Історія виникнення дизайну

^ЗМІСТ

    ^{Вступ ……………………………………………………………..2}

1. ^{Історія  виникнення  дизайну………………………………….4}
2. ^{Середньовічне ремесло…………………………………………6}
3. ^{Епоха технічної творчості з художньою………………………7}
4. ^{Проектна діяльність…………………………………………….9}
5. ^{Мистецтво та ремесло…………………………………………11}
6. ^{Особливості  авангардизму в дизайні……………………….13}
7. ^{Течії в дизайні ………………………………………………...15}

^{Висновок………………………………………………………..19}

     ^{Джерала ………………………………………………………...21} 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

^Вступ

^{В історії соціально-філософської думки дизайн розглядався і через}

^{предметний світ, і через відносини людей до предметів, і через форми соціальної організації діяльності, і через особливу сферу суспільної свідомості, і через певні парадигми, що визначають сукупність стійких,}

^{загальнозначуших  норм, теорій, методів, схем наукової діяльності;}

^{парадигм  чуттєво-емотивно-ментального  сприйняття світу, соціуму,}

^{природи. Кожна із груп соціальних теорій має свою історичну  лінію і свої}

^{закономірності  розвитку, так як суспільна свідомість розвивається інакше,}

^{ніж предметний світ, а  останній інакше, ніж соціальна діяльність.}

^{Жодна з цих ліній  розвитку, взята сама по собі, не призводить до появи дизайну як соціального феномена. Дизайн як соціальне явище виникає тоді, коли всі лінії перехрещуються, генералізуються і еволюціонують в сучасному світі. Саме тому дизайн як об'єкт соціально- філософського дослідження – утворення складне і багатогранне, воно не тільки твориться, а й інтеріоризується кожним з нас, формуючи внутрішній, духовний світ особистості. Тому в певному розумінні дизайн живе в людських індивідах, реалізується людьми в людській діяльності, взаєминах, спілкуванні, свідомості та інших виявах людського буття.}

^{В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн — найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяльності за законами краси поза мистецтвом.}

^{Дизайн  у вузькому, спеціальному значенні терміна  — це проектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів  предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які  виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями. Позначка дизайну — у цьому вузькому смислі — формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об’єкти дизайну — промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери і т. ін.}  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

^{1. Історія  виникнення  дизайну}

          ^{Однією з проблем теорії дизайну є проблема передумов і часувиникнення дизайну. Одні дослідники [1; 2; 3; 4; 5;] вважають, що дизайн – явище, яке має тривалу історію, що вимірюється тисячоліттями. Інші автори [6; 7; 8; 9;] вважають, що дизайн виникає на початку ХХ сторіччя як реакція    на стихійне формування візуальних і функціональних властивостей предметного середовища, що він з’явився у зв'язку з необхідністю якось відреагувати на розрегульованість виробництва і споживання, що поняття “дизайн” ніяк не може бути пристосованим до тих процесів, які нас цікавлять, і які відбувалися в минулому. Кожна з наведених точок зору має право на існування. Дизайн як соціокультурне явище виникає в глибинах історії людства. І перший – найтриваліший і найзагадковіший – етап історії, дизайну можна визначити як архаїчна “дизайнерська” культура. Свій досвід взаємодії з довкіллям первісна людина фіксувала у міфах [10; 11]. У міфологічне мислення первісна людина виокремила себе з оточення, усвідомлювала відмінність свого родового буття від видового існування. Міфогенна морфологія предметного світу культури стала засобом усвідомлення первісною людиною себе у якості такої частини світу, активність якої докорінно відрізняється від природних процесів. Тому}

^{опредмечена у світі артефактів міфологічна історія  – це завжди історія}

^{творення  людиною космосу, порядку з невпорядкованого, дисгармонійного, ворожого хаосу [12]. Можна стверджувати, що ще за умов первісного ладу, коли виникають зародки таких духовних потреб як естетичні, починають формуватися передумови виникнення дизайну.}

          ^{Дизайн, як і мистецтво, вкорінене у прагненні людини освоїти світ, посіло особливу позицію в освоєному світі. Непідвладний часові спосіб комунікації, художня діяльність залишалася найважливішим каналом зв'язку між людиною і суспільством, мірилом людської досконалості та освоєння природи. З розвитком суспільства хаос витіснявся на периферію людського буття, поступався місцем космосу. Показовою для розуміння розвитку так би мовити прото-дизайнерської культури людства є історія Давньоєгипетської культури. Славнозвісні Єгипетські піраміди були не лише пам’ятками архітектури, а являли собою складний духовний комплекс, де знайшли відображення всі сторони людської сутності, яка зростала у надрах єгипетської культури. Саме до цього періоду слід віднести появу триєдності: предмет-матеріал-технологія, що здійснюється в предметній творчості: в Єгипті були створені досконалі за своїм дизайном вироби, що спричинили вплив на дизайн Азії і Африки. Кожна епоха мала свої соціальні й науково-технічні завдання, уподобання й смаки, що впливали на розвиток дизайну, зумовлювали нові функції, конструктивні системи, художні засоби,}

^{індустріальні методи будівництва, однак кінцевою метою  дизайну є задоволення матеріальних і духовних потреб усього суспільства [13, с. 206-254]. Технічна творчість сьогодні відокремлена від мистецтва, але першим смислом самого терміну “мистецтво”, який був розповсюджений в Давній Греції, була система технічних способів і прийомів. Творець машин часто порівнюється з художником, скульптором з металу, який повинен вдихнути життя в форми, породжені уявою творця, тим, що приведе їх в рух з метою виконання певної роботи.}  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

