Управління земельними ресурсами на регіональному рівні – на прикладі Полтавської області

- надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з її вини;

- проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів.

Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.

За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф в розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на цілі, зазначені в частині першій цієї статті.

Кошти, що надходять від продажу землі використовується суб'єктами господарської діяльності (юридичними та фізичними особами) на їх розсуд.

3.3. Економічна ефективність заходів управління земельними ресурсами.

Особливості реформування земельних відносин і системи землекористування Полтавської області вимагають адекватного управління земельними ресурсами. Дослідженнями обґрунтовано, що рівень управлінських заходів з покращення економіки та екології землекористування в регіоні є недостатнім, оскільки потенціальні можливості земельних ресурсів є значно більшими, а управлінські рішення недостатньо ефективними (табл. 4).

Таблиця 4

Оцінка ефективності управління земельними ресурсами в Київській області

*        за даними обласного управління земельних ресурсів;

**      за даними обласного статистичного управління;

Важливими факторами, які обумовлюють особливості регіональної системи управління земельними ресурсами та її організаційних структур, є специфіка природної основи земельного фонду і ведення сільськогосподарської діяльності в області, розселення населення і урбанізація, рівень соціально-економічного розвитку сільських територій, який склався в процесі земельної реформи, стан перерозподілу земель і їх використання.

Аналіз виконуваних функцій обласними управліннями і районними відділами земельних ресурсів та їх функціональних обов’язків і прав, як організаційних механізмів управління, показує, що вони не узгоджуються з поставленими завданнями і цілями раціонального використання та охорони земель. Також вони не відповідають вимогам основних положень Земельного кодексу України, якими визначено повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, регіональних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Побудова організаційної структури територіальних органів з управління земельними ресурсами повинна узгоджуватись з основними цілями регіональної земельної політики в галузі використання і охорони земель.

Оцінку ефективності управлінських дій пропонується здійснювати відповідно до трьох підсистем: соціально-економічній, організаційній та екологічній.

Вступ

Встановлено, що управління земельними ресурсами необхідно розглядати в контексті соціального, економічного та екологічного управління. Потреба в управлінні земельними ресурсами України виникла одночасно із потребою змін у земельних відносинах та в землевпорядних роботах. Поворотним пунктом в управлінні земельними ресурсами в новому руслі на території України слід вважати Указ про організацію землеустрою і утворення Комітету по землевпорядних справах а також губернських і повітових землевпорядних комісій від 4 березня 1906 р. Цим указом, а також низкою наступних урядових розпоряджень було встановлено систему землевпорядкування у відповідності до завдань земельної реформи, яка проводилась протягом 1907-1912 рр. У подальшому земельна політика та система управління земельними ресурсами в Україні змінювались відповідно до політичної системи країни та з розвитком її продуктивних сил.

Так, скасування приватної власності на землю у 1917 році, прийняття Земельного кодексу в 1922 році, Постанови Ради Міністрів „Про єдиний державний облік земельного фонду СРСР” в 1954 році, створення інституту “Укрземпроект” в 1961 році вносили певні організаційні зміни в розвиток системи управління земельними ресурсами. Значним поштовхом для прискореного розвитку регіональної системи управління земельними ресурсами стало створення в незалежній Україні єдиного державного органу по земельних ресурсах - Держкомзему України.

Під управлінням земельними ресурсами слід розуміти систематичну, цілеспрямовану дію держави і суспільства на удосконалення земельних відносин і системи землекористування. Ця дія базується на використанні відомих об’єктивних закономірностей та інформації з метою забезпечення ефективного використання земельних ресурсів країни в цілому, регіонів і конкретних територій.

Основу системи управління земельними ресурсами, як і будь-якої іншої соціально-економічної системи, становлять об’єкт, суб’єкт, предмет, мета, завдання і функції управління. Об’єкт і предмет управління створюються в результаті багаторічного попереднього періоду. Сучасні мета, завдання і функції управління земельними ресурсами формуються українським суспільством у даний час.

Об’єктом управління на регіональному і місцевому рівнях є земельний фонд адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, селища, села та ін.), земельні угіддя окремих землеволодінь та землекористувань, які відрізняються за характером використання та правовим статусом.

Предметом управління є процеси організації використання землі, які в межах певної території забезпечують весь спектр потреб як окремих галузей економіки, так і окремих громадян. Це призводить до різноманітних способів використання земельних ресурсів, які підлягають управлінню.

Метою управління земельними ресурсами на регіональному рівні є створення і забезпечення функціонування системи землекористування та земельних відносин, яка дозволяє при достатньо високому рівні екологічних і соціальних умов забезпечувати ефективний розвиток підприємництва різних напрямів та збереження й відновлення земельних ресурсів.

