Прогнозування залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України за регіонами

82

Зміст

Вступ                                                                                                                       3

Розділ 1. Прямі іноземні інвестиції як фактор економічного зростання 

1.1   Поняття «іноземні інвестиції» та їх значення для України                         8

1.2   Теоретичні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій                     17

1.3   Методи залучення інвестицій в економіку України                                     23

Розділ 2. Динаміка залучення ПІІ в економіку України за регіонами     

2.1. Основні шляхи залучення прямих  іноземних інвестицій                          27

2.2  Обсяги залучення прямих  іноземних інвестицій                                        32

2.3 Прогнози залучення ПІІ в економіку України в 2011-2014 роках              53

Розділ 3. Проблеми і перспективи регулювання іноземних

інвестицій в  Україні                                                                                                                           

3.1 Проблеми залучення ПІІ в сучасних умовах                                                 58

3.2 Стимулювання іноземних інвестицій з боку держави                                  62

3.3 Шляхи активізації залучення ПІІ в економіку України                                66

Висновки                                                                                                                74         

Список використаних джерел                                                                            78

Додатки                                                                                                                  84

ВСТУП

Протягом останніх років Україна мала непогані показники зростання економіки. Але відсутність стратегічних планів, реформ, системних рішень, перекоси в централізації влади, незбалансовані закони, обмеженість прав та мотивацій розвитку територій були на перепоні використання можливостей побудови відшліфованих технологій роботи з потенційним інвестором та залучення стратегічних високопродуктивних ПІІ (прямих іноземних інвестицій) в міста та регіони країни, які могли б забезпечити прорив у розвитку національної конкурентоспроможності. Враховуючи глобальну економічну кризу, економічні системи входять у стадію дефіциту міжнародного капіталу.   

Актуальність теми. Актуальність обраної теми полягає  в тому, що на сьогоднішній день Україна має широкі інвестиційні можливості, але через макроекономічну нестабільність та недосконалість правових гарантій захисту інвестованих коштів потенційні інвестори втрачають бажання проводити інвестиційну діяльність на території держави.

Основною проблемою в інвестиційній сфері України є недостатність фінансових ресурсів та незначні можливості їх залучення. Через нерідко непродуману фінансову політику в Україні практично втрачено кошти приватних та інституційних інвесторів: ні домогосподарства, ні вітчизняні та іноземні інвестори – юридичні особи не поспішають вкладати свої кошти в реальну економіку. Нині першочергове завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до перспектив інноваційного розвитку.

Удосконалення управління інвестиційними процесами потребує рішучих дій держави як на макро-, так і на мікрорівнях. По-перше, державне управління інвестиційними процесами забезпечує збереження робочих місць та пріоритетів і веде до підтримки часто збиткових, але важливих для національної безпеки галузей і виробництв. Крім того, державні інвестиції мають важливе значення для забезпечення життєдіяльності економіки і створення виробничої та соціальної інфраструктури. По-друге, приватне управління інвестиційними процесами має за мету, як правило, максимізацію прибутку. Однак ця мета не завжди збігається з цілями соціальної політики.

Ефективне використання інвестиційних ресурсів, які ще вдається залучити в українську економіку, необхідність їх збільшення та соціальні функції інвестування визначають актуальність і значущість теми дослідження курсової роботи.

Мета і завдання роботи. Метою моєї наукової роботи є аналіз теоретичних основ і розробка практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України та визначення основних стратегічних цілей для підвищення рівня інвестиційної привабливості українських підприємств.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:

-           дослідити економічну сутність поняття «прямі іноземні інвестиції;

-           визначити основні напрями державної політики у сфері залучення іноземних інвестицій;

-           дослідити сучасний стан іноземного інвестування в Україні;

-           проаналізувати регіональні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій;

-           запропонувати напрями удосконалення політики залучення прямих іноземних інвестицій задля покращення інвестиційного іміджу країни.

Об'єктом дослідження роботи є прямі іноземні інвестиції в економіку України.

Предметом дослідження є теоретичні основи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України та практичні аспекти покращення стану інвестиційної привабливості регіонів.

Інформаційною базою дослідження при написанні роботи були наукові доробки вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчі й нормативно-правові акти, що регулюють інвестиційну діяльність, матеріали Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Національного банку України, розпорядчі та нормативні документи Головного управління промисловості, транспорту та зв'язку Київської обласної державної адміністрації. Широко опрацьовано дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, довідкової літератури, періодичних і монографічних видань, матеріали міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій. Інвестиційна діяльність є об'єктом досліджень багатьох учених. Проблеми інвестицій та їхнє значення і вплив на національну економіку розглядають такі вітчизняні вчені, як В. Геєць [13, с. 27-36], М. Денисенко [19, с. 15-23], Я. Жалило [23, с. 8-9], А. Музиченко, А. Пересада [43, с. 10-17], Н. Татаренко [54, с. 10-56], В. Федоренко [60, с. 20-40] та інші. Серед зарубіжних учених, дослідження яких присвячені даній проблемі, необхідно назвати Л. Дж. Гитмана [15, с. 11-25], У. Шарпа [60, с. 40-80]. В проведених дослідженнях вивчались та аналізувались фактори, які впливають на економічні процеси на макрорівні, при чому в основу було покладено припущення про те, що іноземні інвестиції є одним з головних факторів економічного зростання.

