Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

Рис. 1.1. Склад фінансової звітності та її зміст

     Інші  звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включено до звітності підприємства не є фінансовою звітністю.

     Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлені П(С)БО 2-5, але  підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

• існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
• оцінка статті може бути достовірно визначена.

      1.2 Прийоми та методи  аналізу фінансового стану

      Фінансовий  стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності будь-якого підприємства.

      Фінансовий  стан підприємства являє собою комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

      Фінансовий  стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Але фінансовий стан підприємства знаходиться під впливом факторів не тільки фінансового характеру, але й таких, що не мають цінової оцінки (політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності тощо).

      Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

      Суть, зміст і необхідність дотримання принципу системності і комплексності фінансово-економічного аналізу потребують чіткої організації аналітичного процесу на підприємстві, яка передбачає певну етапність і раціональний підбір інформаційних джерел, що залучаються для розв'язання аналітичних задач. Необхідними етапами проведення аналітичної роботи є:

• розробка програми проведення аналізу (визначення об'єктів і послідовності аналізу, постановка цілі, терміни виконання);
• визначення кола інформаційних (обліково-статистичних, звітних, оперативно-планових) матеріалів, включаючи (якщо це диктується необхідністю виконання програми аналізу) широке залучення даних спеціальних спостережень, опитувань, контрольних документів, документів позасистемного обліку; при вирішенні питань на цьому етапі аналітичної роботи виходять з того, що вихідна інформація — це основний фактор якісного проведення аналізу;
• розв'язання поставлених аналітичних задач, спираючись на використання арсеналу прийомів і методів аналізу та наявну обчислювальну техніку;
• підготовка і передача аналітичної інформації, висновків, пропозицій, які випливають з неї, за призначенням.

     Питання організації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпечення тісно пов'язані з класифікацією  аналізу на зовнішній фінансово-економічний  аналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз.

     Зовнішній фінансово-економічний аналіз призначений  для так званих зовнішніх споживачів (контролюючі органи, органи управління, податкові органи, банки, фондові  та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у тому числі, і насамперед, кредитори та потенційні інвестори підприємства). Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об'єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність, динаміка зміни структури капіталу за джерелами його формування тощо.

     Повну перешкоду аналізу фінансового  стану підприємства дають :

• різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.
• нестабільність законодавчої бази (фінансового і податкового права), це також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.

     Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську  та статистичну звітність. Його основними  інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства (річний, квартальні), звіти про фінансові результати (річний, квартальні), звіт про фінансово-майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Для проведення аналізу на основі публічної звітності існує багато типових методик, оскільки вихідна інформація уніфікована відповідними стандартами бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та звітності. Природно, число аналітичних задач, їх складність обмежені даними цієї досить небагатої інформаційної бази.

     Внутрішній (управлінський) фінансово-економічний  аналіз — глибший і більш комплексний, оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіх доступних джерел облікової та позаоблікової інформації, включаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінського, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. З метою збереження комерційної таємниці результати внутрішнього аналізу захищаються від проникнення у розпорядження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

     Як  аналітичні задачі у внутрішньому (управлінському) аналізі фігурують складніші об'єкти аналізу (наприклад, глибоке обґрунтування бізнес-планів, вивчення впливу структури витрат на виробництво на рентабельність підприємства, вплив на рентабельність оборотності оборотних коштів та амортизаційної політики, оптимальність з точки зору максимізації прибутку інвестиційних портфелів, вплив роботи окремих структурних підрозділів підприємства на загальні результати діяльності підприємства та їм подібні. Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут практично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу для використання керівництвом підприємства залежить насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і прийомами аналізу.

     Як  зовнішній, так і внутрішній фінансово-економічний  аналіз диференціюються за призначенням результатів на поточний (ретроспективний) аналіз, оперативний аналіз і перспективний  аналіз.

     Поточний  фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік); як основні завдання поточного (або ретроспективного, бо вивчається діяльність підприємства за час, що минув) аналізу виступають: об'єктивна оцінка результатів фінансово-господарської діяльності, виявлення невикористаних резервів, недоліків у роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів стратегічного управління діяльністю підприємства. Для методики поточного аналізу найхарактернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення факторів, що спричинили відхилення від них. Необхідно підкреслити, що саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим і що він, з одного боку, використовує, вбирає в себе матеріали оперативного аналізу, а з другого боку, виступає базою перспективного аналізу.

     Оперативний аналіз здійснюється повсякденно, він  наближений за часом до моменту здійснення певних економічних процесів, що відбуваються в ході фінансово-господарської діяльності підприємства, виступає знаряддям оперативного управління нею. Особливістю проведення оперативного аналізу є використання не звітної, а оперативної інформації — первісних бухгалтерських та інших документів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов'язана відносна наближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.

     Перспективний аналіз базується на вивченні різноманітних  явищ у сфері фінансово-економічної  діяльності з метою прогнозування  на майбутнє. Використовується як база для прогнозування обсягів реалізації продукції, витрат на її виробництво, рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливість перспективного фінансово-економічного аналізу — використання даних про роботу підприємства за минулий (досить тривалий) час, але під кутом зору майбутньої діяльності цього підприємства.

     Баланс  в системі інформаційної бази фінансового аналізу посідає  центральне місце, є найважливішим  джерелом даних про фінансовий стан підприємства на визначену дату.

     Для того щоб аналіз валюти балансу був  повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. Така оцінка дається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізу.

     Горизонтальний  аналіз полягає в порівнянні абсолютних величин за статтями балансу (вартості активів та зобов’язань) за два суміжні  періоди, а також, при можливості, у динаміці за ряд періодів (кварталів). Порівняння можна здійснювати шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, або за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсотків (разів) порівнювана величина більша або менша за ту, яку визначали за базу порівняння.

     Вертикальний  аналіз – це структурний аналіз абсолютних величин, який дає змогу  за даними відносних величин, вивчити структуру активів та зобов’язань. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, що відбувалися в їх структурі. Структурні зрушення дають можливість вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами та зобов’язаннями. Порівнюючи структуру змін в активах та зобов’язаннях, можливо зробити висновок про те, через які джерела поповнювалося майно і в які активи це майно було вкладене.

РОЗДІЛ 2. Показники оцінки фінансового стану підприємства

     Аналіз  показників фінансової звітності базується  на одержанні відповідних коефіцієнтів та співвідношень, які характеризують різні аспекти діяльності підприємства.

     Аналіз  фінансової звітності за допомогою  системи коефіцієнтів  дає можливість користувачам цієї звітності оцінити  фінансову стійкість підприємства, його ліквідність та ефективність діяльності, узагальнювати показники і порівнювати результати діяльності підприємства як в динаміці, так і результатами  діяльності інших підприємств. Таким чином, коефіцієнтний аналіз дає можливість побачити зміни у фінансовому стані та результатах діяльності підприємства і допомагає користувачам звітності визначити тенденції та структуру можливих змін, що в свою чергу може підказати зацікавленим особам на ризики і можливості, що пов`язані з підприємством, що аналізується.

     Систему коефіцієнтів можна умовно розподілити на певні групи. Найбільш важливими показниками, що визначають фінансовий стан підприємства як в зарубіжних країнах так і в Україні є показники платоспроможності (ліквідності), показники фінансового стану, рентабельності, показники ділової активності (оборотності). Розглянемо ці показники більш конкретніше. 

2.1. Показники, що  характеризують фінансову  стійкість підприємства

     При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас  його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

     Змінні  витрати збільшуються чи зменшуються  пропорційно об’єму виробництва  продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

     Постійні  затрати не залежать від об’єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.

     Постійні  затрати разом з прибутком складають маржинальний доход підприємства.

     Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки, яка необхідна  для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.