Організація обліково-фінансової роботи на підприємстві

       Група обліку матеріальних витрат і калькуляції  собівартості здійснює обробку та групування інформації щодо витрат підприємства відповідно до економічних елементів  та калькуляційних статей та здійснює калькуляцію собівартості продукції. Цим обліковим підрозділом також  здійснюється структурний аналіз собівартості продукції та контролюються відхилення від запланованих нормативів.

       Група зведеного обліку здійснює зведення усієї облікової інформації щодо діяльності підприємства, визначає фінансових результатів та складає статистичну  та фінансову звітність. Ця група  також здійснює загальний аналіз ефективності господарської діяльності підприємства та контролює виконання  виробничих планів та нормативів.

       Бухгалтерія очолюється головним бухгалтером, який відповідає за стан та ведення бухгалтерського  обліку на підприємстві. До обов'язків  головного бухгалтеру підприємства, відповідно до закону України "Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні", входить:

забезпечення  дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського  обліку, складання і подання у  встановлені строки фінансової звітності;

контроль  за відображенням на рахунках бухгалтерського  обліку всіх господарських операцій;

участь  в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат  від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечення  перевірки стану бухгалтерського  обліку у філіях, представництвах, відділеннях  та інших відокремлених підрозділах  підприємства. 

       З головним бухгалтером також повинен  узгоджуватися прийом (призначення), переклад і звільнення матеріально  відповідальних працівників.

Загальні  відомості щодо обліку на підприємстві за грудень 2000 року відображені в  облікових регістрах (журнал господарських  операцій, шахова відомість, оборотна відомість), що наводяться нижче за текстом цієї роботи.

       Журнал  господарських операцій містить  інформацію про здійснені протягом звітного періоду господарські операції, зміст яких заносяться до журналу  у хронологічному порядку за відповідним  порядковим номером. Щодо кожної господарської  операції у журналі вказується її сума та відповідна кореспонденція рахунків. Підсумок з журналу господарських  операцій повинний дорівнювати сумі дебетовому та кредитовому обороту  з оборотної відомості.

       2.3. Облік доходів 

       Методологічні основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності  регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", норми якого поширюються на усі  підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від  форм власності (крім бюджетних організацій).

       Згідно  з П (С) БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або  зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків  учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

       Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському  обліку за такими групами:

       а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

       б) інші операційні доходи;

       в) фінансові доходи;

       г) інші доходи.

       Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених  нижче умов:

       покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані  з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

       підприємство  не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

       сума  доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

       є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних  вигод підприємства, а витрати, пов'язані  з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

       Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін  продукцією (товарами, роботами, послугами  та іншими активами), які є подібними  за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

       Якщо  дохід був пов'язаний з наданням послуг, то він визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з  надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат  цієї операції.

       Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

       можливості  достовірної оцінки доходу;

       імовірності надходження економічних вигод  від надання послуг;

       можливості  достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

       можливості  достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

       При цьому оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться  шляхом вивченням виконаної роботи; за допомогою визначенням питомої  ваги обсягу послуг, наданих на певну  дату, у загальному обсязі послуг, які  мають бути надані; або шляхом визначення питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній  очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає  тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

       Якщо  послуги полягають у виконанні  невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід  визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще  визначає ступінь завершеності надання  послуг).

       У разі, коли дохід (виручка) від надання  послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському  обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню. Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує  імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а  зазнані витрати визнаються витратами  звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

       Визначений  дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується  на величину пов'язаної з ним сумнівної  та безнадійної дебіторської заборгованості.

       Цільове фінансування не визнається доходом  доти, поки не існує підтвердження  того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в  яких були зазнані витрати, пов'язані  з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування капітальних  інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів  тощо) пропорційно сумі нарахованої  амортизації цих об'єктів.

       Якщо  цільове фінансування отримане як компенсація  витрат (або збитків), яких вже зазнало  підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов'язаних із цим  витрат, воно визнається доходом того періоду, в якому утворилася дебіторська  заборгованість, пов'язана з цим  фінансуванням.

       Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо є імовірність  надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією  та дохід може бути достовірно оцінений.

       Проценти - це плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.

       Роялті - це платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо).Дивіденди - це частина чистого прибутку, яка розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

       Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно  здійснювати господарську діяльність.

         Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність  прийомів і методів, за допомогою  яких здійснюється керівництво  бухгалтерським обліком в Україні  в особі уповноважених на те  за¬конодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерела 

1. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2002. — 266 с.

2. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 444 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

3. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000.: Учеб. пособие для студентов вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. — К.: А.С.К., 2000. — 624 с. — (Экономика. Финансы. Право).

4.Завгородний В.П. Бухгалтерский облік в Україні.- К.: А.С.К., 2003.-847с.