Незалежно від рівня економічного розвитку будь-яка держава прагне залучити іноземний капітал, одержуючи прямий і непрямий ефекти від інвестиційних вкладень. Найбільшу роль у залученні інвестицій відіграють макроекономічні фактори, у т. ч. ємність внутрішнього ринку, валютна стабільність, політична стабільність, рівень розвитку інфраструктури, наявність кваліфікованої робочої сили.

Проте на даний час ПІІ не відіграють належної ролі у забезпеченні ринкової трансформації української економіки, її становленні та зростанні. Хоча вони і мають ринкову суть та спрямовані на сприяння розвиткові в Україні приватної власності, підприємництва, реструктуризації економіки й підвищенню її конкурентоспроможності, переходу на інноваційний шлях розвитку.

Головним джерелом ПІІ залишаються багатонаціональні корпорації, на які припадає 84% загального світового вивозу інвестицій. Україна повинна не втратити цей ресурс, залучення якого суттєво ускладнилося. Перед урядом стоїть завдання щодо створення та розвитку схем, алгоритмів, інституцій, законодавства та умов, які б не тільки формували сприятливий клімат в країні, але й зацікавлювали місцеві влади заохочувати інвестиції у свої території.

Протягом останніх десяти років обсяг іноземних інвестицій в Україну склав біля 4 мільярдів умовних одиниць. Державне регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкових відносин в Україні характеризується суперечливістю та не великою ефективністю.

Інвестиційна діяльність в тій чи іншій мірі властива будь-якому підприємству. Прийняття інвестиційного рішення неможливе без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, альтернатива доступних проектів, обмеження фінансових ресурсів, доступних для інвестування, пріоритетні напрямки інвестування, ризик, пов'язаний з прийняттям того чи іншого рішення і т.д.

Причини, що зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але в цілому їх можна розділити на три види: поновлення наявної матеріально-технічної бази, збагачення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова іде про заміну наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийнято достатньо безболісно, тому що керівництво підприємства ясно представляє собі, в якому обсязі та з якими характеристиками необхідні нові основні ресурси. Задача ускладнюється, якщо мова іде про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів, доступність в додаткових матеріальних обсягах, трудових та фінансових ресурсах, можливість освоєння нових ринків та інші.

Важливим є питання про розмір інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов'язаної з прийняттям проектів вартістю 1 млн. грн. та 100 млн. грн., різний. Тому повинна бути різна глибина економічного аналізу проекту, який слід виконати перед прийняттям заключного рішення. Крім того, в багатьох фірмах практика диференціації права прийняття рішення щодо інвестиційного проекту стає звичним явищем. Це обмежує максимальну величину інвестицій, в рамках якої, той чи інший керівник може приймати рішення самостійно.

Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли в наявності є ряд альтернативних або взаємонезалежних проектів. В цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, за їх критеріями. Ми бачимо, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що один проект буде найкращим за всі інші по всім критеріям, як правило, значно менше одиниці.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування багато, але будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає задача оптимізації інвестиційного портфеля.

Дуже важливим є фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди відбувається в умовах невизначеності, ступінь якої може сильно коливатись. Так, в момент придбання нових основних ресурсів не завжди можна точно передбачити економічний ефект від цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.

Дуже важливим на сьогоднішній день є вирішення питання про пріоритетні напрямки залучення інвестицій в економіку України та способи впровадження іноземних капіталовкладень саме в ті галузі народного господарства, які найбільше потребують цього. Адже наша країна до сих пір знаходиться в кризовому стані, що викликає наростаюче напруження в суспільстві.

Необхідним також є вирішення питання щодо того, які саме причини стримують процес масового іноземного інвестування в економіку держави. А також треба визначити та проаналізувати, які саме заходи необхідно впровадити аби досягти зниження дії негативних факторів на стан інвестиційного клімату в Україні.

Розділ 1. Прямі іноземні інвестиції як фактор економічного зростання

1.1   Поняття «інвестиції»

Визначення категорії «іноземні інвестиції» є ключовим питанням для законодавця, оскільки таким чином він визначає коло правовідносин, які підпорядковані регулятивному процесу даного законодавства. Признаючи ту чи іншу особу іноземним інвестором, держава тим самим визначає його право на пільги та гарантії, що проголошені в Законі «Про режим іноземного інвестування».

Згідно із Законом України «Про режим іноземного інвестування» під іноземними інвестиціями розуміють усі «цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту»[1, с. 616].

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в наступних формах:

- Участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

- Створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

- Придбання діючих підприємств;

- Придбання рухомого та нерухомого майна [37, 376 с.].

Термін «інвестиція» походить від лат. invest, що означає «вкладати». Нині інвестиції - це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення.   

Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладання капіталу і одержання прибутку - відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток.