Функції грошей

 

 

 

Зміст

Вступ 3

1. Функції грошей 4

1.1 Міра вартості 4

1.2 Засіб обігу 5

1.3 Засіб платежу 5

1.4 Засіб нагромадження 6

1.5 Світові гроші 7

2. Еволюція грошей 8

Висновок 13

Перелік використаної літератури 14

 

 

Вступ

 

У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб'єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.

Справді, величезна кількість  людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується  про те, яке важливе значення мають  гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів  і послуг. Стан грошового обігу  може привести до змін умов економічної  рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх  доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння  функціонування ринкової системи економіки. Оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу і регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.

 

1. Функції грошей

 

Під функціями грошей мається  на увазі конкретне призначення  їх в економіці. Звичайно виділяється  декілька функцій, при чому кількість  їх не є загальновизнаною. У вітчизняній  літературі найчастіше виділяються  п'ять функцій: міра вартості, засіб  обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші. В іноземній літературі виділяють частіше за все три  функції: міра вартості або засіб  рахунковий, засіб обігу та засіб  збереження. Між вказаними позиціями  немає істотних суперечностей, оскільки західні економісти функції засобу обігу і засобу платежу об'єднують  в одну, а світові гроші не виділяють  в окрему функцію, оскільки національні  валюти західних країн вільно конвертовані і однаково функціонують на внутрішньому і зовнішньому ринках.

1.1 Міра вартості

 

У функції міри вартості гроші  забезпечують вимірювання вартості товарів та послуг і визначення її у формі ціни (тарифу). Таке вимірювання  здійснюється ідеально в процесі  підрахування собівартості виробництва  і закінчується на ринку через  механізм співставлення попиту і  пропозиції. Оскільки суб'єкти ринку  на основі попереднього досвіду формують уявлення про величину купівельної  спроможності (вартості) грошової одиниці, маса грошей на боці попиту уявляється їм реальною цінністю, порівняльною з  цінністю товарів на боці пропозиції. В результаті балансування цих величин  виникає ціна, масштабом якої слугує грошова одиниця. Грошова одиниця  в цьому процесі виступає як масштаб  цін.

Завдяки цій функції всі  товари та послуги набувають форму  ціни і стають порівняльними —  їх можна складати, порівнювати, віднімати  тощо. З'являється можливість визначати  ряд дуже важливих економічних показників, що використовуються в процесі управління економікою (валовий національний продукт, національний доход, прибуток, собівартість, рентабельність, обсяг капітальних вкладень тощо).

 

Функцію міри вартості гроші  виконують тим краще, чим стійкіша їх купівельна спроможність. Тільки при сталих грошах всі грошові показники можуть правильно відображати зміни в реальних економічних процесах. Інакше ці показники спотворять дійсний стан економіки, не будуть надійними орієнтирами для прийняття управлінських рішень.

1.2 Засіб обігу

 

У функції засобу обігу  гроші обслуговують реалізацію товарів, послуг, інших цінностей. Цю функцію  гроші виконують реально, тобто  покупець повинен мати достатню суму грошей (у будь-якій формі), щоб придбати потрібну цінність. Продавець, одержавши  за свій товар гроші, стає власником  цінності, яку він може використати  для придбання інших продуктів  чи ресурсів. Таким чином гроші  в цій функції постійно приводять  в рух товари, зумовлюють їх обіг. Після кожного акту купівлі-продажу  товари вибувають з обігу, переходять у сферу споживання, а гроші  продовжують свій рух в сфері  обігу. Для успішного виконання  цієї функції гроші теж повинні  бути сталими.

1.3 Засіб  платежу

 

У функції засобу платежу  гроші обслуговують погашення боргових зобов'язань, які виникають між  суб'єктами економіки в процесі  відтворення. Боргові зобов'язання можуть виникнути у зв'язку з реалізацією  товарів та послуг, якщо платіж виділяється  в часі від передачі продавцем  товару покупцю, а також у зв'язку з розподілом і перерозподілом вартості (сплата податків, фінансування з бюджету, видача і погашення позичок тощо). У всіх цих випадках грошові платежі  не приводять у рух товарів. Проте  опосередковано вони теж пов'язані з реалізацією товарів та послуг: всі перерозподільні платежі в кінцевому рахунку здійснюються заради того, щоб ті, хто їх одержить, змогли придбати потрібні їм товари та послуги.

