Управління земельними ресурсами на регіональному рівні – на прикладі Полтавської області

20) забезпечує охорону праці та соціальний захист працівників управління, а також виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності у межах повноважень, визначених законодавством;

21) веде облік і звітність державної та відомчої статистики;

22) забезпечує в межах своєї компетенції збереження державної таємниці в управлінні та здійснює контроль за її збереженням у підпорядкованих               йому органах земельних ресурсів;

23) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Для реалізації вказаних завдань обласне управління має право:

1)   вносити на розгляд відповідних державних адміністрацій і Рад поданняпро зупинення рішень, їх дій або бездіяльності з питань регулювання земельних відносин, що суперечать законодавству, пропозиції про припинення права власності або права користування землею у випадках, пе              редбачених Земельним кодексом України, а також про вжиття заходів до поліпшення якості земель;

2)              перевіряти на підприємствах, в установах і організаціях, у тому числі на військових та оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх справ, служби безпеки, додержання вимог земельного законодавства, складати та розглядати відповідно до законодавства протоколи про адміністративні правопорушення, у разі потреби ставити перед відповідними органами питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні земельного законодавства;

3) залучати спеціалістів органів державної виконавчої влади, установ, орга-нізацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

4)               одержувати безплатно від місцевих органів державної виконавчої влади,органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до-кументи, матеріали та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

5)               вносити пропозиції відповідним державним адміністраціям і Радам щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення промислового, цивільного та інших видів будівництва, освоєння земельних ділянок, проведення геолого-розвідувальних, пошукових, агротехнічних та інших робіт, які проводяться з порушенням земельного законодавства або можуть негативно вплинути на стан земельних ресурсів;

6)               брати участь у роботі комісій з приймання в експлуатацію меліорованих і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних споруд та інших об’єктів, що будуються з метою раціонального використання та охорони земель;

7)              скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

Обласне управління у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими органами державної виконавчої влади, представницькими органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та об’єднаннями громадян.

Обласне управління у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує та контролює їхнє виконання.

Обласне управління очолює начальник, якого призначає на посаду і звільняє з посади голова Держкомзему за погодженням з головою обласної державної адміністрації. Начальник управління одночасно є головним державним інспектором з використання та охорони земель області.

Начальник управління має заступників, яких за його поданням призначає на посаду і звільняє з посади голова Держкомзему. Заступники начальника управління одночасно є заступниками головного державного інспектора з використання та охорони земель області. Розподіляє обов’язки між заступни-ками начальник управління.

Начальник обласного управління відповідно до типового положення:

1)   здійснює керівництво управлінням, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, визначає ступінь відповідальності заступників начальника управління та керівників його структурних підрозділів;

2)   затверджує штатний розпис обласного та міського (міст обласного підпо-рядкування) управління в межах граничної чисельності та фонду оплати праці їхніх працівників, а також структуру районних відділів і міських (міст обласно-го та районного підпорядкування) управлінь (відділів) земельних ресурсів;

3)   затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні бов’яз-ки працівників управління;

4)   розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат на утримання управління;

5)   призначає на посади і звільняє з посад працівників управління.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції управління, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в управлінні утворюється колегія у складі начальника управління (голова колегії), заступників начальника за посадою та інших працівників управління. До складу колегії можуть входити керівники інших підрозділів органів державної виконавчої влади.

Склад колегії обласного управління затверджує голова Держкомзему за поданням начальника управління.

Рішення колегії проводять у життя наказами управління.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо викорис-тання та охорони земель, реформування земельних відносин та вирішення пи-тань, пов’язаних з проведенням земельної реформи, в управлінні може ство-рюватися науково-технічна рада з учених і висококваліфікованих фахівців.

Склад ради та положення про неї затверджує начальник управління.

Структура Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів

1.  Начальник обласного головного управління.

      1.1. Перший заступник начальника обласного управління.

      1.2. Заступник начальника обласного управління.

2. Управління використання, оцінки, організації ринку земель та державної землевпорядної експертизи.

     2.1. Відділ використання, оцінки та організації ринку земель.

    2.2. Відділ державної землевпорядної експертизи та контролю додержання ліцензійних умов.

3. Відділ землеустрою, державного земельного кадастру, моніторингу та реєстрації земель.

4. Юридичний відділ.

5. Відділ фінансування, бухгалтерського обліку та звітності.

6. Контрольно-ревізійний сектор.

7. Відділ кадрової роботи, державної служби, документального забезпечення та контролю за виконанням доручень.

8. Сектор охорони земель.

9. Сектор зв’язків із засобами масової інформації та громадськістю, інформаційних ресурсів і технологій.

10. Головний спеціаліст з режимно-секретної роботи.

11. Відділ господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення.

      Крім обласного головного управління земельних ресурсів у складі державних органів земельних ресурсів у Полтавській області функціонують: Полтавське та Кременчуцьке міські управління та Комсолмольський, Лубенський, Миргородський  міські відділи земельних ресурсів. Також, на території відповідних районів області, питаннями реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин опікуються 22 районних відділів земельних ресурсів: Великобагачанський, Гадяцький, Глобинський, Зіньківський, Карлівський. Кобелянський, Котелевський, Кременчуцький, Лохвицький, Лубенський, Машівський, Миргородський, Новосанжарський, Оржицький, Пирятинський, Полтавський,  Решетилівський, Семенівський, Хорольський, Чорнухинський, Чутівський, Шишацький.

Міське (міст обласного значення) управління (відділ)  земельних ресурсів є територіальним органом Держкомзему України і підзвітне та підконтрольне Держкомзему і обласному головному управлінню земельних ресурсів.Міське (міст обласного значення) управління (відділ) земельних ресурсів у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, обласного головного управління земельних ресурсів а також положенням про  управління (відділ).Діяльність міського управління (відділу) координується виконавчим органом міської ради в межах його повноважень у сфері регулювання земельних відносин, визначених законодавством.

Районний відділ земельних ресурсів є територіальним органом Держкомзему України і підзвітне та підконтрольне Держкомзему і обласному головному управлінню земельних ресурсів.Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, обласного головного управління земельних ресурсів а також положенням про  відділ. Діяльність районного відділу координується головою районної держадміністрації в межах його повноважень у сфері регулювання земельних відносин, визначених законодавством.

1.4  Аналіз використання земельних ресурсів в Полтавській області

Із загальної площі Полтавської області 2875,07 тис. га (станом на 1.01.2005 р.) сільськогосподарські землі складають 2239,73 тис. га, в т. ч. Ріллі — 1761,025 тис. га, що становить 77,9 % та 61,25 % відповідно; ліси талісовкриті землі — 274,8 тис. га (9,6 %), землі, що зайняті природнимиводостоками (річками, струмками) — 148,5 тис. га (5,2 %), відкриті заболоченіземлі — 85,8 тис. га (3,0 %), забудовані землі — 113,0 тис. га (3,9 %) та землііншого призначення займають 13,0 тис. га (0,4 %) (рис. 1).

З усіх земель Полтавської області виділяються землі природоохоро-нногопризначення (115,319 тис. га), оздоровчого призначення (0,349 тис. га),рекреаційного призначення (0,622 тис. га), історико—культурного призначення(1,263 тис. га). Розподіл земель даного призначення за районами та містамиобласті представлений в табл. 1.

