Історичний розвиток обміну та виникнення грошей

1 етап – стирання монет,  в результаті чого повноцінна  монета перетворюється в знак  вартості;

2 етап – створення  порчі металевих монет держаною  владою, тобто зниження якості  монет з метою отримання доходу  в казну;

3 етап – випуск казначейських  паперових грошей з примусовим  курсом з метою отримання емісійного  доходу.

Вважають, що вперше паперові гроші почали використовуватися  в Китаї ще у VIII ст. Первинно в  вигляді додаткових засобів обміну виступили розписки про прийняття  товару на зберігання, про сплату податків, видачу кредиту. В Росії паперові гроші (асигнації) були введені в 1769 р. В сучасний період паперові гроші  в вигляді казначейських білетів  збереглись лише в 10 країнах (США, Італії, Індії, Індонезії та ін.). [7, с. 68]

У Європі паперові гроші  з'явилися значно пізніше. У Франції  емісія їх розпочалася з 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг був започаткований у Великій Британії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському  банку ще в 1762 р. Спочатку випуск їх мав епізодичний характер, та з 1771 р. емісійний процес паперових грошей почав відбуватись на регулярній основі. Емісія паперових грошей у  Північній Америці почала здійснюватися  наприкінці XVII ст.

У Росії паперові гроші  з'явилися в період царювання  Катерини IІ в 1769 р. Спочатку вони вільно розмінювалися на срібні гроші, замінюючи  в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій  майже на 18 млн. рублів, значна частина  яких запроваджувалася в обіг замість  розписок скарбничих установ. [1, с.143-144]

Сутність паперових грошей (казначейських білетів) полягає  в тому, що це – грошові знаки, які випускаються для бюджетного дефіциту та звичайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом. Тобто, особливість паперових грошей в тому, що вони, не маючи самостійної  вартості, приймають представницьку вартість в обігу та виконують роль купівельного та платіжного засобу.

Емітентами паперових  грошей є або державне казначейство, або центральні банки. В першому  випадку держава прямо використовує випуск грошей для покриття своїх  витрат. В другому випадку вона це робить опосередковано: центральний  банк випускає нерозмінні банкноти та надає їх в позику державі, яке  направляє їх на свої бюджетні витрати. Різниця між номінальною вартістю випущених паперових грошей та вартістю їх випуску (витрати на папір та друкування) утворює емісійний доход, який являється  значним елементом державних  доходів. [7, с.69]

Поява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися  на її авторитет, не була чимось аномальним. Це цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний з  розширенням масштабів товарного  обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Більше того, вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості. Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу нерозмінних на золото чи срібло паперових грошей. Спочатку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з існуючої практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті держави. Наприклад, у Великій Британії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 рр. було викликане наполеонівськими війнами і фінансування їх за рахунок надмірної емісії паперових грошей. У Росії обмін асигнацій на золото було припинено у 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895-1897 рр. на основі проведення грошової реформи, автором якої був царський міністр фінансів С.Ю. Вітте.

Повний відхід від конвертованості (обміну) паперових грошей на золото відбувся значно пізніше. Більша частина  країн Заходу припинили такий  обмін у роки "великої депресії" – економічної кризи 1929-1933 рр. і  в перші після кризові роки. Як наслідок зв'язок національних паперових  грошових одиниць з золотом здійснювався опосередковано – через функціональні  структури світових грошей. Однак  з середини 70-х років конвертованості  паперових грошей на золото повністю припинилися і на рівні міжнародних  валютних відносин. Благородний метал  був повністю витіснений з сфери  грошових відносин. Золото втратило грошові  функції цей процес дістав назву  демонетизації золота. Воно перетворилося  на звичайний товар.

Саме на цій основі відбувся остаточний перехід до епохи паперових  грошей. Гроші втратили свою внутрішню  вартість, що безпосередньо втілювалося  у монетарному товарі як носієві  грошових відносин. Сутність грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати  в собі паперові, а не товарні  гроші. Паперові гроші перестали  бути знаком вартості монетарного товару.

Розширення комерційного та банківського кредиту в господарстві в умовах, коли товарні відносини  прийняли всеоб'ємний характер, привело  до того, що всезагальним товаром контрактів стають кредитні гроші, які належать до найвищої сфери суспільно-економічного процесу та керуються іншими законами.

Безпосередня форма товарного  обігу Т-Г-Т, тобто перетворення товару в гроші та зворотне перетворення грошей в товар. Для обігу товарів  з їх середовища виділяється специфічний  товар, наділений грошовими функціями. В умовах розвитку капіталістичного виробництва, коли всюди вже стає не обіг товару, а обіг капіталу, останній виділяє із свого середовища частину  капіталу, якій придається грошова  функція.

При простому товарному виробництві  обіг відділено від виробництва, і товари знаходять суспільне  визнання лише завдяки перетворенню їх в гроші. За капіталістичного виробництва, яке характеризується формулою Г-Т-Г, обіг – лише один з моментів виробництва. Товару в даному випадку немає  необхідності отримувати суспільне  визнання тільки через гроші. Він  знаходить його в самому процесі  виробництва, виступаючи як капітал, який є суспільним відношенням. Гроші  виражають тут суспільний зв'язок, який склався перш ніж вони почали працювати.

