Сучасна монетарна політика в Україні

Отже, основною метою грошово-кредитної  політики є стримування інфляції на досить низькому рівні. Це в свою чергу зберігає здорову економіку, сприяє нормальному економічному зростанню  та створенню робочих місць.

Грошово-кредитну політику в Японії розробляє та проводить Банк Японії, головним завданням якого є стимулювання збалансованому розвитку економіки, шляхом підтримання стабільності цін.

Міністр фінансів затверджує бюджет банку. Кожні 6 місяців за посередництвом міністра фінансів банк звітує про проведену грошово-кредитну політику перед парламентом. Але не зважаючи на це, законодавством визначено, що Банк Японії розробляє і проводить грошово-кредитну політику держави як незалежна інституція.

Головними напрямками діяльності Банку Японії є:

• облік боргових зобов’язань і комерційних та інших векселів;
• надання позик під забезпечення боргових зобов’язань, векселів, державних облігацій, а також цінних паперів;
• купівля-продаж комерційних та інших векселів і боргових зобов’язань, державних облігацій та цінних паперів;
• приймання вкладів;
• операції в національній валюті;
• купівля-продаж цінних металів.

Банк монопольно емітує банкноти, а обсяг емісії визначається міністерством фінансів та погоджується з урядом. Резерви  центрального банку Японії складаються  із золотого запасу, державних цінних паперів, комерційних векселів та іноземної  валюти.

Як фінансовий агент уряду Банк Японії керує державними фондами (від імені уряду), займається валютно-фінансовою діяльністю, яка спрямована на стабілізацію курсу національної валюти - ієни. [19, c. 118-119].

Основними засобами грошово-кредитної  політики Банку Японії є:

• коригування облікової ставки;
• регулювання обсягів купівлі-продажу облігацій та векселів;
• проведення обов'язкового резервування;
• регулювання операцій
• моніторинг банківської діяльності: виявлення тенденцій фінансового ринку та системи розрахунків, забезпечення збалансованого управління банківською системою, встановлення ризику неліквідності;
• контроль банківських балансів та щомісячні звіти з прогнозованими розрахунками обсягів майбутніх кредитів та депозитів;
• внесення пропозицій в плани банків [21].

Отже, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика Японії є  прикладом вкрай ефективної політики, інструменти якої можуть бути використані  з метою забезпечення зростання  національної економіки.

Провідником грошово-кредитної  політики Німеччини є Німецький  федеральний банк (Бундесбанк).

Федеральне відомство  з контролю за банками, згідно згоди  з Німецьким федеральним банком, визначає загальнобов’язкові нормативи  для кредитних інститутів.

• Федеральний банк здійснює опосередкований вплив на відсоткові ставки, тобто забезпечує комерційні банки кредитними ресурсами. Найефективнішими методами впливу на комерційні банки являються ломбардні, дисконтні кредити та операції на відкритому ринку. З метою надання дисконтних кредитів центральний банк Німеччини здійснює рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів [19, c. 119-120].

Федеральний банк здійснює грошово-кредитну політику за такими напрямками:

• облікова політика;
• регулювання норм обов’язкового резервування;
• регулювання обсягу грошової маси;
• операції на відкритому ринку.

Задля забезпечення платоспроможності  банківської системи центральним  банком використовується такий інструмент грошово-кредитної політики як мінімальні резерви. Відповідно до цього кредитні інститути повинні зберігати  мінімальні резерви у розмірі  визначеного відсотка. При збільшенні чи зменшенні розмірів обов’язкових мінімальних резервів, Федеральний  банк збільшує або зменшує масу кредитних  ресурсів на ринку грошей.

Надаючи інформацію стосовно кількості грошей в обігу Федеральний  банк допомагає та надає орієнтири  економіці про те, як він вважає за необхідне, з одного боку, допускати ріст грошової маси, а з іншого - обмежувати інфляційний тиск.

