Прогнозування залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України за регіонами

Багатонаціональні корпорації, яких у світі є більше 70000, забезпечують десяту частину світового ВВП, третину всього експорту, мають понад 20 трл. доларів США обсягу реалізованої продукції, створили 60 млн. робочих місць. Інвестиції цих компаній прискорюють нагромадження основного капіталу, сприяють нормалізації платіжного балансу, підвищенню продуктивності праці, передачі управлінських навичок та передового міжнародного досвіду, забезпечують запровадження нових технологій, збільшення потоку грошей у країну, інтеграція місцевих економік у міжнародне співробітництво та супроводжуються ефектом мультиплікації. Країни і території конкурують за отримання інвестицій від таких компаній [26, с. 8].

Можна виділити чотири групи мотиваційних факторів, які визначають поведінку багатонаціональних корпорацій, стосовно прийняття рішення про розташування своїх підприємств на тій чи іншій ділянці, території та вкладення інвестицій в ту чи іншу країну, регіон, місто. Перша група мотиваційних факторів направлена на пошук дешевих ресурсів та активів, друга - пошук близьких та вигідних ринків збуту продукції, третя - мотивується пошуком загальної ефективності і четверта - пошуком інтелекту та знань.

Виходячи з аналітичних досліджень, очевидно, Україна поки що залишається бути об'єктом вкладення прямих іноземних інвестицій завдяки присутності першої та другої групи мотиваційних факторів.

Якщо проаналізувати іноземних інвесторів, яких має сьогодні Україна то це, переважно, невеликі підприємства і, часто, маловідомі підприємства, які хоча і володіють дещо вищим, порівняно з вітчизняними чи місцевим технологіями, рівнем інноваційного прогресу, але він є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах світу. Україна, як правило, отримує «відпрацьоване» обладнання, яке не відповідає енергозберігаючим технологіям, останнім досягненням екологічної безпеки, автоматизації чи продуктивності. Але навіть таке обладнання і такі технології забезпечують зайнятість населення, дещо вищу і стабільну заробітну плату, кращі умови праці і навіть деякий соціальний захист та допомогу, яка часто не закінчується на рівні підтримки власних працівників, а трансформується у допомогу місцевій громаді, органам самоврядування, підтримку місцевих програм по благоустрою території, реконструкції житлово-комунального господарства, доріг чи комунікацій, розвитку дрібного бізнесу, підтримки місцевих громадських організацій, підготовки форумів, фестивалів тощо.

ПІІ, заходячи в українську економіку, шукають дешеві місцеві ресурси, але трапляється, що мотивом їх поведінки є економія, яка утворюється від порушення технологій, екологічної рівноваги, норм безпеки і яка загрожує майбутнім витратам для країни, але є можливою сьогодні через недалекоглядність політиків та корумпованість бюрократів, непрозорість та заплутаність дозвільних процедур, процедур ліцензування чи сертифікації.

Конкурентоспроможність української економіки значно зросте і країна отримає переваги, якщо зуміє залучити таких інвесторів з інших країн, мотивом поведінки яких у процесі прийняття інвестиційних рішень будуть фактори третьої та четвертої групи, тобто це будуть інвестори, які шукають ефективність та знання. Таких інвесторів ми називаємо «стратегічними», а інвестиції, які вони забезпечують - «стратегічні ПІІ». Прихід таких інвестицій в економіку України, залежить від сприятливості ділового клімату і від наявності відповідного для інвестора місця для розташування. Для того щоб діяльність по залученню інвестора в територію була успішною, необхідно дуже добре розуміти: 1) мотиви його поведінки і 2) логіку та порядок процесу прийняття рішень про розміщення інвестицій.

Інвестори насамперед враховують ті чинники, що визначаються глобальним, регіональним та місцевим рівнем, класифікація яких є типовою для класичного стратегічного інвестора.

