Облік, аудит та аналіз витрат операційної діяльності на залізничному транпорті

 

Метод – шлях пізнання, дослідження. Метод – це спосіб дослідження  явищ, процесів, створених людиною  систем та сукупність прийомів, за допомогою  яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.

До методів проведення аудиту відносять: фактичну перевірку, підтвердження, документальну перевірку, спостереження, обстеження, опитування, перевірку механічної точності, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальну перевірку, зустрічну перевірку.

Під фактичною перевіркою слід розуміти перевірку кількісного і якісного стану об'єктів, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обміру, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів.

 

Документальна перевірка - це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та перевіркою по суті.

 

Формальна перевірка  полягає у візуальній перевірці  правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті й  цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально-відповідальних осіб.

 

Арифметична перевірка  документів полягає в перевірці  правильності розрахунків у документах, облікових реєстрах і звітних  формах.

 

Перевірка документів по суті дає змогу встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках та включення до статей затрат і валових доходів.

 

Підтвердження полягає  в одержанні письмової відповіді  від клієнта або третіх осіб із метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

 

Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей  клієнта на підставі візуального  огляду.

 

Обстеження - особисте ознайомлення з предметом дослідження. Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів.

 

Опитування - це одержання  письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

 

Перевірка механічної точності передбачає перевірку ще раз підрахунків  і передачі інформації.

 

Аналітичні тести - методи порівняння, як в абсолютних одиницях, так і у відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

 

Сканування - безперервний, поелементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів щодо руху грошей у касі з метою встановлення незвичайного факту).

 

Спеціальна перевірка  здійснюється із залученням спеціалістів із вузькою спеціалізацією (спеціаліст із шляхового будівництва, технологи). Використовується для виявлення  різного роду відхилень від норм та з метою доведення фактів порушень і відхилень.

 

Перевірка відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта. Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки  у третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом. Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих показників у різних первинних документах клієнта, наприклад, обсяг виконаної роботи може бути зафіксований у первинних документах із нарахування заробітної плати і в документах із прийому продукції, робіт і послуг.

 

Перевірка може бути організована по-різному. Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основних методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

 

При суцільній перевірці  перевіряються всі масиви інформації, без винятку, щодо господарських  процесів, які відбулись у клієнта  за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор  робить висновок про достовірність, доцільність та законність відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, який перевіряється. Такі перевірки є найточнішими, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони потребують дуже великих трудових і матеріальних затрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка недоцільна. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

 

Вибіркова перевірка  передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів  інформації, які дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод перевірки дає змогу аудитору з найменшими витратами отримати результат про довіру до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

 

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні прибуткового податку з робітників і службовців. У такому разі виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

 

Аналітична перевірка - це оцінка фінансових показників за допомогою  вивчення вірогідних залежностей між  ними.

 

Комбінована перевірка - це поєднання суцільної, вибіркової і аналітичної перевірок.

 

Аудиторська перевірка - це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально  скоротити час перевірок, не занижуючи  при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторського підприємницького ризику. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою мають на увазі послідовність і порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо будованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Аудит операцій з обліку витрат і доходів діяльності рекомендується проводити наступним чином:

1. Перевірка звіту про фінансові результати
2. Визначення суттєвості окремих груп доходів: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а саме - суму доходу, питома вага в загальному обсязі доходів, встановлення суттєвості:

• рах. 70 "Дохід від реалізації" та субрахунки 701 "Дохід від реалізації готової продукції", 702 "Дохід від реалізації товарів", 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" та 704 "Відрахування з доходу";

• рах. 71 "Інший операційний дохід" та субрахунки 711 "Дохід від реалізації іноземної валюти", 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", 713 "Дохід від операційної оренди активів", 714 " Дохід від операційної курсової різниці", 715 "Одержані штрафи, пені, неустойки", 716 "Відшкодування раніше списаних активів", 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості", 718 "Одержані гранти та субсидії", 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

3. Перевірка доходу від реалізації готової продукції (субрахунок 701), доходу від реалізації товарів (субрахунок 702), доходу від реалізації робіт (послуг) (субрахунок 703), інший операційний дохід (рахунок 71) за планом:

• перевірка замовлень на продаж;
• перевірка дотримання калькуляційних цін;
• перевірка  повноти виписки рахунків-фактур за книгою реєстрації;
• перевірка повноти касових надходжень;
• перевірка відповідності документів на відвантаження продукції затвердженим замовленням на продаж;
• перевірка випадків відсутності документів із відвантаження;
• звірення рахунків-фактур із затвердженими замовленнями і документами на відвантаження продукції;
• звірення кількості відвантаженої продукції за даними складського обліку й документів на відвантаження продукції;
• перевірка ціноутворення;
• перевірка правильності бухгалтерського обліку продаж;
• перевірка повноти відображення доходів за звітний період.