У 80-х рр. Бундесбанк впроваджує в свою грошово-кредитну політику таргетування. Це було зроблено перш за все з метою  роз’яснення власної політики. Така відкритість призводила до підвищення довіри суспільства до політики Бундесбанку.

Основним мотивом впровадження в Німеччині грошово-кредитного таргетування було започаткування нового режиму, який передбачав переорієнтацію грошово-кредитної політики на внутрішні  цілі.

Також одним з мотивів  було бажання уникнути політичного  тиску та запровадити більш стійкий  курс грошово-кредитної політики.

Таргетування значення грошових агрегатів засвідчило, що Бундесбанк бере на себе відповідальність за інфляцію, але лише в тій частині, що пов’язана зі здійсненням грошово-кредитної політики.

• Щорічно центральним банком оголошується грошовий агрегат, установлюється і публікується середньострокова інфляційна ціль (2%) та надається інформація стосовно власної політики та економічних результатів, необхідних для оцінки її виконання [19, c. 120-121].

Підсумовуючи необхідно  зазначити, що успішність грошово-кредитної  політики Бундесбанку практично  оцінювалася не виконанням проміжних  цілей, а саме монетарних таргетів, а виконанням кінцевої мети грошово-кредитної  політики - зменшенні та стримуванні  рівня інфляції в державі

3.2. Рекомендації щодо покращення монетарної політики України

В найближчому майбутньому НБУ та Уряд України повинен вирішувати дані проблеми, задля подальшого розвитку грошово-кредитної системи держави.

Майбутня стратегія грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній реальній оцінці стану економіки, її об’єктивних тенденціях, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, розвиненості її інструментів, характеру взаємозв’язків макроекономічних параметрів тощо.

Потрібно також враховувати  чинне законодавство та не намагатися змінити його лише з метою ефективного  запровадження стратегії, тому що, як свідчить практика, в Україні законодавчі  зміни - це досить складний, занадто  політизований та довготривалий  процес, наслідки якого можуть сильно відрізнятися від початкових намірів. Як свідчить світовий досвід, існує  можливість врегулювання всіх питань, що пов’язані з грошово-кредитною  стратегією, на рівні нормативно-правових актів та неформальних угод. Тому в  майбутній перспективі Національному  банку України та уряду слід частіше звертатися саме до цих методів.

Враховуючи специфіку  України стосовно розподілу повноважень  у грошовій сфері, в процесі розроблення грошово-кредитних стратегій необхідна тісна взаємодія уряду та НБУ, а якщо говорити точніше, то саме Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України.

Майбутня грошово-кредитна стратегія, перш за все, має сприяти  підвищенню рівня довіри громадян до національної грошової одиниці та інститутів її забезпечення [17].

НБУ у процесі взаємодії  з іншими органами влади, політичними  силами та суспільством, мусить постійно доводити спроможність приймати професійні рішення, які відповідають завданню підтримки стабільності національної грошової одиниці, вчасно та кваліфіковано  справлятися з складними та відповідальними  завданнями, що є однією із передумов  стабільного розвитку фінансової сфери  та економіки. Також займатися створенням достатньої наукової бази для розробки та проведення грошово-кредитної політики, оволодіти досягненнями світової науки і практики у даній сфері, здійснювати підготовку висококваліфікованих наукових кадрів, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації центрального банку з громадськістю та інше.

Формування ефективної стратегії грошово-кредитної політики потребує також усунення суперечностей  щодо інтерпретації пріоритетної цілі Національного банку Радою НБУ  в щорічних “Основних засадах  грошово- кредитної політики” та статусу кількісних прогнозних змінних, які у них наводяться. Складаючи  перспективний план на майбутнє, варто  враховувати специфіку взаємозв’язку  макроекономічних та монетарних параметрів, притаманного економіці на даному етапі  її розвитку. Необхідно пам’ятати, що розвиток економіки тісно пов’язаний із певним рівнем інфляції. Підтримку  динамічного розвитку та структурної  перебудови економіки варто поєднувати з підвищенням життєвого рівня  і добробуту населення.