На використанні функції  засобу платежу базується функціонування податкової, бюджетної та банківської  систем, оплата праці, система соціального  забезпечення та інші економічні механізми. Тому гроші як засіб платежу виконують  важливу роль у ринковій економіці. Для нормального виконання цієї функції вони повинні бути сталими. Знецінення грошей внаслідок інфляції знижує реальну вартість коштів, що надходять в погашення боргових зобов'язань. Це завдає збитків кредиторам.

1.4 Засіб  нагромадження

 

Функція засобу нагромадження  обслуговує нагромадження вартості в розпорядженні суб'єктів економіки  у процесі відтворення. Таке нагромадження  є процесом об'єктивним. Він зумовлений внутрішніми закономірностями обігу  капіталу. Зокрема, фірми можуть нагромаджувати частку прибутку, яка тимчасово не використовується, кошти амортизаційного  фонду, інших цільових фондів. Нагромаджувати ці кошти найзручніше в грошовій формі, оскільки вона має абсолютну  ліквідність, що дає можливість будь-коли перетворити ці кошти в потрібну власнику споживчу вартість.

Фізичні особи теж нагромаджують  вартість в грошовій формі. Ці нагромадження  створюються внаслідок перевищення  поточних доходів над поточними  витратами і називаються заощадженнями  населення.

Формування заощаджень означає  відкладання споживання на пізніше, внаслідок чого відповідна маса реальних цінностей вивільняється зі сфери  особистого споживання і може бути спрямована на розвиток виробництва. Тому заощадження населення відіграють важливу роль у розвитку економіки  країни.

Формування нагромаджень та збережень в грошовій формі  призводить до певних втрат для їх власників, оскільки вони певний час  не отримують доходів від своїх  грошей. Такі втрати звичайно називають  зумовленими витратами зберігання грошей. В умовах інфляції ці втрати набувають катастрофічних розмірів, і гроші по суті перестають виконувати цю функцію.

1.5 Світові  гроші

 

У функції світових грошей гроші обслуговують економічні відносини  між суб'єктами економіки різних країн. Такі відносини складаються у зв'язку з зовнішньою торгівлею, туризмом, кредитними, культурними, політичними та іншими зв'язками між країнами.

Якщо національна валюта країни вільно конвертується, то вона спроможна безперебійно обслуговувати  платежі не тільки на внутрішньому ринку, а й на зовнішньому в  тих самих функціях (засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження  вартості). Для зовнішніх зв'язків  не потрібна якась нова форма грошей, крім національної валюти.

Якщо ж національна  валюта в країні вільно не конвертується, то зовнішні зв'язки цієї країни обслуговуються не нею, а іноземною валютою, тобто  іншою формою грошей, яка виступає в ролі світових грошей. Це дає підстави виділити світові гроші як самостійну функцію. Із запровадженням повної конвертованості  української валюти зникнуть відмінності  у формах грошей на внутрішньому і  зовнішньому ринку і ослабне  потреба у виділенні такої  функції.

Частіше за все як світові  гроші використовується декілька іноземних  валют, які мають найбільшу довіру на світовому ринку (долар США, марка  ФРН, ієна Японії, фунт стерлінгів Великобританії та ін.). Поступово цю роль починають  перебирати на себе міжнародні валюти (ЕКЮ — валюта ЄС, а з 1999 р. —  євро; СДР — валюта Міжнародного Валютного Фонду).

2. Еволюція грошей

 

Двадцяте століття зі своїми війнами, революціями і переворотами внесло багато змін в усі сфери  суспільного життя. Було впроваджено  нові ідеології, економічні вчення та форми власності. Так, наприклад, з  часу Першої світової війни зростає  тенденція до припинення розміну банкнот на золото. У зв'язку з цим перед центральними банками постає завдання постійного контролю за грошовим обігом. Відомо, що паперові гроші в собі корисної вартості не несуть, вони є всього лиш символами, знаками вартості. Чому ж тоді відбувся загальний відхід від золота? Найпростіше пояснення полягає в тому, що паперові гроші насамперед зручні в користуванні, їх легко носити зі собою. Справді, в обігу монети стираються, частина благородного металу просто пропадає, а відповідно зростає в ньому потреба. І головне – товарооборот в масштабах, який обчислюють у доларах, фунтах, марках, гривнях чи інших грошових одиницях, не під силу золоту. Крім того, паперові гроші, банкноти і казначейські білети, – обов'язкові до прийому в якості платіжного засобу на території нашої держави.