^{2. Середньовічне ремесло}

^{Однією  з найскладніших  і не пояснених досі є проблема співвідношення середньовічного ремесла (в його традиційному розумінні як ручної роботи від конкретного замовника) і дизайну. У багатьох теоріях дизайну вони виступають як протилежні полюси предметної творчості. Ремесло трактується як унікальна робота по виготовленню посуду, меблі, одягу, прикрас, знарядь праці, в процесі якої постійно можна щось виправити, змінити, підігнати під вимоги тих, хто користується речами. Дизайн був породжений значним і все збільшуючим розривом між потребами споживання і виробниками, який виникає в результаті розподілу праці, механізації і художньо-проектної діяльності.}

          ^{Середньовічне ремесло при всій його простоті було дуже розвиненим виробництвом, зі своєю спеціалізацією і своїм розподілом}

^{праці, з великим географічним охопленням територій  виробництва і}

^{розподілом  готової продукції, з товарно-грошовими  відносинами і}

^{контактами  принципово різноманітних  культур Заходу і Сходу. Ремесло}

^{минулого  мало свої правила, зразки, інваріанти форми  і ступені свободи  їх}

^{змін  в межах функціональної і стильової єдності. Від них збереглися не тільки безліч матеріальних об'єктів, речей, що вкладені в певні топологічні}

^{ряди  по характеру їх відношення до функції, конструкції і форми, але і тексти (структури цехів, методики роботи, правила оцінки якості, загально-гуманітарні рефлексії на призначення, стиль, характер предметного оточення) [14].}  
 
 
 
 
 
 

^{3. Епоха технічної творчості з художньою}

          ^{Характерною ознакою епохи Відродження був органічний зв'язок}

^{технічної творчості з художньою; вона визначала особливості формотворення всього предметного середовища, включаючи світ техніки.}

^{Професія  митця вважалася  звичайною ремісничою професією, і люди цієї професії за своїм суспільним призначенням ніяк не відрізнялися від представників інших ремісничих груп. Інженер-митець набував знань та}

^{професійних навичок в усіх галузях мистецтва  і техніки шляхом цехового}

^{учнівства у майстра, що передавав учням свій досвід, який ретельно}

^{приховувався  від сторонніх [15]. Естетичним кредо  в епоху Відродження,}

^{як  і в епоху античності, був синтез користі  й краси, що накладало  відбиток}

^{на  формотворення предметного  середовища, розповсюджуючись на машини і ремісничі знаряддя, а також на предмети побуту. Техніка цієї}

^{епохи відображала стиль  свого часу. З настанням  епохи машинного виробництва (остання третина XVIII століття) різко відособлюється “чисте” мистецтво, ремесло, ще зв’язане з прикладним мистецтвом, і техніка. До цього часу грецьке “техне” і латинське “арс”, в минулому слова-синоніми, тепер стають різними поняттями: “техне”-техніка, “арс” – мистецтво.}

          ^{Мистецтво починає вважатися видом діяльності, що підноситься над повсякденним життям, яке управляється “божественним” натхненням. Загалом мистецтво Відродження було своєрідним “мостом”, котрий поєднав окремі елементи художньої традиції античної та середньовічної культур, тоді як технічна діяльність, інженерна справа розглядалася як  щось приземлене, повсякденне, утилітарне [16]. Особливо характерним для Нового часу є ентузіазм, з яким модель машин використовувалася для розуміння і пояснення світу на основі механістичного підходу, формувалися переконання, що світ явищ, які реконструюються через посередництво досліджень і продуктів, сконструйованих інтелектом чи руками людини, – це той єдиний світ, в якому може існувати людина. Цей принцип тотожності пізнання і}

^{конструювання знаходить узагальнене  відображення пізніше  у Дж. Віко. З}

^{іншої сторони, на цій основі в рамках філософії і науки формуються знання техніків і ремісників. Так, Ф.Бекон розробив проект історії механіки як історії природи, модифікованої рукою людини. І це – принциповий пункт}

^{гносеології для діячів того часу [17]. Гуманітарна наука Відродження і Нового часу виявила сутність людини в її здатності до самоудосконалення}

^{і тим самим зробила  людину суб’єктом  її власної дії.} 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

^{4. Проектна діяльність}

          ^{Проектна діяльність Нового часу розглядається як синтетична діяльність, в якій використовуються: дані пізнавальної діяльності; дані практичної діяльності; конструювання як спосіб вирішення проектних задач (поряд з аналітичними засобами). Виробництва, засновані на ручній праці, поступаються місцем індустрії, причому використовувані в них робочі механізми поступово починають виготовлятися машинним способом. Таким чином, на перший план виходить розвиток технології, машини змінюють не тільки фізичну силу людини, але і її вміння. Технічний прогрес все більше входить в життя людей і починає впливати}

^{на  їх світосприйняття. Наприклад, Г.В.Лейбніц  вводить поняття  “модель” і дає аналіз моделювання з філософсько-понятійної точки зору. На Г.В.Лейбніца посилається багато теоретиків дизайну, коли мова йде про те, що об'єктивна реальність може бути сприйнята і змодельована за математичною схемою і геометричною конструкцією, створена розумом}