Управління земельними ресурсами на регіональному рівні – на прикладі Полтавської області

Хімічна та нафтохімічна промисловість поки-що не посідають значного місця в промисловому комплексі Полтавщини, хоча в 2006 році в області діяло 71 підприємство даної галузі, причому обсяг промислової продукції з 2000 до 2006 року збільшився в 2 рази. Серед найбільших підприємств галузі: АТ відкритого типу «Кременчуцький завод технічного вуглецю», що випускає технічний вуглець для виробництва гуми, Полтавська фабрика «Хімпластмас», Кременчуцьке колективне підприємство «Спектр».

Серед підприємств медичної промисловості добре відомі АТ відкритого типу «Лубнифарм» та ВО «Фармація» в Полтаві.

Деревообробна промисловість області діє на базі 47 підприємств з виробництва деревини та виробів з деревини. В той же час до целюлозно-паперової, поліграфічної промисловості та видавничої справи належить 120 підприємств.

Лісозаготівельний промисел в області веде державне лісогосподарське об’єднання «Полтаваліс», до складу якого входить 7 держлісгоспів: Полтавський, Гадяцький, Лубенський, Кременчуцький, Пирятинський, Миргородський, Новосанжарський. Площа лісів в цих лісгоспах — 149,6 тис. га. Більшу частину вирубок складають санітарні — біля 200 тис. м? за рік.

Деревообробна промисловість Полтавщини представлена підприємствами, розташованими в Кременчуці (10) підприємств, Полтаві (18), Лубнах (3), Комсомольську (1), Карлівці (1), Пирятині (2) та інших центрах. Крім меблів підприємства випускають дерев’яну тару. Продукція меблевих підприємств області йде на задоволення місцевих потреб, невелика кількість продукції реалізується в інші райони України.

Частка скляної і парцеляно-фаянсової промисловості Полтавщини в останні роки значно скоротилася. Зараз в області працює лише 3 підприємства цієї галузі: Полтавське відкрите АТ «Полтавафарфор», Опішнянський завод майолікових виробів «Художній керамік», Лубенська виробничо-торгова фірма «Дзеркало».

В структурі промислового виробництва Полтавської області питома вага продукції підприємств легкої промисловості складає 14% ( 2006 р.) і займає 6-е місце після паливної промисловості, харчової промисловості, машинобудування та металообробки, чорної металургії та електроенергетики.

Особливістю територіальної структури легкої промисловості є її нерівномірне розміщення по території області. Понад 2/3 її продукції випускають 3 багатогалузевих центри — Полтава (30 підприємств), Кременчук (41), Комсомольськ (29). Значними осередками легкої індустрії є Лубни, Нові Санжари, Миргород, Кобеляки, які виступають двогалузевими центрами. З інших центрів легкої промисловості найбільш значний — Решетилівка, де виробляють понад 30 видів виробів.

У 2006 році на харчову промисловість припадало 22,5% товарної продукції промисловості Полтавської області. Галузь представлена м’ясною, молокопереробною, цукровою, хлібопекарською, кондитерською, плодовоовочевоконсервною, спиртовою та лікеро-горілчаною, пивоварною, масложировою промисловістю, виробництвом безалкогольних напоїв. В області діє 276 підприємств (2006 р.) харчової промисловості (без врахування виробництва у сільськогосподарських підприємствах). За виробництвом продукції харчової індустрії Полтавщина займає 8 — 9 місце в Україні.

     Сільське господарство.

Рівнинний рельєф та сприятливі агрокліматичні умови створюють відповідні передумови для розвитку сільського господарства.У сільськогосподарському виробництві області в 2006 році 66,4% прибутків дало рослинництво, провідними галузями якого є виробництво зернових культур, цукрового буряка, соняшника.

Важливою особливістю рослинництва є відносна нестабільність показників, переважно через залежність виробництва від природних умов, крім того, рослинництво має комплексоутворюючий характер. Специфічною особливістю рослинництва є також сезонність і нерівномірна тривалість виробничих циклів, що знижує його ефективність у порівнянні з іншими галузями суспільного господарства.

Найбільші посівні площі області займають зернові культури (56,6% ). Основними виробниками зернових культур є Глобинський (197 тис. т), Новосанжарський (178 тис. т), Миргородський (163 тис. т), Семенівський (147 тис. т), Кобеляцький (125 тис. т) райони. Середня урожайність зернових на Полтавщині у 2006 р. становила 27,3 ц /га.