По мірі розвитку обігу  грошова форма стає все більш  миттєвою. Одночасно товари все в  більшому ступеню отримують суспільне  визнання не стільки через гроші, скільки безпосередньо в процесі  виробництва. Тому робочий час, який в них полягає вже в процесі  виробництва починає виступати  як загально необхідне, в результаті чого товари можуть співвідношуватись  один з одним вже на цьому ступеню, а не після попереднього їх зрівнювання  до грошового товару в обігу. Таким  чином, кредитні гроші виникають  тоді, коли капітал оволодіває самим  виробництвом та придає йому зовсім іншу, ніж раніше, змінену та специфічну форму. Вони виростають не з обігу, як товар-гроші в докапіталістичній  формації, а з виробництва, з кругообороту капіталу.

Оскільки основним об'єктом  мінових відносин за капіталізму  стає не товар як такий, а товарний капітал, то роль грошей виконує не грошовий капітал. Таким чином, не гроші  виступають в формі грошового  капіталу, а грошовий капітал –  в формі кредитних грошей.

Кредитні гроші пройшли  наступну еволюцію:

• вексель,
• банкнота,
• чек,
• електронні гроші та кредитні картки.

Вексель – це боргове  зобов'язання, що дає право власнику по закінченні терміну вимагати від  боржника сплати вказаної суми. Вексель  поступово набував стандартизованої форми та, маючи здатність передаватись іншій особі, приймає деякі риси грошей і розповсюджується в якості платіжної форми в обігу.

До кінця XIV століття виникла  банкнота як різновид кредитних грошей, а по суті вексель на банкіра. Емісія банкнот спочатку здійснювалась  будь-яким банком, але поступово  закріпилась за державою. Банкнота від векселя відрізняється:

по строковості – вексель  представляє собою термінове  боргове зобов'язання, банкнота –  безтермінове боргове зобов'язання;

по гарантії – вексель  випускається в обіг окремим підприємцем  та має індивідуальну гарантію; банкнота випускається в теперішній час центральним  банком та має державну гарантію.

В XVI-XVII столітті виникають  безготівкові розрахунки. З`являється  і нова форма кредитних грошей – чек як письмовий наказ власника рахунку банку виплатити або  перевести власникові чека вказану  суму. Це – різновид векселя, який вкладник виписує на комерційний або центральний  банк.

Вперше чеки виникли в  Англії в 1683 р. Економічна природа чека складається в тому, що він, по-перше, служить засобом отримання готівкових грошей в банку; по-друге, виступає засобом  обігу та платежу; по-третє, є зброєю безготівкових розрахунків.

Бурхливий розвиток чекового обороту, зростання операцій по інкасації  чеків породили хронічну нестачу  банківського персоналу та збільшення банківського персоналу та збільшення витрат на обробку чеків. Так, в США  в післявоєнний період кількість чеків підвищувалася щорічно на 7 – 8%, а витрати по їх обробці перевищували 11млрд. дол. в рік.

В 50-і роки почався пошук  більш економічних форм платежу, який значно посилився в 60-70-і роки через впровадження в банківську сферу досягнень науково-технічного прогресу. Вперше в США в 1959 р. Бенк оф Америка ввів в дію повністю автоматизовану електронну установку  для одробки чеків та ведення  поточних рахунків. Потім було впровадження більш сучасних поколінь ЕОМ, що дозволило  підключити до ЕОМ багатьох абонентів  за допомогою дистанційних пристроїв  – виносних пультів-терміналів.

Механізація та автоматизація  банківських операцій, перехід до широкого використання ЕОМ сприяло  появі нових методів погашення  або передачі боргу за допомогою  використання електронних грошей. На базі впровадження ЕОМ в банківську справу виникла можливість заміни чеків  кредитними картками. Це – засіб  розрахунків, яке замінює готівкові  гроші та чеки, а також дозволяє власнику отримати в банку короткострокову  позику. Кредитна картка використовується в роздрібній торгівлі та сфері послуг. В сучасний час використовується в основному чотири види кредитних  картки: банківські, торгові, картки для  придбання бензину, картки для оплати туризму та розважальних заходів. Але  найбільш поширеним видом є торгові  картки.

В Україні 30.12.1996 року Правління  Національного банку України  затвердило Положення про порядок  здійснення бухгалтерських операцій з  банківськими платіжними картками національної системи. Головне призначення банківських  пластикових карток Національної системи  масових електронних платежів –  стати посередником між підприємствами та населенням при переході на масові безготівкові електронні платежі за товари та послуги[13, c. 167-169].

