Організація обліково-фінансової роботи на підприємстві

 
 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………...3

1. Організація облікової політики підприємства……………….……..3
1. Формування обліково-фінансової політики підприємства...3
2. Порядок розробки робочого плану…………………………4
3. Форми бухгалтерського обліку………………………………9

2. Фінансовий облік на підприємстві…………………………………..15

   2.1. Автоматизація обліку…………………………………………..15

   2.2. Організаційна структура бухгалтерії на підприємстві……...17

   2.3. Облік доходів…………………………………………………...19

Висновки………………………………………………………………….21

Списки  використаних джерел…………………………………………..22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

       Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

         Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

       1.Організація облікової політики підприємства

       1.1 Формування обліково-фінансової  політики підприємства

       Облікова  політика підприємства має враховувати  такі важливі фактори: форму власності  та організаційно-правову структуру  підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови  облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих  тощо; відносини з податкового  системою, наявність пільг та умови  їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової  продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими  обліковими працівниками; умови організації  та стимулювання праці, відповідальності тощо.

         Облікову політику підприємство  визначає самостійно в особі  його керівника та головного  бухгалтера відповідним наказом  чи розпорядженням з обов'язковим  розкриттям в окремих розділах  методичних принципів побудови  бухгалтерського обліку, техніки  його ведення та складання  фінансової і статистичної звітності,  організації роботи бухгалтерської  служби.

         Чинне законодавство надає широкі  права стосовно формування облікової  політики. Підприємство самостійно  визначає параметри та напрями  облікової політики; обирає форму  бухгалтерського обліку як певну  систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

         У формуванні облікової політики  визначальна роль належить керівнику  і головному бухгалтеру. Від їх  компетенції та взаємостосунків  залежить успішне здійснення (провадження)  облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа,  на яку покладено ведення бухгалтерського  обліку підприємства, має певні  обов'язки, зокрема забезпечує дотримання  на підприємстві встановлених  єдиних методологічних засад  бухгалтерського обліку, складання  і подання в установлені терміни  фінансової і статистичної звітності;  організовує контроль за відображенням  на рахунках бухгалтерського  обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням  втрат від нестачі, крадіжки  і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського  обліку у філіях, представництвах,  відділеннях та інших відокремлених  підрозділах підприємства. У свою  чергу керівник підприємства  зобов'язаний створити необхідні  умови для правильного ведення  бухгалтерського обліку, забезпечити  неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними  до бухгалтерського обліку, правомірних  вимог бухгалтера щодо дотримання  порядку оформлення та подання  до обліку первинних документів.

         Формуючи облікову політику, необхідно  керуватися основними принципами  бухгалтерського обліку та фінансової  звітності: обачності, повного  висвітлення, автономності, послідовності,  безперервності, нарахування та  відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника  та періодичності. Принцип послідовності  безпосередньо стосується облікової  політики підприємства. Обрана облікова  політика застосовується підприємством  із року в рік. У будь-якому  разі вона має залишатися незмінною  принаймні протягом календарного  року (з 1 січня по 31 грудня). Зміна  облікової політики можлива у  випадках, передбачених національними  положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

         Розробка та прийняття облікової  політики кожним підприємством  сприяє поліпшенню бухгалтерського  обліку і звітності, що в  кінцевому підсумку забезпечить  ефективність прийнятих рішень  і діяльності підприємства.

       1.2. Порядок розробки  робочого плану

       Документом, в якому фіксуються положення  облікової політики, є наказ або  розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний  звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію вимагається  Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні".

         Наказ про облікову політику  — це документ внутрішнього  користування, який підписують особи,  що мають право першого та  другого підпису (традиційно —  керівник та головний бухгалтер  або бухгалтер). При складанні  наказу, крім факторів нормативно-правового  характеру, необхідно також враховувати:  юридичний статус підприємства (форма  власності та організаційно-правова  форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських  кадрів та ін. Сам наказ має  повно відображати особливості  організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності та підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

         Внесення змін до наказу про  облікову політику протягом поточного  року не допускається. Цю принципову  норму регламентує чинний Закон.  Будь-яка зміна положень облікової  політики має бути обґрунтована  і відображена у пояснювальній  записці до річного звіту підприємства.

         Наказ може містити такі розділи:

        1. Нормативи та методичні принципи  бухгалтерського обліку.

        2. Техніка бухгалтерського обліку.

        3. Організація бухгалтерського обліку.

         У першому розділі наказу (розпорядження)  відображаються: нормативна база, що  регулює методологію, техніку  та організацію ведення бухгалтерського  обліку та складання звітності  (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни  облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функціонування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.

         У другому розділі наказу (розпорядження)  затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.

         У третьому розділі, пов'язаному  з організацією бухгалтерського  обліку, визначають організаційну  структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють  відповідальність за організацію  обліку на підприємстві, порядок  призначення та звільнення головного  бухгалтера, працівників апарату  бухгалтерії; взаємовідносини центральної  бухгалтерії з обліковим апаратом  структурних підрозділів; визначають  напрями соціального розвитку  апарату бухгалтерії.

         Формуючи облікову політику підприємства, вибирають, як правило, тільки  один варіант із кількох, передбачених  відповідними нормативними документами.  Якщо чинним положенням не  регламентується порядок ведення  обліку стосовно якогось конкретного  об'єкта, то підприємство самостійно  встановлює його, виходячи з принципу  доцільності, не порушуючи чинних  положень бухгалтерського обліку.

       Розглянемо  приклад складання наказу про  облікову політику. 

         Наказ № ______

         по підприємству_______________________

         м.________ від 1 січня 200__ р.

       Про облікову політику

         на 200__ р.

       На  підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні" від 16 липня 1999 р, № 966-ХІУ, Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку наказую:

        1. Нормативи та методичні принципи  бухгалтерського обліку

        1.1. При організації та веденні  бухгалтерського обліку і складання  звітності необхідно керуватися: (далі вказується перелік нормативної  бази, що регулює питання організації  і методології бухгалтерського  обліку і фінансової звітності,  хто відповідає за збереження  і поповнення банку нормативної  документації тощо).

       1.2. Зміна облікової політики може  відбутися за умови (вказують  перелік умов зміни облікової  політики — зміна вимог у  зв'язку з прийняттям нових  Законів, наказів Міністерства  фінансів України, статутних документів, запропонованих і обґрунтованих  фахівцями).

        1.3. При складанні фінансової звітності  встановити межу істотності (вказати  суму, яка обґрунтована і визначається  стандартами та вимогами звітності).

        1.4. Установити тривалість операційного  циклу (вказують термін з метою  класифікації активів — дні,  місяці, роки).

        1.5. Визнання необоротних активів  (встановлюється порядок визнання  та оцінки основних засобів,  малоцінних необоротних активів,  нематеріальних активів тощо).

        1.6. Встановити такі методи нарахування  амортизації (вказують методи  і відповідні їм активи).

        1.7. Застосовувати такий порядок  обліку та методи оцінки запасів  (наводяться методи оцінки, що  застосовуються до конкретних  видів запасів з урахуванням  їх напрямів використання чи  вибуття).

        1.8. Установити такий порядок обліку  і розподілу транспортно-заготівельних  та загальновиробничих витрат (вказують  застосовуваний метод обліку  і розподілу).