Теоретичнi основи фiнансової звiтностi

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРИТИЧНІ  ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

 

1.1. Економічний  зміст фінансової звітності, склад  та методика її складання

Об’єктивні умови жорсткої конкуренції, що пов’язані з активним впровадженням  ринкових механізмів в управління підприємницькою  діяльністю суб’єктів господарювання, вимагають, перш за все, підтримання високої власної конкурентної позиції. За цих обставин значно зростає попит на фінансову інформацію. Саме виняткова роль інформаційного забезпечення в процесах управління спричинює підвищену увагу до бухгалтерської фінансової звітності як основного джерела інформації про майновий та фінансовий стан підприємства, а також результати його виробничо-господарської діяльності за звітний період.

 Зміни, що відбуваються на  сучасному етапі в бухгалтерському обліку України, обумовлюються вимогами, що ставляться до інформації, яку формує дана система, заінтересованими користувачами. Складне переплетіння інтересів різних груп користувачів до звітної інформації передбачає її використання в процесах оцінки, аналізу та прогнозування умов і результатів господарювання як окремого підприємства, так і галузі в цілому. Необхідно відмітити, що вплив бухгалтерської фінансової звітності на ефективність прийняття рішень визначається тим, наскільки об’єктивно вона відповідає запитам користувачів.

Результати дослідження процесів формування та інтерпретації показників бухгалтерської фінансової звітності, затвердженої до використання Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, дозволяють стверджувати про недостатнє задоволення інформаційних потреб управління. Успішне вирішення цих проблем в значній мірі залежить від рівня їх теоретико-методологічного вивчення і узагальнення, що є науковою основою розробки практичних рекомендацій для підвищення якості звітної інформації та ефективності її використання в управлінні.

Розв’язанню теоретичних  і методологічних питань формування, аналізу та прогнозування фінансової звітності присвячена значна кількість  досліджень вітчизняних вчених (Ф.Ф.Бутинця, С.В.Голова, М.Я.Дем’яненка, Г.Г.Кірейцева, В.К.Савчука, В.В.Сопка, В.О.Шевчука та інших вчених).

Крім того, проблеми звітності, процедури  її складання та аналізу в умовах ринкової економіки досить повно  висвітлені в працях вчених країн  близького і далекого зарубіжжя (П.С.Безруких, В.В.Ковальова, О.В.Єфімової, Н.П.Кондракова, Я.В.Соколова, А.Д.Шеремета та інших).

Форми фінансової звітності, розроблені в Україні  за принципами Міжнародних стандартів фінансової звітності, розкривають  інформацію про склад активів, структуру  зобов’язань та власного капіталу, отримані доходи і понесені витрати, фінансові результати, рух грошових коштів тощо. Проте науковий аналіз змісту та структури фінансової звітності свідчить про необхідність вирішення ряду питань, пов’язаних із недосконалістю методичних підходів до формування окремих показників, їх неузгодженістю та відсутністю даних аналітичного характеру, що призводить до необ’єктивності звітної інформації й ускладнює прийняття управлінських рішень внутрішніми і зовнішніми користувачами.

Розуміння ролі і місця бухгалтерської фінансової звітності в системі інформаційного забезпечення прийняття рішень забезпечує ефективне її використання, а також визначення її структури і змісту. Фінансова звітність, ґрунтуючись на узагальнених даних бухгалтерського обліку, виступає ланкою зв’язку підприємства із зовнішнім середовищем. Така звітність покликана розкривати ті процеси, що відбуваються у підприємстві з одного боку, та задовольняти вимоги щодо необхідного обсягу інформації, можливостей її засвоєння зовнішніми і внутрішніми користувачами з іншого.

Практика використання законодавчо-нормативної бази дозволяє стверджувати про неузгодженість і  важке сприйняття термінів, що регулюють  бухгалтерський облік та розкривають  лише ті ознаки, які лежать на поверхні, не висвітлюючи їх сутності, що призводить до формального їх сприйняття та застосування. Для кращого розуміння поняття “фінансова звітність”, було проведено аналіз публікацій щодо даного визначення, результати якого наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Аналіз  досліджень щодо питань обліку дебіторської заборгованості

Автор, джерело	Запропоноване визначення
Озеран А.В., [1]	Фінансова звітність  – це система узагальнених показників, що містить фінансову інформацію про суб’єкт господарювання для прийняття економічних рішень зацікавленими користувачами.
Коробко О.М., [2]	Бухгалтерська фінансова звітність - це регульована  державою сукупність форм звітності, що містять загальну інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства та зміни власного капіталу за певний період, які взаємопов’язані між собою та покликані задовольнити конкретні інформаційні потреби внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Біла Л.М., [3]	Фінансова звітність - сукупність форм згрупованої та узагальненої інформації, що розкриває фінансовий стан і результати діяльності підприємства за звітний період.

