Облік і аудит загальновиробничих витрат підприємства

При виборі способу розподілу в регістрі відомостей «Способи розподілу статей витрат організацій» обов’язково проставляйте дату, з якою застосовується цей спосіб розподілу. При зміні способу розподілу до регістру відомостей вводиться новий запис із зазначенням у ньому способу розподілу та дати, з якої він застосовуватиметься. Завдання обліку витрат на виробництво інформаційно пов'язані із суміжними ділянками обліку і підсистемами інформаційної системи підприємства.

 

2.6 Відображення загальновиробничих витрат у звітності підприємства

 

В сучасних динамічних ринкових умовах різко зросла   потреба   в   інформації   про   майно,   поточну діяльність підприємства, її результати. Не маючи таких даних, неможливо прийняти правильні рішення щодо напрямів подальшого розвитку.

Звітність - це система узагальнюючих взаємопов'язаних показників, які відображають стан і використання      господарських      засобів      суб'єкта підприємницької діяльності, їх призначення, джерела формування, фінансових результати, напрями використання прибутку тощо. Вона дозволяє визначити загальну вартість майна, вартість мобільних (оборотних) засобів, величину власних і залучених коштів підприємства. Звітність можна назвати своєрідною інтерпретацією інформації про результати діяльності, фінансовий стан господарюючого суб'єкта в певній системі показників.

Починаючи з 01.08.2013 року загальновиробничі витрати включаються до собівартості, а не до складу інших витрат, як було раніше. Водночас до складу податкової собівартості вони включаються відповідно до Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 11 П(С)БО №16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. А нерозподілені постійні загальновиробничі витрати повинні включатися до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Таким чином, і у податковому обліку податку на прибуток нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу податкових витрат (собівартості реалізації) в момент їх виникнення (здійснення) відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу, а не в момент визнання доходів від продажу продукції згідно з пункту 138.4 цієї статті.

Отже, нововведення умовно ділить третій звітний податковий квартал 2013 р. на дві частини.

За першу частину (липень 2013 р.) ми розраховуємо собівартість по-старому. Тобто до складу податкової собівартості включаємо тільки прямі витрати, а всю суму понесених підприємством у липні загальновиробничих витрат включаємо до податкових витрат у складі інших витрат.

За другу частину (серпень - вересень 2013 року) собівартість розраховуємо вже по-новому. Тобто до складу податкової собівартості починаємо включати всі понесені у серпні – вересні змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. І тільки нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаємо до складу податкових витрат у періоді їх понесення.

У зв'язку з цим виникає питання щодо продукції, яку почали виготовляти за період з 01.04.2013 року по 01.08.2013 року і продовжили та закінчили виготовлення після останньої дати. Адже загальновиробничі витрати, понесені за період з 01.04.2013 року по 01.08.2013 року, не включатимуться до собівартості, а після останньої дати – включатимуться.

До початку II кварталу виробнича собівартість у бухгалтерському обліку визначалася згідно з пунктом 11 П(С)БО №16 за прямими витратами та змінними загальновиробничими та постійними розподіленими загальновиробничими витратами.

Однак з 01.04.2013 року набрав чинності розділ III «Податок на прибуток» Податкового кодексу України, згідно з яким у податковому обліку почали визначати собівартість за прямими витратами.

Для наближення даних бухгалтерського та податкового обліку Міністерства фінансів України наказом № 372 вніс зміни до Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 та інших Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку, згідно з якими виробничу собівартість у бухгалтерському обліку дозволили визначати, як і у податковому обліку, за прямими витратами.

Але оскільки зараз вимоги податкового законодавства знову змінилися, такі підприємства можуть повернутися до старого порядку визначення собівартості – за прямими та загальновиробничими витратами. Та і в цьому разі слід знову вносити зміни до наказу (розпорядження) про облікову політику.

Тобто у цьому випадку може бути таким чином: у I кварталі 2013 р. (і в попередніх роках) підприємство обліковує за прямими та загальновиробничими витратами, у другому та частині третього (у липні) кварталів – тільки за прямими витратами. А із серпня – знову за прямими та загальновиробничими. Отже, в межах одного року у підприємства будуть незіставні дані щодо витрат і собівартості.

У фінансовій звітності за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки  23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації». Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої продукції є економічно обґрунтованим, виробнича собівартість продукції не повинна підлягати різким коливанням, а витрати, виходячи з принципу обачності, не занижується, а відображаються в тому періоді, коли вони понесені. Після розподілу та списання непрямих затрат на рахунку 91 не залишається. Цей рахунок закривається і в балансі не відображається. Таким чином, основним призначенням рахунку 91 є накопичення та розподіл непрямих витрат.

З форми Звіт про фінансові результати було в 2013 році виключено рядок 045 "Загальновиробничі витрати", де відображаються загальновиробничі витрати, якщо у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" наводиться собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за прямими витратами. Ця зміна внесена з ціллю гармонізації бухгалтерського та податкового обліку.

