Шпаргалка по "Охране труда"

Щоб планування було ефективним, воно повинно здійснюватись на основі певних принципів, до яких належать наступні: повнота, реальність виконання, конкретність, доступність, перспективність, неперервність  планування заходів, а також "принципи пріоритету цілей".

Вихідними матеріалами для планування є аналіз статистики травматизму  в галузі, дані про стан умов праці та санітарно-побутових приміщень на підприємстві або закладі сфери туризму, наявність небезпечних виробництв і шкідливих джерел виробничих факторів, дані щодо виявлених порушень у ході відомчого контролю та державного нагляду, економічні показники, пов’язані з наявністю нещасних випадків, професійних захворювань тощо.

79. Основні напрями перспективного планування робіт з охорони праці на підприємстві або закладі сфери туризму

До основних напрямів перспективного планування робіт з охорони праці  належать:

• складання комплексного плану поліпшення стану умов праці та її безпеки, який повинен бути складовою плану економічного та соціального розвитку підприємства або закладу сфери туризму;
• розробка поточного (річного) плану заходів з охорони праці, що включаються у розділ "Охорона праці" колективного договору;
• складання оперативного (квартального, місячного) плану заходів для структурних підрозділів.

Ці плани повинні містити  питання щодо підвищення або підтримання  існуючого рівня стану умов та безпеки праці. При цьому слід мати на увазі, що витрати на заходи з охорони праці не повинні  становити для госпрозрахункових  підприємств менше ніж 0,5% від  суми реалізованої продукції (наданих  послуг).

80. Порядок здійснення контролю за станом охорони праці на підприємстві або закладі в сфері туризму

 Контроль за станом охорони праці. Контроль в охороні праці являє собою, з одного боку, функцію управління, а з другого, упорядковану систему наглядових дій, що здійснюються на управлінському, інженерно-організаційному та виконавчому рівнях, на трьох стадіях виробничого процесу (до початку, у процесі проведення та після закінчення робіт) і на трьох термінових інтервалах (щозмінно, щомісячно, щоквартально). Як управлінська функція контроль є одним з джерел інформації про стан охорони праці. Він направлений на перевірку відповідності процесу функціонування об’єкту, що контролюється, прийнятим управлінським рішенням, законам, положенням, нормам, стандартам, правилам, наказам; на виконання цільових задач, що передбачені планом, приписами посадових осіб і організацій держнагляду. За допомогою контролю виявляються результати дій суб’єкту (управлінських структур) на об’єкт (окремі працівники та колективи) та відхилення від прийнятих управлінських рішень. Контроль є обов’язковим  елементом системи управління охороною праці або закладу сфери туризму.

Контроль за станом охорони праці  на підприємстві або закладі сфери  туризму повинен забезпечити:

• визначення обсягів шкідливих виробничих факторів;
• проведення необхідних якісних та кількісних оцінок стану умов та безпеки праці;
• проведення ідентифікації, діагностики, оглядів, випробувань об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
• додержання працюючими вимог нормативно-правових актів;
• своєчасність проведення періодичних медичних оглядів, навчання та інструктажі з охорони праці;
• ідентифікацію та реєстрацію аварій, нещасних випадків та професійних захворювань (для більш повної інформації бажано реєструвати всі, навіть незначні аварії, нещасні випадки, що не призвели до втрати працездатності, мікротравми).

За різних методів і встановленої періодичності контролю система  контролю повинна передбачати безпосередню участь роботодавця в аналізі  функціонування СУОП і прийнятті  управлінських рішень. Це забезпечить  можливість корегуючих і запобіжних дій.

81. Застосування методів мотивації для вирішення проблеми безпеки праці на підприємстві або закладі сфери туризму

 Застосування методів мотивації для вирішення проблем безпеки праці. Система управління охороною праці на підприємстві або закладі сфери туризму повинна забезпечити стимулювання діяльності структурних підрозділів із охорони праці, а також застосування дисциплінарно-виховних заходів до осіб, які допускають порушення нормативно-правових актів з охорони праці.