 

Отже, можна  сказати, що розуміння у кожного  автора своє. На нашу думку, вони доповнюють один одного. У дипломній роботі ми будемо керуватися законодавчо встановленим визначенням.

Стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV дає наступне визначення фінансової звітності: “Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період” [4].

Фінансова звітність  – це сукупність форм звітності, складених  на підставі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також зміни в його фінансовому стані за звітний період в зручній та зрозумілій формі для прийняття цими користувачами ділових рішень (рис.1.1).

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Групи  користувачів бухгалтерської звітності

 

Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

1. придбання, продажу та володіння цінними паперами;
2. участі в капіталі підприємства;
3. оцінки якості управління;
4. оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
5. забезпеченості зобов’язань підприємства;
6. визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
7. регулювання діяльності підприємства;
8. інших рішень.

Головні вимоги до звітності – це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість. Основні вимоги, що висуваються до звітності, наведені на рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Вимоги до фінансової звітності

Фінансова звітність  повинна містити дані про:

1. підприємство;
2. дату звітності та звітний період;
3. валюту звітності та одиницю її виміру;
4. відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
5. облікову політику підприємства та її зміни;
6. консолідацію фінансових звітів;
7. припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
8. обмеження щодо володіння активами;
9. участь у спільних підприємствах;
10. виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
11. переоцінку статей фінансових звітів;
12. іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами).

Фінансова звітність  повинна включати інформацію, яка  впливає на прийняття рішень, дозволяє одночасно оцінити минулі, поточні, майбутні події; підтвердити та скоригувати їх оцінку, зроблену в минулому.

Фінансова звітність  в Україні формується з дотриманням  тих десяти принципів, які сформульовані  в статті 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”  та пунктом  18 П(С)БО 1 [4;5]:

1. Обачності.
2. Повного висвітлення.
3. Автономності.
4. Послідовності.
5. Безперервності.
6. Нарахування та відповідності доходів і витрат.
7. Превалювання сутності над формою.
8. Історичної (фактичної) собівартості.
9. Єдиного грошового вимірника.
10. Періодичності.

Принцип обачності. В бухгалтерському обліку застосовують методи оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємств. Обережність (обачність) дозволяє враховувати у Звіті про фінансові результати потенційні збитки, проте не дозволяє включати потенційні прибутки. Принцип повного висвітлення. Фінансова звітність повинна вміщувати всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, які можуть впливати на рішення користувачів звітності.

Принцип автономності підприємства. Кожне підприємство розглядається  як юридична особа, що відокремлена від  власників. Тому особисте майно та зобов’язання власника не повинні відображатися  у фінансовій звітності підприємства.

Принцип послідовності  – полягає у наданні користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів. Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Превалювання сутності над формою означає, що операції і  події повинні відбиватися у  фінансовій звітності відповідно до їхньої економічної сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

Принцип нарахування і відповідності. Вимога П(С)БО складати фінансові звіти (крім Звіту про рух коштів) за принципом нарахування позначає, що результати операцій і інших подій варто відбивати в облікових реєстрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство чи одержує або перераховує грошові кошти.

Виходячи з цього  принципу доходи варто відбивати  в Звіті про фінансовий результат  в тім періоді, коли вони були зароблені, а витрати - на основі відповідності  цим доходам.  Принцип відповідності  забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, що були понесені при одержанні цих доходів.

Однак не усі витрати  можна безпосередньо зіставляти з визначеними доходами. У зв’язку  з цим такі витрати відбивають у Звіті про фінансові результати в тім періоді, коли вони виникли (адміністративні витрати, витрати на збут, інші поточні витрати).

Принцип періодичності, котрий допускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Принцип історичної (фактичної) собівартості. Актив оцінується за витратами на їх виробництво або  придбання. До собівартості придбаних  активів включається: ціна придбання, податки, мито, збори, витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи та інші.

Особливістю обліку за історичної собівартістю є можливість перевірки  достовірності господарської операції за первинними документами.

Принцип єдиного грошового  вимірника передбачає вимірювання  та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності. Це універсальний прийом вимірювання економічної інформації.

У табл.1.2 наведена класифікація звітності, яку використовують у бухгалтерському обліку [6].

Таблиця 1.2

Класифікація  звітності

Ознака	Форми звітності
За змістом та джерелами складання	Бухгалтерська Фінансова Статистична Оперативно-технічна Податкова
За терміном подання	Термінова Звичайна
За ступенем узагальнення	Первинна Зведена Консолідована
За роллю  в управлінні	Державна Внутрішньо-господарська
За способом відправлення	Поштова Телеграфна В автоматичному режимі (електронна) Особиста передача
За способом складання	Вручну Автоматизовано
За характером направлення та використання	Зовнішня Внутрішня
За змістом  звітних даних та їх застосуванням	Типова Спеціалізована
За охопленням видів діяльності	Уся діяльність Основна діяльність
За періодичністю	Періодична Річна
За обсягом	Повна Коротка