Галузеві особливості управління інтегрованим формуванням зумовили розробку системи звітності структурних одиниць підприємства, яка забезпечить інформацію всім рівням управління, виходячи з потреб і якості. Надані пропозиції дозволять погоджувати інтереси різних рівнів управління, що  забезпечить досягнення високих результатів інтеграції.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку і аудиту. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Перехід підприємства на нову систему обліку, яка визначена Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", Національні положення (Стандарти) Бухгалтерського обліку, новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства і організацій вимагає певних змін у методиці організації обліку витрат.

Одним із принципів ведення бухгалтерського обліку в нових умовах є обачність. У зв'язку із цим слід уникати заниження витрат. Це означає, що витрати потрібно відображати в обліку відразу ж після отримання відомостей про імовірність їх виникнення. Цього принципу потрібно дотримуватися при відображенні загальновиробничих витрат, які є об'єктами дослідження даної роботи.

В результаті проведених досліджень по обліку і аудиту загальновиробничих витрат зроблені наступні висновки і пропозиції:

1. Вивчивши загальну класифікацію витрат доцільно зауважити, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

- непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

- за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Що до можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві. Однак, на нашу думку є багато можливостей контролю за загальновиробничими витратами .

2. В складі загальновиробничих витрат відображаються також витрати. пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах; також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого призначення. Таке об'єднання названих витрат, на нашу думку пояснюється єдиною причиною що ці витрати є накладними з виробничими витратами одного і того ж виробничого підрозділу

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

3. Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

На нашу думку, у фінансовому обліку ці витрати можна відображати за статтями, які вказані в П(С)БО 16 "Витрати". В управлінському обліку вказані статі доцільно деталізувати

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між 3 способами обліку витрат діяльності :

- з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

- з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

- з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів (журнал 5,5А). Використання рахунків класу 8 робить цей облік більш трудомістким і незручним

4. Облік загальновиробничих витрат ведеться по кожному виробничому підрозділу. Аналіз регістрів бухгалтерського обліку журнально-ордерної форми показав, що для аналітичного обліку загальновиробничих витрат в розрізі виробничих підрозділів такий регістр не передбачений. Тому нами пропонуються для цих цілей використовувати відомість №12. "Затрати цехів" "Старої" журнально-ордерної форми обліку, змінивши її нумерацію у відповідності до номер журналу (наприклад, відомість 5.2).

5. Особливістю обліку загальновиробничих витрат є те, що вони списуються на собівартість виробничої продукції в частині змінних і розподілених постійних, і на собівартість реалізованої продукції у частині нерозподілених постійних витрат Тому вони не мають відображення у формах фінансової звітності.

6. Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що мас важливе заточення для ціноутворення.

7. Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Аналіз методики обліку і аудиту загальновиробничих витрат підприємства на прикладі ПрАТ “Саливонківський цукровий завод”, дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином : з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток). За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат, в тому числі загальновиробничих, що передбачена Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва, матеріальних цінностей.

Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним  нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши їх зі складу загальновиробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу.

Для врегулювання обліку загальновиробничих витрат, на нашу думку, важливе практичне значення має уточнення їх складу. Для цього повинна бути розроблена і затверджена у централізованому порядку Інструкція по обліку витрат, в якій би деталізувалася кожна стаття витрат, подібно, як це мало місце в Типовому положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.

Аудит загальновиробничих витрат починається із побудови методичної моделі аудиту, і проводиться згідно з типовою програмою аудиту загальновиробничих витрат.