Звісно, що в зв'язку з переходом до нової форми грошового обігу з'явились різні погляди на це питання. Так, неометаталісти вважали, що оскільки золото має високу внутрішню вартість, тому воно не знецінюється, як його паперові дублікати. Якщо зростає продуктивність праці в золотодобувній промисловості або відкриваються нові його місцезнаходження, то товарні ціни зростають, але при цьому знижуються самі витрати виробництва попередньої вагової кількості золота. До того ж перенасичення каналів грошового обігу малоймовірне, оскільки золото – втілення багатства і воно осідає в сфері тезаврації - збереження грошей вдома, замість внесення їх у якусь кредитну установу. Таким чином, при золотому стандарті стихійно підтримуються товарно-грошова рівновага.

Деякі західні вчені з  цим не погоджуються, вони схиляються до іншої позиції. Е.Дж. Долан, К.Кемпбелл, К. Макконел вважають, що інфляція можлива і при золотому грошовому обігу. Якщо технологія в добуванні або виготовленні золота піднімається на якісно нову ступінь, інфляція, і при збереженні розміну, цілком ймовірна. Підтримка золотого обігу при дефіциті золотого матеріалу викликає спад, економіка просто задихається. Отже, тому доцільніше використовувати паперові гроші, при цьому вміло керувати їхньою пропозицією.

У наш час золото все  ж може позитивно впливати на грошовий обіг шляхом державного продажу по цінах світового ринку, що у свою чергу дозволяє закупити товари і підвищити їх пропозицію всередині країни. У цій операції роль золота не відрізняється від ролі інших експортних благ, хоча воно вважається більш ліквідним товаром.

Таким чином, XX ст. відзначило себе переходом до обігу паперових  грошей і перетворення золота і срібла у товар, який можна купити за ринковою ціною.

Зі створенням “зони євро” можна відзначити наступний етап еволюції грошей.

У “зону євро” можуть увійти країни Європейського Союзу, які здатні виконати наступні економічні вимоги:

• членство в європейській валютній системі;
• курс валюти країни-претендента на протязі двох років не повинен виходити за рамки дозволених ЄС курсових коливань;
• максимально допустимий дефіцит бюджету – не більше 3% ВНП;
• максимально допустимий розмір державного боргу – не більше 60% ВНП;
• максимально допустимий темп інфляції – не більше ніж на 1,5 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;
• довгострокові процентні ставки кредиту – не вище ніж на 2 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;

У травні 1998 року на базі цих  критеріїв для участі в “зоні  євро” було допущено 11 країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Італія, Іспанія, Ірландія, Нідерланди, Люксембург, Португалія, Фінляндія  і Франція.

Перехід 11 країн на єдину валюту буде проводився у два етапи. На першому етапі було зафіксовано курси валют 11 країн і євро. По цих курсах проводилися деномінація і перерахунок усіх фінансових та інших активів як всередині валютного союзу, так і за його межами.

На другому етапі на протязі 6 місяців у країнах-членах валютного союзу відбувався паралельний обіг банкнот і монет євро, а також національних валют. Готівкові євро – це 12 млрд. банкнот номіналом 500, 200, 100, 50, 20, 10, і 5 євро, також 70 млрд. монет номіналом 2 і 1 євро і 50, 20, 5, 2, і 1 цент.

З 1 липня 2002 року обіг національних валют був зупинен і відбувся повний перехід економіки країн-учасниць “ зони євро” на нову валюту.

Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей”. Це абсолютно нова система грошового  обігу, яка за допомогою новітніх комп'ютерних та систем зв'язку дозволяє легко переводити кошти з одного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його зручність полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки зі собою, а крім того у разі втрати карточки ніхто не зможе нею скористатись, бо код доступу знає тільки її власник.

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бути стандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). “Золоті” картки обслуговують осіб з високою кредитоспроможністю  і передбачають численні пільги для  користувачів.