Постановка проблеми. На сучасному перехідному періоді при різноманітті складних кризових економічних процесів і взаємовідносин між підприємствами, фінансовими інститутами, державами на внутрішньому і зовнішньому ринках гострою проблемою є ефективне вкладення (інвестування) капіталу з метою його збільшення. Загалом зовнішні інвестиції є частиною інвестиційної політики держави. Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести  її  з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві. Не менш важливим чинником як для держави так і для іноземного інвестора є інвестиційний клімат. Тому кожна держава бажаючи залучити все більшу кількість іноземних вкладень не повинна забувати про сприятливість умов, в яких дані вкладення будуть реалізовуватись.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Даними дослідженнями інвестиційної сфери займаються Колосов О. [32, с. 6-12], Попельнюхов Р. [46, с. 24-28], Губський Б., Збаразька Л. [26, с. 8] де вони висвітлюють питання пошуку резервів зростання економіки шляхом створення привабливого інвестиційного середовища та активізації інвестиційних процесів. Але недостатньо вивченими залишаються питання покращення інвестиційного клімату, підвищення ефективності капітальних вкладень та активізації інвестиційних процесів у національній економіці.

Так, на початковому етапі припливу прямих іноземних інвестицій спостерігається стрімке зростання економіки країни-реципієнта, але далі спостерігаються не менш стрімкі темпи його падіння. Також тяжким тягарем стає масштабна дефіцитність платіжного балансу і зовнішня заборгованість. Це типове явище для країн із високою часткою прямих іноземних інвестицій. Відбувається стрімкий перехід від росту до повної стагнації.

Ще одним істотним фактором у підході до прямих іноземних інвестицій має стати оцінка присутності їх в економіці як фактору економічного та політичного суверенітету країни, адже великий капітал здатний сильно впливати на політику уряду країни, у якій він провадить свою діяльність. Отже, безконтрольне та занадто активне залучення прямих іноземних інвестицій до країни може в подальшому призвести до економічного занепаду країни та її залежності від інших країн у багатьох аспектах.

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежить соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки .

Перебіг сучасних політичних процесів та практична реалізація встановлених цілей та пріоритетів поліпшення інвестиційної діяльності в Україні переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й, зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують ризики для інвесторів, зумовлюючи тим самим втрати в конкурентній боротьбі за світові інвестиційні ресурси. Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну в 2010 році (без нерозподілених за видами економічної діяльності та надходжень від приватизації), за попередніми даними Держкомстату, склав $5 634,6 млн., що становить 51,6% надходжень 2009 року .

Іноземні інвестиції надходили, як і в минулих роках, з країн Європи, країн СНД та США. Інвестиції надійшли з 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, належать: Кіпр - $8 593,2 млн., Німеччина - $6 613,0 млн., Нідерланди - $4 002,0 млн., РФ - $2 674,6 млн., Австрія - 2 604,1 млн., Сполучене Королівство - $2 375,9 млн., Франція - $1 640,1 млн., США - $1 387,1 млн., Віргінські Острови, Британські - $1 371,0 млн. і Швеція - $1 272,3 млн. [46, с. 24-28]. Отже, можна побачити, що по обсягах прямих іноземних інвестицій в Україну на першому місці знаходяться Кіпр, на другому затвердилася Німеччина. На жаль, у системі, яка сьогодні запроваджується в Україні, поки що багато упущень. За роки незалежності в нашу економіку залучено менше 10 млрд. доларів прямих зарубіжних інвестицій, тоді як оптимально їх потрібно понад 40 млрд. доларів.  

Хоча за офіційними даними Державного комітету статистики обсяг прямих інвестицій з боку Кіпру склав $8 593,2 млн., а з боку Німеччини - $6 613,0 млн. Кіпр, тільки 558 млн. доларів інвестував в економіку Донецької області в 2007 році, що стало найбільшим вкладанням іноземного капіталу в регіон. Звичайно, що він знаходиться на першому місці тільки завдяки тому, що діє офшорна зона і вкладання інвестицій це ніщо інше як банальне “викачування” грошей з нашої економіки.

Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток.

Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу.