Ефективна система стимулювання та мотивації, що створена на виробничому  рівні підприємства або закладу  сфери туризму забезпечує основи економічної відповідальності та зацікавленості підрозділів, організаторів і виконавців:

• організацію та безпечне виконання трудових процесів;
• створення умов для безпечної праці;
• виконання встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій тощо.

У процесі розробки системи методів  мотивації для вирішення проблем  безпеки праці необхідно враховувати  такі принципи:

• система винагород і санкцій застосовується для стимулювання всіх працівників підприємства;
• стимулювання підрозділів підприємства та окремих працівників, спеціалістів, керівників здійснюється диференційовано в залежності від внеску в розробку та забезпечення ефективного функціонування СУОП.

Індивідуальне матеріальне стимулювання працівників підприємства або закладу  сфери туризму може здійснюватись  у таких формах:

• диференційоване преміювання керівників;
• преміювання працівників за тривалу роботу без травм і аварій;
• одноразові виплати за ініціативні організаційні та технічні пропозиції в галузі охорони праці;
• виплати за участь у розробці та за авторську розробку нормативно-технічної документації;
• виплати за впровадження досвіду роботи інших підприємств;
• виплати за виконання додаткових обов’язків, наприклад, з навчанням персоналу, пропагандою охорони праці тощо.

Матеріально та морально штрафні санкції  застосовуються не тільки при погіршенні показників травматизму або підвищенні аварійності, але і при виявленні  порушень, які здатні привести до загрози  життю та здоров’ю персоналу, що були виявлені в ході повсякденного нагляду  та за результатами всіх видів контрольно-наглядової діяльності.

82. Навчання та пропаганда з питань охорони праці на підприємстві або закладі сфери туризму.  Професійний добір для працівників, які виконують роботи підвищеної безпеки

 Навчання та пропаганда з питань охорони праці на підприємствах або закладах сфери туризму здійснюється у відповідності з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці ДНАОП 0.00-4.12-99, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.02.99 № 27.

Відповідальність за своєчасність проведення навчання з питань охорони  праці покладається на керівників структурних  підрозділів, а організація навчання – на службу технічного навчання (або  особу, яка виконує ці функції). Участь в організації та проведенні навчання беруть такі служби (або фахівці): служба охорони праці та служби, на яких покладені функції щодо правильної організації та своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання, систем енергопостачання, розробки та впровадження технологічної документації.

Кінцева цільова задача навчального  процесу на підприємстві або закладі  сфери туризму полягає в тому, щоб:

• змусити персонал повірити в необхідність дотримання вимог безпеки праці та постійно нагадувати їм про це;
• шукати такі прийоми та методи, які допомогли б усвідомити, зрозуміти, відчути всі наслідки нещасних випадків;
• створити атмосферу, в якій відсутність аварійності, нещасних випадків вважалось би показником професійної майстерності та робочої гідності.

Професійний добір для  працівників, які виконують роботи підвищеної безпеки, здійснюється з урахуванням стану здоров’я та психофізіологічних показників відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі.

Відповідальність за проведення цих  заходів покладається на службу кадрів (або особу, яка виконує ці функції). Кадрова служба із установою охорони  здоров’я, службою охорони праці  організує проведення медичних оглядів  та психофізіологічної експертизи.

Професійний добір є необхідним і повинен проводитись за тими видами робіт і професій, де пред’являються підвищені вимоги до психофізіологічних особливостей людини, а також там, де має місце вплив одиничного комплексу шкідливих факторів. Виходячи з цього, при визначенні професійної  здатності необхідно враховувати  наявність відповідних специфічних  професійно-важливих якостей:

• по-перше, індивідуальну здатність людини до виконання конкретного виду трудової діяльності, тобто відповідність її фізичних і психологічних якостей характеру майбутньої праці;
• по-друге, відповідність рівня її підготовки та професійного досвіду виробничим задачам, що вирішуються;
• по-третє, стійкість установки на виконання даного виду робіт і дотримання вимог безпеки праці (зацікавленість, почуття обов’язку);
• по-четверте,  фізична та психологічна здатність у даний конкретний період ефективно вирішувати питання виробничої діяльності.

