсів, нестійкості кон'юнктури на фондових, валютних ринках та інших факторів, глобальний фінансово-економічний підйом залишається вельми крихким.
У той же час простежується загальна тенденція відновлення світової економіки в 1 півріччі 2011 р., а також позитивні прогнози світових економічних організацій на 2011-2014 рр.. вказують, що наближається період зростання світового ринку прямих іноземних інвестицій.
Після світового загальноекономічного спаду, що спостерігався протягом 2008-2010 рр.., В 2011 рік відбулося зростання світової економіки на рівні 4,8%. До кінця 2011 року як процентні ставки, так і ціни на основні сировинні товари, по всій імовірності, будуть залишатися на рівні, що встановився за перший квартал 2011 року.
Починаючи з 2010 р. і за результатами 1 півріччя 2010 р., більша частина найбільших світових корпорацій починають демонструвати відновлення рівня прибутковості. Поряд з покращенням показників фондових ринків це буде створювати основу для фінансування ПІІ в перспективі.
Економічна та фінансова криза негативно вплинула на інвестиційні плани транснаціональних корпорацій в 2008-2010 рр.. Однак, згідно з дослідженням UNCTAD "World Investment Prospects Survey 2010-2012", відзначиться невелике відновлення оптимізму: якщо в 2010 р. частка респондентів, які висловили песимізм щодо планів інвестування в 2011 р., становила 47%, то в 2011 р. їх частина скоротилася до 36%. Що стосується довгострокових планів інвестування, то зростання оптимістичних очікувань припадає на 2011 р.: у 2010 р. про ймовірності росту інвестування заявило 13% респондентів, у 2011 р - 47% і в 2012 р - 62%.
У найближчі роки можна очікувати посилення позицій інвесторів з країн, що розвиваються та країн з транзитивною економікою. Серед 20 основних країн-гравців на інвестиційному ринку близько половини належали до країн з економікою, що розвивається, в їх числі: Китай (займає 2 позицію серед глобальних інвесторів), Індія (6 позиція), РФ (12 позиція). Також слід відзначити, що ТНК із країн налаштовані більш оптимістично у порівнянні з компаніями з розвинених країн. Це дає підстави вважати, що обсяги іноземних інвестицій перших будуть відновлюватися більш швидкими темпами.
У той же час найбільш привабливими країнами для інвестування вважаються країни БРІКС (Китай, Індія, Бразилія, Росія і США).
Відновлення потоків ПІІ, цілком ймовірно, буде відбуватися, в першу чергу, за рахунок активізації транскордонних угод злиття і поглинання. Широкі можливості на ринку злиттів і поглинань будуть відкриватися для компаній завдяки реструктуризації ряду галузей і приватизації компаній, націоналізованих під час глобальної економічної кризи.
У порівнянні з видобувним сектором, сільським господарством та сектором послуг частка обробного сектора в структурі потоків ПІІ буде продовжувати знижуватися.
Більшість галузей економіки, найбільш чутливих до бізнес-циклів (автомобілебудування, хімічна промисловість, металургія) швидше за все, будуть відчувати істотну нестачу інвестицій з боку стратегічних інвесторів. У той же час слід очікувати прихильність інвесторів до галузей з меншою циклічністю та тих, які зазнають фазу динамічного зростання (телекомунікації, бізнес послуги, фармацевтика, харчова промисловість і в цілому сектор послуг). Що стосується первинного сектора, то в короткостроковій перспективі, у зв'язку з падінням цін прогнозується різке обмеження інвестицій, в той же час в середньостроковій перспективі для цих галузей відкриються багатообіцяючі перспективи.
У зв'язку з подальшим розвитком прогресу стосовно світової продовольчої кризи слід передбачити підвищення інтересу інвесторів до сільськогосподарської сфери бізнесу. У списку глобальних економічних ризиків (World Economic Forum 2011) загроза волантільності цін на продукти харчування протягом найближчих років буде посилюватися, а збиток світовій економіці прагнути до позначки 1 трлн. дол. США [82].
Прогноз розвитку інвестиційної діяльності в Україні
Аж до 2009 р. приплив іноземного капіталу в економіку Україну мав позитивну динаміку. За останні 5 років середньорічні темпи приросту іноземного капіталу становили приблизно 25%. Разом з тим високий ступінь корупції, непрозорість, складність і непередбачуваність оподаткування, значно знижували інтерес до України з боку іноземних інвесторів, задовольняючи необхідну потребу в інвестиційних ресурсах менше ніж на 50% [25, с. 7].
У свою чергу світова фінансова криза для інвестиційного ринку України стала додатковим чинником втрат. У 2009-2010 р. інвестиційний ринок України характеризувався різким падінням, в основі якого лежить відтік іноземних інвестицій портфельних інвесторів, а також кредитних ресурсів.
У 2011 р. продовжилося падіння припливу іноземних інвестицій в економіку України. За 1 півріччя 2011 р. в економіку України вклали 496 млн. дол. США, що становить лише 21% від рівня аналогічного періоду 2010 р. При цьому велика частина інвестицій була спрямована з Росії, Кіпру та Казахстану; західні інвестори продовжують холодно ставитися до можливостей інвестування в Україну, аж до вивезення інвестицій і виходу з українського ринку. Такий приклад наслідували страхові компанії Ageas Group (Fortis Group), ING, Generali PPF-. Також відомі й інші компанії, які вже покинули або розглядають можливість виходу зі своїх проектів в Україні: Germanos, "МАІР", О`кей, IKEA, Renaissance Partners Investment Limited, Action S.А., Heliopark Group, Energopol-Poludnie, Stroer , Вестер, Патерсон, ПІК, Астромед та інші [31, с. 10-15].
Галузевий аналіз припливу ПІІ в економіку України в 1 півріччі 2011 р. свідчить про зростання інвестицій в наступних галузях: металургія, будівництво, торгівля, фінансова діяльність; в той же час чистий відтік інвестицій був зафіксований у наступних галузях: сільське господарство, харчова промисловість, хімічна промисловість, машинобудування, готелі і ресторани.
По всій імовірності 2011-2012 роки стануть найгіршими за останні роки для України за показниками інвестиційної діяльності. Однак, вже починаючи з 2013 р. можна прогнозувати динамічне відновлення інвестиційного ринку в Україні. Цьому буде сприяти зняття політичної напруженості в Україні, закінчення періоду виборних процесів, стабілізація макроекономічної ситуації і активні дії влади по просуванню позитивного іміджу Україні. У той же час ризиками для інвесторів можуть стати нововведення у сфері фіскальної політики, макроекономічні ризики, пов'язані зі зростанням внутрішніх і зовнішніх запозичень; посилення проросійського вектору співпраці може стримувати активність західних інвесторів в Україну.
Розділ 3. Проблеми і перспективи регулювання іноземних інвестицій в Україні
3.1 Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій
Міжнародні рейтингові обстеження оцінюють якість інвестиційного середовища в Україні як найслабше місце в українській економіці. Воно визначається неефективною урядовою бюрократією, корупцією, нестабільністю, складним адмініструванням податків, занедбаною інфраструктурою та низько кваліфікованою робочою силою. За даними звіту останнього Всесвітнього економічного Форуму про глобальну конкурентоспроможність, Україна зайняла 72 місце серед 134 країн, поступаючись Литві, Латвії, Росії. Найнижчий результат 115 місце відводиться категорії «якість інституції», зокрема, для нашої країни є проблемними прозорість ухвалення урядових рішень, ефективність використання державного бюджету, довіра суспільства до політиків, тягар державного регулювання, ефективності товарних ринків та технологічності.