Теоретичнi основи фiнансової звiтностi

Продовж. табл. 2.6

Аналіз таблиці доводить, що у ТОВ “ім.Калашника” коефіцієнти  автономії у 2009 і 2011 роках становили відповідно 0,881 і 1,260. Нормативне значення цього показника до 0,5, тобто в нашому випадку він перевищує дане значенню у 2011 році. Коефіцієнт автономії показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, інвестованих у діяльність товариства. При умові його значення більше або дорівнює 0,5, ризик кредиторів (банків, постачальників) є мінімальним, оскільки у цьому випадку зобов’язання підприємства можуть бути виконані за рахунок власних коштів. Чим вищий коефіцієнт автономії, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. В нашому випадку цей коефіцієнт складає приблизно 1,3 у 2011 році, що є більшим за оптимальне значення. Це говорить про те, що підприємство здатне було за рахунок власних коштів виконати зобов’язання. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу характеризує питому вагу зобов’язань в загальній величині пасивів підприємства і відображає рівень його фінансової залежності. Цей коефіцієнт у 2011 році становив 0,086, що є на 0,033 нижчим порівняно з 2009 роком.

Коефіцієнт фінансового ризику показує, скільки позикових коштів підприємство використало на 1 грн. вкладеного у майно власного капіталу. Отже, у 2009 і 2011 роках відповідно на 1 грн. зобов’язань підприємство вклало 0,119 і 0,086 грн. власного капіталу. Нормативне значення цього показника більше 1. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Спадання цього показника – позитивна тенденція, яка означає, що підприємство все менше залежить від зовнішніх інвесторів.

Визначення і аналіз типу фінансової стійкості представлено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Визначення  і аналіз типу фінансової стійкості 

ТОВ “ім.Калашника” за 2009-2011 рр.

Продовж. табл. 2.7

Фінансову стійкість підприємства характеризує, насамперед, співвідношення між власним капіталом і зобов’язаннями. Чим більшу питому вагу в структурі пасивів займає позиковий капітал, тим вищий  ризик  кредиторів  і  нижча  ймовірність  повернення  боргів у випадку банкрутства підприємства-боржника.

Фінансово стійким  є такий господарюючий суб’єкт, який за рахунок власних фінансових ресурсів покриває кошти, вкладені в  активи, не допускає невиправданої  дебіторської та кредиторської заборгованості і розраховується вчасно за своїми фінансовими зобов’язаннями. Дані аналізу свідчать про кризовий фінансовий стан – коли запаси не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства: показник 9 > 0. Саме такий тип фінансової стійкості характерний для ТОВ “ім.Калашника” на кінець 2011 року.

2.2. Облікова політика підприємства

Встановлення  ринкових відносин в Україні призвело до необхідності реформування бухгалтерського  обліку та його пристосування до нових  умов господарювання.

Організація роботи бухгалтерської служби передбачає визначення прав та обов’язків головного бухгалтера та підлеглих йому облікових працівників, визначає побудову бухгалтерської служби на підприємстві, її місце в системі  управління та взаємодію з іншими підрозділами підприємства тощо. Організація бухгалтерської служби залежить від структури управління, обсягів діяльності підприємства. Функції бухгалтерії регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються головним бухгалтером та призначені для конкретних виконавців. Структура та штатна чисельність ТОВ “ім.Калашника”, в тому числі і бухгалтерії, затверджена відповідно до статуту директором товариства.

Формування  ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв’язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Для складання  фінансової звітності відповідно до діючих нормативних актів та падання  її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику (рис. 2.1): обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

Рис. 2.1. Сутність облікової політики

Загальні правила  бухгалтерського обліку в Україні  встановлюються законодавчо, а на кожному  підприємстві залежно від галузі господарювання, умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення вони конкретизуються його обліковою  політикою.

Облікова політика – це організація діяльності підприємства, яка застосовується із самого початку здійснення його господарських операцій. Від складових елементів облікової політики підприємства залежить достовірне відображення бухгалтерських даних, а відповідно й інформації у фінансовій звітності.

Причинами появи  облікової політики в ринкових умовах є:

• альтернативні варіанти щодо організації і ведення бухгалтерського обліку передбачені законодавчими документами;
• розширення видів діяльності та організаційно-правових форм суб’єктів господарювання;
• зміна ролі бухгалтера в господарському житті підприємства від простого реєстратора господарських операцій до активного його учасника;
• перехід України на національні стандарти бухгалтерського обліку припускає надання фінансовій звітності більш управлінської, інформаційної спрямованості;
• концепція бухгалтерського обліку в Україні, сформована на основі національних та міжнародних стандартів, може бути представлена як багаторівнева структура. На міжнародних та державних рівнях встановлюються загальні правила бухгалтерського обліку, в масштабах галузі ці правила уточнюються, а детальна розробка правил та визначення механізму їх реалізації уже проводиться безпосередньо на підприємстві [9; 26].

Відповідно  до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Фінансова звітність є бухгалтерською звітністю, яка містить інформацію за звітний період про: фінансове становище, результати діяльності, рух коштів підприємства. В свою чергу, бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Підприємство самостійно розробляє та затверджує свою облікову політику, що зазначено в п. 5 ст. 8 відповідного закону [31].

Існування облікової політики свідчить про наявність у підприємства права вибору – з декількох запропонованих П(С)БО принципів, методів і процедур воно може обрати ті, що якнайбільше йому підходять, тобто най адекватніше відображають економічну суть операцій, які проводяться ним.

Одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є послідовність, що значить постійне (з року в  рік) застосування підприємством обраної  облікової політики.