Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

     Розраховується  поріг рентабельності відношенням  суми постійних затрат у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального доходу у виручці.

     В заключення необхідно узагальнити  всі результати аналізу і зробити  більш точний діагноз, а також  його прогноз на перспективу. Необхідно  розробити також конкретні заходи, що дозволяють покращити фінансовий стан підприємства. Перш за все це заходи, направлені на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості і конкурентноздатності, зниження собівартості, росту прибутку і рентабельності, прискорення обіговості капіталу і більш повне і ефективне використання виробничого потенціалу підприємства.

     Як  відомо, між статтями активу і пасиву балансу існує тісна взаємозалежність. Кожна стаття балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є  власний капітал і довгострокові  позичені кошти. Не виключається випадок формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку.

     Поточні активи формуються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позичених коштів.

     В залежності від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини:

     Змінну  частину, яка складена за рахунок  короткострокових зобов’язань підприємства;

     Постійний мінімум поточних активів, який формується за рахунок власного і довгострокового позиченого капіталу.

     Оцінку  фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно,  на підставі комплексу показників.

     Суму  власного оборотного капіталу можна  розрахувати і таким чином: від  загальної суми поточних активів  відрахувати суму короткострокових фінансових зобов’язань. Різниця може показати, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу чи що залишається в обороті підприємства, якщо погасити всю короткострокову заборгованість кредиторам.

     Розраховується  також структура розподілення власного капіталу, а саме доля власного оборотного капіталу в загальній його сумі. Відношення власного оборотного капіталу в загальній його сумі отримало назву “коефіцієнта маневрування капіталу”, який показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами.

     Важливим  показником, який характеризує фінансовий стан підприємства і його стійкість  є забезпеченість матеріальними  оборотними засобами власними джерелами  фінансування. Вона встановлюється порівнянням суми власного оборотного капіталу з загальною сумою матеріальних оборотних фондів.  

     Існує такі  типи фінансової стійкості:

• абсолютна стійкість фінансового стану (якщо запаси і затрати (З) менші суми власного оборотного капіталу (ВК) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КР) ;
• нормальна стійкість (якщо запаси і затрати (З) дорівнюють сумі власного оборотного капіталу (ВК) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КР);
• нестійкий, передкризовий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д).
• кризовий фінансовий стан коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх реформування і підприємство стає на межу банкрутства.

     Фінансово стійким підприємством можна  вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне  забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської  заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов`язаннями.

     Фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів (джерела  коштів - власний і позиковий капітал) та ступенем залежності від зовнішніх  кредиторів.

     Інформація  про власний капітал відображається у розділі І Пасиву Балансу (додаток 1), а величина позикового капіталу - у розділі ІІ, ІІІ,ІV Пасиву Балансу.

     Основними показниками, які характеризують фінансову  стійкість підприємства, є наступні:

     Коефіцієнт  концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, незалежності) = Власний капітал : Активи підприємства  = ряд.380 : ряд.280

     Цей коефіцієнт характеризує частку власного капіталу у майні підприємства, тобто  відображає незалежність підприємства від займаних джерел. Чим більшим є цей показник, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство, але бажано, щоб його значення було не меншим 0,5. Для України цей коефіцієнт повинен бути не меншим 0,2. Якщо ж значення коефіцієнта становить 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

     Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації позикового капіталу:

     Коефіцієнт  концентрації позикового капіталу = Позиковий  капітал : Активи підприємства = (ряд.430+ряд.480+ряд.620) : ряд.280

     Сума  цих двох коефіцієнтів повинна становити 1.

     З приводу ступеня залучення позикових  коштів у зарубіжній практиці існують  різні думки. Найпоширенішою є наступна: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, а залученого - якнайменшою. Адже у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

     Разом з тим, багатьом японським компаніям  властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в середньому на 60% вище, ніж в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих країнах мають різну природу: в США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії - від банків. Саме тому високий коефіцієнт концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банківських установ, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.

     Коефіцієнт  співвідношення позикового і власного капіталу є найбільш загальною оцінкою  фінансової стійкості підприємства і характеризує залежність підприємства від зовнішніх займів.

     Коефіцієнт  співвідношення = Позиковий капітал : Власний капітал = (ряд.430 + ряд.480 + ряд.620) : ряд.380

     Він показує, скільки залучених коштів підприємство використало на 1 гривню вкладених в активи власних коштів.