Рисунок 1

Таблиця 1

Для більшості сільських територій Полтавської області переважаючим видом діяльності є сільськогосподарське виробництво, до якого залучено у 2009 р. 5,5% основних засобів та 15,2% найманих працівників, створюється 12,4% валової доданої вартості регіону. Відповідно діючий механізм аграрного землекористування визначає основні економічні, екологічні та соціальні параметри й особливості розвитку сільських місцевостей регіону. Проведене дослідження особливостей і тенденцій використання земельних ресурсів Полтавської області свідчить, що у регіоні зосереджено потужний земельноресурсний потенціал, представлений особливо цінними групами ґрунтів (41,8 % орних земель становлять чорноземи), проте його використання є нераціональним через надмірно високий рівень залучення земель до сільсько-господарського виробництва, адже землі сільськогосподарського призначення становлять 2236,9 тис. га (77,8 %), з яких рілля – 1769,5 тис. га (61,5 %).

Реформування земельних відносин не забезпечило ефективного  використання земельних ресурсів, оскільки найбільша результативність у створенні сільськогосподарської продукції досягнута в господарствах населення , що мають нижчий рівень техніко-технологічного забезпечення процесу виробництва та обмежені можливості щодо організації землекористування з дотриманням науково обґрунтованих сівозмін.                                    

Виявлено, що зменшення продуктивних здатностей земель сільськогоспо-дарського призначення, ринкова кон’юнктура, зниження техніко-технологічних показників виробничого процесу та недосконала державна аграрна політика призвели до скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції у Полтавському регіоні порівняно з дореформеним періодом (станом на 2009 р. на 34,2 % порівняно з 1990 р.), що супроводжується зміною його структури у напрямі збільшення частки продукції рослинництва  з 46,8% у 1990 р. до 70,8% у 2009 р. Відповідно відбулося розширення площ під зерновими (на 10,8 %) і технічними культурами (на 11,9%), які є найбільш рентабельними, що негативно впливає на якісні параметри землекористування, поглиблюючи проблему дефіциту гумусу в ґрунтах.

Зміни у характері земельних відносин привели до поширення оренди земель сільськогосподарського призначення: у 2007 р. у Полтавській області в оренду було передано 1462,8 тис. га земель сільськогосподарського призначення (67,6%). Недосконалість  нормативно-правового регулювання орендних відносин, неефективність контролю з боку держави та низька відповідальність орендарів за дотримання умов договору і збереження земельних ресурсів зумовили такі особливості сучасних орендних відносин: переважання короткотермінових угод; низький рівень орендної плати за використання земельних ділянок, яка у 2009 р. у середньому  становила 157 грн. за 1 га; превалювання виплати орендної плати переважно в натуральній формі, яка у її структурі становить 78,2% (відповідно у грошовій формі – 16,3%, у відробітковій – 5,5%); існування заборгованості з виплати орендної плати (на початок 2007 р. – 9,9% від нарахованої орендної плати).

2.      Застосування даних землеустрою, земельного кадастру і моніторингу при управлінні земельними ресурсами.

2.1  Використання матеріалів землеустрою.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Через землеустрій здійснюються такі функції управління земельними ресурсами, як:

1) земельно-кадастрове забезпечення управління земельним фондом (планово-картографічний матеріал, земельна статзвітність (ф – 6 зем), проведення ґрунтових геоботанічних та землевпорядних вишукувань);

2) прогнозування і планування використання земельних ресурсів та охорони земель (розроблення державних і регіональних прогнозів й програм, схем (проектів) використання і охорони земельних ресурсів);

3) організація раціонального використання і охорони земель в проектах землеустрою;

З виникненням ринку землі в Україні, земельні ресурси здійснюють нову роль, як товару та нерухомості. Залучення земель (точніше прав на земельні ділянки) в узаконені ринкові відносини стимулює ділову й інвестиційну активність, підвищує ефективність використання земельних ресурсів взагалі.

Для ціленаправленого вирішення всього кола проблем, повязаних з управлінням земельними ресурсами, здійснюється землеустрій, як комплекс заходів щодо організації раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об’єктів землеустрою з урахуванням їх цільового призначення обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб, збереження і підвищення родючості грунтів. Найбільш прийнятою формою розробки таких заходів є землеустрій – як головний важіль управління земельними ресурсами конкретної території (сільської (селищної) ради).