Управління земельними ресурсами охоплює весь спектр суспільних відносин – від соціального до економічного, правового, екологічного та інших видів управління. Разом з тим земельні ресурси мають ряд властивостей і особливостей, які не залежать від системи суспільних відносин і які не притаманні іншим засобам виробництва. Це, зокрема, те, що земля є продуктом природи і виникла та існує незалежно від волі й свідомості людини. По-друге, земля, на відміну від інших засобів виробництва, в процесі використання не зношується, не знижує свої корисні властивості. По-третє, використання землі пов’язане з просторовою постійністю місця та обмеженістю території, в той час як інші засоби виробництва в міру розвитку продуктивних сил кількісно збільшуються і якісно видозмінюються.

Висновок

Одним із найважливіших факторів управління земельними ресурсами на всіх адміністративно-територіальних рівнях є система землеустрою і державного земельного кадастру, які становлять інформаційну основу державного управління територіями й економічним регулюванням земельних відносин.При цьому всі складові системи управління повинні бути адаптовані до ринкових умов. Особливо це важливо при розробці економічно та екологічно обґрунтованих засобів землеустрою, оцінки земель різних категорій, законодавчій зміні принципів і правил оподатковування об’єктів земельних відносин.

Вивчення та розробка заходів з удосконалення системи управління земельними ресурсами в різних соціально-економічних формаціях є надзвичайно важливим, оскільки вони чи не найголовніші в системі економічних відносин. Аналіз розвитку управління земельними ресурсами свідчить про те, що воно ґрунтується на поєднанні використання землі як природного ресурсу, територіального базису і основного засобу виробництва; різнома-нітності форм власності на землю; державному регулюванні землекористуванням незалежно від форм господарювання тощо.

Державне управління земельними ресурсами здійснюється за допомогою таких заходів: розробки і реалізації законодавчих і нормативних правових актів, регіональних програм і планів, а також окремих заходів і рішень органів державної влади України і суб’єктів України; проведення державної планової, фінансової і інвестиційної політики; забезпечення вимог законодавства і нормативно-методичних документів; забезпечення механізму економічного стимулювання охорони і раціонального використання земельних ресурсів; контроль за станом земель, раціональним їх використанням і охороною, притягнення до відповідальності винних у порушенні законодавства; державного ліцензування, сертифікації і страхування; забезпечення державної освіти і пропаганди. Реалізація указаних заходів забезпечується за допомогою використання системи механізмів державного управління.

Земельні ресурси Полтавської області  за умови правильного управління і організації  їх раціонального використання здатні забезпечити сталий розвиток сільських територій регіону, формування сприятливого середовища для життєдіяльності населення.

Список  використаної  літератури

1.      Дорош О.С. Принципи управління земельними ресурсами” // Землевпорядкування. – 2002

2.      Дорош О.С. Управління земельними ресурсами на регіональному рівні. –  К.: ТОВ „ЦЗРУ”, 2004.

3.      Типове положення про обласне управління земельних ресурсів за-тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 930

4.      Голіка Ю. С. Ілляш О. « Екологія Полтавщини» , Полтава: “Полтавський літератор.” 2006.

5.      Шапоренко О.І. Ринок землі як функція управління земельними ресурсами // Теорія та практика державного управління. Вип. 9. – Харків: Вид-во ХарРІНАДУ “Магістр”, 2004

6.      В. В. Горлачук В. Г. В'юн А. Я. Сохнич Навчальний посібник «Управління Земельними Ресурсами» Харків,2004

7.      Електронній сайт « Полтавської обласної державної адміністрайії » http://www.adm-pl.gov.ua

8.      Електронний сайт «Географія Полтавщини»

http://www.geo.pnpu.edu.ua

Зміст

Вступ

1.              Природні і соціально-економічні ресурси Донецького регіону.

1.1.              Природні ресурси регіону.

1.2.              Соціально-економічні ресурси.

1.3.              Структура органів управління земельними ресурсами.

1.4.              Аналіз використання земельних ресурсів у регіоні.

2.              Застосування даних землеустрою, земельного кадастру і моніторингу при управлінні земельними ресурсами.

2.1.              Використання матеріалів землеустрою.

2.2.              Використання кадастрової інформації для прийняття управлінських рішень.

2.3.              Аналіз якісного стану земель і розробка заходів з покращення їх стану (за даними моніторингових досліджень)

3.              Економічний механізм управління земельними ресурсами.

3.1.              Формування і аналіз ринку землі в регіоні.

3.2.              Земельні платежі та їх використання.

3.3.              Економічна ефективність заходів управління земельними ресурсами.

Висновки

Список використаної літератури

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут екологічної безпеки

Кафедра землевпорядних технологій

Курсова робота

на тему:

« Управління земельними ресурсами на регіональному рівні – на прикладі Полтавської області »

                                                                                       Виконала ст.гр. ЗК-508

                                                                                         Варченко В.В.

                                                                                       Викладач:

                                                                                         Мартинюк О.А.

Київ 2012