     Теоретичне  значення цього показника повинно  бути меншим за 1. Збільшення його величини свідчить про втрату фінансової стійкості підприємства.

     Коефіцієнт  фінансової залежності = 1 : Коефіцієнт автономії = Активи підприємства : Власний  капітал = ряд.280 : ряд.380

     Якщо  його значення наближається до 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Зростання коефіцієнту фінансової залежності в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства.

     Коефіцієнт  маневреності власного капіталу = Власні оборотні активи (кошти) : Власний капітал = ряд.260 : ряд.380.

     Якщо  значення становить більше 0,5 то це означає, що біля 50% власного капіталу підприємства вкладено в оборотні активи (тобто, використовується для фінансування поточної діяльності), а решта - капіталізована.

     Теоретичне  значення коефіцієнту маневреності становить 0,4 – 0,6 і може змінюватися в залежності від структури капіталу і галузевої підпорядкованості підприємства.

2.2. Показники платоспроможності  та ліквідності.

     Ліквідність (платоспроможність) – це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строк}' їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по своїх зобов'язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

     Платоспроможність – це можливість підприємстві своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, видавати заробітну плату, вносити платежі до бюджету.

    Ліквідність - це показник, який свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати кошти для оплати своїх зобов’язань.

    Іншими  словами, ліквідність підприємства –- це співвідношення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства. Поточні активи – це активи, що постійно обертаються у процесі господарської діяльності підприємства (оборотні активи). У Балансі вони відображаються у рядках 100-250 розділу ІІ Активу. А поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати Балансу. Вони відображаються у розділі IV Пасиву.

    Таким чином, ліквідність - це є співвідношення величини ліквідних активів підприємства і його короткострокової заборгованості.

    Найліквіднішими активами є готівка та безготівкові кошти на рахунках в банку. Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять борги у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для одержання грошових коштів готову продукцію, товари понад нормативні залишки виробничих запасів спочатку необхідно продати.

    Найбільш  узагальнюючим показником ліквідності  є коефіцієнт загальної ліквідності. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних зобов’язань.

      Коефіцієнт  загальної ліквідності = Оборотні активи : Поточні  зобов’язання = ряд.260 : ряд.620

      Найбільш  оптимальне теоретичне значення показника  знаходиться в межах від 2,0 до 2,5. В деяких джерелах вказується, що цей коефіцієнт повинен знаходитись в межах від 1 до 3. Нижня межа обумовлена тим, що оборотних активів повинно бути, у крайньому випадку, достатньо для погашення короткострокових зобов’язань (тобто, поточні активи повинні перевищувати поточні зобов’язання, інакше підприємство постане перед загрозою банкрутства). Перевищення оборотних засобів над короткостроковими зобов’язаннями більш, ніж у 3 рази також є небажаним, оскільки свідчитиме про нераціональну структуру капіталу.

      Коефіцієнт  загальної ліквідності не є абсолютним показником спроможності підприємства повернути борги, оскільки він характеризує наявність оборотних активів, але не їх якість.

      А більш суворим показником ліквідності  є коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються більш ліквідні поточні активи, тобто не враховуються запаси.

      Коефіцієнт  поточної ліквідності = (Оборотні активи - Запаси) : Поточні  зобов’язання = (ряд.260 - ряд.(100 - 140)) : ряд.620

      Теоретичне  значення показника повинно бути не меншим 0,7-0,8.  Згідно міжнародних стандартів його значення повинно бути більшим від 1.

      Однак ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад, коефіцієнт поточної ліквідності становить 0,5 (тобто  на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 копійок ліквідних активів), то за мірками більшості галузей це є низьким показником. Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт і є невисоким, оскільки тут більша частина грошових коштів вкладена у запаси.

      Коефіцієнт  абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена негайно.

      Коефіцієнт  абсолютної ліквідності = Грошові кошти  та їх

      еквіваленти : Поточні зобов’язання = (ряд.230 + ряд.240) : ряд.620

      Цей коефіцієнт показує, наскільки короткострокові  зобов’язання можуть бути негайно погашені високоліквідними коштами.

      Теоретичне  значення цього показника становить  від 0,2 до 0,35. Тобто, не менше 20% короткострокових зобов’язань мають бути негайно  погашеними високоліквідними коштами. А більше 35% не завжди потрібно, оскільки надмірний залишок коштів свідчить про неефективне їх використання.