Система професійного добору повинна  бути своєрідним "фільтром", що перешкоджає  залученню до робіт осіб з фізіологічними та психологічними характеристиками, які не відповідають вимогам відповідних  технологічних процесів.

83. Безпека обладнання, виробничих процесів, будівель та споруд як складові системи управління охороною праці на підприємстві або закладі сфери туризму

Безпека обладнання, що експлуатується на підприємствах або закладах сфери туризму, забезпечується шляхом приведення їх у відповідність до вимог системи стандартів безпеки праці (ССБП) та вимог правил охорони праці, а також своєчасного проведення планово-попереджувальних ремонтів, випробувань, удосконалення системи огороджувальних та запобіжних засобів.

Відповідальність за організацію  цієї роботи покладається на технічну службу підприємства або закладу  сфери туризму. Участь в організації  цієї роботи бере крім технічної служби підприємства також служба охорони  праці.

Безпека виробничих процесів забезпечується за рахунок:

• відображення вимог безпеки праці у технологічних документах відповідно до ГОСТ 3.11.120-83 "Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации";
• дотримання вимог охорони праці під час монтажу, ремонту та поточної експлуатації обладнання, забезпечення працюючих засобами колективного захисту.

У нормативних документах, що діють  у межах підприємства, повинні  бути чітко визначені обов’язки  та відповідальність за:

• утримання в налагодженому стані технічних засобів, будівель і споруд;
• безпечну організацію праці;
• створення умов для безпечного виконання робіт;
• безпечне виконання робіт;
• здійснення технічного нагляду за виконанням норм та правил безпеки.

Загальна відповідальність за стан охорони праці, дотримання законодавчих положень покладається на керівника  підприємства або закладу сфери  туризму, а також відповідно на керівників структурних підрозділів.

В цілому, організація безпеки виробничих процесів направлена на створення умов, що відповідають або наближені до нормативних вимог, зниження негативного  впливу на людину факторів небезпеки, застосування інших заходів, які  забезпечують виконання персоналом установлених правил.

Безпека будівель та споруд, що експлуатується на підприємстві або закладі сфери туризму, забезпечується завдяки своєчасному проведенню оглядів, ремонтів та реконструкції.

Відповідальною за організацію  цієї роботи є служба (або фахівець), що здійснює технічний нагляд за станом будівель та споруд спільно зі службою  охорони праці. Відповідальність за безпечну експлуатацію будівель та споруд покладається на керівника структурного підрозділу.

84. Класифікація факторів ризику або небезпечних факторів в туризмі

 Підприємства та заклади сфери туризму повинні не тільки забезпечити високий рівень та якість обслуговування туристів, але і подбати про їх безпеку.

При наданні туристичних послуг необхідно визначити допустимий рівень ризику для життя та здоров'я  туристів як у звичайних умовах, так і в надзвичайних ситуаціях. Вимоги до туристичних і екскурсійних послуг, що забезпечують безпеку життя  та здоров'я туристів і екскурсантів, методи їх контролю встановлені ГОСТом Р50644-94 "Туристско-экскурсионное обслуживание. Требования по обеспечению безопасности туристов и экскурсантов".

Ризик для життя та здоров'я людини під час туристично-екскурсійного  обслуговування виникає за умов:

• існування джерел ризику;
• дії даного джерела на небезпечному для людини рівні;
• здатності людини наражатися на дію джерел небезпеки.

У туризмі фактори ризику або  небезпечні фактори класифікують наступним  чином: