Витрати на виробництво та реалізацію продукції

Тема 14: Витрати на виробництво та реалізацію продукції

1. Поняття, види і структура собівартості продукції
2. Класифікація витрат на виробництво (статті витрат)
3. Планування собівартості продукції підприємства
4. Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
5. Поняття і види цін на продукцію підприємства
6. Методи ціноутворення в умовах ринку

1. Собівартість   продукції  — це  виражені в грошовій формі поточні витрати п-ва на

 виробництво  і реалізацію продукції. Відображаючи рівень   витрат на виробництво,  собівартість       

 комплексно характеризує  ступінь використання усіх ресурсів підприємства,  а, значить,  і рівень

 техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше

 використовує виробничі ресурси,  успішніше удосконалює техніку, технологію і  організацію

 виробництва,  тим нижча собівартість продукції.  Тому собівартість е одним  з важливих 

 показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це

 проявляється  в  тому, що  собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою  межею  для

 виробника.

 Собівартість  повинна включати до свого  складу витрати необхідної праці,  тобто витрати, що 

 забезпечують  процес відтворення всіх факторів  виробництва (предметів і засобів  праці, робочої

 сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за 

 рахунок прибутку. Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих чи

 інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше

 відображати витрати на виробництво продукції. 

 Види собівартості:

1. Залежно від часу розрахунку розрізняють:

 А) планову собівартість, яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плану;

 Б) фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку;

 В) нормативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів;

 Г) кошторисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.  

2. Залежно від  обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють:

 А) Технологічну собівартість – включає витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції;

 Б) Цехова собівартість – охоплює витрати цехів на виготовлення продукції;

 В) Виробнича собівартість — це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції;

       Г) Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю. 

3. За тривалістю розрахункового періоду розрізняють:

 А) місячну собівартість;

 Б) квартальну собівартість;

 В) річну собівартість;

 Г) індивідуальну собівартість - відбиває витрати на виготовлення продукції в умовах окремого конкретного підприємства;

 Д) середньо-галузеву собівартість — відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі. 
 

Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналізу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, середньо-галузева — головним чином для ціноутворення. 

Слід розрізняти собівартість продукції (робіт, послуг) і кошторис виробництва.

Кошторис  виробництва — це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. 

Поелементна класифікація витрат, яку містить  кошторис виробництва, дає змогу  визначити ресурсну структуру собівартості, що є важливим для аналізу чинників формування та зниження собівартості продукції.

Структура собівартості -- це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції.  

На основі аналізу структури собівартості розрізняють: 

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промисловості); 

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу); 

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва(підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії); 

г) трудомісткі виробництва (підприємства вугільної та металообробної промисловості, машинобудування, точне приладобудування). 

2. Класифікація витрат на в-во. 

В процесі своєї  діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати.

1. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи: 

А) Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок

виручки від  реалізації продукції (послуг). 

Б) Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів,

приріст оборотних  коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо. 

В) Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому

джерелом їх фінансування є прибуток. 

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво. 

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські.

Економічні  витрати--це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати — це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств. 

Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Звідси: 

Економічні  витрати - Імпліцитнг = Бухгалтерські витрати. 

Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські — обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо. 

Розрізняють витрати  на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг). 

При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з  них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення. 

1. Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) — це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо). 

2. За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрат створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати). 

3. За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції.

4. Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати – це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними. 

Змінні  витрати -- це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні. 

Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату. 

Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці. 

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо. 

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити  кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва  та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень. 

5. Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові - - це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.). 

3. План собівартості продукції (робіт, послуг) є складовою частиною виробничої програми підприємства і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які визначають величину поточних витрат на виробництво і збут кожного виду продукції, що випускається товарної продукції.