3.2. Стимулювання іноземних інвестицій з боку держави

Інвестиційна політика вимагає розробки довгострокової стратегії залучення ПІІ, що повинна включати: постійний і ретельний аналіз головних конкурентів: великих ринків, що розвиваються, джерел інвестицій; аналіз галузей промисловості країни і їхніх потреб; визначення пріоритетів і цілей для галузей промисловості в інвестиційній політиці; розробку ефективних інструментів для пошуку і залучення необхідних форм і видів інвестування [7, 224 с.].

Для вдосконалення державної економічної політики в процесі іноземного інвестування слід передбачити такі елементи, як: створення конкурентного ринкового середовища; забезпечення позитивного міжнародного іміджу України; налагодження ефективного державного регулювання руху і використання закордонних капіталів, контроль за оптимальним співвідношенням інтересів держави та іноземних інвесторів у тих напрямках, які є визначальними для політики економічного розвитку України [54, 154-192 с.].

Ефективність використання обмежених інвестиційних ресурсів залежить від організації інвестиційної діяльності. Проведені дослідження інвестиційних процесів в економічно розвинутих країнах та країнах з перехідною економікою засвідчують той факт, що в основі ефективної організації інвестиційної діяльності лежить раціональна державна економічна політика, основними формами якої в Україні є: регулювання сфер та об'єктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги і проведення відповідної кредитної політики; регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення відповідної амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; забезпечення захисту інвестицій; регулювання умов здійснення інвестицій за межами держави; регулювання умов залучення внутрішніх заощаджень з боку населення; розробка та реалізація ефективної державної інноваційної політики [12, с. 21].

Я вважаю, що ефективність проведення іноземного інвестування загалом залежить від раціональності використаних форм і методів такого регулювання, зокрема я пропоную:

1) використати досвід післявоєнної Японії у запровадженні державної системи мобілізації коштів населення, яка б включала такі основні складові:

-  поштово-заощаджувальна система держави повинна забезпечувати найвищу гарантію від банкрутства;

-  рівень сплати процентів має бути дещо вищим ніж середній на ринку;

-  система повинна бути настільки розгалуженою, щоб досягти практично найменшого населеного пункту;

-  зібрані вклади повинні концентруватися на спеціальному рахунку певного державного органу;

- інвестиції повинні здійснюватися на кредитній основі і носити довготерміновий характер;

2) проводити таку податкову політику, яка б стимулювала підприємства до інвестиційної діяльності і одночасно сприяла б наповнюваності бюджету, що можливо при зростанні в наступному періоді величини прибутку;

3) визнати найбільш пріоритетною сферою для інвестування в Україні сільськогосподарське виробництво. Капітал, вкладений у дану сферу, створить осередки економічного пожвавлення, втягуючи в орбіту свого тяжіння суміжні виробництва, забезпечить виплату заробітної платні й податків, тим самим підвищуючи платоспроможність населення й бюджетних організацій, поширить нові вимоги до суміжних і обслуговуючих виробництв, чим сприятиме розвитку інновацій;

4) створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень з управління, планування і регулювання інвестиційної діяльності в Україні, яка б давала змогу отримувати динамічну інформацію про стан і структуру інвестиційного ринку, будувати на основі інформаційних масивів моделі часткового чи повного структурування проблемних ситуацій та їх подальшого ефективного вирішення, коригувати інвестиційну політику з метою оптимізації параметрів інвестиційного ринку .

Переважна більшість заходів державного регулювання іноземного інвестування впроваджується за допомогою правових форм. Тому вдосконалення системи та принципів правового регулювання іноземного інвестування є вирішальним чинником пожвавлення надходжень капіталу нерезидентів.

Для стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці країни необхідно, щоб основні положення законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування не тільки відповідали міжнародним нормам, але й виконувались. Зарубіжний інвестор має сприйняти Україну як стабільну і передбачувану країну, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й із послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, а також економічну структуру, яка постійно модернізується [20, с. 31-34].