Провідна зернова культура Полтавщини — озима пшениця, питома вага якої в структурі вартості товарної продукції рослинництва складає 16 — 18%, а в товарній продукції зернових — понад 40%. Другою культурою за посівними площами та валовим збором зерна є ярий ячмінь, який використовують для внутрішніх потреб (виготовлення пива, корм для тваринництва).

Кукурудза за валовим збором зерна є першою серед зернових культур (836 тис. т). У фазі молочної стиглості вона використовується для одержання високопоживного силосу, зерно йде на виготовлення борошна, пластівців, олії, спирту, клею. Дозрілі стебла кукурудзи можуть використовуватись як грубий корм, а також для виготовлення целюлози, ізоляційних матеріалів тощо. Урожайність кукурудзи на зерно в 2006 році склала 40,8 ц/га, тоді як в 2001 році лише 28,1 ц/га.

Значного розвитку за останні роки набуло виробництво круп’яних культур — гречки та проса. Найбільшу питому вагу посівів гречки серед зернових мають північні райони області — Чорнухинський, Гадяцький, Пирятинський.

Виробництво технічних культур на Полтавщині представлено вирощуванням цукрового буряка, сої та соняшника. Питома вага цукрових буряків у структурі посівних площ в середньому по області становить 5,1%. Валовий збір цукрового буряка в 2006 р. склав 2364 тис. т, а середня врожайність становила 294,8 ц/га. За посівними площами, валовим збором, врожайністю та собівартістю виробництва цукрового буряка в області склались певні територіальні відмінності, що пов’язані з структурою ландшафтів, якістю ґрунтів, наявністю трудових ресурсів, віддаленістю до приймальних пунктів. До районів з найбільшою врожайністю цукрових буряків належать Пирятинський (440,2 ц/га), Шишацький (356,0 ц/га), Глобинський (337,1 ц/га), Карлівський (334,3 ц/га) та Великобагачанський (324,4 ц/га) райони.

Основною олійною культурою області є соняшник, насіння якого містить 35 — 40% олії, яка переважно використовується для продовольчих цілей, виготовлення мила та фарб. Побічні продукти (макуха і шрот) є цінним кормом для тварин. Зрілі стебла соняшнику можна використовувати як паливо, а також як технічну сировину для виробництва мила, скла, паперу, штучного шовку.

Середня врожайність соняшнику в Полтавській області складає 15,7 ц/га, а валовий збір — 264 тис. т (2006 р.). Найвищі показники мають Новосанжарський, Глобинський, Зінківський, Карлівський райони.

Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є картоплярство та овочівництво. У порівнянні з іншими культурами, рівень розвитку цієї галузі дещо нижчий. Більша частина виробництва картоплі припадає на приватний сектор та фермерські господарства. Невисока частка господарств суспільного сектора пояснюється невідповідністю агрокліматичних умов біологічним вимогам картоплі, тому її врожайність становить 152 ц/га. У 2006 р. в області в усіх категоріях господарств вироблено 1696 т картоплі.

Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво. Важливим показником розвитку тваринництва є поголів’я худоби та її щільність на 100га угідь. У 2006 р. за щільністю поголів’я ВРХ на 100 га угідь провідні місця на Полтавщині посідали Шишацький, Кременчуцький, Гадяцький, Оржицький та Хорольський райони. В останнє десятиліття спостерігається зменшення поголів’я худоби в області за рахунок скорочення поголів’я в господарствах суспільного сектора. З 1975 р. до 2006 р. частка області у загальнодержавному виробництві м’яса зменшилася з 5,3% до 2,8%. Рівень рентабельності тваринництва Полтавщини значно нижчий, ніж рослинництва, причому рентабельність виробництва всіх видів м’яса від’ємна: м’ясо ВРХ — 41,5%, свиней — 42,2%, овець — 64,7%, птиці — 13,9%. Разом з тим, показники ефективності тваринництва області дещо вищі від загальнодержавних.

1.3  Структура органів управління земельними ресурсами.

До компетенції регіональних органів управління входять: розробка стратегії і тактики розвитку земельних відносин та системи землеробства; підготовка і затвердження прогноз-планів розвитку з врахуванням економічного і соціального факторів, а також соціальних, економічних, екологічних та науково-технічних програм загальнорегіонального значення. Органи обласного управління координують внутрішньообласні земельні відносини, стимулюють розвиток міжгалузевих систем землекористування, спільно з міськими та районними органами управління визначають території для розміщення нових виробничих об’єктів, контролю-ють стан довкілля і землекористування, регулюють внутрішньообласний рух конкурентоспроможних і екологічно безпечних типів землекористування.