4. Перевірка дотримання умов визнання витрат і доходів діяльності підприємства.

5. Перевірка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг). При проведенні перевірки необхідно пам’ятати, що згідно П(С)БО 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються тільки прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати. Тобто, здійснюючи перевірку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно, передусім, дослідити правильність включення витрат до собівартості.

Перевірка фактичної  собівартості продукції є одним  з важливих етапів аудиту витрат. Аудит  потрібно починати з перевірки нормативної  собівартості, перевірки звітів і  калькулювання собівартості продукції  за окремими видами виробів. Перевірка собівартості продукції здійснюється в розрізі калькуляційних статей затрат і визначення рівня собівартості окремих видів продукції. Особливу увагу звертають на можливі випадки коливання собівартості продукції за окремі періоди. Наприклад, якщо за певний період (місяць) підвищуються витрати і необґрунтовано збільшується собівартість продукції, то це може свідчити про наявність перевитрат сировини, матеріалів і напівфабрикатів та інших витрат. Також з’ясовують чи немає випадків необґрунтованого списання на собівартість продукції нестач і псування цінностей, витрат, які не мають відношення до виробничого процесу або перенесення їх з минулих періодів на місяць, що перевіряється, т.д.

Під час аудиту перевірці  підлягають витрати за окремими калькуляційними статтями і підтвердження їх відповідними виправдовувальними первинними документами. Одночасно перевіряють можливі випадки різкого зниження витрат за окремими місцями, що може свідчити про завищення нормативів витрат або необґрунтованого перенесення витрат місяця, що перевіряється, на наступні періоди. Аудит собівартості продукції допомагає встановити обґрунтованість списання витрат на її виробництво і реалізацію. Саме тому аудитор акцентує увагу на виявлення фактів списання і включення у собівартість продукції витрат і витрат, які не пов’язані з її виробництвом і реалізацією (витрати непромислових виробництв і господарств, витрати і витрати, які належать віднесенню за рахунок винних організацій і осіб, спеціальних коштів, резервів і витрат майбутніх періодів, прибутків і збитків). Особливо перевіряють витрати щодо безперспективних незакінчених робіт, а також робіт, які втратили актуальність, і приймають заходи щодо зупинення подальшого проведення затрат щодо них.

Ефективним методом  перевірки правильності і документальної обґрунтованості списання витрат на виробництво за елементами і калькуляційними статтями є зустрічна перевірка і звірка даних первинних документів (лімітних карт, карт розкрою, вимог, забірних відомостей – з сировини і матеріалів) з даними аналітичного і синтетичного обліку (машинограмами, відомостями розподілу затрат сировини і матеріалів, заробітної плати, журналами 5 і 5-А, відомостями журнальної форми обліку, відомостями оцінки остаточного браку і розрахунку втрат від браку, даними оцінки залишків та недостач незавершеного виробництва) і звітними матеріалами (виробничими звітами цехів, періодичними звітами із собівартості). Одночасно перевіряється правильність оцінки матеріалів шляхом співставлення оцінки списаних матеріалів з обліковою їх оцінкою; правильність розрахованих відхилень від купівельних цін, оцінки незавершеного виробництва і обліку зворотних відходів. За рахунок цих факторів на окремих підприємствах має місце необґрунтоване регулювання собівартості продукції, що випускається.

6. Перевірка правильності накопичення та списання адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Вивчаючи операції з обліку адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат необхідно пам’ятати, що вичерпний перелік таких витрат наведено в п. п. 18, 19, 20 П (С) БО 16 „Витрати”. Тобто, аудитор повинен перевірити правомірність віднесення витрат до адміністративних, витрат на збут, інших операційних витрат.
7. Перевірка правильності накопичення та списання фінансових витрат.