 

ВИСНОВКИ

Гроші - це все те, що може бути використане як засіб платежу, оплата боргу, що не втрачає своєї  цінності при поділі і може накопичуватись. Інакше кажучи, гроші - це загальна одиниця  вартості товарів чи послуг. Гроші  можуть класифікуватись за грошовими  системами (метало-грошового обігу  і паперово-кредитного грошового  обігу), за концепціями (раціоналістична, еволюційна, функціональна), за способами  розрахунку (готівкові, безготівкові), тощо. Гроші не є товаром, а є  кінцевою продукцією, що постійно виробляється як результат витрат суспільного  часу.

Основними функціями грошей (за Марксом) є міра вартості, засіб  обігу, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші. Кожна  з цих функцій може бути розкрита через дрібніші функції (підфункції) та інтегрована в загальніші. У  процесі ж товарно-грошового обігу  виникають різні представники грошей, що реалізують якусь конкретну функцію  або їх комбінації.

Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Нестабільність гривні як національної валюти України  заважає їй бути повноцінною мірою  вартості. Саме тому у нашій державі  для визначення вартості того чи іншого товару або послуги використовують долар США (у НБУ розрахунки ведуться в ЕКЮ). Я вважаю, що це - не нормальне  явище, хоча усвідомлюю те, що поки інакше чинити неможливо через високу ступінь  залежності України від наданих  кредитів та нестабільність курсу національної грошової одиниці. На сьогодні, на мою  думку, найнадійнішим виразником багатства  залишається золото. Це відбувається тому, що ціна золота в основних валютах  на всіх фондових біржах світу, практично  однакова.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гальчинський А. Теорія  грошей. – К., 2004

2. Гаврилюк Ж. Історія,  сутність і функції грошей. Історія  в школі. – 2001. - № 6

3. Гриценко О. Гроші  та грошово-кредитна політика. Навч. посіб. – К.,

2004

4. Гриценко А. Гроші:  виникнення, сутність, функції та  агрегати. Економіка України. 1999. - №2.

5. Гроші та кредит: підручник  (за заг. ред. І.Савлука) –  К., 2005

6. Злупко С. М., Гришина  О. В. Теорія грошей М. І.  Туган-Барановського та її вплив  на монетаризм ХХ ст. Фінанси  України. 1999. - №8

7. Кваснюк Б. Гроші у  реальному вимірі. Банківска справа. – 1997.- № 4

8. Климко Г. Н., Несторенко  В. П. Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. К.: “Вища  школа”. - 2004

9. Козубовський Г. А.  Основні номінали грошового обігу  України Х - ХХ ст. Фінанси України. 1996. - №10

10. Кривень В. М. Про  природу грошей. Фінанси України. 1996. - №12

11. Лагутін В. Гроші  та грошовий обіг. Навч. посіб.- К., 2002

12. Общая теория денег и кредита. – М.: Юнити Дана. – 2001

13. Мочерний С. В. Економічна  теорія. Посібник для студентів  ВУЗів. К.: “Академія”, 2006 

ПРО ЦЕ ЦІКАВО ДОВІДАТИСЬ

НАЙВАЖЧА  МОНЕТА У СВІТІ — мідна пластина вартістю 10 далерів, вагою 19,71 кг, випущена 1644 року в Швеції.

НАЙЛЕГША  І НАЙМЕНША МОНЕТА В СВІТІ — срібна монета вартістю в 1/4 джави вагою 0,002 г, випущена близько 1740 року в Непалі.

НАЙДАВНІШІ  МОНЕТИ У СВІТІ — статери з електру, випущені царем Гігесом із Лідії (тепер — Туреччина) близько 670 р. до н. е.

КИТАЙСЬКІ ГРОШІ без написів династії Чжоу датуються близько 770 р. до н. е. Срібна тетрадрахма карбована 4955 р. до н. е. на о. Самос (Сицилія).

ПЕРШІ ПАПЕРОВІ ГРОШІ — почали друкувати в Китаї 812 р. до н. е. й поширювались до 970 р. н. е.

НАЙПЕРШІ  В СВІТІ БАНКНОТИ були випущені 1661 року в Стокгольмі (Швеція), з яких найстарішою банкнотою, що вціліла, є банкнота вартістю 5 далерів, датована 6 грудня 1662 року.

НАЙБІЛЬШИЙ  РОЗМІР БАНКНОТИ за всю історію грошового виготовлення — 22,8 на 33,0 см — мала банкнота вартістю 1 квань, яку випускала у 1368 —1399 pp. китайська династія Мін.

НАЙМЕНШИЙ РОЗМІР БАНКНОТИ вартістю 10 бань, що випускали у Румунії в 1917 р. Площа друкованого відбитка на ній становила 27,5 на 38 мм. З випущених під час інфляції в Німеччині у 1920-1921 pp. грошей найменший розмір мали банкноти вартістю 1 — 3 пфенінга — 18 на 18,5 мм.

БАНКНОТАМИ  НАЙВИЩОЇ ВАРТОСТІ є 10 тис. доларів, які перебувають в обігу Федерального резервного банку США. На них зображено Сеймона Портленда Чейза, засновника банку «Чейз Манхеттенбанк» (1808 — 1873). З липня 1944 року випуск цих банкнот було припинено. На сьогодні в обігу залишилось усього 348 банкнот вартістю 10 тис. доларів.