Теоретичнi основи фiнансової звiтностi

 

Бухгалтерська звітність підприємства – це система  узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування i спеціальної обробки даних синтетичного і аналітичного облiку i є завершальною їх стадією.

Звiтнiсть містить  відомості про реалізовану продукцію, витрати на  виробництво продукції, про стан господарських коштів та джерел їх утворення, про фінансові результати роботи підприємства. Основна задача звітності – вишукування резервів подальшого росту та удосконалення діяльності підприємства, стабільності на ринку.

Для виконання  покладених на бухгалтерську звітність  функцій вона має вiдповiдати таким  основним вимогам:

1. Гарантувати реальність та достовірність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризацій, додержуванням правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків i витрат за вiдповiднi звiтнi періоди;
2. Забезпечувати вчасність надходження даних на пiдставi регламентації термінів співставлення звітних даних для оперативного управління господарською діяльністю організацій i підприємств.

Основними умовами  правильностi складання бухгалтерських звiтiв i балансів є: повнота вiдображення всiх господарських операцiй за звiтний період; тотожність даних синтетичного i аналiтичного облiкiв; тотожнiсть  показників бухгалтерських звiтiв, балансiв i даних синтетичного й аналітичного облiкiв.

Національні ПСБО України встановлюють наступні форми  фінансової звітності:

Форма №1 – Баланс;

Форма №2 – Звіт про фінансові результати;

Форма №3 – Звіт пор рух грошових коштів;

Форма №4 – Звіт про власний капітал;

Форма №5 – Примітки до річної фінансової звітності.

Дані форми  фінансової звітності призначені для  розкриття інформації щодо господарської  діяльності підприємства та використовуються для оцінки діяльності господарюючого суб’єкта у майбутньому (табл. 1.3).

 

Таблиця 1.3

Призначення форм фінансової звітності підприємств  в Україні

Компоненти  фінансової звітності	Зміст	Використання  інформації
Баланс	Наявність економічних  ресурсів, які контролюються  підприємством, на дату балансу	Оцінка структури  ресурсів, їх ліквідності та платоспроможності  підприємства; прогнозування майбутніх  потреб у позиках; оцінка та прогнозування  змін в економічних ресурсах, які  підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про  фінансові результати	Доходи, витрати  і ФР діяльності підприємства  за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності  підприємства; структури доходів  та витрат
Звіт пор  рух грошових коштів	Зміни у складі ВК підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про  власний капітал	Отримання та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз  руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки до річної фінансової звітності	Обрана облікова політика Інформація, що не наведена у фінансовій  звітності, але суттєва і обов’язкова. Додатковий аналіз статей звітності, для  формування обґрунтованих висновків  та пояснення змін окремих показників	Оцінка та прогноз: облікової політики: ризиків або  непевності, які впливають на підприємство, діяльності підрозділів підприємства, тощо

 

Підприємство  заносить інформацію до тієї чи іншої  статті фінансової звітності, якщо:

• існує ймовірність збільшення чи зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;
• оцінка статті може бути достовірно визначена.

Елементами  фінансової звітності є:

1. Виручка –  надходження чистих активів або  погашення зобов’язань підприємства  шляхом реалізації товарів або  послуг, що становлять основні операції підприємства.

2. Витрати –  відтік або використання активів  чи виникнення зобов'язань у  зв’язку з доставкою товарів  чи послуг.

3. Прибутки –  збільшення чистих активів від  випадкових і неосновних операцій  та інших видів діяльності, за винятком доходів від інвестицій з власників.

4. Збитки –  зменшення чистих активів від  випадкових або побічних операцій  та інших подій, за винятком  видатків або розподілень власникам.

5. Активи –  можливі майбутні економічні  вигоди, отримані підприємством внаслідок минулих операцій.

6. Зобов’язання  – можливі майбутні втрати  економічних вигод внаслідок  минулих операцій, включаючи передачу  активів або послуг.

7. Капітал власників  – остаточні проценти власників  після сплати всіх боргів (невипущені  акції + нерозподілені прибутки).

Також має місце  в обліку консолідована звітність (одній компанії належить контрольний  пакет акцій іншої компанії та їх фінансові звіти зводяться  воєдино). Процес зведення фінансових звітів називають консолідацією.

Відповідно  до п.3 ст.2 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” “суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності ”. А п.3 ст.11 зазначеного Закону передбачено, що “для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати ”.

Керуючись цією нормою Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Міністерство фінансів України розробило не запланований спочатку (тобто не включений до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів) стандарт П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”. Цим стандартом передбачено, що фінансова звітність суб’єктів малого підприємництва включає тільки дві форми:

Форма №1 – Баланс;

Форма №2 – Звіт про фінансові результати [7].