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про обласне управління земельних ресурсів за-тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 930

Обласне управління земельних ресурсів є місцевим державним органом, під-порядкованим Держкомзему України. У межах своєї компетенції здійснює дер-жавне управління земельними ресурсами, забезпечує проведення земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території області. Обласне управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпоря-дженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням, наказами Держкомзему України.

Основними завданнями обласного управління земельних ресурсів відповідно до типового положення є:

-  координація проведення земельної реформи, спрямованої на роздержавле-ння і приватизацію земель, сприяння паюванню земель, переданих у колективну власність, створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності на землю;

-  здійснення державного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів;

-  ведення державного земельного кадастру, організація здійснення земле-устрою та моніторингу земель;

-  реалізація державних, розроблення і здійснення регіональних програм раціонального використання та охорони земель, відновлення родючості ґрунтів, поліпшення навколишнього природного середовища.

Обласне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі функції:

1)               реалізує державну політику у використанні та охороні земель, проведенні земельної реформи, готує і подає Держкомзему пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань регулювання земельних відносин;

2) здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та зем-лекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання;

3)               виявляє землі, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням установлених законодавством вимог;

4)               розробляє і подає Держкомзему та обласній державній адміністрації необ-хідні розрахунки і обґрунтування програм робіт з проведення земельної реформи, здійснення землеустрою, реалізації заходів щодо раціонального використання та охорони земель, а також прогнозування розвитку земельних відносин;

5)               виконує делеговані йому Держкомземом функції замовника проектно-розвідувальних і будівельних робіт, пов’язаних з проведенням земельної рефор-ми, здійсненням землеустрою, веденням державного земельного кадастру, моніторингу земель, раціональним використанням і охороною земель;

6) забезпечує використання за цільовим призначенням бюджетних асигну-вань, а також коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

7)               організовує проведення робіт з грошової оцінки земель, подає обласній державній адміністрації пропозиції щодо плати за землю;

8) розглядає матеріали попереднього погодження місць розташування об’єк-тів будівництва, а також вилучення (викупу) та надання земельних ділянок і готує проекти розпоряджень (висновків) обласної державної адміністрації щодо попереднього погодження місць розташування об’єктів, вилучення (викупу) та надання в користування земельних ділянок;

9) подає Держкомзему пропозиції щодо надання ліцензій на провадження робіт, пов’язаних із збиранням інформації для ведення земельного кадастру, включаючи грошову оцінку земель, координує та контролює виконання суб’єктами підприємницької діяльності цих робіт;

10)  проводить державну землевпорядну експертизу регіональних програм, схем і проектів щодо здійснення земельної реформи, землеустрою, використання та охорони земель;

11)  здійснює нагляд за освоєнням проектів землеустрою, будівництвом про-тиерозійних та інших об’єктів, що споруджуються з метою раціонального використання та охорони земель;

12) забезпечує виконання землевпорядних робіт, аерофотознімальних, аеро-фотогеодезичних, геодезичних та інших досліджень для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою та робіт з охорони земель;

13) здійснює контроль за встановленням на місцевості меж земельних діля-нок, переданих у власність або наданих у користування;

14) подає Держкомзему, обласній державній адміністрації інформацію про хід здійснення земельної реформи;

15) забезпечує складання планово-картографічних матеріалів у растровому і цифровому вигляді для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою;

16) організовує проведення земельних аукціонів та конкурсів;

17) створює систему інформації, необхідної для здійснення комплексу робіт, пов’язаних з проведенням земельної реформи, здійсненням землеустрою, веденням державного земельного кадастру, моніторингу земель, забезпеченням раціонального використання та охорони земель;

18) здійснює за погодженням з Держкомземом науково-технічне співробітни-цтво з науковими установами та організаціями, фірмами іноземних держав з питань проведення земельної реформи;

19) сприяє підготовці та перепідготовці спеціалістів управління, районних відділів, міських (міст обласного та районного підпорядкування) управлінь  (відділів) земельних ресурсів, забезпечує підвищення кваліфікації працівників для виконання покладених на нього завдань, організовує навчання з питань земельного законодавства;