Зроблені висновки і пропозиції ще раз доводять актуальність обраної теми і необхідність її подальшого дослідження.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Податковий кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI 
2. Цивільний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV  
3. Кримінальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III
4. Конституція України. Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
5. Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №99 – ХГУ (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 11.05.2000р. №1707-111)// урядовий кур'єр – 2000 від 18 липня.
6. Про автоматизацію технологічних процесів пунктів обміну валюти Національний банк; Постанова від 15.09.1995 № 226
7. Закон України "Про науково-технічну інформацію" №3322 – ХІІ// Закон і бізнес. – 1993 від 25 червня.
8. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.
9. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.
10. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.
11. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.
12. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р.№ 87.
13. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджено наказом Мінфіну України від 28.05.99 р. № 137.
14. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Затверджено наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.
15. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99. р. №318.
16. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.
17. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств І організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.
18. Методичні рекомендації по плануванню, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132.
19. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право: Підручник. –К.:Каравела, 2010.- 520 с.
20. Аудит: основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту. Підручник.-: ЦУЛ, 2011 .- 540 с.
21. Барановський Н.Т., Васькин Ф.И. автоматизированая обработка економической информации: Ученик. – М.: Фінанси и статистика, 2010.-304с.
22. Благун І.Г. , Редченко К.І., Воронко Р.М. Міжнародні системи обліку і звітності та аудиту: Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України)Х.: Магнолія, 2009 .- 522 с.
23. Богатко Н.Г., Костюченко В.Н., Голов С.Ф.  Международные стандарты финансовой отчетности: вопросы, тесты, упражнения  Ж.: Лібра, 2007.- 320 с.
24. Брю С. Л., Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика (пер. с 18-го англ.изд.),- 18-е изд. Издательство: Инфра-Мc., 2011.- 1010 с.
25. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік / .– Житомир : Рута, 2006. – 823 с. 
26. Ватуля І.Д. Аудит. Практикум. Навчальний посібник рекомендовано МОН України К.: ЦУЛ, 2009.- 304 с.
27. Голов С.Ф. Управлінський облік.Підручник.-К.:Лібра,2010.-704с.
28. Горошанська О.О., Цуканова О.В., Гаркуша Н.М.  Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України)Х: Знання, 2011.- 591 с.
29. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009.- 240 с.
30. Гармаш О. А. Собівартість та її вплив на діяльність підприємства:// Все про бухгалтерський облік.- 2011.- №100/. –18-24 с.
31. Гетьман О.О. Економіка підприємства  К: Центр учбової літератури, 2010.- 480 с.
32. Жидеєва Л.І., Андрієнко О.М., Шара Є.Ю.  Бухгалтерський облік та податковий облік. Навчальний посібник для ВНЗ Х: ЦУЛ 2011 .- 424 с.
33. Журавель В. М. Витрати та їх види:// Вісник податкової служби України.- 2011.- №13.-C. 19- 25.
34. Загорулько Д. С. Виробницто та особливості його обліку:// Налоги и бухгалтерський учет.- 2011.- № 20 /-C. 14- 15.
35. Золотухин А. Учет запасов как необоротных активов / А. Золотухин // Баланс. – 2009. – № 47 (876). –С. 20–21.
36. Золотухін О. І. Відображення загальновиробничих витрат у податковому обліку  «Вісник податкової служби України», вересень 2011 р., № 34 (654), С.- 41
37. Іванілов О.С.  Економіка підприємства. Підручник для ВНЗ (затв. МОН України)  Издательство: ЦУЛ, 2009. - 728 с.
38. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навч. Посібник. – К.: Знання – прес; 2010, - 349 с.
39. Козаченко Г.В., Погорєлова Ю.С., Хлап’ьонов Л.Ю., Макухін Г.А. Управління затратами підприємства. – Київ: Лібра 2007,– 320 с.
40. Кулаковська Л. П. Основи аудиту: Збірник задач і вправ: Навч. посіб. для студентів спец. 7.050106 "Облік і аудит» - Житомир: ЖІТІ, 2009. - 480 с.
41. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. — К.: "Каравела", Львів: "Новий світ-2000", 2008, - 504 с.
42. Леня В.С. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією– К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 696 с.
43. Мірошник В.В. Податкова реформа в Україні в контексті євроінтеграції//Наукові праці КНТУ. Економічні науки – 2010. - №17. 68 С.
44. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність Україна: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Кондор, 2009. – 406 с.
45. Мурашко О. В. Облік і контроль матеріальних запасів : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / О. В. Мурашко.  – Ірпінь : Нац. акад. держ. под. служби, 2010. – 19 с.
46. Повірена Т. Організація обліку запасів / Т. Повірена // Баланс-бюджет. – 2008. – № 12 (163). – С. 24–27.
47. Рогач Олександр Економічні тези: Теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: Підручник. – К.: Либідь, 2011. –720 с.
48. Ромашко О.Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2010. – 365 с.
49. Сагова С.В., Бабіч В.В. Фінансовий облік - 2: облік зобов'язань, капіталу. Звітність. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України)  Издательство: КНЕУ 2010.- 433 c.
50. Сук П.Л., Сук Л.К. Фінансовий облік. Навчальний посібник (рек. МОН України).- 2-е вид. Издательство: Знання 2012.- 647 c.
51. Станкова Л.А., і Дзе Гао, Ковальчук В.Н. Світова економіка: її історія та дослідники. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України).- К.: ЦУЛ, 2011.- 524 с.
52. Феденко В. О. Облікова політика підприємства в ринкових умовах. Навчальний посібник для ВНЗ.- К.: Професіонал, 2009.- 320 с.
53. Чебанова Н.В., Єфіменко Т.І., Фінансовий облік. Підручник для ВНЗ (затв. МОН України).- К.: Академія,2007.- 704 c.
54. Шевчук В.О., Коновалова О.В., Пантелеєв В.П., Автоматизація обліку.- К: Інформаційно-аналітітичне агентство, 2011.- 399 c.
55. www.cykor.at.ua
56. www.dtkt.com.ua
57. www.nau.kiev.ua
58. www.rada.gov.ua