Обидві ці форми  об’єднані загальною назвою (“Фінансовий  звіт суб’єкта малого підприємництва”) і мають скорочену (порівняно з аналогічними формами для інших підприємств) кількість показників.

Згідно зі ст.12 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” суб’єкти господарювання, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов’язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність, тобто звітність, що відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Крім консолідованої фінансової звітності, існує ще зведена  звітність, яку складають і подають:

- міністерства, інші центральні органи виконавчої  влади, до сфери управління  яких належать підприємства, засновані  на державній власності, а також  господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності;

- органи, які  здійснюють управління майном  підприємств, заснованих на комунальній  власності, - щодо всіх підприємств,  що належать до сфери їх  управління, а також щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у комунальній власності;

- об’єднання  підприємств – щодо всіх підприємств,  що входять до їх складу.

Послідовність складання фінансової (бухгалтерської) звітності є багатоетапним процесом, який включає:

• інвентаризація майна і фінансових зобов’язань;
• звірка підсумків аналітичного і синтетичного обліку;
• виправлення в бухгалтерському обліку, помилок, виявлених в ході підготовки звіту;
• закриття рахунків з обліку доходів і витрат.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємство повинно проводити інвентаризації активів і зобов’язань, для підтвердження залишків по рахункам. Інвентаризація проводиться на основі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (Міністерство фінансів України 11.08.94 р. № 69).

 Практикою  встановлено, що на тих підприємствах,  де інвентаризація товарно-матеріальних  цінностей та розрахунків не  проводиться або порушені терміни її проведення, частіше відбуваються помилки з розрахунку фінансового результату. Документи, які підтверджують проведення інвентаризації – це описи, підписані комісією та затверджені керівником підприємства.

Всі рахунки (8), 9, 7 класу відкривають на початок періоду та закривають в кінці періоду. Далі наступає період заповнення Балансу, звіту про фінансові результати та інше.

 Співставлення  різних форм фінансової звітності  дозволяє доказати достовірність  заповнення форм звітності.

Отже, на сьогоднішній день питання щодо складання, перевірки  та  регулювання фінансової звітності  цікавить як вітчизняних вчених, так  і зарубіжних науковців. Для кращого  розуміння поняття “фінансова звітність”, було проведено аналіз публікацій щодо даного визначення. У дипломній роботі ми використовуємо визначення, яке зазначене у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV. А саме, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період”. До фінансової звітності висувається ряд вимог – це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість. Наведена класифікація звітності допоможе користувачам знайти необхідну інформацію. Фінансова звітність в Україні формується з дотриманням законодавчо встановлених принципів. Національними стандартами України встановлено основні форми фінансової звітності: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт пор рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності.

 

1.2. Нормативно-інформаційне  забезпечення методики складання  фінансової звітності

 

Важливу роль в  економічній діяльності держави  відіграє законодавство. На його основі визначається статус підприємця, права й обов’язки фізичних та юридичних осіб, правила укладання контрактів тощо.

Звітність підприємства є заключним кроком системи бухгалтерського  обліку, яка узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємства та яка необхідна усім зацікавленим особам для прийняття ефективних економічних рішень.

Власники і  засновники підприємств хочуть бути впевнені в достовірності звітності.

Добре налагоджена  звітність підприємства є, безсумнівно, умовою любого правильно організованого бізнесу.

Загалом звітність  можна визначити як систему узагальнюючих  та взаємопов’язаних показників, яка  подається у вигляді різного  типу таблиць, та текстового матеріалу  за допомогою яких визначається фінансовий стан, результати діяльності підприємств  тощо.

Підприємства  складають фінансову, податкову, статистичну  та інші види звітності, що використовує грошовий вимірник та ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Як правило, така звітність підлягає оприлюдненню.

Звітність підприємства регламентується законами України, постановами Кабінету Міністрів та нормативно-правовими актами (додаток А).

Таким чином, законами України передбачено, що усі суб’єкти господарювання зобов’язані вести  бухгалтерський облік і складати та подавати фінансову звітність.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (ст.1) визначає бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користуванням для прийняття рішень.

Із змісту цієї статті витікає, що методологічно і  організаційно звітність є невід’ємною  складовою системи бухгалтерського  обліку і виникає на завершальному  етапі облікового процесу, що забезпечує методологічну єдність показників, які в ній відображаються з даними первинної документації та обліковими реєстрами [8].

Нормативно-правове  регулювання звітності підприємств  в Україні здійснюється також  через укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, через накази Міністерства фінансів України.

Постанова КМУ  від 28.02.2000 р. № 419 “Порядок подання  фінансової звітності” зі змінами  та доповненнями визначає порядок та терміни подання фінансової звітності [9].

Наказ Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 “Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку” встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності [10].

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правові акти, затверджені  Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення  бухгалтерського обліку і складання  фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.