Головним орієнтиром грошово-кредитної  політики, який відображає рівень та тенденції  стабільності грошової одиниці, є індекс споживчих цін. Регулювання обмінного курсу потрібно спрямовувати на підтримання цінової та фінансової стабільності, а показники грошової бази і грошової маси використовувати як проміжний орієнтир для вирішення поточних завдань монетарного забезпечення макроекономічної рівноваги, а також досягати довгострокових соціальних, структурних та інституційних цілей.

Протягом найближчих років  НБУ ще не зможе відмовитися від  певного контролю за обмінним курсом як важливим орієнтиром для населення  та суб’єктів господарювання. Однак  удосконалення системи валютного  регулювання повинно здійснюватися  в напрямі поступового послаблення  керованості валютного ринку  та його подальшої лібералізації, забезпечення більш гнучкого обмінного курсу, можливого розширення діапазону  його середньорічних значень із подальшою  відмовою від встановлення такого діапазону [17].

Звичайно для згладжування сезонних коливань та шоків необхідно  використовувати інтервенції на міжбанківському валютному ринку. Водночас потрібно також створювати умови для розвитку хеджування валютних ризиків, забезпечити прогнозовану динаміку обмінного курсу залежно  від стану платіжного балансу  та уникнути його значних коливань. Доцільно використовувати динаміку реального обмінного курсу гривні як важливого індикатора курсової політики. В цьому контексті має бути визначена також роль валютних резервів як інструменту забезпечення виконання  стратегічних завдань при збереженні їх достатнього рівня.

Формулювання цілі підтримки  стабільності грошової одиниці, як умови  фінансової рівноваги та економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі, відображає особливості макроекономічних умов 2010-2011 рр. Завдання Забезпечення фінансової рівноваги стає більш актуальним в цей час. Це пов’язано з підвищенням  цін на енергоносії, погіршенням  стану поточного платіжного балансу, появою в Україні банків з іноземним  капіталом та їх філій, зростанням позик  іноземної валюти, а також високим  рівнем соціальних виплат із бюджету  та іншими ризиками.

Підтримка інвестиційно-інноваційного  економічного зростання має для  України стратегічне значення, адже не впоравшись із цим завданням, вона не зможе увійти до числа сучасних цивілізованих країн світу. І  це також повинно враховуватися  у грошово-кредитній політиці, наприклад, при вирішенні питань рефінансування державного банку, який ставить собі за мету кредитування інноваційних проектів. Безумовно, пріоритетним для НБУ є завдання стабільності грошової одиниці, але воно може бути вирішене різними шляхами. І формула стабільності в середньостроковій стратегії орієнтує на вибір тих шляхів, які надають економічному зростанню інвестиційно-інноваційного характеру.

Отже, прийняття грошово-кредитної  політики в наступні роки потребуватиме  формування окремого блоку грошового  аналізу з метою управлінням  перебудовою емісійного та трансмісійного механізмів монетарної політики. Саме це і можна назвати першою опорою прийняття грошово- кредитних рішень у майбутньому. Іншою опорою буде аналіз широкого кола макроекономічних та фінансових показників з точки  зору їх впливу на цінову динаміку.

Проте не слід забувати, що реальним підґрунтям для економічного зростання та стабілізації є не лише правильна грошово-кредитна політика, а й створення конкурентоспроможної економіки та пошук суб’єктами господарювання власних ніш як основи для підвищення попиту на гроші, тобто для розширення товарообороту.

Зовнішні аспекти стабільності національної грошової одиниці мають розглядатися не лише з точки зору утримання в певних межах обмінного курсу гривні, а й з урахуванням необхідності забезпечення таких умов та параметрів функціонування валютного ринку, які не мають негативного впливу на інвестиційні рішення і очікування економічних агентів та дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх факторів фінансового характеру. Такі критерії можуть бути забезпечені завдяки використанню режиму керованого плавання обмінного курсу (у перспективі з переходом до режиму вільного плавання обмінного курсу), який повинен супроводжуватися: